ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 року Справа № 910/702/17

Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,

суддів:Могил С.К., Палія В.В.,

за участю представників сторін позивача - Сюсєль І.М., Погружальська К.В., Слісарчук І.О. відповідача - Федорчук Д.Е., Жуненко Д.В., Чередніченко Д.П., Потапов М.А.;

розглянувши касаційну скаргу Антимонопольного комітету України

на постановуКиївського апеляційного господарського суду

від21.06.2017

та на рішенняГосподарського суду міста Києва

від06.03.2017

у справі№ 910/702/17

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ Рітейл"

доАнтимонопольного комітету України

провизнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 28.10.2016 № 480-р у справі № 128-26.13/112-16 в частині

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОГ Рітейл" (далі - ТОВ "ВОГ Рітейл") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним пункту 1 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 28.10.2016 № 480-р у справі № 128-26.13/112-16 в частині визнання дій ТОВ "ВОГ Рітейл", які полягали у: встановленні і підтриманні на інформаційних табло стаціонарних АЗС подібних між собою роздрібних цін на бензин марки А-95 та дизельне паливо, та встановленні умов реалізації бензину марки А-95 та дизельного палива, за яких доступ споживача до інформації про розмір остаточних роздрібних цін є обмеженим, внаслідок застосування складних та непрозорих схем лояльності, умов проведення акцій та надання знижок, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 1 ст. 50 та ч. 3 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення схожих дій на ринках роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами. Які призвели до обмеження цінової конкуренції;

пункту 2.2 резолютивної частини рішення в частині накладення на ТОВ "ВОГ Рітейл" штрафу у розмірі 54 036 332, 00 грн за вчинення порушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та частиною 3 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

пункту 3 резолютивної частини рішення в частині зобов'язання ТОВ "ВОГ Рітейл" припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, визначене пунктом 1 резолютивної частини рішення.

пункту 4 резолютивної частини рішення в частині зобов'язання ТОВ "ВОГ Рітейл" припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, визначене пунктом 1 резолютивної частини рішення протягом двох місяців з дати отримання рішення, та повідомлення Антимонопольного комітету України протягом п'яти днів з дня виконання рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 порушено провадження справі № 910/702/17 за позовом ТОВ "ВОГ Рітейл" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 28.10.2016 № 480-р у справі № 128-26.13/112-16 в частині.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Гумега О.В.) від 06.03.2017 позов задоволено повністю. Суд визнав недійсним пункт 1 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України № 480-р у справі № 128-26.13/112-16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" в частині визнання дій ТОВ "ВОГ Рітейл", які полягали у встановленні і підтриманні на інформаційних табло стаціонарних АЗС подібних між собою роздрібних цін на бензин марки А-95 та дизельне паливо, та

встановленні умов реалізації бензину марки А-95 та дизельного палива, за яких доступ споживача до інформації про розмір остаточних роздрібних цін є обмеженим, внаслідок застосування складних та непрозорих схем лояльності, умов проведення акцій та надання знижок,

порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та частиною 3 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення схожих дій на ринках роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами, які призвели до обмеження цінової конкуренції.

Також суд визнав недійсним пункт 2.2 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України № 480-р у справі № 128-26.13/112-16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" в частині накладення на ТОВ "ВОГ Рітейл" штрафу у розмірі 54 036 332, 00 грн за вчинення порушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та частиною 3 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"; визнав недійсним пункт 3 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України № 480-р у справі № 128-26.13/112-16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" в частині зобов'язання ТОВ "ВОГ Рітейл" припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, визначене пунктом 1 резолютивної частини Рішення Антимонопольного комітету України № 480-р у справі № 128-26.13/112-16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу"; визнав недійсним пункт 4 резолютивної частини Рішення Антимонопольного комітету України № 480-р у справі № 128-26.13/112-16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" в частині зобов'язання ТОВ "ВОГ Рітейл" припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, визначене пунктом 1 резолютивної частини Рішення Антимонопольного комітету України № 480-р у справі № 128-26.13/112-16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" протягом двох місяців з дати отримання рішення, та повідомлення Антимонопольного комітету України протягом п'яти днів з дня виконання Рішення Антимонопольного комітету України № 480-р у справі № 128-26.13/112-16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Слім В.В., Гаврилюк О.М.) від 21.06.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2017 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 та рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2017, Антимонопольний комітет України подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "ВОГ Рітейл" відмовити повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального права, а саме ст. ст. 41, 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", та норм процесуального права, зокрема ст.ст. 4, 42, 33, 43, 105 ГПК України.

Антимонопольний комітет України у касаційній скарзі посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що у разі відсутності прямих доказів узгодженої поведінки, АМКУ зобов'язаний був навести непрямі докази того, що схожа поведінка виникла внаслідок вчинення суб'єктами господарювання узгоджених дій; натомість АМКУ лише зазначив про схожість таких дій в рішенні без посилання на докази (прямих/непрямих). Так, скаржник посилається на п. 8.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", в якому зазначено, що для кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов'язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод).

Також Антимонопольний комітет України посилається на те, що судами попередніх інстанцій не було враховано, що відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442, роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу автозаправних станцій (далі - АЗС), що призначені для відпустку споживачам нафтопродуктів. При цьому відомості про роздрібні ціни, марки та види нафтопродуктів, що продаються на АЗС, повинні бути зазначені на інформаційному табло, яке встановлюється на в'їзді та біля оператора АЗС. В Правилах не йде мова про номінальні, фактичні чи реальні ціни роздрібної реалізації пального.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.09.2017 касаційну скаргу Антимонопольного комітету України прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.10.2017.

На адресу суду 06.10.2017 від ТОВ "ВОГ Рітейл" надійшов відзив на касаційну скаргу Антимонопольного комітету України, в якому товариство просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

У засіданні суду, призначеному на 11.10.2017, представниками сторін було подано заяву про продовження строку розгляду касаційної скарги у даній справі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.10.2017 продовжено строк розгляду спору у даній справі на 15 днів, розгляд касаційної скарги відкладено на 25.10.2017.

На адресу суду 23.10.2017 від Антимонопольного комітету України надійшли додаткові пояснення, в яких Комітетом обґрунтовується наявність усіх кваліфікаційних ознак порушення, передбачених ч. 3 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

У засіданні суду, призначеному на 25.10.2017, оголошено перерву до 08.11.2017.

Антимонопольний комітет України 06.11.2017 через канцелярію суду подав додаткові пояснення.

ТОВ "ВОГ Рітейл" через канцелярію суду 07.11.2017 було подано додаткові пояснення до відзиву, в яких товариство стверджує, що проведений АМК України аналіз ситуації на ринку та обставини справи є неповними і не може вважатися таким, що вчинений з наслідками оцінки впливу всіх об'єктивних обставин на дії учасників ринку, оцінки значної частини обставин справи, такий аналіз не обґрунтовує прийняте рішення, а тому не може вважатися належним.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами Антимонопольним комітетом України 29.10.2016 прийнято рішення № 480-р у справі № 128-26.13/112-16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким, зокрема:

Визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ Рітейл", Приватного підприємства "Окко-нафтопродукт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг", Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" (до 08.05.2015 - Підприємства з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна"), Товариства з обмеженою відповідальністю "СОКАР ПЕТРОЛЕУМ" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Параллель-М ЛТД", які полягали у:

встановленні і підтриманні на інформаційних табло стаціонарних АЗС подібних між собою роздрібних цін на бензин марки А-95 та дизельне паливо та

встановленні умов реалізації бензину марки А-95 та дизельного палива, за яких доступ споживача до інформації про розмір остаточних роздрібних цін є обмеженим, внаслідок застосування складних та непрозорих програм лояльності, умов проведення акцій та надання знижок,

порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та частиною третьою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення схожих дій на ринках роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами, які призвели до обмеження цінової конкуренції (п. 1 резолютивної частини Рішення).

Відповідно до частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини Рішення, накладено штраф на:

ТОВ "ВОГ Рітейл" у розмірі 54 036 332 (п'ятдесят чотири мільйони тридцять шість тисяч триста тридцять дві) гривні (п.п. 2.1 п. 2 резолютивної частини Рішення).

Зобов'язано ТОВ "ВОГ Рітейл", ПП "Окко нафтопродукт", ТОВ "Альянс Холдинг", ПІІ "АМІК Україна" (до 08.05.2015 - ПІІ"ЛУКОЙЛ-Україна"), ТОВ "СОКАР ПЕТРОЛЕУМ" і ТОВ "Параллель-М ЛТД" припинити порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини рішення, зокрема, шляхом:

впровадження зрозумілих, відкритих та прозорих критеріїв надання споживачам знижок до роздрібних цін на світлі нафтопродукти, зазначених на інформаційних табло;

впровадження механізму інформування споживачів щодо фактичних роздрібних цін кожної з марок бензинів і дизельного палива, що реалізуються на стаціонарних АЗС, у тому числі з урахуванням програм лояльності, проведених акцій та наданих знижок (п. 3 резолютивної частини рішення).

Пункт 3 резолютивної частини рішення підлягає виконанню у двомісячний строк з дня його одержання. Про виконання пункту 3 резолютивної частини рішення повідомити Антимонопольний комітет України протягом п'яти днів з дня його виконання (п. 4 резолютивної частини рішення).

Оскаржуване рішення Антимонопольного комітету України від 29.10.2016 № 480-р у справі № 128-26.13/112-16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" ґрунтується на таких, встановлених Комітетом фактичних обставинах справи.

Товарними межами ринків є роздрібна торгівля низькооктановими, високооктановими бензинами та дизельним паливом через мережу стаціонарних АЗС.

Територіальними (географічними) межами товарних ринків, на яких здійснюють діяльність відповідачі, є територіальні (географічні) межі сукупності регіональних ринків, на яких відповідачі здійснювали господарську діяльність з роздрібної торгівлі низькооктановими, високооктановими бензинами та дизельним паливом через мережу власних або орендованих стаціонарних АЗС.

Часові межі ринку визначаються як проміжок часу, протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою. Дослідження діяльності відповідачів на ринку роздрібної торгівлі низькооктановими, високооктановими бензинами та дизельним паливом через мережу стаціонарних АЗС провадилось у межах періоду із січня 2013 року до січня 2016 року (включно).

Протягом січня 2013 - січня 2016 року відповідачі одночасно або майже одночасно (з інтервалом у декілька днів) змінювали (підвищували або зменшували) роздрібні ціни реалізації бензину марки А-95 шляхом зазначення цих цін на інформаційному табло на стаціонарних АЗС.

Протягом січня 2013 - січня 2016 року відповідачі неодноразово вчиняли на ринку схожі дії щодо встановлення і підтримання на інформаційних табло стаціонарних АЗС роздрібних цін реалізації бензину марки А-95 і дизельного палива.

Комітет визначив такі об'єктивні чинники, що впливали на формування роздрібної ціни на нафтопродукти:

ціни на нафтопродукти на європейських ринках за котируваннями Platts, закупівельні ціни нафтопродуктів;

податкове навантаження, що діє в Україні (зокрема, акцизний податок на роздрібну реалізацію та ПДВ);

курс долара США і евро;

торговельна надбавка (маржа), яка є достатньою для покриття обґрунтованих витрат та отримання прибутку;

Також Комітетом встановлено, що позивач та інші суб'єкти господарювання на ринку мали різних постачальників нафтопродуктів, з огляду на що мали різні можливості щодо придбання (отримання на реалізацію) нафтопродуктів.

Комітетом було здійснено аналіз динаміки зміни цін, встановлених позивачем на інформаційних табло АЗС. На основі такого аналізу Комітет дійшов висновку про відсутність цінової конкуренції на ринку.

Окрім того, Комітет дійшов висновку про застосування позивачем "складних та непрозорих схем лояльності, умов проведення акцій та надання знижок".

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ "ВОГ Рітейл" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсними пунктів 1, 2.2, 3, 4 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 28.10.2016 № 480-р у справі № 128-26.13/112-16 в частині, що стосується ТОВ "ВОГ Рітейл".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на розгляді в Антимонопольному комітеті України знаходились справи № 128-26.13/53-15, № 128-26.13/54-15, № 128-26.13/55-15, № 128-26.13/56-15. Зокрема, справа № 128-26.13/56-15 за ознаками вчинення порушення ТОВ "Золотий екватор" і ТОВ "ВОГ Рітейл" законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Під час розгляду вищевказаних справ Комітетом було встановлено, що цінова політика відповідно ПП "Окко нафтопродукт", ТОВ "Альянс Холдинг", ПІІ "ЛУКОЙЛ-Україна" (з 08.05.2015 - ПП "АМІК Україна"), ТОВ "Золотий екватор" і ТОВ "ВОГ Рітейл" була однаковою як на тих АЗС, що входили до ринків, у межах яких органами Комітету становище вказаних суб'єктів господарювання було визнано монопольним (домінуючим), так і на інших АЗС на території України.

Якщо значна частина доказів у розпочатих органом Комітету справах встановлюється на підставі одних й тих самих документів, є доцільним об'єднати ці справи в одну, про що орган Комітету приймає розпорядження на підставі частини першої статті 38 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Дана норма кореспондуються і з пунктом 25 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

У зв'язку з цим, розпорядженням державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 08.07.2016 № 06/176-р справи № 128-26.13/53-15, №128-26.13/54-15, № 128-26.13/55-15, № 128-26.13/56-15 та № 128-26.13/10-16 об'єднано в одну справу № 128-26.13/112-16

При цьому господарськими судами встановлено, що наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища у позивача не є обов'язковою умовою для доведення вчинення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій на ринках роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами на відміну від порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем.

Відповідно до оскаржуваного рішення, прийнятого за результати розгляду справи № 128-26.13/112-16, розгляд вказаної справи здійснювався Комітетом саме у зв'язку з наявністю в діях відповідачів по справі Комітету (а т.ч. і позивача) ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій.

Врахувавши наведений предмет справи Комітету № 128-26.13/112-16, а також положення частини 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", якими визначені повноваження Антимонопольного комітету України у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, та положення частини 2 статті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції", якими передбачено вчинення органами Антимонопольного комітету певних дій при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, суди попередніх інстанцій відхилили доводи позивача щодо порушення Комітетом порядку об'єднання справ та перекваліфікації дій, оскільки, в будь-якому разі, порушення органом Антимонопольного комітету України процедурних правил у розгляді справи про порушення конкурентного законодавства розглядається в контексті того, чи призвело таке порушення до прийняття неправильного рішення по суті розглянутої ним справи. Відповідні роз'яснення наведені в абз. 4 п. 6 Постанови № 15. Разом з тим, в спірному випадку господарськими судами не було встановлено порушення або неправильне застосування Комітетом норм процесуального права, наслідком яких може бути скасування оскаржуваного Рішення.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "ВОГ Рітейл" протягом відповідного періоду реалізовувалися бензини А-95 есо+, А-95 MUSTANG та MUSTANG-100, а також спеціальні види дизельного палива ДП MUSTANG та ДП MUSTANG+, що такі наведені високооктанові бензини є взаємозамінними зі стандартним бензином А-95 та між собою, а види дизельного палива - є взаємозамінними зі стандартним дизельним пальним та між собою; що наявність у продажу позивача вищевказаних спеціальних видів бензину та дизельного паливу впливало на вибір споживачами АЗС мережі позивача.

Водночас, як встановлено господарськими судами, у рішенні Комітетом зазначено, що оскільки за даними Державної служби статистики України найбільшим попитом у споживачів для заправки автотранспортних засобів користуються бензини моторні, а саме бензин марки А-95, та дизельне паливо, то дослідження господарської діяльності відповідачів в межах розгляду справи Комітету провадилося стосовно роздрібної торгівлі через мережу стаціонарних АЗС саме зазначених видів пального.

При цьому господарські суди дійшли висновку, що з оскаржуваного рішення не вбачається, що Комітет оцінюючи схожість дій відповідачів по справі Комітету (в т.ч. позивача) при встановленні роздрібних цін реалізації бензину марки А-95 та дизельного палива об'єднував ці товари в ринок одного товару.

Окрім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, зі змісту п.п. 93-98 п. 5.3 Рішення ("Часові межі ринку") не вбачається, що територією, в межах якої, зокрема, позивачем у визначений період часу здійснювалася реалізація товару (нафтопродуктів), є територія України лише "за виключенням АР Крим", без врахування інших непідконтрольних територій. Так, в Додатку № 2 до Рішення ("Розподіл кількості АЗС (включаючи АГНКС) по регіонам України") відображені дані по Луганській та Донецькій області, а в Додатку № 1 до Рішення ("Інформація щодо кількості АЗС, через які відповідачі здійснюють роздрібну реалізацію світлих нафтопродуктів та регіону їх розташування України"), стосовно ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ" (позивача) та ТОВ "Золотий екватор" (бренд WOG) вказано кількість АЗС понад 400 од. та регіон - "за виключенням АР Крим", при цьому не зазначено "за виключенням Донецької та Луганської областей", як наприклад, вказано щодо ПП "Окко нафтопродукт" (бренд ОККО).

З врахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, щодо відсутності підстав вважати неправильним визначення Комітетом товарних меж та територіальних (географічних) меж товарних ринків, на яких здійснював діяльність, зокрема, позивач.

Разом з тим місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги ТОВ "ВОГ Рітейл", виходив з такого.

Оскаржуване Рішення не містить зазначення жодних належних доказів на підтвердження узгодженості поведінки між відповідачами по справі Комітету (в т.ч. і позивачем), як прямих, так і не прямих, наявність яких необхідна для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій на ринку товару в силу норм Закону України "Про захист економічної конкуренції", з урахуванням при цьому роз'яснень, наданих господарським судам у постанові Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 № 15.

У процесі дослідження дій суб'єктів господарювання на ринку Комітет був зобов'язаний встановити, що будь-які інші чинники (об'єктивні причини) для вчинення таких дій зазначеними суб'єктами були відсутні. При цьому, для встановлення порушення антимонопольного законодавства, Комітету необхідно було довести, що поведінка суб'єктів на ринку була результатом саме домовленості, та не була односторонньою поведінкою, простим "співпадінням думок", що, як правило, має місце в силу спрямованості всіх суб'єктів господарювання на ринку на досягнення однакової цілі або результату (отримання прибутку, збільшення обсягів реалізації, розширення мережі пунктів реалізації тощо).

При цьому місцевим господарським судом було взято до уваги розкриття змісту поняття "паралельної поведінки" на ринку реалізації нафтопродуктів, яка не може автоматично вважатися антиконкурентною, що наведене у звіті Організації Економічного Співробітництва та Розвитку "Круглий стіл: конкуренція на ринку торгівлі моторним паливом" від 27.05.2013, а саме: "паралельна поведінка", хоча і може бути підтвердженням існування змови або викликати підозру вчинення незаконних дій, однак її недостатньо для доведення незаконної поведінки. За відсутності прямих доказів існування домовленості, антимонопольні органи повинні покладатися на "додаткові фактори" або безпосередні докази для того, щоб встановити наявність погодженої практики, а не простого "співпадіння думок" в силу спрямованості на досягнення однакової цілі або результату. Має бути доведено, що паралельні дії є результатом саме погодженої поведінки, аніж просто раціональною та спонтанною незалежною реакцією кожного суб'єкта господарювання в силу визнаної взаємозалежності між ними".

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Рішення Комітету ґрунтується лише на посиланні на схожість та одночасність дій на ринку суб'єктів господарювання - відповідачів по справі Комітету (в тому числі позивача) у відповідний період та не містить належного економічного аналізу ринку та об'єктивних причин вчинення відповідних дій суб'єктами господарювання.

При цьому господарські суди зазначили, що за відсутності у Рішенні зазначення жодних прямих доказів узгодженої поведінки суб'єктів господарювання, Комітет мав би навести непрямі докази того, що схожа поведінка виникла саме внаслідок вчинення суб'єктами господарювання узгоджених дій.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Комітетом у Рішенні не спростовано доводи позивача у відповіді останнього № 1199 від 15.08.2016 на подання з попередніми висновками у справі № 128-26.13/112-16 про те, що позивач не мав контактів з іншими учасниками ринку, не обмінювався з ними конфіденційною інформацією щодо ціноутворення, стратегії поведінки на ринку, не організовував спільних зустрічей, обговорень тощо з метою розкриття зазначеної інформації та узгодження дій з іншими суб'єктами господарювання на ринку. В свою чергу, Рішення Комітету не містить жодного зазначення таких непрямих доказів того, що схожа поведінка виникла саме внаслідок вчинення відповідачами по справі Комітету (в т.ч. позивачем) узгоджених дій.

Також господарськими судами встановлено, що Комітетом не проведено аналізу інших об'єктивних чинників формування ціни, на які Комітет безпосередньо посилається у Рішенні. Так, зокрема, Комітетом не проаналізовано динаміку зміни курсу долара США і євро у відповідних періодах, не досліджено та не проаналізовано зміни ставок податку, що діяли протягом зазначеного періоду та впливали на формування ціни, а також не враховано собівартість нафтопродуктів, вартість логістичних послуг.

Окрім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що Комітет у Рішенні не здійснив аналізу співвідношення обсягу реалізації нафтопродуктів за фактичними цінами, за якими здійснювалась реалізація нафтопродуктів споживачам, та не визначив причини посилання в Рішенні саме на ціни, встановлені на інформаційних табло АЗС (а не на ціни фактичної реалізації нафтопродуктів споживачам).

З врахуванням встановлених фактичних обставин справи, господарські суди дійшли висновку, що в умовах дії об'єктивних факторів, що впливали на формування відповідачами по справі Комітету роздрібної ціни, між ними існувала та існує конкуренція, при цьому не лише в частині ціни на нафтопродукти, що реалізовувалися, але і в аспектах якості нафтопродуктів, наявності та розміру знижок та акцій, обсягу та якості супутніх послуг, що надавалися на АЗС.

З урахуванням подібності продукту, що реалізовувався позивачем та відповідачами по справі Комітету, та вищенаведених об'єктивних чинників щодо встановлення цін на нафтопродукти, позивачем створювались та підтримувались конкурентні переваги, що в кінцевому рахунку впливали на вибір споживачами АЗС позивача для придбання нафтопродуктів.

Зокрема, конкурентною перевагою позивача, яка впливала на вибір споживачами АЗС мережі позивача, було наявність у продажу позивача спеціальних видів бензину (бензин А-95 есо+, А-95 MUSTANG та MUSTANG-100) та спеціальних видів дизельного палива (ДП MUSTANG та ДП MUSTANG+).

Окрім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що в матеріалах справи наявні лист № 15-300 від 18.02.2016, направлений позивачем у відповідь на Вимогу Комітету про надання інформації № 128-29/06-822 від 29.01.2016 та лист позивача від 27.01.2016, направлений позивачем Комітету, у зв'язку з проведенням слухання у справі № 128-26.13/56-15, якими позивач надавав Комітету витяги зі звіту за результатами опитування, проведеного за технологією TOUCHPOLL "Поведінка роздрібних покупців палива на АЗС" за 2015 рік, яке демонструє причини обрання споживачами певної мережі АЗС в порівнянні з іншими (сторінка звіту 97). Так, зокрема, основною конкурентною перевагою позивача була висока якість звичайного пального та зручне місцезнаходження АЗС. При цьому, позивач конкурував за цими критеріями: з ТОВ "Альянс-Холдинг" (Шелл), TOB "СОКАР ПЕТРОЛЕУМ" - за критерієм якості пального, та з ТОВ ВТФ "Авіас", ПАТ "Укрнафта", ТОВ "Восток" (ТНК) - за критерієм розташування АЗС, тоді як за критерієм "вигідна ціна звичайного пального" АЗС мережі позивача обирали лише 8% опитаних споживачів. При цьому, опитуваннями підтверджується, що основними причинами відмови від придбання нафтопродуктів у позивача та придбання їх у конкурентів, споживачі називали, окрім "високої ціни на звичайне пальне" в порівнянні з іншими мережами АЗС, ще і "незручне місце розташування АЗС" та "незадовільну якість звичайного пального".

Враховуючи зазначене, господарські суди дійшли висновку, що такі фактори як якість нафтопродуктів, місце розташування АЗС, наявність супутніх послуг, акцій, знижок, якість обслуговування тощо, впливали на вибір споживачами мережі АЗС, а отже, і на обсяги реалізації нафтопродуктів суб'єктами господарювання на ринку, а тому вони були факторами конкурентоздатності, які і використовувалися суб'єктами господарювання на ринку протягом досліджуваного періоду.

Натомість у Рішенні Комітет безпідставно не взяв до уваги вищевказані фактори конкурентоздатності та фактично звів конкуренцію на ринку лише до цінової конкуренції, що, в свою чергу, на думку суду, також призвело до прийняття Комітетом необґрунтованого Рішення.

Також судами попередніх інстанцій враховано, що обсяг реалізації нафтопродуктів за ціною, зазначеною на інформаційних табло АЗС, та за ціною, з урахуванням знижок та програми лояльності "Прайд" суттєво відрізнявся, більше 90% прибутку від реалізації бензину А-95 та дизельного пального позивач протягом досліджуваного періоду отримав в результаті реалізації таких нафтопродуктів споживачам саме за цінами, з урахуванням знижок, акцій та програми лояльності "Прайд", реалізація нафтопродуктів за цінами, вказаними на інформаційних табло АЗС, мало наслідком отримання менше 10% всього доходу від продажу нафтопродуктів.

З врахуванням викладеного, господарські суди дійшли висновку, що обрання споживачами АЗС позивача в більшій мірі зумовлювалося не показниками цін на інформаційних табло АЗС, а іншими обставинами, в тому числі, наявністю знижок, акцій та програми лояльності "Прайд", які дозволяли споживачам купувати нафтопродукти за нижчими цінами, а тому, створювали для позивача конкурентні переваги, що не було враховано Комітетом у Рішенні.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, Рішення Комітету не містить аналізу впливу зазначеного суб'єктивного чинника на розвиток конкуренції на ринку, як і не містить співвідношення пропозицій щодо знижок та програм лояльності між суб'єктами господарювання - відповідачами по справі Комітету. Неврахування Комітетом фактів вчинення суб'єктами господарювання вищевказаних дій для отримання конкурентних переваг на ринку призвело до винесення Комітетом необґрунтованого Рішення, яким безпідставно зроблено висновок про відсутність конкуренції на відповідному ринку.

Також господарськими судами встановлено, що рішення Комітету не містить посилання на будь-які системи лояльності, які застосовувані позивачем та іншими суб'єктами господарювання на ринку, їх аналізу та оцінки складності та зрозумілості для споживача.

З врахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач у належний спосіб не встановив та не довів, що дії ТОВ "ВОГ Рітейл", які полягали у встановленні і підтриманні на інформаційних табло стаціонарних АЗС роздрібних цін на бензин марки А-95 та дизельне паливо, та встановленні певних умов реалізації бензину марки А-95 та дизельного палива споживачам, свідчать про вчинення ТОВ "ВОГ Рітейл" антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення схожих дій на ринках роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами, які призвели до обмеження цінової конкуренції.

В свою чергу, наявні в матеріалах справи докази в сукупності свідчать, за висновками судів попередніх інстанцій, про відсутність у відповідача правових підстав для здійснення кваліфікації дій позивача як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 1 статті 50 та частиною 3 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Разом з тим, колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

Виходячи з змісту норми ч. 3 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", для доведення узгодженості дій та їх антиконкурентного характеру необхідно встановити такі обставини: вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару; вплив на конкуренцію, а саме (ймовірні) наслідки недопущення, усунення чи обмеження конкуренції; аналіз ситуації на ринку товару, який спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ринок товару (товарний ринок) - сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.

Відповідно до п. 1.2 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку товарні межі ринку - товар (товарна група), сукупність схожих, однорідних предметів господарського обороту, в межах якої споживач за звичайних умов може перейти від споживання певного виду предметів господарського обороту до споживання іншого.

У п. 4 Методики зазначено, що перелік основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) може складатися шляхом визначення суб'єктів господарювання, які мають значущі обсяги продажу (постачання, виробництва), придбання (споживання, використання) товарів (товарних груп), які обертаються в Україні чи на відповідній частині її території.

Товарні межі ринку, згідно з п. 5.1 Методики, визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого.

Формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп) здійснюється із переліку товарів, які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи), за показниками взаємозамінності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій ринком товару (товарним ринком) Антимонопольним комітетом України у спірному рішенні визначено ринок роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами, товарними межами ринків - роздрібну торгівлю низькооктановими, високооктановими бензинами та дизельним паливом через мережу стаціонарних АЗС.

Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами (далі - Правила) затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442.

У п. 8 Правил передбачено, що відомості про роздрібні ціни, марки та види нафтопродуктів (у тому числі дизельного палива залежно від вмісту масової частки сірки), що продаються на АЗС, повинні бути зазначені на інформаційному табло, яке встановлюється на в'їзді та біля оператора АЗС.

З врахуванням викладеного, з огляду на визначений Антимонопольним комітетом України товарний ринок та п. 8 Порядку, суди попередніх інстанцій не дали належної правової оцінки доводам відповідача, що ним в межах даної справи було проаналізовано рівень роздрібних цін реалізації бензину марки А-95 та дизельного палива, які були встановлені ТОВ "ВОГ Рітейл" та іншими суб'єктами господарювання на інформаційних табло стаціонарних АЗС на однаковому рівні; а відповідачів у справі Комітету притягнуто до відповідальності за обмеження відкритої цінової конкуренції, тобто відмови від конкуренції між собою за роздрібними цінами інформаційних табло АЗС (встановлення таких цін на однаковому рівні та їх синхронна зміна протягом періоду порушення).

У п. 4 постанови пленум Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

З врахуванням викладеного, господарськими судами не враховано та не спростовано доводи Антимонопольного комітету України, що ціни за програмами лояльності є похідними від цін за інформаційним табло. При цьому суди попередніх інстанцій передчасно взяли до уваги та погодилися з доводами позивача, а саме: що Комітет у Рішенні не здійснив аналізу співвідношення обсягу реалізації нафтопродуктів за фактичними цінами, за якими здійснювалась реалізація нафтопродуктів споживачам, та не визначив причини посилання в Рішенні саме на ціни, встановлені на інформаційних табло АЗС (а не на ціни фактичної реалізації нафтопродуктів споживачам); що в умовах дії об'єктивних факторів, які впливали на формування відповідачами по справі Комітету роздрібної ціни, між ними існувала та існує конкуренція, при цьому не лише в частині ціни на нафтопродукти, що реалізовувалися, але і в аспектах якості нафтопродуктів, наявності та розміру знижок та акцій, обсягу та якості супутніх послуг, що надавалися на АЗС; враховано лист ТОВ "ВОГ Рітейл" № 15-300 від 18.02.2016 та лист від 27.01.2016, якими товариство надало Комітету витяги зі звіту за результатами опитування, проведеного за технологією TOUCHPOLL "Поведінка роздрібних покупців палива на АЗС" за 2015 рік.

Щодо висновків судів попередніх інстанцій, що оскаржуване Рішення не містить зазначення жодних належних доказів на підтвердження узгодженості поведінки між відповідачами по справі Комітету (в т.ч. і позивачем), як прямих, так і не прямих, наявність яких необхідна для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій на ринку товару в силу норм Закону України "Про захист економічної конкуренції", з урахуванням при цьому роз'яснень, наданих господарським судам у постанові пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 № 15, то колегія суддів зазначає таке.

Так, у п. 8.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" зазначено, що з урахуванням приписів частини третьої статті 6 названого Закону для кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов'язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод). Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який:

свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання;

спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій.

Пов'язані з наведеним обставини з'ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України.

Згідно з п. 8.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб'єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу Антимонопольного комітету України. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб'єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку.

Висновок же органу Антимонопольного комітету України щодо відсутності у суб'єкта господарювання об'єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об'єктивно (незалежно від суб'єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни придбання товару).

Зокрема, суд має з'ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб'єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо.

При цьому саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб'єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо). На відповідний орган покладається обов'язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб'єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку (в тому числі, за необхідності, шляхом залучення спеціалістів та експертів) відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб'єктів господарювання.

Разом з тим судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки здійсненому Антимонопольним комітетом України економічному аналізу ринку через застосування коефіцієнта кореляції.

Об'єктивними факторами, які впливали на формування роздрібних цін на моторні бензини та дизельне паливо, Антимонопольним комітетом України визначено передусім такі: ціна на нафтопродукти на європейських ринках за котируваннями Platts, закупівельні ціни нафтопродуктів, податкове навантаження, що діє в Україні (зокрема, акцизний податок на роздрібну реалізацію та ПДВ), курс долара США та євро. З огляду на такі об'єктивні фактори формування роздрібної ціни, судами попередніх інстанцій не дано належної правової оцінки та не спростовано доводи Антимонопольного комітету України, що визначені ним коефіцієнти кореляції виключають можливість встановлення однакових цін внаслідок простого співпадіння думок, а також доводам позивача, що до структури ціни окрім згаданих факторів входить також і торговельна надбавка (маржа), що використовується на покриття операційних витрат АЗС (наприклад, сплата заробітної плати працівникам АЗС, сплата комунальних послуг, сплата орендної плати за землю, оплата поточних ремонтів, плата за отримання дозвільних документів), адміністративних витрат (наприклад, сплата заробітної плати працівникам офісів, сплата орендної плати за оренду офісних приміщень, сплата комунальних платежів), фінансових витрат (наприклад, сплата відсотків за інвестиційними та операційними кредитами банків), а також витрат на сплату податків (ПДВ при реалізації продукції, сплата податку на прибуток).

При цьому господарськими судами також не дано належної правової оцінки доводам Антимонопольного комітету України щодо відсутності у суб'єктів господарювання об'єктивних причин для вчинення схожих дій та відповідно доводам ТОВ "ВОГ Рітейл" на їх спростування, а саме не перевірено чи могли інші фактори разом з визначеними об'єктивними факторами спричинити схожу поведінку між відповідачами у справі Комітету, в тому числі ТОВ "ВОГ Рітейл", тобто чи були ці інші фактори також настільки однаковими для різних суб'єктів господарювання, щоб мати наслідком встановлення і підтримання на інформаційних табло стаціонарних АЗС подібних між собою роздрібних цін на бензин марки А-95 та дизельне паливо.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 11110 ГПК України).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11110 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

За загальними вимогами норм процесуального права, передбаченими статтями 32- 34, 43, 82, 84 ГПК України, обов'язковим є встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З врахуванням викладеного, оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності із залученням до участі у справі у встановленому порядку третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а у Вищого господарського суду України відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2017 у справі № 910/702/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Могил С.К.

Палій В.В.