Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Висоцької В.С.,

суддів: Гримич М.К., Євтушенко О.І.,

Кафідової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Кіровоградська міська рада, публічне акціонерне товариство «Альфа Банк», ОСОБА_5 про вселення, зобов'язання передати квартиру, не чинити перешкоди у її користуванні, виселення; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - Кіровоградська міська рада, про усунення перешкод у користуванні власністю, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 лютого 2015 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 09 березня 2016 року та за касаційними скаргами публічного акціонерного товариства «Альфа Банк», ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 09 березня 2016 року

в с т а н о в и л а :

У квітні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що у 2006 році на підставі підробленого рішення суду його було знято з реєстрації за постійним місцем проживання в АДРЕСА_2. У подальшому, без його відома, квартира була приватизована його матір'ю ОСОБА_7 та братом ОСОБА_5 і за договором купівлі-продажу від 12 вересня 2006 року відчужена ОСОБА_8 Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 22 березня 2013 року розпорядження Кіровоградської міської ради від 21 серпня 2006 року № НОМЕР_1 про передачу зазначеної квартири у власність та свідоцтво про право власності визнані недійсними та скасовані. Посилаючись на те, що незаконним зняттям з реєстрації та приватизацією квартири були порушені його житлові права як користувача, а всі наступні правочини щодо її відчуження є незаконними, просив згідно з ст. 388 ЦК України витребувати спірну квартиру з незаконного володіння ОСОБА_8 з виселенням останньої та його вселенням.

У травні 2013 року ОСОБА_8 подала зустрічний позов до ОСОБА_3, третя особа - Кіровоградська міська рада, в якому просила усунути їй перешкоди в користуванні власністю шляхом визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням. В обґрунтування вимог зазначила, що відповідач тривалий час не проживав у квартирі, не ніс витрат на її утримання, а тому втратив право користування цим житлом.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 жовтня 2013 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2013 року рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 жовтня 2013 року скасовано в частині вирішення позову ОСОБА_3 Ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено частково. Витребувано квартиру АДРЕСА_3 із володіння ОСОБА_4 та передано її ОСОБА_3 Виселено ОСОБА_4 із зазначеної квартири. В задоволенні вимог ОСОБА_3 про його вселення в спірну квартиру відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 червня 2014 року судові рішення скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 28 травня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_4 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 грудня 2015 року судові рішення скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Останнім рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 09 березня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_3 про вселення та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою та ухвалено в цій частині нове рішення, яким вселено ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_5 та зобов'язано ОСОБА_4 не чинити йому перешкоди у користуванні квартирою; в частині відмови у задоволенні вимог про зобов'язання ОСОБА_4 передати квартиру позивачу та її виселення із квартири залишено без змін; в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: Кіровоградська міська рада, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням рішення суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні цих вимог. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні вимог про витребування з чужого незаконного володіння у ОСОБА_4 та передання ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_6 та виселення ОСОБА_4 з указаної квартири, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство «Альфа Банк» просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_3, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги ОСОБА_4, ПАТ «Альфа Банк» та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України).

Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 не має права на витребування спірної квартири на підставі ст. 388 ЦК України та у зв'язку з набуттям на неї права власності ОСОБА_4 він втратив право користування спірною квартирою.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився із висновком місцевого суду про те, що оскільки ОСОБА_3 не був власником спірної квартири, договір купівлі-продажу цієї квартири сторонами правочину не оспорений, отже, є дійсним. Тому на час розгляду справи власником квартири є ОСОБА_9 Таким чином, вимоги про витребування квартири та виселення ОСОБА_9 не можуть бути задоволені.

Разом з тим, апеляційний суд зазначив, що оскільки рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 22 березня 2013 року, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_3, який є членом сім'ї наймача спірної квартири, було незаконно, з використанням підробленого рішення суду, знято з реєстраційного обліку за місцем проживання та, приватизацією квартири і позбавлено права на житло, вимоги останнього про усунення йому перешкод та вселення до квартири слід задовольнити. Апеляційний суд дійшов висновку також, що в зв'язку із зазначеним підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.

Разом з тим, погодитися із висновком апеляційного суду не можна.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону висновки суду апеляційної інстанції не відповідають.

Судами встановлено, що на підставі ордера № 1058 від 25 березня 1983 року ОСОБА_10 та членам її сім'ї, дітям - ОСОБА_3 та ОСОБА_5, було надано в користування квартиру АДРЕСА_1, якій рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 58 від 21 січня 1985 року присвоєно нову адресу - АДРЕСА_7

Розпорядженням виконкому Кіровоградської міської ради № НОМЕР_1 від 21 серпня 2006 року зазначена квартира безоплатно передана у спільну часткову власність ОСОБА_10 та ОСОБА_5, на ім'я яких Кіровоградською міською радою видане свідоцтво про право власності від 21 серпня 2006 року № НОМЕР_1, яке зареєстроване обласним комунальним підприємством «Кіровоградське обласне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 23 серпня 2006 року за № 15829060.

За договором купівлі-продажу, укладеним 12 вересня 2006 року між ОСОБА_5, який діяв від свого імені та за довіреністю від імені ОСОБА_10, і ОСОБА_4, спірна квартира була відчужена останній.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 22 березня 2013 року, яке набрало законної сили, зазначене вище розпорядження міської ради та свідоцтво про право власності на квартиру визнано недійсним. У визнанні недійсним договору купівлі-продажу квартири від 12 вересня 2006 року відмовлено. Цим рішенням також встановлено, що члена сім'ї наймача - ОСОБА_3 було незаконно, з використанням підробленого рішення суду, знято з реєстраційного обліку за місцем проживання та, приватизацією квартири АДРЕСА_5, позбавлено права на житло.

Як вбачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_5 на підставі ордера виконавчого комітету Кіровської районної ради м. Кіровограда № 1058 від 25 березня 1983 року була надана в користування ОСОБА_10 та членам її сім'ї, дітям - ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Крім того, розпорядження виконкому Кіровоградської міської ради № НОМЕР_1 від 21 серпня 2006 року, яким зазначену квартиру було безоплатно передано у спільну часткову власність ОСОБА_10 та ОСОБА_5 в подальшому скасовано рішеннями судів.

Суди встановили, що спірна квартира належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 12 вересня 2006 року між ОСОБА_5, який діяв від свого імені та за довіреністю від імені ОСОБА_10, і ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Цимбаревич Л.Ю., та зареєстрованого відповідно в Державному реєстрі правочинів 12 вересня 2006 року за № 2276.

Відповідно до вимог ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про його вселення до квартири та усунення перешкод останньому у користуванні вказаною квартирою, а також відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, апеляційний суд вірно врахував, що наявні правові підстави для відновлення порушеного права ОСОБА_3 щодо користування спірним житловим приміщенням. Вказаного висновку апеляційний суд дійшов, оскільки рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 грудня 2012 року та рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 22 березня 2013 року, які набрали законної сили, встановлено, що ОСОБА_3 протиправно позбавлений права користування спірним житлом. Враховуючи вказане, рішення апеляційного суду в цій частині є таким, що відповідає вимогам закону, підстави для його зміни чи скасування в цій частині відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Разом з тим, апеляційний суд не вжив заходів для повного та всебічного розгляду справи та не встановив всі обставини, зокрема в частині вирішення первісних позовних вимог про виселення ОСОБА_4 з спірного житла та про зобов'язання передати спірну квартиру.

Таким чином, апеляційний суд не врахував всупереч вимогам ч. 4 ст. 338 ЦПК України мотиви, з яких судом касаційної інстанції скасоване попереднє судове рішення суду апеляційної інстанції та не вжив заходів для повного встановлення обставин справи, не звернув уваги на те, що ОСОБА_3 має право на захист речового права. Так, встановивши наявність факту протиправного позбавлення ОСОБА_3 права користування спірним житлом, не перевірив ефективності обраного ним способу захисту його порушеного права в частині позовних вимог про виселення та передачу в користування спірної кватири.

Отже, апеляційний суд не звернув уваги на неправильно обраний спосіб захисту ОСОБА_3 в частині вимог про виселення ОСОБА_4 з спірного житла та про витребування спірного майна.

При новому розгляді справи, суду апеляційної інстанції необхідно на підставі встановлених в повному обсязі фактичних обставин справи вирішити питання про застосування належного та ефективного способу захисту позивачем за первісним позовом його порушеного права.

Європейський суд з прав людини у справі «Суомінен проти Фінляндії» вказує, що хоча національний суд користується певним правом розсуду, обираючи аргументи і приймаючи докази, він зобов'язаний обґрунтувати свої дії підставами для винесення рішень.

Таким чином, суд не дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

За таких обставин рішення апеляційного суду в частині вирішення первісних позовних вимог про виселення ОСОБА_4 з спірного житла та про зобов'язання передати квартиру підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційні скарги ОСОБА_4 та публічного акціонерного товариства «Альфа Банк», представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 09 березня 2016 року в частині вирішення первісних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Кіровоградська міська рада, публічне акціонерне товариство «Альфа Банк», ОСОБА_5 про виселення та зобов'язання передати квартиру, скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В решті рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 09 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.С. Висоцька

Судді: М.К. Гримич

О.І.Євтушенко

О.В.Кафідова

І.М. Фаловська