ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 року Справа № 925/843/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,

суддівДанилової М.В., Корсака В.А.

розглянувши матеріали касаційної скаргиЗаступника прокурора міста Києва, м. Київ

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 року

у справі господарського суду Черкаської області

за позовомЗаступника прокурора Черкаської області, м. Черкаси в інтересах держави

до1. Свидівоцької сільської ради, с. Свидівок, Черкаська обл.; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Свидівок-Тур", м. Черкаси

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача1. Управління Держземагенства у Черкаському районі, м. Черкаси; 2. Черкаського регіонального управління водних ресурсів, м. Черкаси; 3. Державної екологічної інспекції у Черкаській області, м. Черкаси;

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів1. ОСОБА_4, м. Черкаси; 2. ОСОБА_5, м. Черкаси; 3. ОСОБА_6, м. Черкаси; 4. ОСОБА_7, м. Черкаси; 5. ОСОБА_8, м. Київ; 6. ОСОБА_9, м. Київ; 7. ОСОБА_10, м. Черкаси; 8. ОСОБА_11, м. Черкаси; 9. ОСОБА_12, м. Черкаси; 10. ОСОБА_13, м. Черкаси; 11. ОСОБА_14, с. Хрищатик, Черкаська обл.; 12. ОСОБА_15, м. Черкаси; 13. ОСОБА_16, м. Черкаси; 14. Приватного підприємства "ММК-Черкаси", м. Черкаси

провизнання недійсними рішень та договорів

за участю представників

прокуратури: Суходольський С.М.,

відповідача-1: Іоненко В.П.,

відповідача-2: не з'явився,

третьої особи на стороні позивача-1: не з'явився,

третьої особи на стороні позивача-2: не з'явився,

третьої особи на стороні позивача-3: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідачів-1: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідачів-2: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідачів-3: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідачів-4: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідачів-5: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідачів-6: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідачів-7: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідачів-8: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідачів-9: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідачів-10: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідачів-11: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідачів-12: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідачів-13: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідачів-14: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Черкаської області в інтересах держави звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до Свидівоцької сільської ради та товариства з обмеженою відповідальністю "Свидівок-Тур" (далі за текстом - ТОВ "Свидівок-Тур") про визнання недійсними рішень Свидівоцької сільської ради від 07.09.2007 року № 13-17 та № 13-11; визнання недійсним Договору оренди від 20.09.2007 року земельної ділянки площею 9, 7633 га, укладеного Свидівоцькою сільською радою та ТОВ "Свидівок-Тур"; визнання недійсними рішень Свидівоцької сільської ради від 15.02.2013 року № 26-22 та від 05.04.2013 року № 28-20; визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 03.04.2014 року земельної ділянки площею 4, 8856 га (кадастровий номер 7124986000:04:005:0121), укладеного Свидівоцькою сільською радою та ТОВ "Свидівок-Тур"; визнання недійсним рішення Свидівоцької сільської ради від 05.04.2013 року № 28-22; визнання недійсним Договору про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 06.04.2013 року, укладеного Свидівоцькою сільською радою та ТОВ "Свидівок-Тур".

Рішенням господарського суду Черкаської області від 29.09.2015 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що спірна земельна ділянка до передачі її в оренду ТОВ "Свидівок-Тур" не була віднесена до жодної з передбачених у ст. 19 Земельного кодексу України категорій земель, а мала лише визначений вид угідь, який характеризував ділянку за природними та набутими властивостями, у зв'язку з чим Свидівоцька сільська рада при прийнятті оскаржуваних рішень та укладенні Договорів діяла в межах визначених законом повноважень; крім того, станом на 2007 рік на території Свидівоцької сільської ради не обліковувались землі водного фонду, зокрема, під водними об'єктами загальнодержавного значення.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського Черкаської області від 29.09.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 року і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свидівоцькою сільською радою та ТОВ "Свидівок-Тур" до Вищого господарського суду України подано заперечення та відзив на касаційну скаргу, в яких відповідачі проти доводів касаційної скарги заперечують та просять залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

В судовому засіданні прокурор просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського Черкаської області від 29.09.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 року - скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, а представник відповідача-1 проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові акти - без змін.

Відповідача-2 та третіх осіб згідно з приписами ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-1, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Свидівоцької сільської ради № 9-8 від 30.03.2007 року ТОВ "Свидівок-Тур" надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження по відведенню земельної ділянки площею 9,8 га під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу по вул. Дахнівській в межах с. Свидівок в довгострокову оренду терміном на 49 років з правом подальшого викупу.

На виконання вказаного рішення ТОВ "Черкаський міський земельно-кадастровий центр" на замовлення ТОВ "Свидівок-Тур" розроблено проект відведення вказаної земельної ділянки під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу.

07.09.2007 року рішеннями Свидівоцької сільської ради № 13-17 та № 13-11 затверджено розроблений на замовлення ТОВ "Свидівок-Тур" проект землеустрою та надано ТОВ "Свидівок-Тур" земельну ділянку загальною площею 9, 7633 га під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу по вул. Дахнівській в межах с. Свидівок в довгострокову оренду терміном на 49 років з правом наступного викупу при умові додержання обмежень у використанні земельної ділянки згідно ст. 61 Земельного Кодексу України.

На виконання зазначених рішень 20.09.2007 року Свидівоцькою сільською радою та ТОВ "Свидівок-Тур" укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Висоцькою С.І., за умовами якого в оренду передано земельну ділянку площею 9, 7633 га - землі загального користування (болота) в адмінмежах Свидівоцької сільської ради.

24.09.2007 року Договір оренди зареєстровано у Черкаському районному відділі регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" за № 040779600020.

15.02.2013 року за результатами розгляду заяви ТОВ "Свидівок-Тур" Свидівоцька сільська рада рішенням № 26-22 надала дозвіл сільському голові Вовк С.М. укласти Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 48 856 кв. м. згідно експертної оцінки земельної ділянки в сумі 1 013 273 грн.

На виконання зазначеного рішення 03.04.2013 року Свидівоцькою сільською радою (продавець) та ТОВ "Свидівок-Тур" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ТОВ "Свидівок-Тур" набуло право власності на земельну ділянку площею 4, 8856 га, розташовану по вул. Дахнівській, 85 в селі Свидівок Черкаського району Черкаської області.

У зв'язку з укладенням вказаного Договору купівлі-продажу 05.04.2013 року Свидівоцькою сільською радою прийнято рішення № 28-22, яким внесено зміни до укладеного з ТОВ "Свидівок-Тур" Договору оренди земельної ділянки та визначено, що в оренду ТОВ "Свидівок-Тур" передається земельна ділянка площею 4, 8777 га.

Таким чином, ТОВ "Свидівок-Тур" під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу по вул. Дахнівській, 85 в селі Свидівок Черкаського району Черкаської області передано у власність земельну ділянку площею 4, 8856 га та у користування (оренду) земельну ділянку площею 4, 8777 га.

Прокурор, звернувшись до господарського суду з даним позовом, свої вимоги обґрунтував тим, що оскаржувані рішення ради прийнято з перевищенням повноважень, оскільки здійснено розпорядження землями водного фонду державної власності, що призвело до порушення прав держави, до протиправної зміни цільового призначення землі із земель водного фонду на землі рекреаційного призначення, а тому укладення вищезазначених Договорів здійснено з порушенням земельного законодавства не уповноваженими на те особами, що є підставою для визнання їх недійсними.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що земельна ділянка площею 9, 8 га, яка в подальшому передана ТОВ "Свидівок-Тур", включена у межі села Свидівок Черкаського району рішенням Черкаської обласної ради від 13.04.2005 року № 21-17/IV "Про зміну меж села Свидівок та селища Сокирна Черкаського району" і, зокрема, до складу села Свидівок Черкаського району та області були включені земельні ділянки загальною площею 260, 68 га, з них: 34, 84 га земель, які перебували у користуванні юридичних осіб; 3,8 га земель, які перебували у користуванні, проте на які не оформлені документи (кладовище); 7, 5 га земель резервного фонду; 84, 72 га земель запасу; 6, 00 га не витребуваних паїв; 123, 82 га земель загального користування, в тому числі 100, 00 га мілководдя Кременчуцького водосховища.

Таким чином, землі водного фонду до складу с. Свидівок Черкаського району та області не включались, а спірна земельна ділянка, до передачі її в користування ТОВ "Свидівок-Тур", не була віднесена до категорії земель, визначених положеннями ст. 19 Земельного кодексу України і характеризувалась лише за природними та набутими властивостями, у зв'язку з чим спірні рішення ради та Договори не порушують вимоги пп. "ж" ч. 3 ст. 84 Земельного кодексу України, оскільки на спірній земельній ділянці відсутні будь-які державні підприємства (установи, організації).

Категорія спірної земельної ділянки вперше визначена саме рішеннями Свидівоцької сільської ради від 07.09.2007 року № 13-17 та 13-11, якими затверджено проект землеустрою земельної ділянки та надано її в користування ТОВ "Свидівок-Тур" під розміщення культурно-оздоровчого комплексу і човнового причалу, що за своєю суттю є саме рекреаційним призначенням.

На момент прийняття Свидівоцькою сільською радою рішення № 26-22 від 15.02.2013 року та укладення Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.04.2015 року на спірній земельній ділянці було розташоване належне ТОВ "Свидівок-Тур" нерухоме майно, що відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України виключало можливість її реалізації через земельний аукціон.

Згідно даних державної статистичної звітності з кількісного та якісного обліку земель (форма 6-зем), які відповідно до ст. ст. 1, 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" є офіційними, на момент викупу спірна земельна ділянка мала визначені угіддя - "під кемпінгами, будинками для відпочинку або для проведення відпусток (рядок 57)".

Крім того, за даними Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка відносилась до категорії земель рекреаційного призначення (ст. 19 Земельного кодексу України). Цільове призначення ділянки, що визначене згідно наказу Держкомзему від 23.07.2010 року № 548 "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель" був Секція Е підрозділу 07.01 "Для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення".

За таких обставин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами зміну цільового призначення земельної ділянки, що здійснена радою з перевищенням повноважень, а, отже, й порушення при укладені оспорюваних договорів земельного та цивільного законодавства.

При цьому, з урахуванням положень ст. ст. 60 - 62 Земельного кодексу України та ст. ст. 1, 88 - 90 Водного кодексу України господарські суди також дійшли висновків, що земельна ділянка, передана в оренду, включає в себе частину прибережної захисної смуги річки Дніпро, натомість, передана у власність за Договором купівлі-продажу від 03.04.2014 року земельна ділянка площею 4, 8856 га знаходиться вздовж прибережної захисної смуги річки Дніпро, а тому Договір купівлі-продажу земельної ділянки укладено у відповідності до норм чинного законодавства з урахуванням обмежень щодо забезпечення збереження поверхневих водних об'єктів, введених чинним законодавством, що вказує на безпідставність позовних вимог прокурора.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що такі висновки господарських судів є передчасними та зроблені без належного з'ясування всіх обставин у справі з огляду на наступне.

Так, ст. 13 Конституції України встановлено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В силу приписів ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії і, зокрема, на землі рекреаційного призначення землі, водного фонду.

За приписами ч. 1 ст. 4 Водного кодексу України та ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України (в редакції тут і далі, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів.

В силу приписів ст. 5 Водного кодексу України до водних об'єктів загальнодержавного значення належать, зокрема, внутрішні морські води та територіальне море; підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

До водних об'єктів місцевого значення належать, зокрема, поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення; підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Відповідно до ч. ч. 1 та 4 ст. 59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності; громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Відмовляючи у позові прокурора з тих підстав, що на території Свидівоцької сільської ради ніколи не обліковувались землі водного фонду, господарськими судами попередніх інстанцій не враховано, що на підставі рішення Черкаської обласної ради № 21-17/ІV від 13.04.2005 року до складу села Свидівок були включені земельні ділянки загальною площею 260, 68 га, з них, зокрема, 123, 82 га - земель загального користування, в тому числі - 100, 0 га мілководдя Кременчуцького водосховища, яке розташовано на території Черкаської, Полтавської та Кіровоградської областей, а отже, з урахуванням вищенаведених положень, є водним об'єктом загальнодержавного значення.

В той же час, на підставі оскаржуваних рішень Свидівоцької сільської ради від 07.09.2007 року № 13-17 та № 13-11 і Договору оренди земельної ділянки від 20.09.2007 року ТОВ "Свидівок-Тур" надано в оренду земельну ділянку загальною площею 9, 7633 га за рахунок земель Черкаського регіонального управління водних ресурсів (2, 0 га) та за рахунок земель загального користування (болота) (7, 8 га) Свидівської сільської ради.

При цьому, в Проекті відведення земельної ділянки ТОВ "Свидівок-Тур" площею 9, 7633 га під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу за адресою: вул. Дахнівська, с. Свидівок, Черкаського району, Черкаської області зазначено, що частина земельної ділянки площею 29 627 кв. м знаходиться в межах прибережної захисної смуги, тому ТОВ "Свидівок-Тур" встановлено обмеження, передбачені ст. 89 Водного кодексу України та ст. 61 Земельного кодексу України, що також підтверджується висновком відділу містобудування та архітектури Черкаської РДА від 27.08.2007 року № 199, висновком Черкаського районного відділу земельних ресурсів від 28.08.2007 року № 1470/01.04, висновком Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області від 16.08.2007 року, в якому, зокрема, зазначено категорію земель - землі водного фонду, які передаються без права капітального будівництва та без права викупу і висновками інших державних органів, отриманих під час розроблення проекту.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях. Орендодавцями водних об'єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що господарськими судами попередніх інстанцій не з'ясовано усі обставини справи, які входять до предмету доказування та з урахуванням вищенаведених правових норм не надано належної правової оцінки оспорюваним рішенням ради та відповідним Договорам, а також достовірно не встановлено категорію переданої земельної ділянки в оренду та чи відбулась зміна такої категорії земельної ділянки при її передачі в оренду і чи дотримано порядок зміни категорії земель у відповідності до вимог земельного законодавства України.

Згідно зі ст. 85 Водного кодексу України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом;

Право на землі водного фонду, передбачене ст. 59 Земельного кодексу України, визначає можливість передачі юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування земельних ділянок прибережних захисних смуг із земель водного фонду на умовах оренди.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 128 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення спірного Договору купівлі-продажу) продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Отже, для продажу земельної ділянки необхідно розробляти проект у випадку його відсутності, водночас, ч. 6 ст. 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні без зміни їх цільового призначення, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, яка була виготовлена та є у наявності.

Проте, з урахуванням предмету спору та вищенаведених законодавчих приписів, судами попередніх інстанцій не досліджено обставини справи щодо порядку відчуження земельної ділянки, місця розташування такої земельної ділянки та її межі (накладається чи межує з прибережною захисною смугою річки Дніпро), до якої категорії земель віднесено таку земельну ділянку на момент відчуження, можливість функціонального використання земельної ділянки в межах встановленої категорії, наявність чи відсутність законодавчої заборони щодо відчуження такої категорії земель, а також до повноважень якого органу відноситься розпорядження такими землями.

Вищевикладене не було враховано судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі.

Неповне дослідження фактичних обставин справи та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що всупереч покладеному на суди обов'язку щодо повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи суди на вищенаведене уваги не звернули, а тому судові акти попередніх інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки доказів та фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга заступника прокурора міста Києва підлягає частковому задоволенню, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 року та рішення господарського суду Черкаської області від 29.09.2015 року - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 29.09.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 року у справі № 925/843/15 - скасувати.

3. Справу № 925/843/15 направити на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддяО.М. Сибіга

Судді М.В. Данилова

В.А. Корсак