ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ  ОКРУЖНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08.10.2009  року                           м. Чернівці                       Справа № 2а-1098/09/2470

16  год.  20 хв.                                             

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді  Ковалюка Я Ю ,

секретар судового засідання   ,  за участю  прокурора – Колотила О.О., представника позивача – Сербенюка А.А., представників відповідача – Склярова І.В., Мельник С.Г., Онуфрів І.М. ,

розглянувши в м. Чернівці у відкритому судовому засіданні справу

за адміністративним позовом   прокурора Шевченківського району м. Чернівці в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту і зв’язку України від імені та за дорученням якої діє Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернівецькій області, третя особа на стороні позивача – ОСОБА_5                     

до     товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівціавтотранс»                               

про  визнання незаконними дій щодо стягнення автостанційного збору з пільгової категорії громадян          

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Шевченківського району м. Чернівці в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту і зв’язку України від імені та за дорученням якої діє Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернівецькій області звернувся з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівціавтотранс»про визнання незаконними дій щодо стягнення автостанційного збору з пільгової категорії громадян.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до прокуратури Шевченківського району м. Чернівці звернувся інвалід ІІІ групи ОСОБА_5 щодо законності дій ВАТ «Чернівціавтотранс», які полягають у стягненні з інвалідів та ветеранів війни автостанційного збору при видачі безкоштовних білетів на проїзд автобусами.

В ході спільної перевірки, проведеної прокуратурою району та Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті в Чернівецькій області встановлено, що відповідачем 26.01.2001 року було видано наказ за № 2 про затвердження тарифів на додаткові послуги, що надаються на автостанціях ВАТ «Чернівціавтотранс», згідно п. 2 якого затверджено додатковий тариф за продаж квитків на автостанціях у розмірі 10% від вартості квитка на міжміських та міжнародних перевезеннях. Своїми діями відповідач порушив норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та постанови Кабінету міністрів України «Про внесення змін до Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», якими передбачено звільнення осіб, які мають право на пільговий проїзд від сплати автостанційного збору.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному об’ємі та просив їх задовольнити.

Представники відповідача позов не визнали та просили суд залишити його без задоволення у зв’язку з його безпідставністю.

Заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача, відповідача, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

В ході спільної перевірки, проведеної прокуратурою району та Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті в Чернівецькій області, за зверненням інваліда ІІІ групи ОСОБА_5 щодо законності дій ВАТ «Чернівціавтотранс», які полягають у стягненні з інвалідів та ветеранів війни автостанційного збору при видачі безкоштовних білетів на проїзд автобусами, встановлено, що відповідачем 26.01.2001 року було видано наказ за № 2 про затвердження тарифів на додаткові послуги, що надаються на автостанціях ВАТ «Чернівціавтотранс», згідно п. 2 якого затверджено додатковий тариф за продаж квитків на автостанціях у розмірі 10% від вартості квитка на міжміських та міжнародних перевезеннях.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993 року за №3551-12 визначено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної зміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Відповідно до п. 7 ст. 13 Закону інваліди війни мають право на безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрішньорайонних, внутрішньо- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання.

При цьому, у п. 23 вказаної статті зазначено, що інваліди війни звільненні від сплати податків, зборів і мита всіх видів та земельного податку.

У відповідності до Закону із змінами та доповненнями, які викладені у постанові КМУ №12 від 14.01.2009 року, передбачено, що ветерани війни і особи, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»одержують в управлінні праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина лист талон на право одержання проїзних документів (квитків) безплатно.

Тобто, особи, які підпадають під дію вищевказаного Закону, гарантується право на отримання квитка для проїзду у автобусах міського та міжміського сполучення безплатно, тобто без сплати за придбання безкоштовного квитка будь-яких грошових коштів.

Що стосується автостанційного збору, то законодавцем чітко передбачено, що інваліди війни звільняються від всіх видів зборів. А у даному випадку від автостанційного збору.

Окрім того, вказана норма Закону підсилюється і тим, що п.42 постанови КМУ від 26.09.2007 року за №1184 «Про внесення змін до Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту»яким було зобов’язано осіб, що мають право на пільговий проїзд, здійснюють оплату обов’язкових та додаткових послуг автостанцій та перевезення багажу на загальних підставах, тобто сплачувати автостанційний збір, відмінена.

Тобто, пільгова категорія осіб при отриманні безкоштовного квитка на проїзд автотранспортом звільняється від сплати автостанційного збору.

Враховуючи вищезазначене, повно всебічно дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку –позов задовольнити.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична особа чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14, 50, 70, 71, 79, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконними дії товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівціавтотранс», які полягають у стягненні з осіб, які мають право на пільговий проїзд автостанційного збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апе ляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає закон ної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, п’ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня її складання. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для її подання.

Постанова в повному об’ємі виготовлена 13.10.2009 р.

Суддя    Я.Ю. Ковалюк