Рівненський міський суд Рівненської області

м. Рівне, вул. Шкільна, 1, 33028, (0362) 26-59-17

Справа 2- 1768/2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 травня 2010 року м. Рівне

Рівненський міський суд в складі:

головуючого судці Цвіркуна О.С.

за участю секретаря Добродій О.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_4

спеціаліста ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівному справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємця ОСОБА_6, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованої заробітної плати, забовязання здійснити доплату по сумах заробітку для нарахування пенсії за травень, червень, липень 2008 року та лютий, березень, квітень 2009 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, та судових витрат, суд -

ВСТАНОВИВ:

В своїй позовній заяві позивач зазначає, що 1 вересня 2006 року на підставі трудового договору був прийнятий на роботу до ПП ОСОБА_6 на посаду електромонтера з ремонту і обслуговування електрообладнання. Наказом №4 від 30 жовтня 2009 року він, ОСОБА_7 був звільнений на підставі п.6 ст.36 УЗпП України. Вважає, що його звільнення проведено з порушенням чинного трудового законодавства. Так, підприємство відповідача не переїжджало в іншу місцевість, умови праці істотно не змінювались як того вимагає п.6 ст.36 УЗпП України, крім того відповідач не попереджав його, ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці за два місяця як це передбачено ст..32 КЗпП України. Зазначає, що відповідачем було порушено вимоги ст.,115 КЗпП України, щодо регулярної виплати заробітної плати у зв’язку з чим утворилась заборгованість по заробітній платі за період з червня по вересень 2009 року в розмірі 2515 грн., також вважає, що відповідач не вірно нараховував заробітну плату за травень, червень, липень 2008 року та лютий березень, квітень 2009 року у зв язку з чим йому повинні донарухувати та виплатити заробітну плату, за вказаний період, в розмірі 900 грн.23 коп.

Позивач, та його представник в судовому засіданні, уточнивши позовні вимоги, просили суд скасувати наказ №4 від 30 жовтня 2009 року про звільнення з роботи Позивача, поновити його, ОСОБА_1 на роботі на посаді електромонтера з ремонту і обслуговування електрообладнання, стягнути із відповідача заборговану заробітну, плату в розмірі 5455 грн. 91 коп, а також середній заробіток за час, вимушеного прогулу, провести доплату по сумах заробітку для нарахування пенсії за травень, червень, липень 2008 року та лютий березень, квітень 2009 року, судові витрати за правову допомогу. Окрім того, вважає, що його незаконне звільнення призвело до моральних страждань, внаслідок чого у нього погіршився загальний стан здоров’я, він втратив сон, психічну рівновагу, а тому просить стягнути моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково, а саме не заперечував проти стягнення заборгованої заробітної плати в розмірі 4555 грн. 68 коп. за 2009 рік, та витрат на правову допомогу, в решті позов заперечував з наступних підстав. Стверджує, що ОСОБА_7 був звільнений на підставі ст.36 п.6 Кодексу Законів про Працю України, - відмова працівника продовжити роботу, у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Підставою для скорочення робочого часу стало те. що на виробництві дійсно змінилися істотні умови праці, оскільки морозиво (вид економічної діяльності виробництво морозива 15.71.0) є сезонною продукцією і на процес виготовлення затрачається в межах сезону різна кількість робочої сили та часу. Позивач був попереджений про істотні зміни в умовах праці, однак працівник відмовився підписуватись в наказі про, що був складений ОСОБА_8. Стосовно заборгованості перед ОСОБА_1 вважаю зазначити наступне: заробітна плата була нарахована, але не виплачена, про що свідчить платіжна відомість №24. Заробітна плата нарахована в повному обсязі та невиплачена унаслідок неповного завантаження виробництва, та за відсутності постійних об’ємів продажу продукції, що призвело до тимчасової відсутності обігових коштів на підприємстві. Зауважив, що у ході розгляду справи позивачем не було надано суду будь-яких доказів факту завдання та існування моральної шкоди, не було визначено, з яких саме міркувань позивач виходить, визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 10000 грн. чому саме ця сума є відповідним відшкодуванням.

Третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_4 вирішення даного питання поклав на розсуд суду.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідача та його представника, представника третьої особи, спеціаліста, об’єктивно та неупереджено дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Так, судом встановлено, що 1 вересня 2006 року, ОСОБА_1 на підставі трудового договору був прийнятий на роботу до ПП ОСОБА_6 на посаду електромонтера з ремонту і обслуговування електрообладнання.

Як вбачається з ОСОБА_8 перевірки №17-02-026/00044 від 18 вересня 2009 року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію ОСОБА_2 В02 №961004 від 2 лютого 2009 року, ПП ОСОБА_6 займається видом діяльності - виробництво морозива, роздрібна торгівля.

Оскільки попит на морозиво в період з 01 листопада по 31 березня є незначним, то ОСОБА_6II. був виданий наказ № 30.08/09 від 25 серпня 2009 року. «Про запровадження неповного робочого часу на підприємстві і 1 листопада 2009 року по 31 березня 2009 року» який був наданий працівникам для ознайомлення під підпис в аркуші ознайомлення (додаток №1, який є невід’ємною частиною цього наказу).

Відповідно до ч.2 ст.32 КЗпП України, - у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

На думку суду проведення власником заходів щодо зміни організації виробництва і праці - це виключне повноваження власника. Водночас такі зміни не повинні означати примусу до праці. Така проблема вирішується покладанням на власника обов’язку попередити працівника за два місяця про майбутні зміни в організації виробництва і праці, а також про зміни істотних умов його праці. Попередження - це пропозиція працівникові продовжувати роботу після того, як власник з додержанням встановленого строку змінить істотні умови праці. Працівник може цю пропозицію прийняти і продовжувати роботу при змінених істотних умовах праці, а може відмовитись від продовжування роботи у зв’язку із змінами істотних умов праці. В останньому випадку працівник підлягає звільненню, згідно п.6. ст.,36 КЗпП України.

Як вбачається з ОСОБА_8 від 28 серпня 2009 року електромонтер з ремонту та обслуговування електрообладнання ОСОБА_8 відмовився підписувати Наказ №30.08\09 від 25 серпня 2009 року, даний ОСОБА_8 скріплений підписами голови та членів комісії.

ОСОБА_9 ч.З ст.32 КЗпП України. - якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п. 6 статті 36 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6 статті 36 цього Кодексу, трудовий договір припиняється, якщо працівник відмовляється від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці.

Враховуючи вишензведене суд приходить іо переконання, шо ОСОБА_8 відмовившись від підпису про ознайомлення з наказом № 30.08.09 від 25 серпня 2009 року. «Про запровадження неповного робочого часу на підприємстві з 1 листопада 2009 року по 31 березня 2009 року» тим самим, виразив свою відмову продовжувати роботу при зміні істотних умов його праці, а тому у ПП ОСОБА_6 були всі підстави для прийняття Наказу №4 від 30 жовтня 2009 року про припинення трудового договору, з яким Позивач був ознайомлений під підпис.

На думку суду не заслуговує на увагу, твердження Позивача, що при винесенні оспорюваного наказу Відповідач, порушив вимоги ст..49'? КЗпП України, не повідомивши а ні його, ОСОБА_1. а ні Центр зайнятості щодо звільнення за два місяці, як того вимагає вишснаведена стаття. Оскільки із змісту глави 111-А КЗпП України можна зробити висновок про те, що вивільнення працівників - це категорія, яка може застосовуватись тільки щодо припинення трудового договору на підставі п.1 ст.40 КЗпП. Таке розуміння вивільнення працівників, що випливає глави ІІІ-А Кодексу законів про працю, належить визнати таким, шо мас нормативне значення.

На підставі вищенаведеного суд, приходить до переконання що в задоволені позовної вимоги про скасування наказу №4 від 30 жовтня 2009 року про припинення трудового договору та поновлення на роботі - слід відмовити.

Позовна вимога, щодо стягнення заборгованої заробітної плати в розмірі 5455 грн. 91 коп., підлягає до задоволення частково.

Так, з платіжної відомості №24 від 30 жовтня 20010 року, заборгованість ПП ОСОБА_6, перед ОСОБА_1 становить 4556,68 грн.

Як вбачається з ОСОБА_8 №17-02-026/00044 від 18 вересня 2009 року, Територіальною інспекцією праці у Рівненській області проводилась перевірка додержання законодавства про працю фізичної особи ПП ОСОБА_6 за зверненням ОСОБА_10, нарахування заробітної плати за 2008 та 2009 роки проводилось пропорційно відпрацьованому часу.

За таких підстав, суд приходить до переконання про стягнення на користь позивача заборгованої заробітної плати в розмірі 4556,68 грн.

Не підлягає задоволенню позовна вимога ОСОБА_1 щодо стягнення доплати, по сумах заробітку, для нарахування пенсії за травень, червень, липень 2008 року та лютий березень, квітень 2009 року, оскільки як вбачається з вищенаведеного ОСОБА_10 перевірки Територіальної інспекцією праці у Рівненській області - «Відрахування в Пенсійний фонд проведено згідно чинного законодавства».

ОСОБА_9.117 КЗпП України, разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних, звільненому працівникові, сум, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування, за час затримки, визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до розрахунків, які проведені на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньо місячна зарплата позивача становить 699 грн. 51 коп.

Відповідно до п. 4, ч. 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, що полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв’язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації.

Відповідно до ст. 237і КЗпП України власником або уповноваженим органом, моральна шкода відшкодовується працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків.

З урахуванням таких обставин, виходячи із вимог розумності і справедливості, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають до задоволення частково, а саме в розмірі 1000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Квитанцією №102 від 26 лютого 2010 року підтверджено оплату послуг адвокат ОСОБА_2 у розмірі 1000 грн.

Відповідно до З.ст.79 ЦПК України, до витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належить: 1. витрати на інформаційно-технічне забезпечення; 2. витрати на правову допомогу;.

ОСОБА_9 ч.І ст..56 ЦПК України, правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року, особа, яка надає правову допомогу, не є особою, яка бере участь у справі, а належить до інших учасників цивільного процесу, тому вона не може замінювати в процесі особу, якій надає правову допомогу, та бути її представником і в ході розгляду справи має лише ті права, які зазначені в частині другій ст..56 ЦПК України.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до переконання, про відмову в задоволені позовної вимоги щодо стягнення 1000 грн,- витрат на правову допомогу, оскільки адвокат ОСОБА_2 приймав участь в справі як представник позивача.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст..ст.40,43,147,148,149 КЗпП України, ст.ст. 10,11,60,88,212,214,215,367 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задоволити - частково.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 заборгованість по заробітній платі в сумі 4555,68 грн. (чотири п’ятсот п’ятдесят п’ять гривень шістдесят вісім копійок), 3497,55 грн. (три тисячі чотириста дев’яносто сім гривень п’ятдесят п’ять копійок) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та моральну шкоду в розмірі 1000 (тисячу гривень).

В решті позову відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_6 в доход держави судовий збір в сумі 8.50 грн. (вісім гривень п’ятдесят копійок) та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи на користь Державного підприємства " Судовий інформаційний центр" у розмірі 37 грн. (тридцять сім гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Рівненського міського суду О.С.Цвіркун