СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
14 травня 2007 року | Справа № 2-30/17967-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський хлібозавод" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю.) від 12 березня 2007 року у справі № 2-30/17967-2006,
за позовом Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (вул. Міллера, 4, Сімферополь, 95013)
до закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський хлібозавод" (вул. Підгірна, 89, Бахчисарай, 98400)
про стягнення 20624,23грн., та за зустрічним позовом про стягнення необґрунтовано одержаної грошової суми 142293,89 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 березня 2007 року у справі №2-30/17967-2006 (суддя Ловягіна Ю.Ю.) частково задоволено позов Управління державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим до закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський хлібозавод" про стягнення 20624,23грн.
Суд стягнув з закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський хлібозавод" на користь Управління державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим 15223,87грн. заборгованості, 405,16грн. річних, 1466,58грн. індексу інфляції, 170,95грн. держмита та 97,81грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог було відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський хлібозавод" до Управління державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим про стягнення необґрунтовано одержаної грошової суми 142293,89грн., було відмовлено.
Відповідач (за зустрічним позовом позивач), не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення місцевого господарського суду.
Сторона посилається на те, що господарським судом при прийнятті рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідач (за зустрічним позовом позивач) вказує на те, що заборгованість позивачем не підтверджується представленими доказами, позивачем не представлені акти виконаних робот за період з 01.02.2003 по 01.12.2003 та за лютий 2004, а деякі акти виконаних робот підписані у вихідні, хоча директор відповідача у вихідні дні не працює. Також відповідач пояснює, що в договорі сторони не визначили вид охорони, а тому вважає, що в цій частині договір не узгоджений. Послуги охорони надавалися структурою охорони "Варта", з якою договір відповідач не укладав. Крім того, відповідач визначив, що у нього не має повноважень на володіння об’єктом охорони, і приміщення, які є предметом охорони по договору №ГРБ 09 –008 від 01.02.2003 відповідачу не належать, а власником цих приміщень є відкрите акціонерне товариство "Кримхліб".
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.05.2007 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Прокопанич Г.К., у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі, на суддю Гоголя Ю.М.
Судова колегія, порадившись на місці, ухвалила можливим розглянути справу по суті у відсутності представників сторін з представлених доказів в матеріалах справи, оскільки стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія повторно розглянувши матеріали справи, встановила наступне.
Позивач – Управління державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим –звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з відповідача –закритого акціонерного товариства “Бахчисарайський хлібозавод” - 20624,23грн., в тому числі 15223,87грн. основного боргу, 1133,70грн. річних, 3478,68грн. інфляції, 787,98грн. пені. (а. с. 2-4 т. 1).
Позивач, заявою від 15.01.2007 №17/1 –2 –133/пд. (а. с. 130-131 т. 1) уточнив свої вимоги, визначив, що борг виникнув за період з грудня 2005 по березень 2006, та просив стягнути 15223,87грн. заборгованості, 405,16грн. річних, 1466,58грн. індексу інфляції, 1363,76грн. пені, усього 18459,37грн.
Свої вимоги позивач пояснює неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань по оплаті наданих послуг охорони об’єкту по договору №ГРБ 09 –008 від 01.02.2003.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2007 відповідач –закрите акціонерне товариство "Бахчисарайський хлібозавод" звернувся до господарського суду з зустрічним позовом до Управління державної служби охорони при Міністерстві Внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим про стягнення необґрунтовано одержаних грошей в сумі 142293,89грн. (а. с. 142-146 т. 1).
Позовні вимоги позивач за зустрічним позовом (відповідач) мотивував тим, що за період з 01.02.2003 по 01.09.2006 закрите акціонерне товариство "Бахчисарайський хлібозавод" перерахувало Управлінню державної служби охорони при Міністерстві Внутрішніх справ України 142293,89грн. в рахунок оплати послуг охорони. При цьому позивач за зустрічним позовом (відповідач) пояснив, що 06.01.2003 відкрите акціонерне товариство "Кримхліб" було видано наказ №3 "Про створення закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський хлібозавод". Пунктом 3 даного наказу було передбачено ліквідування структурного підрозділу –Бахчисарайський хлібокомбінат, а на його основі утворити закрите акціонерне товариство "Бахчисарайський хлібозавод". На даний час майно, яке знаходиться по вул. Підгорній, буд. 89, закритим акціонерним товариством "Бахчисарайський хлібозавод" так і не передано і залишається у власності Бахчисарайського хлібокомбінату. Таким чином, позивач за зустрічним позовом (відповідач) вважає, що фактично відповідач за зустрічним позовом - Управління державної служби охорони при Міністерстві Внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим надавало послуги охорони третій особі –відкритому акціонерному товариству "Кримхліб", в особі структурного підрозділу Бахчисарайський хлібокомбінат. З зазначених підстав, позивач за зустрічним позовом (відповідач) просив стягнути з відповідача 142293,89грн. як необґрунтовано одержаних за послуги охорони третьої особи.
Крім того, при подачі зустрічного позову позивач (відповідач) - закрите акціонерне товариство "Бахчисарайський хлібозавод" просив залучити до участі у справі третіх осіб –відкрите акціонерне товариство "Кримхліб", Фонд майна Автономної Республіки Крим, Сімферопольське міжрайонне бюро реєстрації та технічної інвентаризації, яке, обґрунтовано на думку судової колегії, було відхилено судом першої інстанції, з наступних підстав.
Статтею 27 Господарського процесуального кодексу України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського суду може вплинути на їх права або обов’язки щодо однієї з сторін.
А як свідчать надані докази в матеріалах справи, закрите акціонерне товариство "Бахчисарайський хлібозавод" не обґрунтувало в чому саме прийняте рішення може вплинути на права або обов’язки осіб, які зазначені у зустрічному позові.
Крім того, 07.03.2007 від відкритого акціонерного товариства "Кримхліб" також надійшло клопотання про залучення до справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. (а. с. 235-236 т. 1).
Проте, суд першої інстанції, на думку судової колегії, вірно визначив, що заявлене клопотання також не підлягає задоволенню, оскільки закрите акціонерне товариство "Бахчисарайський хлібозавод" є самостійною юридичною особою, яка повинна самостійно відповідати за зобов’язаннями перед позивачем стосовно укладеного договору.
Суд першої інстанції первісний позов задовольнив частково, у задоволенні зустрічного позову відмовив.
Судова колегія розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2003 Управління державної служби охорони при Міністерстві Внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (охорона) та закрите акціонерне товариство "Бахчисарайський хлібозавод" (власник) уклали договір №ГББ 09 –0008 на охорону об’єктів підрозділами державної служби охорони при Міністерстві Внутрішніх справ України. (а. с. 32 –41 т. 1).
Сторонами пунктом 1 договору було передбачено, що власник передає, а охорона приймає під охорону об’єкти (окремі приміщення), зазначені в дислокації (додаток № 1 до договору) і зазначені в плані –схемі охоронювані об’єкти. Обов’язковою умовою на час укладення та здійснення договору є наявність у власника повноважень на володіння (користування) об’єктом. Види охорони об’єкту визначаються за згодою сторін, виходячи з принципу надійності.
Також до матеріалів справи представником позивача було представлено маршрут безпечного руху охоронців (а. с. 186 т. 1), який затверджений сторонами договору, план-схема охоронюваного об’єкту (а. с. 188 т. 1).
Пунктом 6 договору визначено, що охорона об’єкта здійснюється в дні та години, зазначені в дислокації. Система охорони об’єкту та розташування постів визначається охороною та узгоджується з власником.
Крім того, пунктами 2, 5 розділу 3 договору встановлено, що передача об’єкта під охорону та прийняття з-під варти здійснюється уповноваженою особою власника. Прийнятті (передачі) під охорону підлягають тільки приміщення, які включені в дислокацію.
З представлених доказів в матеріалах справи вбачається, що сторонами було узгоджено перелік осіб (із зразками підпису) відповідальної особи, які мають право передавати об’єкти відповідача під охорону. (а. с. 190 т. 1).
В пункті 7 розділу 3 договору зазначено, що прийняття (передача) об’єкта під охорону посвідчується підписами відповідної особи власника та уповноваженого працівника охорони в журналі прийняття –передачі об’єкту. Журнал прийняття –передачі об’єкту є документом строгої звітності і підлягає обов’язковій реєстрації. (а. с. 122 –123 т. 1).
Розділом 2 передбачено суму договору та умови розрахунку.
Отже, сума плати за даним договором здійснюється на підставі дислокації –розрахунку (додаток 1, 2). У разі зміни норм витрат охорони, в тому числі при проведенні державної індексації доходів населення, інших заходів, які викликають зміну сум витрат на утримання охорони, сума договору змінюється на підставі наданої охороною власнику дислокації –розрахунку, без переоформлення договору. Письмова згода про оплату послуг на нові тарифи є достатнім для продовження дії договору. Перерахунок вартості оплати за послуги охорони здійснюється з дня введення в дію нових тарифів. (пункт 1 розділу 2 договору).
Крім того, позивачем в матеріали справи було надано додаток №1 та 2 (а. с. 43, 44 т. 1), які визначають вартість, перелік та дислокації об’єктів охорони.
Також, під час дії договору, додатковою угодою від 01.01.2005 (а. с. 45 т.1) сторони уточнили банківські реквізити та збільшили вартість послуг охорони, про що письмово узгодили, підписавши розрахунок вартості послуг (а. с. 46 т. 1) та перелік та дислокацію будівель та приміщень об’єкта, що охороняються (а. с. 47 т. 1).
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до пункту 2 розділу 2 договору, оплата за охорону відповідно з визначеними тарифами охорони здійснюється щомісячно платіжними дорученнями власника, які передають в установи банка не пізніше 10 числа поточного місяця.
Позивачем у матеріали справи було представлено акти виконаних робот за період з січня 2004 по березень 2006 (а. с. 55 –56, 124 т. 1), в яких зазначено, що замовник послуг до якості та об’єму послуг претензій не має.
Нормою статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В пункті 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач оплачував надані йому послуги несвоєчасно та не в повному обсязі, за підрахунками позивача за період з грудня 2005 по березень 2006 за відповідачем склалася заборгованість в сумі 15223,87грн.
Крім того, позивачем було представлено у матеріали справи акт звірки взаєморозрахунків за період з січня 2005 по 22 вересня 2006 на суму 15223,87грн., який підписаний керівником та бухгалтером підприємства відповідача без заперечень. (а. с. 27 т. 1).
За викладених обставин, на думку судової колегії, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, заборгованість в сумі 15223,87грн. підтверджується матеріалами справи, підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків та підлягає стягненню, як заявлено позивачем.
Сторони пунктом 3 розділу 2 договору передбачили відповідальність власника в разі несвоєчасної оплати послуг охорони у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу.
А, як вбачається з представлених доказів в матеріалах справи, позивач пред’явив вимоги про стягнення пені за період з 01.04.2006 по 01.09.2006 в сумі 1363,76грн., які було судом першої інстанції визнано такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Як визначено пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
На підставі викладено, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що приведений позивачем розрахунок пені (а. с. 103 т. 1) є необґрунтованим, складеним з порушенням приведених норм щодо періоду нарахування пені, а тому вимоги в частині стягнення пені суд визнав таким, що не підлягає задоволенню.
Згідно з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, позивачем було пред’явлено вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 405,16грн. за період з 01.01.2005 по 01.01.2007 (а. с. 104 т. 1) та індексу інфляції за період з січня 2005 по листопад 2006 в сумі 1466,58грн. (а. с. 102 т.1). Ці вимоги, на думку судової колегії, було вірно визнано судом першої інстанції такими, що є обґрунтованими і підлягаючими задоволенню, як було заявлено позивачем, в повному обсязі.
Судова колегія не може прийняти до уваги доводи відповідача про те, що послуги охорони надавалися структурою охорони "Варта", з якою договір відповідач не укладав, оскільки відповідно до пункту 2 статті 902 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником. "Варта"- це структурний відокремлений підрозділ позивача, який фактично і надавав послуги. Однак повністю за надані послуги відповідав позивач, до якого у відповідача за якістю та обсягам послуг не було претензій, як про це зазначено в актах прийому-здачі робіт.
Також, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те, що зустрічний позов закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський хлібозавод" не підлягає задоволенню, на підставі того, що надані послуги повністю підтверджені матеріалами справи, наданими до суду доказами. Факт надання послуг та їх прийняття підтверджується підписаними актами прийому-здачі виконаних робот, які представлені в матеріали справи та підписані представником відповідача.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що грошові кошти були сплачені позивачем за зустрічним позовом обґрунтовано. Усі доводи, викладені у зустрічному позові спростовуються доводами та доказами, викладеними вище.
А також, позивач не обґрунтував свої вимоги з посиланням на норми законодавства і не зазначив жодної норми цивільного законодавства, якій б суперечили надані послуги та оплата за них грошей. А решта заперечень представника відповідача не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки зводяться до намагань надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить статтям 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, судова колегія не може прийняти до уваги посилання відповідача (за зустрічним позовом позивача), які було викладено в апеляційній скарзі, оскільки вони суперечать нормам чинного законодавства України та спростовуються доказами наданими в матеріалах справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення було прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 березня 2007 року у справі № 2-30/17967-2006 залишити без змін.
2.Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський хлібозавод" залишити без задоволення.
Головуючий суддя
Судді