ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.09                                                                           Справа №  3/237/09

Суддя  

За позовом:  Публічного акціонерного товариства “МетаБанк”, м. Запоріжжя

до відповідача-1:  Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

до відповідача-2:  Приватного підприємця ОСОБА_2,                               м. Запоріжжя

про стягнення боргу за кредитним договором в сумі 11 927, 88 грн.

Суддя Соловйов В.М.

Представники:

від позивача: Хільченко С.С., юрисконсульт сектору юридичного супроводження проблемних активів, довіреність № 10/09-11 від 25.08.2009р.;

Світличний О.Ю., юрисконсульт сектору юридичного супроводження проблемних активів, довіреність № 10/09-10 від 25.08.2009р.

від відповідача-1:  не з’явився

від відповідача-2:  не з’явився

ВАТ “МетаБанк” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ПП ОСОБА_1 (відповідач-1), ПП ОСОБА_2 (відповідач-2) про стягнення з боржників солідарно боргу в сумі 11 927, 88 грн. за кредитним договором № 32-24-07/0081-МК від 30.03.2007р.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними в позовній заяві та обґрунтовані ст. 509, 526, 527, 530, 610-612, 624, 1054 ЦК України, ст. 173 - 175, 188, 193, 217, 218, 229-230 ГК України, 1, 2, 12, 54 –57 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 12.10.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/237/09, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 21.10.2009р. о 16 годині 30 хвилин.

Ухвалою від 21.10.2009р. у зв’язку із неявкою сторін розгляд справи відкладений до 03.11.2009р о 17 годині 10 хвилин.

Ухвалою від 03.11.2009р. у зв’язку із неявкою відповідачів розгляд справи відкладений до 11.11.2009р о 14 годині 00 хвилин.

У судовому засіданні 11.11.2009р. позивачем надано документи, які посвідчують правовий статус позивача.

Згідно Статуту, довідки Головного управління статистики АА № 070130 від 19.08.2009р. та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи А01 № 031225 від 14.08.2009р. найменування позивача змінилось на Публічне акціонерне товариство “МетаБанк”.

Вказана обставина виключає заміну позивача правонаступником, а передбачає лише коригування назви позивача в процесуальних документах суду.

За згодою представників позивача в судовому засіданні 11.11.2009р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи представники позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві № 50-1002/12731 від 16.09.2009р. та просять суд стягнути з відповідачів солідарно на його користь заборгованість за кредитним договором № 32-24-07/0081-МК від 30.03.2007р. у розмірі 11 927, 88 грн., з яких: 7 400, 00 грн. –заборгованість по кредиту, 828, 83 грн. –заборгованість по простроченим відсоткам, 87, 00 грн. –заборгованість по простроченій комісії, 3 612, 05 грн. –пеня по простроченому кредиту та відсоткам та судові витрати.

Зокрема зазначили, що 30.03.07 між АБ “Металург” та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі - Відповідач-1) укладений кредитний договір № 32-24-07/0081-МК (далі - Кредитний договір) про надання кредиту у сумі 29 000, 00 грн., зі сплатою 23 % річних та щомісячної комісії за управління кредитом в розмірі 0, 05 % від суми кредиту, а також одноразової комісії за надання кредиту в сумі 561, 00 грн., на строк по 26.03.2009р. включно. Відповідно п. 3 Кредитного договору кредит надавався на ціль: ведення поточної підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 3.1.1 Кредитного договору, відповідач взяв на себе зобов’язання протягом дії договору щомісячно здійснювати погашення кредиту частинами по 1 200, 00 грн. не пізніше передостаннього робочого дня місяця, починаючи з квітня 2007 року.

Згідно з п. 5.2 Договору при порушені Позичальником строку погашення кредиту, зазначеного у п. 3.1.1 цього договору або у письмовому повідомленні Банку згідно п. 2.2.1 та 3.1.4 цього договору, Позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0, 5 % від простроченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з п. 5.3 Договору, при порушені Позичальником строку сплати відсотків та комісій, передбачених п.п.4.2, 4.3 цього договору, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі   0, 5 % від простроченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п.5.5 Договору, розмір пені за цим договором (п.5.2 -5.4) не обмежується подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

На підставі п. 4 Кредитного договору, з метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором відповідачем-1, 30.03.2007р. укладено договір поруки № 32-24-07/0081-МК/П з Приватним підприємцем ОСОБА_2 (надалі - Відповідач-2). Останній, згідно п.1 договору поруки зобов’язаний сплатити борг, відсотки за кредитом, комісії, суми неустойки і нанесених збитків та інші платежі відповідача-1 Банку відповідно до умов Кредитного договору.

Відповідно п. 3 Договору поруки, Поручитель зобов’язаний самостійно слідкувати за виконанням Позичальником зобов’язань за Кредитним договором.

Свої зобов’язання за Договором ВАТ “Мета банк” виконав у повному обсязі.

Однак, погашення заборгованості за кредитом з боку відповідачів не відбулося, чим було порушено господарське зобов’язання та право ВАТ “Мета банк” на повернення кредитних коштів та отримання відсотків.

Враховуючи ту обставину, що відповідач порушив вимоги умов п.п.3, 1.1, 3.1.2, 4.2, 5.2, 5.3 Кредитного договору, а саме не виконані в обумовлені строки зобов’язання, передбачені Кредитним договором, у відповідача станом на 10.04.2009р. виникла заборгованість перед ВАТ “Мета банк” в сумі 11 927, 88 грн., що складається з: сума заборгованості по кредиту -                   7 400, 00 грн.; сума заборгованості по простроченим відсоткам - 828, 83 грн.; сума заборгованості по простроченій комісії - 87, 00 грн.; сума пені по простроченому кредиту та відсоткам –3 612, 05 грн.

ВАТ “МетаБанк” вважає, що відповідач порушив істотні умови кредитного договору, в зв’язку з тим, що не виконані зобов’язання, передбачені п.п. 3.1.1, 3.1.2, 4.2 Кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору ВАТ “МетаБанк” надав відповідачу кредит, а відповідач, в свою чергу, зобов’язаний повернути кредит в установлений строк, оплатити відсотки за весь час користування кредитом.

Відповідачі відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надали, в судові засідання жодного разу не з’явились. Заяв про розгляд справи за їх відсутності до господарського суду від відповідачів не надходило.

Відповідно до частини 1 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Частиною 6 цієї статті передбачено, що фізична особа може мати кілька місць проживання.

Водночас громадянин визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Господарського кодексу України та Розділу 3 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.

Таким чином місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб’єкта господарювання.

Приймаючи рішення за відсутності відповідачів господарський суд бере до уваги те, що вони не надали суду відомостей про зміну даних їх державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження. Копія ухвали про порушення провадження у справі від 12.10.2009р., копії ухвал від 21.10.2009р. та 03.11.2009р. про відкладення розгляду справи, направлені на адресу відповідачів, до канцелярії господарського суду Запорізької області не повернулись.

Крім того, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Господарський суд також враховує, що відповідачі не повідомили суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідачів не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним АТ “МетаБанк” (далі - Банк) та ПП ОСОБА_1 (далі –позичальник) укладено кредитний договір № 32-24-07/0812-МК від 30.03.2007р. (далі –Кредитний договір).

Згідно п. 1 Кредитного договору, Банк видає Позичальнику кредит у сумі 29 000, 00 грн. на строк до 26.03.2009р. включно, у порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п.3.1 Кредитного договору, позичальник зобов’язаний: повністю погасити Банку кредит, отриманий за договором, у перший робочий день, наступний за днем, передбаченим у п. 1.1 договору. Протягом дії договору щомісячно здійснювати погашення кредиту частинами по 1 200, 00 грн. не пізніше передостаннього робочого дня місяця, починаючи з квітня 2007р. (п. 3.1.1 Договору). Сплатити Банку відсотки за користування кредитом та комісію за управління кредитом в розмірі та порядку, передбаченому у п. 4.2 - 4.3 Договору (п. 3.1.2 Договору).

Згідно п. 4.2 Договору, Позичальник щомісячно, згідно умов договору, зокрема, у порядку п. 4.3, сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 23 % річних та щомісячну комісію за управління кредитом в розмірі 0, 5 % від суми кредиту, зазначеної у п. 1.1 договору.

У день укладення договору позичальник одноразово сплачує Банку комісію за надання кредиту в розмірі 561, 00 грн.

Відповідно до п. 4.3 Кредитного договору Відсотки за користування кредитом та суми комісії за управління кредитом сплачується Позичальником за весь час фактичного користування кредитом за період з дня видачі кредиту по день, зазначений у п. 1.1 договору.

Якщо день, зазначений у п. 1.1 договору збігається з вихідним, святковим або не робочим днем, і передує наступним вихідному дню, Позичальник сплачує відсотки та щомісячну комісію за управління кредитом за усі дні фактичного користування кредитом включаючи перший день наступний робочий день, у який Позичальник повертає кредит.

Нарахування відсотків здійснюється Банком виходячи із фактичного терміну користування кредитом та суми заборгованості за кредитом із розрахунку 365 (366) днів на рік.

Перше нарахування відсотків здійснюється за період з дня видачі кредиту по день, що передує останньому робочому дню у квітні 2007 року,   включно. Наступні нарахування відсотків здійснюються щомісячно за період з останнього робочого дня місяця, у якому здійснювалося попереднє нарахування відсотків, по день, що передує останньому робочому дню місяця чергового нарахування відсотків, включно. У місяці погашення кредиту відсотки за користування кредитом нараховуються по день, що передує дню погашення кредиту.

Нарахування та сплат комісії за управління кредитом здійснюється щомісячно у строки нарахування та сплати відсотків, зазначені у п. 4.3 договору.

Нарахування відсотків та суми щомісячної комісії за управління кредитом здійснюється Банком у останній робочий день того місяця, у якому закінчився відповідний період нарахування відсотків, визначений у попередньому абзаці цього пункту. При цьому, у місяці повного погашення кредиту відсотки за користування кредитом нараховуються вдень погашення кредиту.

Нараховані Банком відсотки та суми щомісячної комісії за управління кредитом сплачуються Позичальником не пізніше 7 числа кожного місяця, наступного за місяцем, у якому вони нараховані (період сплати відсотків). Якщо останній день періоду сплати відсотків та суми щомісячної комісії за управління кредитом припадає на вихідний, святковий або не робочий день, то Позичальник сплачує зазначені відсотки та суми щомісячної комісії за управління кредитом у перший робочий день, який слідує за-періодом сплати відсотків. При цьому, у місяці повного погашення кредиту відсотки за користування кредитом та суми щомісячної комісії за управління кредитом сплачуються у день погашення кредиту.

Нарахування відсотків за користування кредитом не здійснюється з дня, у який Позичальник зобов’язаний повністю погасити Банку кредит відповідно до п. 3.1.1 або до               п.п. 2.2.1 та 3.1.4 договору. У разі, якщо Позичальником порушений строк погашення щомісячної частини кредиту, передбачений п. 3.1.1. (абзац другий), Банк продовжує нараховувати відсотки за користування простроченою частиною кредиту в розмірі, передбаченому цим пунктом кредитного договору, до дня погашення Позичальником простроченої суми кредиту або до дня, у який Позичальник зобов’язаний повністю погасити Банку кредит відповідно до п. 3.1.1 (абзац перший) договору або до п.п. 2.2.1 та 3.1.4 договору.

У забезпечення виконання зобов’язань ПП ОСОБА_1 (відповідач-1) за Кредитним договором за неї поручився ПП ОСОБА_2 (відповідач-2) що підтверджується договором поруки № 32-24-07/0081-МК/П від 30.03.2007р. (далі –Договір поруки).

Відповідно до пунктів 1, 2 Договору поруки, Поручитель, у разі невиконання приватним підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) зобов’язань за кредитним договором № 32-24-07/0081-МК від 30.03.2007р. (надалі –Кредитний договір),та/або додатковою угодою № 1 до договору банківського рахунку на розрахунково-касове обслуговування № 550 від 30.10.2006р. (надалі –Договір РКО), зобов’язується у порядку, передбаченому цим договором, погасити борг Позичальника Банку в сумі наданого кредиту         29 000, 00 грн., сплатити відсотки за кредитом, комісії, суми неустойки і нанесених збитків та інші платежі за Кредитним договором та за Договором РКО, виходячи з умов Кредитного договору та Договору РКО, за весь період користування Позичальником кредитом.

У разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов’язань за Кредитним договором по погашенню кредиту, сплаті відсотків за кредитом, комісій, сум неустойки і нанесених збитків та інших платежів за Кредитним договором та за Договором РКО, Поручитель, як солідарний боржник Банку, зобов’язується погасити Банку заборгованість Позичальника за Кредитним договором та за Договором РКО протягом двох робочих днів з дня, наступного за днем порушення Позичальником строку погашення заборгованості за Кредитним договором та Договором РКО.

Згідно п. 3 Договору поруки, Поручитель зобов’язаний самостійно слідкувати за виконанням Позичальником зобов’язань за Кредитним договором та за Договором РКО. Банк вправі, але не зобов’язаний письмово інформувати Поручителя про невиконання або неналежне виконання Позичальником зобов’язань за Кредитним договором та за Договором РКО. Поручитель згоден із зміною умов Кредитного договору, пов’язаних із зміною строку погашення кредиту, відсотків і комісій, а також розміру відсотків та комісій, та залишається зобов’язаним за цим договором у разі внесення Банком та Позичальником змін до Кредитного договору. Банк зобов’язаний письмово інформувати Поручителя про зміну умов Кредитного договору, пов’язаних із зміною строку погашення кредиту, відсотків і комісій, а також розміру відсотків та комісій.

Відповідно до п. 5.1 Кредитного договору, в разі невиконання чи неналежного виконання сторонами зобов’язань, передбачених договором, зазначеним у п. 1.2, 1.4 договору, винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані цим збитки. Збитки стягуються в повній сумі понад суми неустойки (штрафу, пені).

В разі порушення Позичальником строку погашення кредиту, зазначеного у п. 3.1.1 договору або у письмовому повідомленні Банку згідно п.п. 2.2.1 та 3.1.4 договору, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 0, 5 % від простроченої суми за кожний день прострочення         (п. 5.2 Кредитного договору).

В разі порушення Позичальником строку сплати відсотків та комісії, передбачених п.п. 4.2, 4.3 договору, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 0, 5 % від простроченої суми за кожний день прострочення (п. 5.3 Кредитного договору).

В разі порушення Позичальником строку надання Банку звітності, визначеної у                п. 3.1.3 договору, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 0, 04 % від суми заборгованості за кредитом на день порушення строку надання звітності за кожний день прострочення надання звітності (п. 5.4 Кредитного договору).

Розмір пені за договором (п.п.5.2-5.4) не обмежується подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

У разі порушення вимог п.п. 3.1.6, 3.1.7, 4.5 договору Позичальник сплачує Банку штраф за кожен випадок такого порушення у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, розмір якого встановлено законодавством на момент порушення. У разі порушення умов п. 3.1.8 договору Позичальник сплачує банку штраф за кожний факт такого порушення у розмір 5 % від суми кредиту, визначеного у п. 1.1 договору (п. 5.6 Кредитного договору).

Свої зобов’язання за Кредитним договором відповідач-1 не виконав, регулярного щомісячного погашення частини кредиту та відсотків за користування кредитними коштами не здійснював, внаслідок чого його заборгованість за Кредитним договором складає 11 927, 88 грн., з яких: заборгованості по кредиту - 7 400, 00 грн.; заборгованість по простроченим відсоткам - 828, 83 грн.; заборгованість по простроченій комісії - 87, 00 грн. Також йому нараховано пеню по простроченому кредиту та відсоткам –3 612, 05 грн.

Позивачем на адресу відповідача-2 направлено повідомлення про невиконання зобов’язання № 32-2416/14210 від 13.10.2008р. з вимогою негайно погасити заборгованість по Кредитному договору. Відповіді на претензію відповідач-2 не надав, суму боргу не сплатив.

12.12.2008р. позивачем на адресу відповідача-1 направлено повідомлення про невиконання зобов’язання від 10.12.2008р.з вимогою у строк не пізніше 17.12.2008р. сплатити прострочену заборгованість по Кредитному договору та суму не сплачених відсотків. Зазначене повідомлення відповідачем-1 не отримано, а повернуто на адресу позивача з відміткою пошти: “За закінченням терміну зберігання”, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення та поштовий конверт (а.с. 15, 16).

Таким чином, заборгованість відповідачів за кредитним договором та договором поруки складає 8 810, 48 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав .

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є кредитний договір № 32-24-07/0081-МК від 30.03.2007р. та договір поруки                      № 32-24-07/0081-МК/П від 30.03.2007р.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 (параграф 1) ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 (параграф 1) ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 1049 (параграф 1) ЦК України встановлено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Наслідки порушення договору позичальником передбачені ст. 1050 (параграф 1) ЦК України. Зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті встановлено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов’язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобов’язання за кредитним договором № 32-24-07/0081-МК від 30.03.2007р. та договором поруки № 32-24-07/0081-МК/П від 30.03.2007р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно ч. 1-3 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі.

Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Частинами 1-3 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 541 ЦК України солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов’язання.

Відповідно ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно ч. 2 ст. 222 ГК України, у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб’єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Позивачем на адресу відповідача-2 направлено повідомлення про невиконання зобов’язання № 32-2416/14210 від 13.10.2008р. з вимогою негайно погасити заборгованість по Кредитному договору. Відповіді на претензію відповідач-2 не надав, суму боргу не сплатив.

12.12.2008р. позивачем на адресу відповідача-1 направлено повідомлення про невиконання зобов’язання від 10.12.2008р.з вимогою у строк не пізніше 17.12.2008р. сплатити прострочену заборгованість по Кредитному договору та суму не сплачених відсотків. Зазначене повідомлення відповідачем-1 не отримано, а повернуто на адресу позивача з відміткою пошти: “За закінченням терміну зберігання”, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення та поштовий конверт (а.с. 15, 16).

Враховуючи встановлений факт невиконання ПП ОСОБА_1 (відповідач-1), ПП ОСОБА_2 (відповідач-2) грошових зобов’язань за кредитним договором № 32-24-07/0081-МК від 30.03.2007р. та договором поруки № 32-24-07/0081-МК/П від 30.03.2007р., вимоги про стягнення з відповідачів солідарно суми заборгованості по кредиту в розмірі 7 400, 00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Заборгованість по простроченим відсоткам в сумі 828, 83 грн. та заборгованість по простроченій комісії у розмірі 87, 00 грн., нарахована відповідно до п. 4.2 Кредитного договору, перевірена судом, є правомірною та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов’язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно зі ст. 3 Закону України № 543/96 ВР від 22.11.1996р. “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

У відповідності із п. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Заявлена до стягнення позивачем пеня в розмірі 3 612, 05 грн. нарахована відповідно до п.п. 5.2 - 5.4 Кредитного договору.

Господарським судом встановлено що розмір пені у сумі 3 612, 05 грн. розрахований позивачем не вірно (розрахунок суми пені у додатку до позовної заяви).

Дійсно, відповідно до п.п.5.2-5.4 Кредитного договору, сторони встановили розмір пені. Який є більшим, ніж подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Але, відповідно до п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р., згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов’язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.

Крім того, положення Закону України від 22.11.1996р. № 543/96 – ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відтак, в частині стягнення 3 117, 40 грн. –пені слід відмовити, а саме:

за несвоєчасне погашення кредиту –замість 3 412, 90 грн. підлягає стягненню 437, 72 грн.;

за несвоєчасне погашення процентів –замість 406, 30 грн. підлягає стягненню 51, 90 грн.;

за несвоєчасне погашення комісії –замість 38, 64 грн. підлягає стягненню 5, 03 грн.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.   Позов задовольнити частково.

2.  Стягнути солідарно з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,п/р 2600310121801 в ВАТ “МетаБанк”, МФО 313582, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2 п/р НОМЕР_4 в ВАТ “МетаБанк”, МФО 313582, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства “Мета банк” (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 30, кор/рах             № 32003104500 в Управлінні НБУ в Запорізькій області, МФО 313582, код ЄДРПОУ 20496061) заборгованість за кредитом у розмірі 7 400 (сім тисяч чотириста) грн. 00 коп., заборгованість по простроченим відсоткам в сумі 828 (вісімсот двадцять вісім) грн. 83 коп., заборгованість по простроченій комісії у розмірі 87 (вісімдесят сім) грн. 00 коп., пеню по простроченому кредиту та відсоткам в розмірі 494 (чотириста дев’яносто чотири) грн. 65 коп., державне мито в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 174 (сто сімдесят чотири) грн. 31 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення пені по простроченому кредиту та відсоткам в розмірі у розмірі  3 117, 40 грн. - відмовити.

Суддя                                                         В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України - 16.11.2009р.