справа № 2-393/09р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

       01 вересня 2009 року             Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

                  головуючого судді -     Скрипник К.О.,

                при секретарі -             Олексієнко О.В.;

за участю позивачки ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, третя особа: ОСОБА_2 державна нотаріальна контора про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

  Позивачка 21 грудня 2007 року звернулась до суду з позовом, в якому вказала, що 17 березня 2005 року між нею та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку та інших будівель (сарай, літня кухня, погреб, господарська будівля), які розташовані на земельній ділянці розміром 429 кв.м. по вул. Грузинській, 5 у м. Дніпропетровську. Відповідно до умов якого ОСОБА_3 продала позивачці вказаний житловий будинок за 15 000 грн., які були повністю сплачені позивачкою під час укладення договору. Із одержаних грошей ОСОБА_3 повинна була сплатити всі борги за комунальні послуги та оформити необхідні документи для нотаріального посвідчення договору, однак 14 жовтня 2005 року померла.

Позивачка просила визнати договір купівлі-продажу житлового будинку № 5 та інших будівель по вул. Грузинський, 5 у м. Дніпропетровську, укладений 17 березня 2005 року між нею та ОСОБА_3 дійсним, визнати за нею право власності на цей будинок та визнати за нею право власності на земельну ділянку по вул. Грузинський, 5 у м. Дніпропетровську.

Ухвалою суду від 05 березня 2008 року, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання за нею право власності на земельну ділянку по вул. Грузинський, 5 у м. Дніпропетровську були залишені без розгляду.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити. В обґрунтування позовних вимог посилалась на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог. У подальше судове засідання не з’явився, письмово просив справу розглядати у його відсутність.  

Третя особа у судове засідання не з’явилась, письмово просила справу розглядати у відсутність їх представника.  

Суд вислухавши пояснення позивачки, свідків, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог надала суду договір купівлі-продажу з якого вбачається, що 17 березня 2005 року між ОСОБА_1 з одної сторони та ОСОБА_3 з іншої сторони у простій письмові формі був укладений договір купівлі-продажу домоволодіння № 5 по вул. Грузинський у м. Дніпропетровську, належного останній на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 11 січня 2000 року Другою ОСОБА_2 державною нотаріальною конторою та зареєстрованого у реєстрі за № 2-59 (а.с.6-7, 12, 46). Згідно умов вказаного договору ОСОБА_3 продала позивачці вказаний житловий будинок за 15 000 грн.

Встановлено, що 14 жовтня 2005 року ОСОБА_3 померла (а.с.8). Судом встановлено, що по день смерті ОСОБА_3 проживала у домоволодінні  № 5 по вул. Грузинській у м. Дніпропетровську.

У відповідності до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній форми досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно  ст. 220 ч.2 ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Однак, положення цієї статті не можуть бути застосовані, якщо є передбачене законодавчими актами обмеження (заборона) на здійснення такого правочину або сторони не дійшли згоди по всіх істотних його умовах. Також правило ст. 220 ЦК України не поширюється на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, як то спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки момент вчинення такого правочину відповідно до ст. 210, 640 ЦК України пов’язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін прав і обов’язків.

Так, в силу п.3 ст.640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації – з моменту державної реєстрації.

В силу ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

В той саме час, судом встановлено, що сторонами під час укладення договору купівлі-продажу не було досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, а саме щодо сплати вартості домоволодіння, передачі ключів від спірного домоволодіння та ін. Крім того, згідно показань у судовому засіданні свідка ОСОБА_4, яка постійно доглядала ОСОБА_3, остання була людиною похилого віку, у неї не було грошей, вона ніколи не говорила про бажання продати належне їй домоволодіння. Крім того, окрім цього домоволодіння у неї не було іншого житла для мешкання.

Крім того, дослідженою судом пенсійною справою ОСОБА_3  встановлено, що ОСОБА_3 була інвалідом першої групи по загальному захворюванню, отримувала маленьку пенсію (а.с.64-100).

Суд також враховує той факт, що позивачкою не представлено жодних доказів того, що вона з ОСОБА_3 під час укладення договору купівлі-продажу  від 17 березня 2005 року домовилися щодо усіх істотних умов договору та відбулося виконання договору, і тому суд вважає, що немає жодних підстав у відповідності до ст. 220 ЦК України для визнання спірного договору купівлі-продажу дійсним.

Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а у відповідності до положень ч.1. ст. 11  ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі і тому аналізуючи здобуті по справі докази, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є не законними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

            На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220, 638, 640, 655, 657 ЦК України,  ст.ст. 2, 10, 11, 57-60, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, третя особа: ОСОБА_2 державна нотаріальна контора про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності – відмовити .

 Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання  апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                        К.О. Скрипник