справа №619/3414/17

провадження №2-а/619/123/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 листопада 2017 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складіголовуючого - суддіОСОБА_1

за участюсекретаря судового засіданняОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до інспектора ГРПП Дергачівського ВП Харківської області капітана поліції ОСОБА_4 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову серії БР №796490 про накладення адміністративного стягнення за ч.2 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425,00грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 15.10.2017 року, винесену інспектором РГПП Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_4 посилаючись на те, що 15.10.2017 він рухався по а/ш Харків-Щербаківка в напрямку смт Козача Лопань та був зупинений інспектором ГРПП, який повідомив про порушення п.9.8 правил дорожнього руху про рух поза населеним пунктом без ввімкненого ближнього світла фар, на габаритних вогнях. При цьому, він вимагав складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання часу для ознайомлення з матерілами справи та отримання юридичної допомоги. Однак, йому було відмовлено та одразу винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, хоча такі дії повинні бути кваліфіковані за ст.125 КУпАП як інші порушення правил дорожнього руху, так як ч.2 ст.122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами саме при початку руху чи зміні його напрямку.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав у повному обсязі, надавши відеозапис руху автомобіля позивача та моменту зупинення транспортного засобу та зазначив, що 15.10.2017 о 15год.50хв. на а/ш Харків-Щербаівка в напрямку смт Козача Лопань поза населеним пунктом ним був зупинений актомобіль ВАЗ-2109 номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3, без вімкненого ближнього світла фар, чим порушив п.9.8 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП. Протокол за дане адміністративне правопорушення не складається, у зв’язку з чим, з дотриманням законодавства ним була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_3 в межах санкції ч.2 ст.122 КУпАП.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, про обставини справи пояснив, як зазначено вище, підтвердивши, що дійсно рухався поза межами населеного пункту без ввімкненого ближнього світла фар, а з ввімкненими габаритними вогнями.

Судом встановлені обставини та дослідженні докази.

15.10.2017 інспектором ГРПП Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР №796490 про застосування до ОСОБА_3 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00грн.

Згідно постанови 15.10.2017 о 15год.50хв. ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом ВАЗ-2109 номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись на міжміській дорозі зі сторони а/ш Харків-Щербаківка в напрямок смт Козача Лопань поза населеним пунктом не ввімкнув ближнє світло фар, чим порушив вимоги п.9.8 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.

Відповідно до  статті 14 Закону України від 30 червня 1993 року N 3353-XII  «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п.9.8 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

Позивач, не заперечуючи порушення п. 9.8. Правил дорожнього руху,  вважає, що має нести відповідальність за ст. 125 КУпАП, оскільки увімкнення ближного світла фар у світлу пору доби відповідно до підпункту «г» п.9.1 ПДР є попереджувальним сигналом, а відповідальність настає за ч.2 ст.122 КУпАП у разі порушення правил користування попереджувальними сигналами саме при початку руху чи зміні його напрямку, а він, в момент зупинки інспектором ГРПП, не починав рух та не змінював його напрямок.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

За змістом пп. «а» п.19.1 розділу 19 Правил дорожнього руху, фари ближнього світла являються зовнішніми світловими приладами.

Отже, відповідальність за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами передбачена саме ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Стосовно доводів позивача про не складення протоколу про адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи

місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, статті 124-1 - 126).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію".

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Отже, відповідач, є уповноваженою особою на здійснення контролю за дотриманням ПДР та складання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

За правилами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Так, у складеній постанові відображено, що правопорушення здійснено позивачем 15.10.2017, тобто у період, що передбачений п. 9.8 ПДР, він рухався на міжміській дорозі зі сторони а/ш Харків-Щербаківка в напрямок смт Козача Лопань, а отже поза межами населеного пункту на автомобілі ВАЗ 2109 без увімкненого ближнього світла фар.

Таким чином, у постанові, складеній уповноваженою на те особою, відображено факт порушення позивачем п 9.8 ПДР, позивач не заперечує обставину події, а отже суд визнає підтвердженим належними та допустимими доказами факт скоєння позивачем вказаного адміністративного правопорушення.

За змістом статті 31 Закону «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

У судовому засіданні оглянуто наданий відповідачем відеозапис моменту зупинки автомобіля під керуванням позивача, який рухався без ввімкненого ближнього світла фар та не оспорював даний факт у судовому засіданні.

З 08 серпня 2015 року набрав чинності Закон України № 596-УІІІ від 14.07.2015 року, яким внесені зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Цими змінами законодавець наділив органи Національної поліції правом розглядати справи про адміністративні правопорушення, у тому числі, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв (стаття 222 КУпАП). Справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, розглядаються за місцем оброблення та обліку таких правопорушень (стаття 276 КУпАП). Наведеним вище Законом України № 596-УІІІ від 14.07.2015 року внесені зміни і у статтю 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в якій визначені випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається. Так, законодавець звільнив Національну поліцію від обов’язку складати протокол у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до її компетенції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. При цьому, уповноважені органи (посадові особи) отримали право на місці вчинення правопорушення виносити постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Слід також зазначити, що Законом №596-УІІІ від 14.07.2015 законодавець позбавив осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху права на складання протоколу, віднісши їх розгляд до скороченого провадження.

Аналізуючи наведені вище норми Кодексу України про адміністративні правопорушення суд дійшов висновку, що працівники органів і підрозділів Національної поліції з 08 серпня 2015 року наділені Законом № 596-УІІІ від 14.07.2015 правом розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, у тому числі, на місці вчинення правопорушення. Закон не визнаний неконституційним, а відтак, є обов’язковим до виконання, як нормативно-правовий акт вищої юридичної сили.

Відповідно до п. 4 розділу Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення  у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,  яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За пунктом 3 розділу III Інструкції постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч.2 ст. 122 КУпАП на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Із змісту ст. 247 КУпАП убачається, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, відповідачем правомірно не складався протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП на місці вчинення правопорушення.

Інші доводи позивача щодо неможливості надати письмові пояснення та скористатись правовою допомогою на увагу не заслуговують, оскільки позивачу були роз’яснені його права, він не скористався можливістю надати письмові пояснення та додати їх до справи або зазначити у постанові про свою незгоду.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 158 – 163 КАС України, суд –

постановив:

У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І. М. Нечипоренко