У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          17 травня 2007 року                                                    м. Київ

             Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф., Сеніна Ю.Л., Шабуніна В.М..

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) “Довбишавтотранс” про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,

                                                    в с т а н о в и л а :

               У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він працював на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 ВАТ “Довбишавтотранс”  на підставі контракту, у жовтні 2005 року був звільнений з роботи за власним бажанням, проте з ним не проведено повного розрахунку.

             Рішенням Баранівського районного суду від 30 травня 2006 року, частково зміненим рішенням Апеляційного суду Житомирської області від       22 листопада 2006  року, позов  задоволено частково.              

             У касаційній скарзі  ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення і постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.                 

             Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

             Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

                 Доводи скарги та матеріали витребуваної  справи не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.             

             Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи  до судового розгляду.

             Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

             Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

             Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Баранівського районного суду від 30 травня 2006 року та рішення Апеляційного суду Житомирської області від 22 листопада 2006 року залишити без змін.

             Ухвала оскарженню не підлягає.

             Судді Верховного Суду України :                                      Є.Ф.Левченко

                                                                                                                Ю.Л.Сенін

                                                                                                                В.М.Шабунін