ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2017 р.                     Справа № 926/2136/17

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого судді:                                        Данко Л.С.,

суддів:                                                            Галушко Н.А.,

ОСОБА_1,

секретар судового засідання:                    Фака С.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», № НЮс-04/135 від 21.09.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/4622/17 від 02.10.2017 р.),

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 06 вересня 2017 року

у справі № 926/2136/17 (суддя Миронюк С.О.),

порушеній за позовом

позивача: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м ОСОБА_2, в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Дніпро,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторчермет», м. Чернівці,

про стягнення штрафу в сумі 111845,00 грн. та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/позивача: ОСОБА_2 (п/к на підставі довіреності б/н від 17.05.2017 р.);

від відповідача: ОСОБА_3 (п/к на підставі договору № 6-k від 14.08.2015 р.).

Права та обов’язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України представникам роз’яснені та зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів – не надходило.

Представниками сторін подано спільне, письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового засідання технічними засобами.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2017 р., справу № 926/2136/17 Господарського суду Чернівецької області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 р. апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги та ухвалою суду від 04.10.2017 р. прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», № НЮс-04/135 від 21.09.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/4622/17 від 02.10.2017 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 18.10.2017 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою з повідомленням про вручення (докази – оригінали повідомлень про вручення - знаходяться в матеріалах справи (а.с. 100, 125).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 р. розгляд справи відкладено на 01.11.2017 р., про що сторони були належним чином повідомлені у порядку та у спосіб визначений Інструкцією з діловодства в господарських судах України (а. с. 123-124/зворот).

Також ухвалою суду від 26.10.2017 р. Львівського апеляційного господарського суду у задоволенні клопотання відповідача (вх. № ЛАГС 01-04/7007/17 від 18.10.2017 р.) про проведення судового засідання 01 листопада 2017 року о 10 год. 40 хв. по справі № 926/2136/17 у режимі відеоконференції, визначивши Господарський суд Чернівецької області відмовлено, у зв’язку із зайнятістю залу № 2 Львівського апеляційного господарського суду пристосованого для проведення інших судових засідань у режимі відеоконференції.

В судове засідання представник апелянта/позивача прибув, надав усні пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, доводи апеляційної скарги підтримав, просить не брати до уваги правову позицію викладену у постанові Вищого господарського суду України від 15.03.2017 р. по справі № 927/212/16 в частині щодо зменшення розміру штрафних санкцій при відсутності завданих Залізниці збитків; просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.09.2017 р. по справі № 926/2136/17 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторчермет» про стягнення суми 111845,00 грн. в частині зменшення штрафу на 89479,00 грн., прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача штраф в повному обсязі у сумі 111845,00 грн. та судові витрати покласти відповідача.

Представник відповідача в судове засідання прибув, на виконання вимог ухвали від 04.10.2017 р. надіслав, на електронну адресу суду, відзив на апеляційну скаргу б/н від 31.10.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-04/7358/17 від 31.10.2017 р.), проти апеляційної скарги заперечив, навів свої доводи і міркування з усіх питань, що виникали в ході розгляду даної справи, просить залишити рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.09.2017 р. без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» без задоволення, також до відзиву долучив копію постанови Вищого господарського суду України від 15.03.2017 р. по справі № 927/212/16 у якій викладена правова позиція щодо зменшення розміру штрафних санкцій при відсутності завданих Залізниці збитків, при цьому представник також послався на постанову ВГСУ від 11.04.2017 р. у справі № 910/2699/16, від 08.02.2017 р. у справі № 910/12165/16.

Заслухавши доводи та усні пояснення сторін у справі, які прибули в судове засідання, враховуючи те, що судом апеляційної інстанції не було позбавлено сторін конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про день, час та місце розгляду справи, виконали вимоги ухвали суду від 04.10.2017 р. та прибули в судове засідання 01.11.2017 р., судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду даної справи, оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06 вересня 2017 року у справі № 926/2136/17 (суддя Миронюк С.О.) позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторчермет» (вул. Героїв Майдану, 20, м. Чернівці, 58000, р/р 2600730541501 в ПАТ «ОСОБА_4 Дніпро» м. Дніпро, МФО 305749, код ЄДРПОУ 37148102) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Тверська, 5, м. Київ 03680, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» (пр. Д. Яворницького, 108, м. Дніпро, 49602, р/р 26002301527468 у філії Дніпропетровське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 305482 код ЄДРПОУ 40081237 ) штраф у сумі 22369,00 грн. та судовий збір в сумі 1667,67 грн. (пункти 1 та 2 резолютивної частини рішення). Пунктом третім резолютивної частини вирішено у задоволенні решти позовних вимог відмовити (а. с. 73, 74-76).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду апелянт/позивач (Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а. с. 84-87), просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.09.2017 р. по справі № 926/2136/17 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторчермет» про стягнення суми 111845,00 грн. скасувати в частині зменшення штрафу на 89479,00 грн., прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача штраф в повному обсязі у сумі 111845,00 грн. та судові витрати покласти відповідача.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, з неповним з’ясуванням судом усіх обставин справи, а висновки суду, які викладені у рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки судом взято до уваги лише доводи відповідача, відтак вважає, що дане рішення підлягає скасуванню.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що місцевий господарський суд ухвалюючи оскаржуване рішення по справі було безпідставно застосовано п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), в частині зменшення судом суми штрафу мотивуючи тим, що даний випадок є винятковим, так як позивач не поніс жодних витрат. Однак, апелянт з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, оскільки вважає, що відсутність доказів понесених позивачем реальних збитків внаслідок порушення відповідачем вимог Статуту залізниць України не може бути підставою для зменшення штрафу.

Також апелянт зазначає, що штраф стягується за сам факт допущення порушення, незалежно від того, чи завдано у зв’язку з цим збитки та покликається на аналогічну позицію висловлену в постанові ВГСУ від 14.09.2010 р. по справі № 17/110-09 та статті 118 та 122 Статуту залізниць України.

Крім того, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а тому стягується відповідно до статті 122 Статуту залізниць України (невідповідність маси вказаній у накладній), а не стягнення неустойки (штрафу, пені) за невиконання зобов’язання, відтак, на думку скаржника судом безпідставно застосовано п. 3 ст. 83 ГПК України щодо зменшення розміру штрафу при відсутності завданих збитків.

Апелянт в апеляційній скарзі покликається на те, що відповідно до Статуту залізниць України та нормативних актів вбачається, що чинним законодавством про залізничний транспорт не передбачено право суду на зменшення розміру штрафних санкцій за договором перевезення вантажів, у зв’язку з чим, клопотання відповідача про зменшення штрафу є необґрунтованим, а судом першої інстанції приймаючи рішення не враховано даних обставин, в зв’язку з чим приймаючи рішення порушив норми матеріального права.

Разом з тим, апелянт в апеляційній скарзі звертає увагу суду на те, що зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд, не надав оцінки та не спростував доводи позивача стосовно відсутності підстав вважати даний випадок винятковим, в зв’язку з чим відсутні підстави для зменшення штрафу.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, апелянт/позивач: Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815, місцезнаходження юридичної особи: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, дата державної реєстрації юридичної особи в Єдиному державному реєстрі: 21.10.2015, номер запису: 10701340000060039, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Регіональна філія «Придніпровська залізниця» є відокремленим структурним підрозділом (філією) Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» без права юридичної особи, діє на підставі Положення, керівник філії за довіреністю, виданою юридичною особою, місцезнаходження філії: п. і. 49602, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вторчермет» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи: 37148102, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 58000, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Героїв майдану, буд. 20.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» 26.06.2017 р. подано за вх. № 2136 на розгляд Господарського суду Чернівецької області позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторчермет», про стягнення штрафу в сумі 111845,00 грн. та стягнення судових витрат, який ухвалою місцевого господарського суду від 26.06.2017 р. прийнято до провадження.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 16.12.2016 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Вторчермет» було відправлено вантаж: лом чорних металів, НАВАЛОМ, не поіменований в алфавіті, ОСОБА_5 3. Нанесено маркування вапном, код вантажу: 316073, маса вантажу: 61100 (шістдесять одна тисяча сто), спосіб визначення маси: на вагонних вагах (150 т), в залізничному вагоні № 67662858, за накладною № 43295286, вантаж у вагоні слідував за маршрутом: станція та залізниця відправлення: Суми, Південної залізниці (ЮЖН) – станція призначення: Сартана, Донецької залізниці, одержувач вантажу: Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат «Азовсталь». Перевізні документи оформлені вантажовідправником, правильність внесених відомостей підтверджує: ОСОБА_5 Відмітки залізниці: охорона залізниці 445306. ОСОБА_6 акт № про РА № 016059/1741 менше документа на 20450 кг. (графа 49 накладної)(накладна - а. с. 15).

При проходженні 24.12.2016 р. вагону № 67662858 з вантажем, через станцію Запоріжжя-Ліве, Придніпровської залізниці, залізницею було проведено контрольну перевірку маси вантажу у вагоні № 67662858, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі вантажу, яка вказана вантажовідправником у накладній № 43295286. За результатами зважування з’ясувалося, що вага брутто: 63850 кг, тара: 23200 кг, нетто: 40650 кг. Зважування вагонів проводилось за допомогою ваг станції Запоріжжя-Ліве, повірених 01.02.2016 р., що підтверджується Технічним паспортом засобу ваговиміювальної техніки (зввт)(а.с. 18), вага вантажу визначалася тензометричним засобом ваговимірювальної техніки «ВВЕТ-150-ТД 1-ЕП2-ДП-С», заводський номер 031, вантажопідйомністю 150 тон, яка занесена до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки за номером У2270-05 (а. с. 18).

У зв’язку з вищенаведеним, станцією Запоріжжя-Ліве, Придніпровської залізниці, було складено ОСОБА_6 форми ГУ-22 РА № 016059/1741 (а. с.16) та комерційний ОСОБА_6 форми ГУ-22 РА № 016059/1302 (а. с.17) у розділі «Д» якого (опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку) зазначено, що при переважуванні вагону в статичному режимі на справних 150-тонних вагонних електронно-тензометричних вагах, які пройшли держповірку 01.02.2016 р., виявилось, що вага нетто, згідно документів, – 61100 кг, тара - 23200, а фактично вага брутто - 63850 кг, тара: 23200 кг, нетто - 40650 кг, що менше документа на 20450 кг. Навантаження вантажу нижче 10 см бортів. В документі зазначено маркування вапном, фактично, із-за сніжного покрову, маркування не проглядається. В технічному відношенні вагон справний, двері закриті, розвантажувальні люки закручені («укручені») металевим дротом. Прибув у супроводі охорони залізниці. Передано оперативне повідомлення.

Відповідно до вищенаведеного, позивач вважає, що оскільки невірно у накладній зазначена маса вантажу мала місце з вини вантажовідправника (відповідача – у справі), останній, відповідно до статей 24, 118 та 122 Статуту залізниць України, повинен сплатити позивачу (перевізнику) штраф у розмірі п’ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення в сумі 111845,00 грн., виходячи з розрахунку: провізна плата 22369,00 грн. х 5, штраф = 111845,00 грн.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Стаття 3 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 № 273/96-ВР (далі Закон № 273) встановлює, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України «Про транспорт», «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Стаття 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ст. 306 Господарського кодексу України, встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про залізничний транспорт» нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 37 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі Статут), передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник має зазначити їх масу у накладній основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу (ст.909 ЦК України, ст.307 ГК України, ст.23 Статуту).

Стаття 24 Статуту надає залізницям право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Статтею 122 Статуту установлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.

Частиною першою статті 26 Закону № 273 передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами. Аналогічну норму містить ст.129 Статуту, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Цією статтею передбачено також, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Правила складання актів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 08.07.2002 за № 567/6855.

Згідно з п.2 Правил складання актів, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності маси наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Як уже було зазначено вище у цій постанові та вбачається із вищевказаних комерційних Актів РА № 016059/1741 та № 016059/1302, підставою його складення стала невідповідність маси вантажу, яка перевозилась у вагоні № 67662858, із зазначених вантажовідправником у накладній № 43295286 даних.

Відповідно до ст.13 Статуту, для зважування вантажів, багажу і вантажобагажу (товаробагажу) використовуються вагонні, вантажні, елеваторні та інші ваги.

Наказом Міністерства інфраструктури України 31.07.2012 № 442, зареєстрованому в Мінюсті України 11.10.2012 за № 30/143-08(39366-07(10/348-06), затверджено Інструкцію про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки (на залізничному транспорті України (далі Інструкція), розроблена відповідно до положень Законів України «Про метрологію та метрологічну діяльність», «Про залізничний транспорт».

Вимоги цієї Інструкції є обов’язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України, діяльність яких пов’язана із застосуванням, розробленням, виготовленням, продажем, прокатом та обслуговуванням засобів ваговимірювальної техніки, призначених для визначення маси вантажів, які перевозяться залізничним транспортом України, і за результатами зважування на яких оформлюються перевізні документи (п.13. Інструкції).

Відповідно до п.1.4 Інструкції, огляд-перевірка придатності ЗВВТ для зважування вантажів - визначення стану та характеристик ЗВВТ, відновлення, у разі потреби, робочого стану ЗВВТ без заміни або зміни конструкції його елементів чи програмного забезпечення.

Відповідно до п.5.6 Інструкції, під час експлуатації ЗВВТ виконуються такі види робіт з обслуговування: огляд-перевірка, профілактичне технічне обслуговування, ремонт, технічний огляд ЗВВТ, діагностичне обстеження вагонних ваг.

Під час огляду-перевірки ЗВВТ перевіряється відповідність їх технічного стану конструкторській документації і нормативним вимогам та визначається за допомогою еталонів, чи не перевищуються значення встановлених для ЗВВТ нормованих метрологічних характеристик: для статичних ЗВВТ - непостійність показів ненавантажених ЗВВТ, незалежність показів ЗВВТ від положення вантажу на вантажоприймальному пристрої, похибки навантажених ЗВВТ; для динамічних ЗВВТ - похибка ЗВВТ під час зважування вагонів у русі (п.5.7 Інструкції).

Згідно з п.3.46 Інструкції не допускається заїзд рухомого складу на вагонні ваги, які не пройшли необхідного діагностичного обстеження, мають прострочені терміни повірки чи огляду-перевірки або мають видимі деформації, тріщини в опорних частинах важелів та в елементах фундаменту, стійок, балок (поздовжніх та поперечних).

Згідно з п.3.47 Інструкції не допускається зважування вантажів, що перевозяться залізницями, на ЗВВТ, у яких: прострочені терміни повірки; пошкоджені відбитки повірочних тавр або місця їх нанесення; втрачений технічний паспорт ЗВВТ; в останніх записах в технічному паспорті про повірку, огляд-перевірку зроблені виправлення, не засвідчені підписом осіб, зазначених у пункті 2.5 розділу ІІ цієї Інструкції; прострочені терміни огляду-перевірки.

Місцевим судом встановлено та вбачається з копії технічного паспорта, що ваги на яких проводилась перевірка спірного вагону проходили своєчасні перевірки (а.с.18-19).

У п.3.2 роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезень вантажів залізницею” в редакції роз’яснення президії ВГСУ від 29.09.2008 № 04-5/225, роз’яснено, що статтею 34 ГПК передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

В даному випадку вбачається, що допустимим доказом матеріальної відповідальності відповідача (вантажовідправника) є саме комерційний акт, оскільки докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

У відповідності до п.8 листа ВГСУ від 29.11.2007 № 01-8/917 “Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства, зокрема, вказано, що господарський суд при вирішенні спору по суті має право і повинен надавати оцінку будь-яким доказам, - в тому числі комерційному акту, акту загальної та інших форм, іншим складеним залізницею та вантажоодержувачем, вантажовідправником, документам з огляду на їх відповідність вимогам Статуту залізниць України, Правилам перевезення вантажів, іншим нормативно-правовим актам.

Відповідно до вищенаведеного, місцевим господарським судом, надаючи оцінку складеними залізницею комерційними актами, було встановлено, що дані акти відповідають вимогам законодавства та є допустимими доказами, які засвідчують матеріальну відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторчермет», з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, однак, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було застосовано п. 3 ст. 83 ГПК України та зменшено суму штрафу до 22369,00 грн. мотивуючи тим, що невірно зазначена відповідачем у накладній маса вантажу не завдала позивачу матеріальних збитків, з чим погоджується колегія суддів виходячи з наступного.

У відповідності до положень п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так, згідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 6.4. роз'яснення Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" визначено, що виходячи з наведених норм, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

В абзаці 3 п.п.3.17.4 п.п.3.17 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» роз’яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до наведеного, колегія суддів вважає, що підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу мотивовані та обґрунтовані, господарським судом Чернівецької області враховано співрозмірність розміру штрафу наслідкам порушення, порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, а відтак, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при зменшенні розміру штрафу при відсутності завданих залізниці будь-яких збитків, провідна плата, при цьому, сплачена за перевезення вантажу масою 61100,00 кг у повному розмірі, а також сплачено платежі за охорону вантажу.

Крім того, слід зазначити, що в матеріалах справи наявний Фінансові звіти суб’єкта малого підприємництва (Додаток 1 до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва) відповідача за 2016 рік та перше півріччя 2017 р., з яких вбачається, що відповідач, як суб’єкт малого підприємництва, знаходиться в скрутному матеріальному становищі, зокрема, прибутки підприємства/відповідача є надзвичайно малими (а. с. 43-44, 45-46, 47-48).

Враховуючи вищенаведене, виходячи із фактичних обставин справи, а також те, що підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу мотивовані та обгрунтовані господарським судом Чернівецької області, враховано співрозмірність розміру штрафу наслідкам порушення, а відтак суд апеляційної інстанції вважає правомірним застосуванням судом першої інстанції п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого господарський суд, приймаючи рішення, зменшив розмір штрафу до 22369,00 грн. (однієї проїзної плати).

Вищезазначена правова позиція не суперечить позиції ВГС України, яка визначена у постановах від 11.04.2017 р. у справі № 910/2699/16, від 08.02.2017 р. у справі № 910/12165/16 та від 15.03.2017 р. у справі № 927/212/16.

У відповідності до п.п.4.3 п.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 21.02.2013 № 7 роз’яснено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням вищенаведеного в сукупності, дослідивши матеріали даної справи та з’ясувавши фактичні обставини, що мають значення для вирішення даного спору, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 22, 32 - 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення Господарського суду Чернівецької області від 06 вересня 2017 року у справі № 926/2136/17 – залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

2.          Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.

3.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.          Матеріали справи повернути в Господарський суд Чернівецької області.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин

01.11.2017 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 06.11.2017 р.