Справа № 461/4211/17 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 22-ц/783/5523/17 Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.

Категорія: 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого - Павлишина О.Ф.,

суддів - Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,

секретар Бохонко Е.Р.,

з участю ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 12 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до фізичних осіб-підприємців ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про захист права інтелектуальної власності та стягнення матеріальної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою частково задоволено заяву позивачки про вжиття заходів забезпечення позову. Накладено арешт та заборонено відчуження квартири АДРЕСА_2, що належить відповідачці ОСОБА_2. Накладено арешт та заборонено відчуження земельної ділянки у с. Зубра Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер НОМЕР_1, що належить відповідачці ОСОБА_2. Встановлено строк пред'явлення ухвали до виконання 1 рік.

Ухвалу суду оскаржила ФОП ОСОБА_2

В апеляційній скарзі стверджує, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права. Посилається на те, що подана позовна заява та заява про забезпечення позову жодним чином не підтверджують факту існування реальної загрози невиконання можливого рішення суду про задоволення позову. Зазначає, що при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачам і знаходиться в інших осіб, потрібно подати докази наявності безспірного права відповідачів на зазначене майно та у разі спірності права на майно, суд не може задовольнити таку заяву. Вважає, що позиція позивачки не містить жодного обґрунтування того, що її права порушуються відповідачкою і між ними наявний цивільно-правовий спір. Просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про заперечення вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до фізичних осіб-підприємців ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про захист права інтелектуальної власності та стягнення матеріальної шкоди. Крім цього, позивачка подала до суду заяву про забезпечення вказаного позову шляхом: накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, фізичної особи-підприємця ОСОБА_9, фізичної особи-підприємця ОСОБА_10; накладення арешту та заборони відчуження квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2; накладення арешту та заборони відчуження земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 що належить ОСОБА_2

Згідно ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Відповідно до положень ч.3 ст.151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити, чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Статтею 152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову та відчуження майна належного відповідачці унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Висновок суду щодо виду забезпечення позову відповідає положенням ст.ст.151-154 ЦПК України.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.

Умовою до застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

А відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановивши, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, обґрунтовано обрав вид забезпечення позову, передбачений ч. 1 ст. 152 ЦПК України.

Колегія суддів враховує, що вжиття заходів до забезпечення позову є вмотивованим, співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Посилання в апеляціній скарзі на те, що при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачам і знаходиться в інших осіб, потрібно подати докази наявності безспірного права відповідачів на зазначене майно та у разі спірності права на майно, суд не може задовольнити таку заяву, є безпідставним, так як матеріалами справи безспірно стверджується факт належності на праві власності ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_2 та земельної ділянки у с. Зубра Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер НОМЕР_1 (а.с.51-52).

Крім того, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не подано доказів щодо вартості арештованого майна, в зв»язку з чим нема підстав для висновку щодо неспіврозмірності його вартості та ціни позову, яка складає 5000000 грн. (а.с.4)

Оскільки ухвалу постановлено з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування ухвали.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність ухвали вимогам закону спростовуються вищенаведеним, а відтак, апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу про забезпечення позову залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.2 ст.307, ст.ст.313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 12 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий : Павлишин О.Ф.

Судді : Мікуш Ю.Р.

Савуляк Р.В.