ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.09                                                                           Справа №  3/252/09

Суддя  

За позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” в особі Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України”,  м. Запоріжжя

до відповідача-1:  Приватного підприємця ОСОБА_1,                                 м. Запоріжжя

до відповідача-2: Приватного підприємця ОСОБА_2,                                 м. Запоріжжя

про стягнення боргу за договором кредиту в сумі 6 721, 28 грн.

Суддя Соловйов В.М.

Представники:

від позивача: Броннікова О.В., довіреність № б/н від 07.04.2008р.

від відповідача-1: не з’явився

від відповідача-2: не з’явився

ТОВ “Фінансова компанія “Надія України” в особі ЗФ ТОВ “Фінансова компанія “Надія України” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ПП ОСОБА_1 (відповідач-1), ПП ОСОБА_2 (відповідач-2) про стягнення з боржників солідарно боргу в сумі 6 721, 28 грн. за договором кредиту № ДК 1088-409 від 10.09.2008р.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними в позовній заяві та обґрунтовані ст. 2, 54, 56 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 20.10.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/252/09, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 05.11.2009р. о 16 годині 30 хвилин.

За згодою представника позивача в судовому засіданні 05.11.2009р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві № 103 від 15.10.2009р. та просить суд стягнути з відповідачів солідарно на його користь заборгованість за кредитним договором № ДК 1088-409 від 10.09.2008р. у розмірі 6 721, 28 грн., з яких: 4 600, 00 грн. –основного боргу, 1 740, 00 грн. –відсотки за користування кредитом, 381, 28 грн. –пені, а також судові витрати.

Зокрема зазначив, що 10.09.2008р. між позивачем та відповідачем-1 укладено договір кредиту № ДК 1088-409 від 10.09.2008р. (далі - Договір). На виконання умов договору кредиту ТОВ “Фінансова компанія “Надія України” надало підприємцю ОСОБА_1 кредит у сумі 12 000, 00 грн., а підприємець ОСОБА_1 зобов’язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 2, 9 % на місяць від суми кредиту за весь термін користування кредитом (п. 2.1, 3.2, 5.1 договору кредиту). Повернення кредиту і сплата відсотків здійснюється відповідно до Графіку сплати кредиту, який є невід’ємною частиною договору кредиту. Згідно з графіком сплати загальна сума відсотків, яка підлягає сплаті за договором кредиту складає 4 176, 00 грн. Кінцевий термін погашення кредиту та відсотків –10.09.2009р.

Факт одержання підприємцем ОСОБА_1 кредиту підтверджується видатковим касовим ордером № 1244 від 10.09.2008р. на суму 12 000, 00 грн.

Підприємець ОСОБА_1 виконала свої зобов’язання за договором кредиту частково. За основною сумою кредиту було сплачено: 10.10.2008р. –1 000, 00 грн. (прибутковий касовий ордер № 6947); 11.11.2008р. –1 000, 00 грн. (прибутковий касовий ордер № 7914); 10.12.2008р. –1 000, 00 грн. (прибутковий касовий ордер № 8776); 09.01.2009р. - 152, 00 грн. (прибутковий касовий ордер № 299); 12.01.2009р. - 848, 00 грн. (прибутковий касовий ордер № 384); 10.02.2009р. –1 000, 00 грн. (прибутковий касовий ордер № 1162); 17.03.2009р. - 33, 00 грн. (прибутковий касовий ордер № 2221); 20.03.2009р. - 200, 00 грн. (прибутковий касовий ордер № 2312); 25.03.2009р. - 300, 00 грн. (прибутковий касовий ордер № 2441); 25.03.2009р. - 200, 00 грн. (прибутковий касовий ордер № 2462); 06.04.2009р. - 267, 00 грн. (прибутковий касовий ордер № 2758); 08.05.2009р. - 738, 00 грн. (прибутковий касовий ордер № 3542); 12.05.2009р. - 262, 00 грн. (прибутковий касовий ордер № 3606); 12.10.2009р. - 400, 00 грн. (прибутковий касовий ордер № 6006). Разом -7 400, 00 грн.

За відсотками було сплачено: 10.10.2008р. - 348, 00 грн. (прибутковий касовий ордер № 6946); 11.11.2008р. - 348, 00 грн. (прибутковий касовий ордер № 7913); 10.12.2008р. - 348, 00 грн. (прибутковий касовий ордер № 8775); 09.01.2009р. - 348, 00 грн. (прибутковий касовий ордер № 298); 10.02.2009р. - 348, 00 грн. (прибутковий касовий ордер № 1161); 10.03.2009р. - 100, 00 грн. (прибутковий касовий ордер № 1981); 13.03.2009р. - 81, 00 грн. (прибутковий касовий ордер № 2132); 17.03.2009р. - 167, 00 грн. (прибутковий касовий ордер № 2220); 08.05.2009р. - 348, 00 грн. (прибутковий касовий ордер № 3541). Разом-2 436, 00 грн.

Сума заборгованості за договором кредиту на день подачі позову складає 4 600, 00 грн. за основною сумою кредиту, 1 740, 00 грн. - за відсотками; разом - 6 340, 00 грн.

До теперішнього часу в порушення зазначених норм законодавства підприємець ОСОБА_1 не виконала своє зобов’язання щодо повернення кредиту в сумі 6 340, 00 грн.

Пунктом 7.1 договору кредиту встановлено, що у випадку порушення позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом та/або оплати відсотків за користування кредитом кредитор, починаючи з третього робочого дня прострочення зобов’язання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом має право нарахувати, а позичальник зобов’язаний оплатити кредитору пеню (включаючи перші два дні прострочення платежу) у розмірі 0, 5 % від суми непогашеного в строк платежу за кожний день прострочення платежу до дня повного погашення поточної заборгованості.

Станом на 08.05.2009р. ТОВ “Фінансова компанія “Надія України” відповідно до умов пункту 7.1 договору кредиту нарахувала підприємцю ОСОБА_1 пеню в сумі 181, 74 грн., яку остання сплатила, що підтверджується прибутковими касовими ордерами № 2131 від 13.03.2009р. на суму 18, 72 грн., № 2219 від 17.03.2009р. на суму11, 68 грн.,             № 2311 від 20.03.2009р. на суму 14, 52 грн., № 2440 від 25.03.2009р. на суму 11, 52 грн.,      № 2757 від 06.04.2009р. на суму 10, 72 грн., № 3540 від 08.05.2009р. на суму 114, 58 грн.

Сума нарахованої пені на день подання позову складає 381, 28 грн.

На забезпечення виконання зобов’язань за договором кредиту між ТОВ “Фінансова компанія “Надія України” і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 10.09.2008р. був укладений договір поруки № 819. Поручитель зобов’язалася перед Фінансовою компанією “Надія України” відповідати за виконання підприємцем ОСОБА_1 зобов’язань у повному обсязі за договором кредиту № ДК 1088-409 від 10.09.2008р., а саме, за сплату кредиту у сумі 12 000, 00 грн., відсотків за користування кредитом, пені у розмірах, передбачених договором кредиту, а також відшкодування збитків (пункти 1.1, 2.2 договору поруки). Згідно з пунктом 2.3 договору поруки поручитель зобов’язаний здійснити виконання зобов’язання боржника протягом трьох робочих днів з дати отримання письмової вимоги кредитора.

07.10.2009р. позивач надіслав на адресу підприємця ОСОБА_2 вимогу про сплату суми боргу підприємця ОСОБА_1 за договором кредиту. При цьому у вимозі зазначалися сума боргу, включаючи заборгованість за кредитом та відсотками.

Підприємець ОСОБА_2 не виконала свої зобов’язання за договором поруки.

Відповідачі відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надали, в судове засідання не з’явились. Заяв про розгляд справи за їх відсутності до господарського суду від відповідачів не надходило.

Відповідно до частини 1 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Частиною 6 цієї статті передбачено, що фізична особа може мати кілька місць проживання.

Водночас громадянин визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Господарського кодексу України та Розділу 3 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.

Таким чином місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб’єкта господарювання.

У судовому засіданні позивачем надано довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3 станом на 03.11.2009р., ОСОБА_1 знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, ПП ОСОБА_2 знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Саме ці адреси відповідачів зазначені у позовній заяві ТОВ “Фінансова компанія “Надія України” в особі ЗФ ТОВ “Фінансова компанія “Надія України”.

Приймаючи рішення за відсутності відповідачів господарський суд бере до уваги те, що вони не надали суду відомостей про зміну даних їх державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження. Копія ухвали про порушення провадження у справі від 20.10.2009р., направлена відповідачам рекомендованим листом, отримана відповідачем-2  30.10.2009р., що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 6309135 від 27.10.2009р.

Крім того, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідачів не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ “Фінансова компанія “Надія України” в особі ЗФ ТОВ “Фінансова компанія “Надія України” (далі –Кредитор) та ПП ОСОБА_1 (далі –позичальник) укладено договір кредиту № ДК 1088-409 від 10.09.2008р. (далі –Договір).

Згідно п. 2.1 Договору, Кредитор зобов’язується надати Позичальнику в тимчасове користування на умовах зворотності, терміновості, забезпеченості та платності кредит в сумі 12 000, 00 грн., з оплатою по процентній ставці 2,9 % на місяць, а Позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору, Кредитор зобов’язується: надати позичальнику кредит в день підписання договору шляхом видачі з каси Кредитора грошових коштів у розмірі, зазначеної в п. 2.1 Договору (п. 4.1.1 Договору).

10.09.2008р. кредитор видав позичальнику 12 000, 00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 1244 від 10.09.2008р.

Згідно п. 3.2 Договору, Позичальник зобов’язується повернути кредит, отриманий за договором, та відсотки за користування ним, до 16-00 години 10.09.2009р.

Відповідно до п. 5.1 договору, за користування кредитом у період з дати, зазначеної в п. 3.1 Договору і до дати погашення кредиту Позичальником сплачується Кредиторові відсотки у розмірі 2, 9 % на місяць від суми, вказаної в п. 2.1 Договору.

Згідно п. 5.2 Договору, нарахування відсотків здійснюється щодня з дня одержання позичальником кредиту у касі кредитора до дати, зазначеної в п. 3.2 Договору. У разі дострокового погашення кредиту нарахування відсотків здійснюється за весь термін фактичного користування кредитом. Повернення кредиту і сплата відсотків за ним здійснюється Позичальником у порядку та терміни згідно з Графіком погашення кредиту і відсотків (Додаток № 1) готівкою через касу Кредитора або шляхом перерахування на поточний рахунок Кредитора через банк. При несплаті частини кредиту та/або відсотків у термін, вказаний у Графіку, вони вважаються простроченими.

Кошти для погашення заборгованості спрямовуються у першу чергу для сплати нарахованої пені, у другу чергу –прострочених відсотків за кредитом, у третю чергу –нарахованих відсотків за користування кредитом, у четверту чергу –простроченої заборгованості за кредитом, у п’ят чергу –платежів по погашенню кредиту, термін виконання яких настав (п. 5.3 договору кредиту).

Відповідач-1 повинен був у строк до 16-00 години 10.09.2009р. сплатити позивачу як основну суму виданого кредиту 12 000, 00 грн., а також відсотки 4 176, 00 грн.

У забезпечення виконання зобов’язань ПП ОСОБА_1 (відповідача-1) за договором кредиту за неї поручилась ПП ОСОБА_2 (відповідач-2), що підтверджується договором поруки № 819 від 10.09.2008р. (далі –Договір поруки).

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки, у порядку та на умовах, визначених договором, Поручителі на добровільних засадах зобов’язуються відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_1 (надалі - позичальник), своїх зобов’язань, що випливають з Договору кредиту № ДК 1088-409 від 10.09.2008р. укладеного між Позичальником та Кредитором (надалі –Договір кредиту).

Згідно п. 2.2 Договору поруки сторони договору визначають, що у випадку невиконання Позичальником взятих на себе зобов’язань по Договору кредиту, Поручителі несуть солідарну відповідальність перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Позичальник, включаючи сплату основного боргу за Договором кредиту в сумі 12 000, 00 грн., нарахованих відсотків за користування кредитом, пені у розмірах, передбачених договором кредиту, а також відшкодування збитків. При цьому Кредитор має право вимоги до Поручителів як солідарно, так і до кожного з них окремо.

У випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником взятих на себе зобов’язань по Договору кредиту, Поручителі та Позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за виконання зобов’язань в повному обсязі           (п. 3.1 Договору поруки).

Поручителі приймають на себе зобов’язання, у випадку невиконання Позичальником зобов’язань за Договором кредиту, здійснити виконання зобов’язання Позичальника в обсязі, заявленому Кредитором в письмовій вимозі, протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання відповідної письмової вимоги Кредитора про виконання зобов’язань. Виконання зобов’язання здійснюється Поручителями внесення відповідної суми у касу або на поточний рахунок Кредитора. Поручителі здійснюють погашення зобов’язань за кредитним договором у валюті кредиту. Погашення кредиту в іншій валюті, ніж валюта кредиту, здійснюється лише за згодою Сторін, що оформлюється у вигляді додаткової угоди до цього Договору            (п. 2.3 Договору поруки).

У випадку невиконання або неналежного виконання Поручителем взятих на себе зобов’язань по Договору, Кредитор має право звернути стягнення на майно та кошти які належать поручителям та на які може бути звернуто стягнення у порядку, встановленому законодавством України (п. 3.3 договору поруки).

Відповідно до п. 7.1 Договору кредиту, у випадку порушення Позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом та/або оплаті відсотків за користування кредитом, Кредитор, починаючи з третього робочого дня прострочення зобов’язання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом, має право нарахувати, а Позичальник зобов’язаний оплатити Кредитору пеню (включаючи перші два дні прострочення платежу) у розмірі 0, 5 % від суми непогашеного в строк платежу за кожний день прострочення платежу до дня повного погашення поточної заборгованості. Якщо Позичальник здійснить погашення простроченої заборгованості протягом перших двох днів прострочення, пеня на суму непогашеного в строк платежу не нараховується та Позичальником не сплачується.

У разі несплати Позичальником заборгованості за одним простроченим платежем та виникнення заборгованості за наступним платежем (по оплаті кредиту та/або відсотків за користування кредитом), пеня за наступним простроченим платежем нараховується з першого робочого дня прострочення платежу. Сплата пені не звільняє Позичальника від зобов’язання сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом.

Свої зобов’язання за договором кредиту відповідач-1 не виконав, регулярного щомісячного погашення частини кредиту та відсотків за користування кредитними коштами не здійснював, внаслідок чого його заборгованість за договором кредиту складає 6 721, 28 грн., з яких: основна заборгованість –4 600, 00 грн.; 1 740, 00 грн. –відсотки за користування кредитом, 381, 28 грн. –пені.

07.10.2009р. Позивачем на адресу відповідача-2 направлено вимогу про виконання зобов’язань боржника відповідно до договору поруки з вимогою терміново сплатити грошові кошти у розмірі 8 823, 97 грн. на розрахунковий рахунок позивача або готівкою в касу. Відповідачами відповідь на вимогу про виконання зобов’язань боржника відповідно до договору поруки не надано.

Таким чином, заборгованість відповідачів за договором кредиту та договором поруки складає 6 721, 28 грн.

Крім того, судом встановлено, що на момент укладання договору кредиту № ДК 1088-409 від 10.09.2008р. відповідач-1 діяла як фізична особа, а не приватний підприємець, що підтверджується записом № 3 довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії НОМЕР_2, в якій вчинений запис: 13.10.2006р.,                            2 103 006 0002 025167, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною-особою-підприємцем за її рішенням.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав .

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір кредиту № ДК 1088-409 від 10.09.2008р. та договір поруки № 819 від 10.09.2008р.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 (параграф 1) ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 (параграф 1) ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 1049 (параграф 1) ЦК України встановлено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Наслідки порушення договору позичальником передбачені ст. 1050 (параграф 1) ЦК України. Зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті встановлено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов’язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В даному випадку 10.09.2008р. Кредитор видав позичальнику 12 000, 00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 1244 від 10.09.2008р.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 222 ГК України, у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб’єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

07.10.2009р. Позивачем на адресу відповідача-2 направлено вимогу про виконання зобов’язань боржника відповідно до договору поруки з вимогою терміново сплатити грошові кошти у розмірі 8 823, 97 грн. на розрахунковий рахунок позивача або готівкою в касу. Відповідачами відповідь на вимогу про виконання зобов’язань боржника відповідно до договору поруки не надано.

Підстави для припинення зобов’язання за договором кредиту № ДК 1088-409 від 10.09.2008р. та договором поруки № 819 від 10.09.2008р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно ч. 1-3 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі.

Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Частинами 1-3 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 541 ЦК України солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов’язання.

Відповідно ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи встановлений факт невиконання ОСОБА_1, ПП ОСОБА_2 (відповідач-2) грошових зобов’язань за договором кредиту № 1088-409 від 10.09.2008р. та договором поруки № 819 від 10.09.2008р., вимоги про стягнення з відповідача-2 (як поручителя) суми основного боргу в розмірі 4 600, 00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 1 740, 00 грн. перевірена судом, є правомірною та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно зі ст. 3 Закону України № 543/96 ВР від 22.11.1996р. “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

У відповідності із п. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Заявлена до стягнення позивачем пеня в розмірі 381, 28 грн. нарахована відповідно до п. 7.1 Договору кредиту, підтверджена детальним розрахунком позивача, доданого до позовної заяви, перевірена судом, є правомірною та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відносно відповідача-1 провадження у справі підлягає припиненню по п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв’язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Оскільки, на момент укладання договору кредиту № ДК 1088-409 від 10.09.2008р. відповідач-1 діяла як фізична особа, а не приватний підприємець, що підтверджується записом № 3 довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії НОМЕР_2.

Згідно ст. 13 ГПК України “Справи, підсудні місцевим господарським судам”, місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.

У відповідності із ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів  та  технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової  палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому  числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України  господарський суд порушує справи за позовними заявами:

підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів;

державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;

прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;

Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.21 ГПК України сторонами у судовому процесі –позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред’явлено позовну вимогу.

Таким чином, системний аналіз наведеного законодавства дає підстави для висновку про те, що діюче законодавство не передбачає розгляд господарським судом справ за позовними заявами до відповідача (відповідачів), які не є юридичними особами чи суб’єктами підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених ч. 4 ст. 12 ГПК України ( справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

За таких обставин провадження у справі в частині стягнення заборгованості з відповідача-1 підлягає припиненню по п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача-2.

Керуючись ст. 44, 49, п. 1 ч. 1 ст. 80, ст.82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” в особі Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” (69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, 27 к. 88, п/р № 26501301171006 в Орджонікідзевській БО філії “Відділення ПІБ” м. Запоріжжя, МФО 313355, код ЄДРПОУ 35183669) основну заборгованість у розмірі  4 600 (чотири тисячі шістсот) грн. 00 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 1 740 (одну тисячу сімсот сорок) грн. 57 коп., пеню в сумі 381 (триста вісімдесят одну) грн. 28 коп., державне мито в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість ) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення заборгованості з відповідача-1 провадження у справі припинити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Суддя                                                         В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України - 13.11.2009р.