донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
14.05.2007р. справа №22/53а
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Алєєвої І.В. |
суддів: | М'ясищева А.М. , Шевкової Т.А. |
при секретареві судового засідання: | Горанська Д.В. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Мельник Н.В. - за дов. від 02.01.2007р. №2, Барбашова Л.С. - за дов.від 25.04.2007р. №21, |
від відповідача: | Марчук Н.В. - за дов. від 12.02.2007р. №4152/10/10-2, Перешивайло О.О. - за дов. від 12.02.2007р. №4703/10/10-2, Колбаєв О.В. - за дов. від 15.02.2007р. №4830/10/10-2, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: | Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку |
на постанову господарського суду: | Донецької області |
від: | 26.02.2007 року |
по справі: | №22/53а (Волошинова Л.В.) |
за позовом: | Закритого акціонерного товариства "Мініметалургійний завод "Істіл (Україна)" м.Донецьк |
до: | Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м.Донецьку |
про: | визнання недійсним податкового повідомлення-рішення |
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Закрите акціонерне товариство “Мініметалургійний завод “ІСТІЛ (Україна)” м.Донецьк (далі за текстом –ЗАТ “Мініметалургійний завод “ІСТІЛ (Україна)”), звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку (далі за текстом –СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.01.2007р. №0000011311/0/2650/10/15-16-23/1.
Постановою від 26.02.2007р. у справі №22/53а господарський суд Донецької області (суддя: Волошинова Л.В.) позовні вимоги задовольнив в повному обсязі, визнавши недійсним оспорене податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку від 29.01.2007р. №0000011311/0/2650/10/15-16-23/1.
Постанова місцевого господарського суду мотивована положеннями п.1.8 ст.1, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7, п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. №2181-ІІІ (зі змінами та доповненнями); тим, що відповідач факту сплати ЗАТ „Мініметалургійним заводом „ІСТІЛ (Україна)” м. Донецьк вартості придбаних товарно –матеріальних цінностей у відповідних податкових періодах не заперечує; тим, що інших умов визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, Законом України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) не визначено; тим, що Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) не ставить право платника податку на отримання такого відшкодування в залежність від сплати податку на додану вартість його контрагентами; тим, що чинним законодавством України податковим органам не надано право проводити повторні камеральні перевірки, в зв’язку з чим при проведенні документальної невиїзної перевірки, за результатами якої складений акт від 17.01.2007 р. №10/15-16-23/1-30479040, відповідач діяв з перевищенням своїх повноважень.
Відповідач, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку, з прийнятою постановою місцевого господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу, посилаючись в обгрунтування вимог про скасування на те, що чинним законодавством встановлено прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку; на те, що за змістом Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) право на бюджетне відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару; на те, що поняття камеральної перевірки не є тотожним поняттю документальної невиїзної перевірки, передбаченої положеннями Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин).
Позивач, ЗАТ “Мініметалургійний завод “ІСТІЛ (Україна)” м.Донецьк, у відзиві на апеляційну скаргу заперечення заявника відхилив з огляду на те, що Законом України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) не передбачено обов’язок покупця товару – платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару ПДВ безпосередньо до Держбюджету України; на те, що як свідчать матеріали справи відповідачем в ході проведення документальних невиїзних (камеральних) перевірок податкових декларацій та позапланових документальних перевірок правомірності заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість за спірні періоди не було встановлено порушень ЗАТ “Мініметалургійний завод “ІСТІЛ (Україна)” м.Донецьк чинного законодавства при визначенні податкового кредиту; на те, що Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку –покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку –продавцем об’єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку; на те, що чинним законодавством не передбачено проведення повторних документальних невиїзних перевірок.
01.11.2005р. набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” від 06.10.2005р. №2953-ІV, яким п.6 та п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України були викладені в новій редакції, згідно якої до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р., вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою від 30.03.2007р. Донецьким апеляційним господарським судом відкрите апеляційне провадження по адміністративній справі №22/53а.
Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2007р. в порядку ст.29 Закону України “Про судоустрій України” призначено склад судової колегії (головуючий: Величко Н.Л., судді: Алєєва І.В., М’ясищев А.М.) по розгляду апеляційної скарги СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку на постанову господарського суду Донецької області від 26.02.2007р. у справі №22/53а.
Ухвалою від 03.04.2007р. Донецьким апеляційним господарським судом призначено справу №22/53а до розгляду.
Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 20.04.2007р. в порядку ст.29 Закону України “Про судоустрій України” в зв’язку з відрядженням судді Алєєвої І.В. змінено склад судової колегії (головуючий: Величко Н.Л., судді: Старовойтова Г.Я., М’ясищев А.М.) по розгляду апеляційної скарги СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку на постанову господарського суду Донецької області від 26.02.2007р. у справі №22/53а.
Ухвалою від 23.04.2007р. Донецьким апеляційним господарським судом було відкладено розгляд справи №22/53а в порядку ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 03.05.2007р. в порядку ст.29 Закону України “Про судоустрій України” в зв’язку з відпусткою судді Величко Н.Л. змінено та призначено склад судової колегії (головуючий: Алєєва І.В., судді: М’ясищев А.М., Шевкова Т.А.) по розгляду апеляційної скарги СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку на постанову господарського суду Донецької області від 26.02.2007р. у справі №22/53а.
Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалось за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень ст.41, ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вивчивши матеріали справи, наявні докази, заслухавши пояснення, доводи та заперечення учасників процесу, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила:
Предметом спору є податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку від 29.01.2007р. №0000011311/0/2650/10/15-16-23/1, яким з посиланнями на п.п.4.2.2 “б” п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. №2181-ІІІ, п.1.8 ст.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2005р. –травень 2006р. на суму 5 954 043,52 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 434 766,35 грн. (див.8арк.Іт.справи).
Оспорене податкове повідомлення-рішення від 29.01.2007р. №0000011311/0/2650/10/15-16-23/1 було прийняте СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку на підставі матеріалів акта від 17.01.2007р. №10/15-16-23/1-30479040 про результати документальної невиїзної перевірки ЗАТ “Мініметалургійний завод “Істіл (Україна)” з питань правомірності відшкодування податку на додану вартість за період: жовтень 2005р. – травень 2006р.
В акті перевірки від 17.01.2007р. №10/15-16-23/1-30479040 перевіряючими констатовано, що відповідно до п.1.8 ст.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7, п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) у ЗАТ “Мініметалургійний завод “Істіл (Україна)” відсутнє право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2005р. –травень 2006р. в зв’язку з відсутністю фактичної надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету в розмірі 5954043,52грн.:
- жовтень 2005р. –1 853 674,21 грн.;
- листопад 2005р. –604 271,58 грн.;
- грудень 2005р. –1 171 333 грн.;
- січень 2006р. –1 633 688,65 грн.;
- лютий 2006р. –552 853,12 грн.;
- березень 2006р. –39 691, 73 грн.;
- квітень 2006р. –14 147,53 грн.;
- травень 2006р. –84 383,70 грн.
(див.9-25арк.Іт.справи).
Перевіряючими в акті перевірки зазначено, що в порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7, п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) неможливо підтвердити надмірну сплату податку до бюджету та суму податку, фактичну сплачену постачальникам по ланцюгу постачання металобрухту.
Місцевим господарським судом встановлено, що ЗАТ “Мініметалургійний завод “Істіл (Україна)” за період: жовтень 2005р. –травень 2006р. було заявлено до відшкодування на розрахунковий рахунок 168 654 957грн., у тому числі по періодам:
- жовтень 2005р. – 19 027 350грн. (актом позапланової документальної перевірки від 17.01.2006р. №11/15-16-23/1-30479040 підтверджене бюджетне відшкодування в сумі 18 996 336,51грн., див.32-43арк.Іт.справи);
- листопад 2005р. – 19 745 669грн. (актом позапланової документальної перевірки від 18.02.2006р. №38/15-16-23/1-30479040 підтверджене бюджетне відшкодування в сумі 19 729 168грн., див.46-58арк.Іт.справи);
- грудень 2005р. - 21 583 228грн. (актом позапланової документальної перевірки від 21.03.2006р. №76/15-16-23/1-30479040 підтверджене бюджетне відшкодування в сумі 21 583 052грн., див.61-73арк.Іт.справи);
- січень 2006р. – 21 472 352грн. (актом позапланової документальної перевірки від 20.04.2006р. №154/15-16-23/1-30479040 підтверджене бюджетне відшкодування в сумі 21 471 784грн., див.75-100арк.Іт.справи);
- лютий 2006р. – 11 575 884грн. (актом позапланової документальної перевірки від 19.05.2006р. №172/15-16-23/1-30479040 підтверджене бюджетне відшкодування в сумі 11 575 873грн., див.111-136арк.Іт.справи);
- березень 2006р. – 14 922 144грн. (актом позапланової документальної перевірки від 19.06.2006р. №25/15-16-23/1-30479040 підтверджене бюджетне відшкодування в сумі 11 115 254грн., див.147-174арк.Іт.справи);
- квітень 2006р. – 20 756 543грн. (актом позапланової документальної перевірки від 19.07.2006р. №69/15-16-23/1-30479040 підтверджене бюджетне відшкодування в сумі 13 630 919,68грн., див.11-39арк.ІІт.справи);
- травень 2006р. – 39 571 787грн. (актом позапланової документальної перевірки від 18.08.2006р. №125/15-16-23/1-30479040 підтверджене бюджетне відшкодування в сумі 16 824 916грн., див.49-79арк.ІІт.справи).
Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Господарський суд першої інстанції обгрунтовано врахував, що нормами Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) не передбачений обов’язок покупця товару – платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару податок на додану вартість безпосередньо до державного бюджету.
Неможливість органу податкової служби провести зустрічні перевірки до виробника товарів не свідчить про несплату підприємствами сум податків до бюджету.
Доводи органу державної податкової служби щодо обов’язку платника податку –покупця товару доводити надмірну сплату податку на додану вартість саме до державного бюджету, а також про залежність права платника податку –покупця на податковий кредит від перевірки всіх постачальників по всьому ланцюгу, є такими, що не відповідають законодавчо встановленому механізму справляння цього податку.
Відповідно до п.п.4.2.2 п. 4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (зі змінами та доповненнями) камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.
З матеріалів справи вбачається, що акт перевірки від 17.01.2007 р. № 10/15-16-23/1-30479040, на підставі якого СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку було винесено податкове повідомлення-рішення від 29.01.2007р. №0000011311/0/2650/10/15-16-23/1, був складений за результатами невиїзної документальної перевірки, що суперечить приписам .п.4.2.2 п. 4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (зі змінами та доповненнями).
Господарським судом першої інстанції правомірно зазначено, що чинним законодавством податковим органам не надано право проводити повторні камеральні перевірки.
За результатами апеляційного провадження по справі судова колегія дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, оскільки постанова місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам, наданим доказам, нормам чинного законодавства і з заявлених підстав не підлягає зміні або скасуванню.
Згідно зі ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Результати апеляційного провадження по справі ухвалені колегією суддів в нарадчій кімнаті відповідно до положень ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до положень ст.101, ст.103, ст.158, ст.159, ст.160, ст.167, ст.196, ст.198, ст.200, ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини ухвали Донецького апеляційного господарського суду про залишення без зміни постанови господарського суду Донецької області від 26.02.2007р. у справі №22/53а.
В порядку п.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України сторонам повідомлено про виготовлення повного тексту ухвали в п’ятиденний термін з моменту проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини ухвали.
Беручи до уваги викладене, керуючись п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, ст.101, ст.103, ст.154, ст.158, ст.159, ст.160, ст.167, ст.185, ст.186, ст.195, ст.196, ст.198, ст.199, ст.200, п.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький апеляційний господарський суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку на постанову господарського суду Донецької області від 26.02.2007р. у справі №22/53а –залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Донецької області від 26.02.2007р. від 26.02.2007р. у справі №22/53а –залишити без зміни.
Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту ухвали.
Ухвала складена в повному обсязі 21.05.2007р.
Головуючий: І.В. Алєєва
Судді: А.М. М'ясищев
Т.А. Шевкова