Справа № 2-308/2007 року.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

14 лютого 2007 р.                                                     Калинівський районний суд Вінницької області

в складі головуючого:   Павленка І.В. при секретарі:                Матвійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А - 1185 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в позовній заяві вказує, що він проходить дійсну військову службу і знаходиться на продовольчому та фінансовому забезпеченні у військовій частині А - 1185 с. Гущенці Калинівського району Вінницької області. Однак порушено його законне гарантоване державою право на отримання продовольчого забезпечення за рахунок держави, внаслідок чого у військовій частині перед ним утворилась заборгованість. Тому він звернувся в суд з даним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоч про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких законних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що в порушення вимог законодавства позивач не отримував продовольчого забезпечення та грошової компенсації за нього з березня 2000 року по теперішній час.

Згідно ч.2 ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 року «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка передбачає отримання військовослужбовцями за рахунок держави грошового забезпечення, а також речового майна та продовольчих пайків, або, за їх бажанням грошової компенсації за них, а також Постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.1996 року № 316 «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань», позивач забезпечувався продовольчими пайками за нормою № 7 (згідно займаної посади).

З 11.03.2000 року Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року було призупинено дію ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації за них. Тому з 11.03.2000 року позивачка не отримувала ні продовольчих пайків, ні грошової компенсації за них.

Ч. З ст 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Крім цього, ст. 16 Закону України «Про збройні сили України» гарантує одержання військовослужбовцями за рахунок держави продовольчого забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України, і дія даної норми не призупинялась ніякими нормативними актами.

Так, відповідно до Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 09.12.2002 року, забезпечення військовослужбовців продовольством здійснюється за нормами харчування військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 29.03.2002 року, військовослужбовцям норми харчування видаються через відповідні їдальні або замість установлених норм харчування (основні й додаткові продукти) виплачується грошова

компенсація у розмірі вартості цих норм. Тому позивачі повинні були отримувати продовольче забезпечення до 29.03.2002 року за відповідною нормою Постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.1996 року № 316 «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань», а з 29.03.2002 року - за відповідною нормою Постанови Кабінету Міністрів України № 426 від 29.03.2002 року «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань». Але позивачі не отримували ні продовольчих пайків, ні компенсації за них.

Згідно розрахунку компенсації за продовольче забезпечення ОСОБА_1 за період 11.03.2000 - 01.02.2007 року належить 21 297 грн. 24 коп.

Таким чином, на користь позивача з відповідача слід стягнути завдані позивачу матеріальні збитки.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 17, 22 Конституції України, ст. 16 Закону України «Про збройні сили України», Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.1996 року № 316 «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань», Постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 29.03.2002 року «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань», Положенням про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 09.12.2002 року, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити. Стягнути з військової частини А - 1185 с. Гущенці Калинівського району Вінницької області грошову компенсацію за продовольче забезпечення на користь ОСОБА_1 на суму 21 297 грн. 24 коп.

Стягнути з військової частини А - 1185 212 грн. 97 коп. державного мита в дохід держави.

Стягнути з військової частини А - 1185 ЗО грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя