ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2017р.                                                                      Справа № 917/1544/17

За позовом Публічного акціонерного товариство "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36000, адреса для листування: пр-т Свободи, 8, м. Кременчук, Полтавська область, 39601

до Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) компенсуючого типу № 10 Кременчуцької міської ради Полтавської області, вул. Івана Мазепи, 47, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення 24325,35 грн.

Суддя Семчук О.С.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 10-74/1941 від 15.02.2017р.);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (далі – позивач/ПАТ "Полтаваобленерго") звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) компенсуючого типу № 10 Кременчуцької міської ради Полтавської області (далі – відповідач/ ДНЗ № 10) про стягнення 24325,35 грн., в тому числі 612,82 грн. пені, 22157,47 грн. інфляційних нарахувань, 1555,06 грн. 3% річних. В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1701 від 01.01.2010р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.09.2017р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 10.10.2017р.

Ухвалою від 10.10.2017р. суд, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням відповідачем вимог ухвали суду, відклав розгляд справи на 02.11.2017р.

В судове засідання 02.11.2017р. представник відповідача повторно не з'явився. Докази отримання відповідачем копії ухвали суду від 10.10.2017р. в матеріалах справи відсутні. Вказана копія ухвали, направлена на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, до суду не повернулася.

Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Адреса відповідача зазначена у позовній заяві відповідає місцезнаходженню ДНЗ № 10, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання.

Згідно зі ст. 77 ГПК України неявка представників сторін у судове засідання кваліфікується підставою для відкладення розгляду справи у випадку, якщо з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.

Неявка представника відповідача у судове засідання 02.11.2017р. не унеможливлює розгляд справи № 917/1544/17, відтак не є підставою для відкладення розгляду справи за ст. 77 ГПК України.

За даних обставин, враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи.

Відповідач відзиву на позов не надав.

Керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні представник позивача наполягає на задоволенні позову у повному обсязі.

В судовому засіданні 02.11.2017р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2010р. між ПАТ «Полтаваобленерго», в особі Кременчуцької філії (Теплопостачальна організація за договором) та ДНЗ № 10 (споживач за договором) було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1701 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору теплопостачальна організація зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а споживач своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки та на умовах, передбачених договором і додатками до нього.

Пунктом 1.2 договору визначено, що тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до Закону України «Про теплопостачання» та діючого законодавства України.

Згідно ст. 16. Закону України «Про теплопостачання» - встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання відноситься до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Додатком № 2 до договору встановлено фактичні обсяги теплового навантаження та теплопостачання і орієнтовна вартість теплової енергії відпущеної споживачу за поточний рік відповідно до тарифів діючих на момент укладання договору, а п. 3 додатку № 3 до договору встановлено тариф на момент укладення договору, можливість його зміни і повідомлення про це споживача.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у відповідності до п. 23 «Правил користування тепловою енергією» (далі - Правила) затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007р., п. 2.2.2 Договору та Додатку № 4 «Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію» до Договору.

На підставі п. 23 Правил, розрахунки за використану теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку, згідно з діючими тарифами (цінами, затвердженими в установленому порядку).

У відповідності до п. 2. Додатку № 4 до договору споживач, який має прилади обліку, щомісяця самостійно знімає показники до 25 числа календарного місяця (розрахункового періоду), оформлює «Відомість про фактичні покази розрахункових приладів обліку» та надає її Теплопостачальній організації для здійснення розрахунку, оформлення рахунку та «Акта про обсяги спожитої Споживачем теплової енергії». Наявність приладу обліку на об'єкті споживача підтверджується додатком № 1 до договору.

Згідно п. 1 додатку № 4 до договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в Додатку № 2 Гкал, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми «заборгованості» на початок місяця. Сплату рахунків Теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного Договору, Споживач зобов'язаний проводити не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту їх надсилання (надання).

Позивач стверджує, що відповідач систематично порушував терміни оплати за теплову енергію, встановлені договором, що підтверджується виставленими рахунками та документами про їх отримання.

Позивачем надано копії рахунків на оплату та докази їх отримання відповідачем (виписки про отримання рахунків) за період з серпня 2014 року по липень 2017 року.

Також позивачем надано докази оплати відповідачем теплової енергії, які свідчать про те, що відповідач порушував строки оплати встановлені договором.

Позивачем до позовної заяви надано розрахунки сум нарахованих пені, інфляційних та 3 % річних, а також пояснення виникнення заборгованості за спожиту теплову енергію та нарахувань пені, індексу інфляції, 3% річних, в яких теж наведено розрахунки. При цьому в обох розрахунках суми інфляційних співпадають, проте періоди нарахування інфляційних втрат зазначено різні.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що нарахування інфляційних втрат здійснювалося відповідно до розрахунку наведеного в поясненні.

Судом встановлено, що при зарахуванні сум оплат позивачем враховано п. 6.10 договору про постачання теплової енергії, згідно якого у випадку відсутності у платіжному документі споживача у реквізиті "призначення платежу" посилань на ДПЗ чи період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу необхідної для цього періоду, кошти, перераховані споживачем за теплову енергію, теплопостачальна організація має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача згідно даного договору, оформлену рахунками теплопостачальної організації, з найдавнішим терміном її виникнення. У разі, коли відповідно до призначення платежу в платіжних дорученнях, відповідачем за конкретний період (місяць) було сплачено суму коштів більшу, ніж належало сплатити відповідно до рахунку позивача, залишок вказаної суми позивач правомірно зараховував на погашення заборгованості з найдавнішим строком виникнення.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692, ст. 693 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).

Згідно п. 4.2.2. договору за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію споживач несе відповідальність шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, починаючи з дня, наступного за датою остаточного розрахунку, індексу інфляції та 3% річних.

Судом встановлено, що позивач правомірно нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, за наступні періоди:

- за листопад 2016р. - з 15.12.2016р. по 15.12.2016р.;

- за грудень 2016р. - з 13.01.2017р. по 23.02.2017р.;

- за січень 2017р. - з 14.02.2017р. по 23.02.2017р.;

- за лютий 2017р. - з 11.03.2017р. по 16.03.2017р.;

- за березень 2017р. - з 13.04.2017р. по 13.04.2017р.;

- за квітень 2017р. - з 12.05.2017р. по 18.05.2017р.;

- за травень 2017р. - з 24.05.2017р. по 25.05.2017р.;

- за червень 2017р. - з 28.06.2017р. по 29.06.2017р.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив його правильність.

Враховуючи викладене, позов в частині стягнення 612,82 грн. пені підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивач нарахував 3% річних на прострочені суми оплат за теплову енергію, отриману відповідачем в серпні 2014р. - червні 2015р., серпні 2015р., жовтні 2015р., грудні 2015р.- квітні 2016р., червні 2016р., листопаді 2016р.-червні 2017р. Всього позивачем нараховано 1555,06 грн. 3% річних.

Суд перевірив правильність нарахування позивачем 3% річних та встановив, що сума 3% річних позивачем завищена. Так, при нарахуванні позивачем були допущені арифметичні помилки:

- за листопад 2014р. сума річних становить 114,34 грн., тоді як позивач нарахував 126,18 грн.;

- за червень 2015р. сума річних становить 1,70 грн., тоді як позивач нарахував 3,98 грн.;

- за лютий 2016р. сума річних становить 15,67 грн., тоді як позивач нарахував 42,65 грн. (невірно обраховано кількість днів прострочення);

- за лютий 2016р. сума річних становить 15,67 грн., тоді як позивач нарахував 42,65 грн. (невірно обраховано кількість днів прострочення).

Крім цього, при нарахуванні річних на зобов'язання по оплаті теплової енергії, отриманої відповідачем в лютому 2015р. позивачем не вірно визначено строк оплати рахунку. Так, рахунок за лютий 2015р. відповідач отримав 28.02.2015р. і за умовами договору повинен був сплатити протягом семи календарних днів, тобто по 07.03.2015р. Проте, останній день строку оплати 07.03.2015р. був вихідним днем, наступний за ним робочий день - 10.03.2015р. (перенесення святкового дня 08.03.2015р. на 09.03.2015р.

Згідно ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З врахуванням вказаної норми, нарахування річних на суму простроченої оплати теплової енергії, отриманої відповідачем в лютому 2015р. необхідно розпочинати з 11.03.2015р., а не з 08.03.2015р., як це зробив позивач. Таким чином річні за лютий 2015р. за період з 11.03.2015р. по 06.08.2015р. становлять 295,39 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов в частині стягнення 3% річних підлягає задоволенню частково, в сумі 1510,30 грн.

Також судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та встановлено, що позивачем при нарахуванні інфляційних втрат не дотримано вимоги п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно якого індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Зокрема, при нарахуванні інфляційних втрат на прострочені оплати за лютий 2015р., травень 2015р., грудень 2016р. позивачем нараховуються інфляційні починаючи з місяця, в якому мала бути здійснена оплата, тоді як нарахування можливо здійснювати лише з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

З врахуванням викладеного, стягненню підлягають інфляційні нарахування в сумі 20592,89 грн.

Таким чином, позов в частині стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню частково, в сумі 20592,89 грн.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) компенсуючого типу № 10 Кременчуцької міської ради Полтавської області (вул. Івана Мазепи, 47, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; код ЄДРПОУ 23550393) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022; адреса для листування: пр-т Свободи 8, м. Кременчук, 39601; р/р № 26003572077001 в АТ «ТАСКОМБАНК», МФО 339500, код ЄДРПОУ 25717118) 612 грн. 82 коп. пені, 1510 грн. 30 коп. 3% річних, 20592 грн. 89 коп. інфляційних втрат, 1494 грн. 15 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.11.2017р.

          Суддя                                                                                 О.С. Семчук