Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #67553019

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

СитнікО.М., Леванчука А.О., Маляренка А.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Прогрес» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Прогрес» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2016 рокуОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Прогрес» (далі - ОК «ГБК «Прогрес»), у якому зазначав, що він з 02 червня 2003 року працював на посаді головного бухгалтера ОК «ГБК «Прогрес».

03 квітня 2016 року на пошті Київ - 40 він одержав лист від «т.в.о. голови правління ОК «ГБК «Прогрес»» ОСОБА_5, у якому остання повідомила його, що наказом від 18 березня 2016 року його звільнено з посади головного бухгалтера ОК «ГБК «Прогрес» з 18 березня 2016 року. Позивач вважав даний наказ про своє звільнення незаконним, оскільки на звітно-виборчих зборах членів кооперативу від 22 лютого 2009 року головою кооперативу обрано ОСОБА_6 без терміну перебування на цій посаді відповідно до п. 25.2 Статуту кооперативу, а також обрано правління кооперативу строком на три роки до 22 лютого 2012 року відповідно до п. 29 Статуту кооперативу.

У грудні 2015 року позивач та голова кооперативу ОСОБА_6 прибули до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві з метою оформити і підписати новий договір на одержання електронного цифрового підпису, але їм відмовили у цьому, посилаючись на п. 29 Статуту кооперативу, вказавши, що повноваження ОСОБА_6, як голови правління, закінчилися 22 лютого 2012 року.

ОСОБА_4 зазначав, що станом на 01 січня 2016 року ОСОБА_6 є єдиним легітимним керівником (п. 23, п. 25.2 Статуту кооперативу), а повноваження членів правління кооперативу закінчилися ще 22 лютого 2012 pоку, бо вони не виконали п. 26 Статуту кооперативу - не скликали загальні збори кооперативу.

Разом з тим, повноваження правління ОК «ГБК «Прогрес» закінчилися 22 лютого 2012 року, безпосередньо саму ОСОБА_5 ніхто не обирав т.в.о. голови правління ОК «ГБК «Прогрес», що свідчить про незаконність такого наказу про його звільнення з роботи на посаді головного бухгалтера ОК «ГБК «Прогрес».

Тобто позивач вважав що його було звільнено з роботи неповноваженою на те особою кооперативу.

Крім того, з 28 березня 2016 року до 01 квітня 2016 року позивач перебував на лікарняному.

02 квітня 2016 року на ім'я діючого голови кооперативу ОСОБА_6 позивач відправив замовним цінним листом з описом всередині листа: оригінал листка непрацездатності з 28 березня 2016 року до 01 квітня 2016 року і заяву про надання щорічної основної відпустки за 2015 рік.

Після цього, 13 квітня 2016 року на пошті позивач одержав лист, у якому був наказ від 18 березня 2016 року т.в.о. голови правління ОК «ГБК «Прогрес» ОСОБА_5, яким ОСОБА_4 звільнено з посади головного бухгалтера ОК «ГБК «Прогрес» з 18 березня 2016 року.

Враховуючи викладене, позивач просив поновити його на роботі на посаді головного бухгалтера ОК «ГБК «Прогрес» та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 березня 2016 року по день поновлення на роботі згідно розрахунку з середньоденної заробітної плати 123 грн 33 коп.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2017 року, позов задоволено. Поновлено ОСОБА_4 на посаді головного бухгалтера ОК «ГБК «Прогрес». Стягнуто з ОК «ГБК «Прогрес» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 березня 2016 року по 27 жовтня 2016 року у розмірі 18 838 грн 82 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзіОК «ГБК «Прогрес», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що відповідно до наказу «т.в.о. голови правління ОК «ГБК «Прогрес» ОСОБА_5.» головний бухгалтер ОК «ГБК «Прогрес» ОСОБА_4 звільнений у зв'язку з прогулом без поважних причин з 18 березня 2016 року за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Копію цього наказу про своє звільнення позивач отримав поштою 13 квітня 2016 року, однак трудова книжка позивачу не вручалася.

Як убачається зі статуту ОК «ГБК «Прогрес» він не передбачає посади «т.в.о. ОК «ГБК «Прогрес».

Відповідно до п. 25 статуту ОК «ГБК «Прогрес» вищим органом управління є загальні збори членів кооперативу які, для керівництва поточними справами обирають голову та правління кооперативу.

Правління кооперативу є виконавчим органом відповідно загальним зборам членів кооперативу.

Відповідно до п. 31.1. статуту виключно до правління кооперативу відносяться питання прийняття та звільнення працівників і службовців, що обслуговують кооператив.

Враховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку, що відповідно до наказу «т.в.о. голови правління ОК «ГБК «Прогрес» ОСОБА_5.» головний бухгалтер ОК «ГБК «Прогрес» ОСОБА_4 звільнений неуповноваженою особою. Посилання на відповідне рішення пуовноваженого правління кооперативу про його звільнення наказ не містить.

В діях ОСОБА_4 не вбачається прогулу без поважних причин, оскільки відбулось відсторонення його від роботи неуповноваженими на це особами, що мало наслідком неможливість виконання їм своїх трудових обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Розрахунок заробітної плати, що підлягає стягненню за час вимушеного прогулу, проведено позивачем правильно та досліджений судами попередніх інстанцій.

За період з 19 березня 2016 року по день винесення судом рішення, за час вимушеного прогулу грошова сума до сплати ОСОБА_4 за час вимушеного прогулу повинна складати 18 838 грн 82 коп. (123,33 грн. х 154 дні).

За таких обставин колегія суддів вважає, що суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивача було звільнено з порушенням норм діючого законодавства.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_5 мала всі повноваження для винесення наказу про звільнення, є необґрунтованими, оскільки нічим не підтверджені. Матеріали справи не містять жодних документів, які б підтвердили призначення ОСОБА_5 головною правління або протокол засідання членів правління про призначення її тимчасово виконуючою обов'язки голови.

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують, а зводяться лише до переоцінки доказів. Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Прогрес» відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів:

Ситнік О.М. Леванчук А.О. МаляренкоА.В.



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація