ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

08 листопада 2017 року м. Київ К/800/36448/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що він є інвалідом війни ІІ групи, а відтак відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на щорічну до 5 травня разову грошову допомогу у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Проте, у 2017 році він отримав разову грошову допомогу до 5 травня у значно меншому розмірі, а саме в сумі 3100 грн. Вважаючи дії відповідачів щодо нарахування вказаної разової допомоги в такому розмірі незаконними, просив визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради і Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації щодо нарахування та виплати йому разової грошової допомоги до 5 травня за 2017 рік в іншому розмірі, ніж передбачено статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради здійснити йому перерахунок разової грошової допомоги до 5 травня за 2017 рік в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням сплачених сум.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Разом з тим, дослідивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, у відкритті провадження за касаційною скаргою необхідно відмовити з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом війни ІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

22 квітня 2017 року ОСОБА_1 виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2017 рік в розмірі 3100 грн.

Проте позивач, вважаючи, що розмір отриманої одноразової грошової допомоги за 2017 рік не відповідає вимогам чинного законодавства, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Частиною 2 статті 95 Конституції України передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Згідно частини 1 статті 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набув чинності 01 січня 2015 року, розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України" доповнено пунктом 26, яким передбачено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, із набуттям чинності Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Наведені положення Закону від 28 грудня 2014 року № 79-VIII не були визнані неконституційними та є чинними.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині 3 статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.

Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 визначено наступне. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Постановою Кабінету Міністрів від 05 квітня 2017 року № 223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» установлено, що у 2017 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», здійснюється, зокрема інвалідам війни ІІ групи у розмірі 3100 грн.

. Як вже зазначалося, разова грошова допомога до 5 травня у 2017 році виплачена позивачу у розмірі 3100 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року № 223.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність дій відповідачів при виплаті позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у 2017 році у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, зокрема, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (а у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи із змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, дана касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки не містить належних доводів в підтвердження незаконності прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій рішень, а тому, з врахуванням наведених приписів пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, не викликає необхідності перевірки судом касаційної інстанції матеріалів справи, що в свою чергу, є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.С. Пасічник