справа №2-460/09р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  

01 вересня 2009 року     Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

                  головуючого судді -     Скрипник К.О.,

                при секретарі -           Олексієнко О.В.;

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про розірвання договору довічного утримання, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 03 жовтня 2007 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом, в якому згідно уточнень вказав, що домоволодіння № 68 по вул. Лісовій у м. Дніпропетровську належало йому на підставі договору забудови, посвідченого Першою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 17 серпня 1954 року за реєстровим № 3/6960, зареєстрованого у КП «ДМБТІ» 04 грудня 1962 року. Позивач жив один та потребував у догляді, забезпеченні продуктами харчування, одягом та матеріальною допомогою і тому вирішив укласти договір довічного утримання з відповідачем, який пообіцяв здійснювати належний догляд за ним. 25 квітня 2003 року між сторонами був укладений договір довічного утримання. Спочатку відповідач надавав позивачу допомогу, однак неналежну, та в подальшому з грудня 2003 року взагалі перестав забезпечувати позивача продуктами харчування, одягом, доглядом. Крім того, в порушення умов укладеного договору,  відповідач позбавив позивача права користування кімнатою пл. 17,7 кв.м. у будинку, у зв’язку з чим позивач був змушений мешкати у  коридорі. Відповідач вселив у домоволодіння сторонніх людей, які з його слів, за це повинні були доглядати позивача. Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням виконувати умови договору довічного утримання, однак до цього часу позивач, який є літньою людиною проживає у антисанітарних умов, оскільки у домоволодінні ніхто не прибирає, нормально не харчується. Крім того, відповідач отримує пенсію позивача, яку витрачає на свої потреби.  

Позивач просив розірвати договір довічного утримання від 25 квітня 2003 року, укладений між  ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований за реєстровим № 809, згідно умов якого ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_3 належне йому на підставі договору забудови, посвідченого Першою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 17 серпня 1954 року за реєстровим № 3/6960, зареєстрованого у КП «ДМБТІ» 04 грудня 1962 року, домоволодіння № 68 по вул. Лісовій у м. Дніпропетровську.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги і просили їх задовольнити. В обґрунтування позову посилались на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення. Суду пояснив, що повністю виконував умови договору довічного утримання та доглядав за позивачем до часу подання цієї позовної заяви.

Третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 у судове засідання не з’явився, про день, місце і час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Суд вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, свідків, вивчивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню по наступних підставах.

Відповідно до ст. 744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужував) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або її частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача та (або) доглядом довічно.

Судом встановлено, що 25 квітня 2003 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований за реєстровим № 809 (а.с.8).

 Згідно умов вказаного договору, ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_3 належне йому на підставі договору забудови, посвідченого Першою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 17 серпня 1954 року за реєстровим № 3/6960, зареєстрованого у КП «ДМБТІ» 04 грудня 1962 року, домоволодіння № 68 по вул. Лісовій у м. Дніпропетровську. ОСОБА_3, у свою чергу, зобов’язався довічно цілком утримувати ОСОБА_4, забезпечуючи його харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою і зберегти у нього безоплатно в довічному користуванні одну житлову кімнату, розміром 17,7 кв.м., позначену в плані 1-3. Вартість матеріального забезпечення визначена сторонами в розмірі 70 грн. щомісячно.  

22 травня 2003 року ОСОБА_3 зареєстрував у КП «ДМБТІ» своє право власності на домоволодіння № 68 по вул. Лісовій у м. Дніпропетровську (а.с.7).

Однак, у судовому засіданні встановлено, що з грудня 2003 року відповідач не виконує умови договору довічного утримання.

Так, у судовому засіданні в якості свідка був допитаний позивач, який пояснив, що після укладення договору довічного утримання відповідач надавав йому допомогу приблизно півроку, однак в неповному обсязі, якого він потребував. Та в подальшому з грудня 2003 року взагалі перестав забезпечувати позивача продуктами харчування, одягом, доглядом, не обробляв земельну ділянку спірного домоволодіння. Отримував за позивача пенсію, яку витрачав на власний розсуд. Крав з його огороду овочі. Крім того, позбавив його права користування кімнатою пл. 17,7 кв.м. у будинку, у зв’язку з чим позивач був змушений мешкати на веранді. Відповідач вселив у домоволодіння сторонніх людей.

Відповідно до ст. 750 ЦК України, набувач може бути зобов’язаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (догляду).

В судовому засіданні встановлено, що в договорі довічного утримання від 25 квітня 2003 року чітко зазначено, що ОСОБА_3 зобов’язується зберегти ОСОБА_4 безоплатно в довічному користуванні одну житлову кімнату, розміром 17,7 кв.м., позначену в плані 1-3.  

 Свідок ОСОБА_6, голова квартального комітету, у судовому засіданні пояснила, що відповідач дійсно приводив у спірне домоволодіння № 68 по вул. Лісовій у м. Дніпропетровську осіб без певного місця проживання. Вона ніколи не бачила, щоб відповідач допомагав та здійснював догляд за позивачем, який через свій похилий вік потребує у такій допомозі. Пояснила, що позивач їй жалувався на те, що ОСОБА_3 вкрав в нього документи, паспорт, та краде в огороді овочі.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що відповідач наймав її для допомоги по веденню господарства у домоволодінні № 68 по вул. Лісовій у м. Дніпропетровську, яку вона надавала три місяці у 2007 році. Бачила, що відповідач та його дочка приходили до позивача та надавали допомогу. Також пояснила, що позивач мешкає на веранді. Останній раз вона допомагала позивачу півтора роки тому.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що відповідач та його дружина здійснювали догляд за позивачем, бачила машину відповідача біля спірного будинку. Останній раз бачила рік тому.

Отже, до показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суд ставиться критично, оскільки свідок ОСОБА_7 свідчила про те, що допомагала ОСОБА_3 у веденні господарства у домоволодінні № 68 по вул. Лісній у м. Дніпропетровську на протязі тільки трьох місяців 2007 року, а свідок ОСОБА_8 взагалі пояснила в судовому засіданні, що вона знає про те, що  відповідач та його дружина здійснювали догляд за позивачем, зі слів самого відповідача та його дружини.

Крім того, суд враховує також той факт, що відповідач у судовому засіданні пояснив, що з часу подання позовної заяви, а саме з жовтня 2007 року не надає позивачу жодної допомоги та утримання.

Також судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до правоохоронних органів з приводу протиправних дій відповідача, а саме 10.03.2006 року та 01.11.2007 року звертався до Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області з заявами з приводу погроз фізичної розправи з боку відповідача, який змушував його підписувати невідомі документи  та того, що сторонні особи шляхом вільного доступу потрапили до його будинку та вчинили крадіжку (а.с.82,88).

У відповідності до  п.1 ч.1 ст. 755 ЦК України, договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини.

У відповідності до ст. 756 ЦК України, у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.

Враховуючи вищевикладене та аналізуючи здобуті по справі докази, суд приходить до висновку, що відповідач на протязі вже тривало часу не виконує умови укладеного між сторонами договору довічного утримання від 25 квітня 2003 року, а саме взагалі не утримує ОСОБА_4, не забезпечує його харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою, в порушення умов договору поселив його на веранді. Суд також враховує той факт, що відповідачем не надано жодних доказів в обґрунтування його заперечень, а саме факту утримання ним позивача та здійснення за ним догляду, і тому суд вважає, що у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст. 755 ЦК України, договір довічного утримання від 25 квітня 2003 року, укладений між  ОСОБА_4 та ОСОБА_3 має бути розірваний, у зв’язку з невиконання відповідачем своїх обов’язків по договору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 744, 749, 750, 751, 755, 756 ЦК України, ст. ст. 5,6,10,11,27,57-60, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про розірвання договору довічного утримання - задовольнити .

Розірвати договір довічного утримання від 25 квітня 2003 року, укладений між  ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований за реєстровим № 809, згідно умов якого ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_3 належне йому на підставі договору забудови, посвідченого Першою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 17 серпня 1954 року за реєстровим № 3/6960, зареєстрованого у КП «ДМБТІ» 04 грудня 1962 року, домоволодіння № 68 по вул. Лісовій у м. Дніпропетровську.

            Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання  апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.    

Суддя                                                           К.О. Скрипник