а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

22 вересня 2009 р.       Справа № 2-а-3492/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Іващук Олену Іванівну ,

При секретарі судового засідання:   Задерей Ірина Василівна  

За участю представників сторін:

позивача       :   ОСОБА_1

відповідача  :   Лесика В. В.

розглянувши матеріали справи

за позовом : ОСОБА_3  

до :   Державної податкової інспекції у м. Вінниці  

про : визнання частково нечинним Податкового повідомлення форми "ф"

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з позовом  до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання податкових повідомлень частково нечинними.

Позов мотивовано тим, що за результатами перевірки поданої ним ОСОБА_4 про доходи за 2008 рік та Розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб Державною податковою інспекцією у м. Вінниці визначено суму податкового зобов’язання з  податку з доходів фізичних осіб у розмірі 71026,50 грн., про що складено Податкове повідомлення форми Фза №0001691711/0 від 28.04.2009 року.

Дане податкове повідомлення було оскаржене. Зі змісту рішення про розгляд первинної скарги вбачається, що ДПІ у м. Вінниці вважає заниженими задекларовані  ОСОБА_3 доходи від інвестиційної діяльності на суму 105882,64 та ПДФО на суму 15882,39 грн.

ДПІ у м. Вінниці зроблено висновок про відсутність підтвердження витрат по придбанню позивачем цінних паперів РС ВАТ Голуба нивау ОСОБА_5 в кількості 921950 штук на суму 248746,59 грн. З таким висновком ДПІ у м. Вінниці позивач не погоджується з тих підстав, що операції з купівлі-продажу акцій були проведені на підставі відповідних договорів, копії яких надавались відповідачу і підтверджуються також Актом прийому-передачі готівки.

На даний позов Державною податковою інспекцією у м. Вінниці було подано письмові заперечення, зареєстровані канцелярією суду 21.08.2009 року за №13162, в яких заперечує проти позову з тих підстав, що за результатами перевірки декларації ОСОБА_6 було встановлено завищення витрат, сума витрат підтверджена виписками по особовому рахунку з ВАТ Родовід банкустановить 3748215, 59 грн. Не підтверджені витрати по придбанню цінних паперів РС ВАТ Голуба нивав ОСОБА_5 в кількості 921950 штук на суму 248746,30.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги зменшила та просила суд їх задоволити та визнати нечинним Податкове повідомлення ДПІ м. Вінниці форми Фза №0001691711/0 від 28.04.2009 року в частині визначення ОСОБА_3 податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб за 2008 рік в сумі 15882,39 грн., посилаючись на те, що податковою інспекцією протиправно не визнається, як доказ витрат Акт прийому-передачі готівки, а також є помилковою позиція щодо обов’язкового здійснення таких операцій через банківський рахунок.

Представник відповідача –ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що Акт прийому-передачі готівки не є розрахунковим документом, а відтак не підтверджує понесені позивачем витрати.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку позов задоволити виходячи з наступного.

Так судом у справі встановлено, що ОСОБА_3 здійснював операції з цінними паперами багатьох емітентів, відомості по які наведені в Розрахунку фінансових результатів від операцій з інвестиційними активами за 2008 рік.

30.03.2009 року ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Вінниці була подана ОСОБА_4 про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2008 року з Розрахунком суми податку з доходів фізичних осіб, що підлягає  поверненню платнику податку або сплаті до бюджету, у тому числі у зв’язку з нарахуванням податкового кредиту, згідно якого мною визначене податкове зобов’язання зі сплати до бюджету суми податку з доходів фізичних осіб розміром 55144,11 грн.

Визначена позивачем сума податку сплачена до бюджету, що підтверджується копією квитанції 35/1/2 від 01.08.2009 року (а.с.13).

За наслідками проведеної перевірки поданої позивачем ОСОБА_4, відповідачем складено Податкове повідомлення форми Фза №0001691711/0 від 28.04.2009 року, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб розміром 71026,50 грн. (а.с.14).

Судом встановлено, що причиною винесення такого рішення, стало не врахування відповідачем до витратної частини ОСОБА_4, витрати понесені позивачем внаслідок купівлі-продажу акцій, яка була оформлена Договором купівлі-продажу цінних паперів від 27.03.2006 року, укладеному між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, за яким позивач придбав прості іменні акції РС ВАТ Голуба Нивау кількості 921950 на загальну суму 248746,30 грн. (а.с. 21).

Судом оглянуто оригінал даного Договору та додаток №01 до нього –Акт прийому-передачі готівки оплата за прості іменні акції від 27.03.2006 року.

Дані документи на вимогу ДПІ м. Вінниці були надані ОСОБА_3 в підтвердження витратної частини декларації, однак ДПІ у м. Вінниці прийняла до розрахунку лише суми, що пройшли через банківський рахунок.

Таку позицію відповідача, допитана в якості свідка ОСОБА_8, яка безпосередньо здійснювала перевірку декларації обґрунтовує посиланням, зокрема на те, що всі операції з цінними паперами емітентів проведені ОСОБА_3 доведені банківськими виписками та копіями платіжних доручень. Не доведені такими документами лише витрати за Договором купівлі-продажу укладеному із ОСОБА_5

Представник відповідача в свою чергу обґрунтовує таку позицію посилаючись на визначення розрахункового документа наведеного у Законі України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, з якого вбачається, що розрахунковий документ –документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу, іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Суд, проаналізувавши вказаний Закон та наведене у нього визначення розрахункового документа, вважає, що керуватись ним в даному випадку помилково, оскільки сфера дії цього закону розповсюджується та визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

В даному випадку, не врахована відповідачем витратна частина ОСОБА_4 сформована внаслідок угоди купівлі-продажу цінних паперів, між фізичними особами, на яких дія вказаного вище закону не розповсюджується, як і дія Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні, який визначає  загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також  встановлює  відповідальність суб'єктів переказу, оскільки розрахунок між фізичними особами був проведений готівкою, без здійснення їх переказу.

Помилковою суд вважає також позицію відповідача відносно того, що фізичні особи, у разі потреби здійснити розрахунок між собою, повинні відкрити банківські рахунки, з тих підстав, що чинним законодавством України такого зобов’язання не визначено.

Частиною 1 ст. 1081 Цивільного кодексу України розрахунки  за  участю  фізичних  осіб,  не  пов'язані  із здійсненням ними підприємницької діяльності,  можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі  за  допомогою  розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.

Питання оподаткування доходів фізичних осіб регулюються Законом України Про податок з доходів фізичних осіб, в п. 1.16 ч.1 ст. 1 якого, зокрема наведено визначення поняття податковий кредит. Так, відповідно до даного Закону податковий  кредит - сума (вартість) витрат,  понесених платником податку - резидентом  у  зв'язку  з  придбанням  товарів (робіт, послуг)   у  резидентів  -  фізичних  або  юридичних  осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку  на  додану вартість та акцизного збору),  на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного  доходу,  одержаного за  наслідками  такого звітного року,  у випадках,  визначених цим Законом.

 Підпунктом 5.2.1. До складу  податкового  кредиту  включаються  фактично понесені витрати,  підтверджені платником податку документально, а саме:  фіскальним або товарним чеком,  касовим  ордером,  товарною накладною,  іншими  розрахунковими документами або договором,  які ідентифікують продавця товарів (робіт,  послуг) та визначають суму таких витрат.

З аналізу даної статті вбачається, що перелік підтверджуючих фактичні витрати документів не є вичерпним, окрім того визначає, одним з таких документів, договір.

В свою чергу Договір та додаток №01 до нього –Акт прийому-передачі готівки оплата за прості іменні акції від 27.03.2006 року, відповідно до вимог вищенаведеної норми Закону, ідентифікують продавця та визначають суму витрат –248746,30 грн.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про цінні папери та фондову біржуакції віднесено до емісійних цінних паперів.

Згідно ст. 1 даного Закону обіг цінних паперів здійснюється шляхом вчинення правочинів, пов’язаних з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами. До правочинів, пов’язаних з переходом прав власності на акції застосовуються загальні вимоги щодо правочинів та договорів купівлі-продажу, встановлені Цивільним кодексом України. Серед таких вимог відсутні вимоги щодо зобов’язання здійснювати розрахунок при вчиненні договорів купівлі-продажу між фізичними особами через банківський рахунок.

 Згідно статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ч.1 статті 2 Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

 Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного  позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними  рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих  його  положень  із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав,  свобод, інтересів людини і громадянина, інших  суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які  знайшли своє підтвердження  в ході судового засідання, доводяться як показами сторін так і матеріалами справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами ст. 162 КАС України, вважає, що позов слід задоволити, шляхом визнання протиправним Податкового повідомлення форми Фза №0001691711/0 від 28.04.2009 року в частині визначення ОСОБА_6 податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб за 2008 рік в сумі 15882,39 гривень.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задоволити.

Визнати протиправним Податкове повідомлення форми "Ф" за №0001691711/0 від 28.04.2009 року в частині визначення ОСОБА_3 податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за 2008 рік в сумі 15882,39 гривень.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова  набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено:     28.09.09  

Суддя     Іващук Олена Іванівна