У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          21 травня 2007 року                                                    м. Київ

             Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф., Сеніна Ю.Л., Шабуніна В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім”єю, про визнання майна сумісною власністю та визнання права власності на частину будинку,

в с т а н о в и л а :

               У березні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її брат  ОСОБА_3, після його смерті спадщину прийняла мати ОСОБА_4, але вона не встигла отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки    ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.

             ОСОБА_2 пред”явила зустрічний позов, просила визнати за нею право власності на ½ частину спірного будинку, посилаючись на те, що з 1980 року  проживала з ОСОБА_3 однією сім”єю, разом з ним вони добудували будинок, збільшивши його корисну площу, та добудували надвірні споруди.

             Рішенням Бердянського міськрайонного суду від 24 жовтня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від            11 січня 2007 року, позови  задоволено частково, постановлено визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/8 частин будинку в порядку спадкування, а за ОСОБА_2 - право власності на ¼ частину будинку в порядку спільної забудови.

            У касаційній скарзі ОСОБА_1  просить змінити ухвалені у справі судові рішення, визнавши за нею право власності в порядку спадкування на ½ частину будинку, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.                 

             Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

             Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

                 Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.             

             Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи  до судового розгляду.

             Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

             Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

             Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Бердянського міськрайонного суду від 24 жовтня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 11 січня 2007року залишити без змін.

             Ухвала оскарженню не підлягає.

             Судді Верховного Суду України :                                      Є.Ф.Левченко

                                                                                                                Ю.Л.Сенін

                                                                                                                В.М.Шабунін