ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.09                                                                                         Справа №  3/261/09

Суддя  

За позовом:  Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

до відповідача:  Приватного підприємства “Діапазон”, м. Запоріжжя

про визнання права власності

Суддя Соловйов В.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність № б/н від 04.11.2009р.

від відповідача:  Корж В.В. довіреність № 17 від 04.11.2009р.

ПП ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ПП “Діапазон” про визнання права власності на недобудований корпус № 8                літ. Н-2, загальною площею 241,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2

Також позивач просив визнати недобудований корпус № 8 літ. Н-2, загальною площею 241, 5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 об’єктом нерухомого майна.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст. 328, 331, 376, 391, 392 ЦК України, ст. 1, 2, 12 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.10.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/261/09, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 09.11.2009р. о 10 годині 00 хвилин.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 09.11.2009р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві від 26.10.2009р. та просить визнати за позивачем право власності на недобудований корпус № 8 літ. Н-2, площею основи згідно технічного паспорту 241,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 та визнати недобудований корпус № 8 літ. Н-2 площею основи згідно технічного паспорту 241,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 об’єктом нерухомого майна.

В обґрунтування позивних вимог позивач зазначив, що 28.12.2006р. між ним та ПП “Діапазон” був укладений договір № 1/12-06 про часткову участь у будівництві оздоровчого комплексу, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, умови якого передбачали розподіл результатів будівництва.

На підставі зазначеного договору позивачем було здійснено будівництво корпусу     № 8 Літ. Н-2 загальною площею 241,5 кв.м. за власні кошти, яке на теперішній час завершено. Об’єкт знаходиться у фактичному володінні позивача, будь-яких майнових вимог по відношенню до нього з боку третіх осіб не надходило.

Згідно з умовами договору корпус № 8 літ. Н-2 загальною площею 241,5 кв.м. був збудований на земельній ділянці 0, 10 га, яка належить ПП “Діапазон” (державний акт             № 3112 від 27.11.2000р.), також п.п.6, 7 договору передбачено строки завершення будівництва, а саме до 31.12.2008р. та ввід в експлуатацію даного корпусу. Відповідач не виконав свої зобов’язання щодо вводу в експлуатацію за відсутністю коштів.

Неодноразові звернення позивача до відповідача щодо остаточного оформлення документації щодо корпусу № 8 літ. Н-2 було залишено без задоволення. Позивач таким чином, не має можливості самостійно ввести забудову в експлуатацію, отримати необхідні дозволи та технічні умови для використання будівлі, що обмежує його повноваження як власника майна у відношенні до зазначеного об’єкту.

На даний час у зв’язку з відсутністю документу, що підтверджує право власності на корпусу № 8 літ. Н-2, невиконання відповідачем своїх зобов’язань щодо підготовки документів для введення об’єкту нерухомості до експлуатації, позивач позбавлений можливості зареєструвати право власності в бюро технічної інвентаризації і таким чином захистити своє право власності на об’єкт нерухомого майна від зазіхань.

Відповідач проти позову не заперечив з підстав зазначених у відзиві. Зазначив, що 28 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ПП “Діапазон” був укладений договір № 1/12-06 про часткову участь у будівництві оздоровчого комплексу, який розташований за адресою:                                    АДРЕСА_2, умови якого передбачали розподіл результатів будівництва.

19.06.2009р. між сторонами по справі була укладена додаткова угода до договору, яка передбачала, що у зв’язку з надбанням позивачем статусу суб’єкта підприємницької діяльності стороною у правовідносинах є ПП ОСОБА_1

Згідно з умовами вказаного договору ПП ОСОБА_1 був збудований корпус № 8       літ. Н-2 загальною площею 241,5 кв.м. на земельній ділянці 0,10 га, яка належить ПП “Діапазон” (державний акт № 3112 від 27.11.2000р.), також п.п.6,7 договору передбачено строки завершення будівництва, а саме до 31.12.2008р. та ввід в експлуатацію даного корпусу.

На підставі зазначеного договору позивачем було здійснено будівництво корпусу              № 8 літ. Н-2 загальною площею 241,5 кв.м. за власні кошти на земельній ділянці відповідача. Будівництво на теперішній час завершено. Об’єкт знаходиться у фактичному володінні позивача, будь-яких майнових вимог по відношенню до нього з боку третіх осіб не надходило.

У зв’язку з викладеним, представник відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2006р. між ПП ОСОБА_1 (сторона-2) та ПП “Діапазон” (сторона-1) був укладений договір № 1/12-06 про дольову участь у будівництві оздоровчого комплексу  (надалі - Договір).

Відповідно до п.1 Договору сторони по договору зобов’язуються шляхом об’єднання своїх зусиль та майна, яке належить їм на відповідних правових підставах, спільно діяти для досягнення загальної господарської мети –будівництва та введення в експлуатацію оздоровчого комплексу на Великому Лузі по вул. Лєнской.

Розпорядженням голови Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради від 18.08.2005р. №  1830р, враховуючи довідку міжміського бюро технічної інвентаризації від 03.08.2005р. №  4174, керуючись рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.08.1999р. № 416/1, спірному об’єкту нерухомості присвоєно поштову адресу: вул. Набережна, 19.

Незавершене будівництво –комплекс будівель № 2 оздоровчого комплексу належить стороні 1 на підставі договору купівлі-продажу № 236 від 24.01.2000р., розташовано на Великому Лузі по вул. Лєнской на земельній ділянці площею 1, 5587 га, яка передана Стороні 1 в постійне користування згідно Державному акту ІІ –ЗП № 001537 від 27.11.2000р. (п. 2 Договору).

Згідно п. 4 договору № 1/12-06 від 28.12.2006р. сторона 2 здійснює 100 % фінансування та будівництво корпусу № 8 оздоровчого комплексу розташованого на земельній ділянці 0, 10 га, згідно додатку № 1, до введення об’єкту в експлуатацію, а також фінансує роботі по енергозабезпеченню, а саме: газопостачанню, електропостачанню та водопостачанню, утриманню земельної ділянки, виконанню ТУ та висновків служб міста.

Згідно п. 5 договору № 1/12-06 від 28.12.2006р. сторона 1 наділена правами генерального замовника будівництва, внесення змін в проектно-кошторисну документацію та оформленню актів введення в експлуатацію об’єкта в цілому. Сторона 2 розробляє та погоджує проектно-кошторисну документацію на будівництво корпусу № 8 оздоровчого комплексу, отримує дозвіл на ведення будівельних робіт.

Згідно з умовами Договору ПП ОСОБА_1 був збудований корпус № 8 літ. Н-2 загальною площею 241,5 кв.м. на земельній ділянці 0, 10 га, яка належить ПП “Діапазон” (державний акт № 3112 від 27.11.2000р.).

Відповідно до п. 6 Договору сторони зобов’язуються завершити будівництво оздоровчого комплексу до 31.12.2008р.

Протягом 30 днів після закінчення будівництва корпусу № 8 та введення в експлуатацію оздоровчого комплексу в цілому, Сторона 1 зобов’язується передати            Стороні 2 у власність вищезазначений корпус з наданням всіх необхідних документів, а також сприяти стороні 2 у оформленні права власності на нього (п. 7 Договору).

Згідно п. 8 Договору після оформлення стороною 2 права власності на корпус № 8 оздоровчого комплексу, сторона 1 зобов’язується надати згоду на вилучення земельної ділянки № 8, відповідно до додатку № 1 на користь сторони 2, а також сприяти стороні 2 в оформленні права на землекористування.

Відповідач не виконав свої зобов’язання щодо вводу в експлуатацію оздоровчого комплексу, посилаючись на відсутність коштів.

Звернення позивача до відповідача щодо остаточного оформлення документації щодо корпусу № 8 літ. Н-2 було залишено відповідачем без задоволення.

Відповідно до “Звіту про незалежну оцінку майна” від 01.09.2009р. № 47, станом на 01.09.2009р. ринкова вартість недобудованого одноповерхового корпусу № 8 (літ. Н-2), що розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,10 кв.м. розташованого:                         АДРЕСА_2 (корпус № 8), складає 83 890,00 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав .

Згідно ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами ст. 21 ГПК України відповідачами є підприємства та організації, яким пред’явлено позовну вимогу.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п’ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Об’єктом позову про визнання права власності є усунення невизначеності відносин прав власності позивача щодо індивідуально-визначеного майна. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно, за умови наявності у нього доказів, що підтверджують його право власності, насамперед правовстановлювальні або правопідтверджувальні документи.

Судом встановлено, що спірне майно корпус № 8 літ. Н-2 загальною площею 241,5 кв.м. збудовано ПП ОСОБА_1 на земельній ділянці 0, 10 га, яка належить ПП “Діапазон” (державний акт № 3112 від 27.11.2000р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст.319 ЦК України).

Згідно п. “ґ” ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України, землекористувачі, якщо інше  не передбачено законом або договором, мають право:

ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Відповідно до ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

У частинах 3, 5 ст. 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно п. 3 ч. 4 Закону України від 01.07.2004р. № 1952-IV “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, право власності на будівлю, споруду, їх частину (квартиру, офісне приміщення тощо) може бути зареєстровано незалежно  від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, якщо власники даної земельної ділянки та будівель, споруд, розташованих на ній, не поєднуються в одній особі.

Суду не надано доказів про те, що визнання права власності на недобудований корпус № 8 літ. Н-2, площею основи згідно технічного паспорту 241,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2, порушує права інших осіб.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на  земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, об’єкт нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) - земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно п. 1.3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затвердженої наказом № 127 від 24.05.2001р. Держбуду України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001р. за № 582/5773, Інструкція діє на всій території України для здійснення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна всіх форм власності.

Розділ 2 Інструкції класифікує об’єкти нерухомого майна, що підлягають технічній інвентаризації, на:

- житлові будинки квартирного типу різної поверховості;

- житлові будинки садибного типу, розташовані на окремих земельних ділянках;

- будинки і споруди громадського та виробничого призначення, інженерні мережі, елементи благоустрою тощо;

- господарські будівлі (сараї (хліви), гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції, сміттєзбірники тощо);

- господарські споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо);

- садові та дачні будинки, гаражі (що не відносяться до господарських: багатоповерхові, підземні, одноповерхові-блокові).

Тобто, згідно вказаної Інструкції, об’єкт   недобудованого корпусу № 8 літ. Н-2, площею основи згідно технічного паспорту 241,5 кв.м., розташований за адресою:                    АДРЕСА_2, є саме нерухомим майном.

Згідно п.п.1.1 п. 1 “Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно”, затверджено наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002р. № 7/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за № 157/6445 (далі –Тимчасове положення), це Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі - Положення) визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності.

Відповідно до п.п.1.5 п. 1 Тимчасового положення, обов’язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

Згідно п.п.2.7 п.2 Тимчасового положення, документи, що підтверджують виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно і подаються для реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” і Додатку № 1 до п. 2.1 Тимчасового положення встановлено перелік документів, що підтверджують право власності та які повинні бути надати державному реєстратору для реєстрації виникнення, існування та припинення прав власності на нерухоме майно.

Пунктом 10 Додатку № 1 до п. 2.1 Тимчасового положення до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна віднесено рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна та про встановлення факту права власності на об’єкти нерухомого майна.

З огляду на викладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.   Позов задовольнити повністю.

2.  Визнати недобудований корпус № 8 літ. Н-2 площею основи згідно технічного паспорту 241,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 об’єктом нерухомого майна.

3. Визнати за Приватним підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) право власності на недобудований корпус № 8 літ. Н-2, площею основи згідно технічного паспорту 241,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Суддя                                                         В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України –13.11.2009р.