Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44

Ухвала

Іменем України

№695/2010

19 жовтня 2010 року. м. Житомир.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі :

головуючого - судді Романова О.В. суддів: Ткача С.О., Слісарчука Я.А.

з участю:

адвоката ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

засудженого ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Коростишівського районного суду від 01 вересня 2010 року щодо

ОСОБА_3, 31 липня 1976 року

народження, уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, вул.

Ушакова, буд. 17 Житомирської області, жонатого, має на

вихованні 5 дітей, не працюючого, не судимого,

засудженого за ст. 126 ч. 1 КК України на 150 годин громадських робіт.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_2 2000 гривень моральної шкоди.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3

Житомирської області, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1, вул.

Ушакова, буд. 19, не судимого,

виправданого за ст. 126 ч. 1 КК України.

Суд визнав ОСОБА_3 винним і засудив за те, що він 04 вересня 2009 року близько 21 години, в присутності інших осіб, біля будинку № 19 по вулиці Ушакова в місті Коростишеві, на ґрунті неприязних стосунків, висловлюючись нецензурною лайкою, умисно наніс удар в обличчя ОСОБА_2, завдав потерпілому фізичного болю, спричинив тілесне ушкодження у вигляді гематоми на лівій щоці.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_3 просить скасувати вирок суду, справу направити на новий судовий розгляд, стягнути з ОСОБА_2

В.В. на його користь 10000 гривень матеріальної і моральної шкоди. Стверджує, що суд неповно з’ясував обставини справи, безпідставно взяв до уваги недостовірні факти надані ОСОБА_2, не допускав у судову залу його дружину ОСОБА_4, не взяв до уваги його доводи про пошкоджену огорожу, про загрозу здоров’ю дітей, не врахував його позитивні характеристики, а 1 вересня 2010 року останнє засідання суду проведене без його участі і суд по одній справі призначив два покарання: 150 годин громадських робіт і 2000 гривень моральної шкоди, у той час як санкція ст. 126 ч. 1 КК України передбачає лише один вид покарання.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_3, який підтримав свою апеляцію, заперечення потерпілого ОСОБА_2 і адвоката проти апеляції, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи учасників судового розгляду, колегія суддів апеляцію ОСОБА_3 залишає без задоволення з наступних підстав.

Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_3 в умисному завданні удару ОСОБА_2, яким завдано потерпілому фізичний біль і спричинено тілесне ушкодження є правильним, відповідає фактичним обставинам справи, стверджується дослідженими судом доказами.

У вироку суд дав оцінку показанням засудженого ОСОБА_3 і мотивував, чому взяті до уваги інші докази, якими стверджується вина і спростовуються доводи засудженого про його невинність.

Суд послався на показання потерпілого ОСОБА_2, який показав суду, що 4 вересня 2009 року близько 21 години ОСОБА_3А на вулиці біля будинку вчинив сварку, обізвав його нецензурною лайкою, в присутності людей вдарив рукою по обличчю, від чого утворився синець.

Суд також правильно послався на показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, які були присутніми під час нанесення ОСОБА_3 удару по обличчю ОСОБА_2. Вони показали суду, що як тільки ОСОБА_3 вдарив рукою по склу автомобіля, ОСОБА_2 вийшов до нього і отримав удар в обличчя. При цьому засуджений висловлювався нецензурною лайкою.

У вироку суд також послався на показання свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які пояснили суду, що від працівників міліції і потерпілого довідались про нанесення засудженим удару потерпілому. Пізніше місце удару припухло.

Суд дав оцінку показам свідків ОСОБА_9, ОСОБА_4 і ОСОБА_10, які підтвердили факт конфлікту між ОСОБА_2 і ОСОБА_3.

Нанесення ударів, вони не бачили, змінювали покази і спочатку стверджували, що дошку в плоті під час сварки ногою поламав ОСОБА_2, далі пояснювали, що вона була зламана автомобілем під час розвороту. Під час перевірки скарг працівниками міліції встановлено, що всі дошки в загорожі будинку ОСОБА_3 цілі.

З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_3 та правильністю кваліфікації його дій за ст. 126 ч. 1 КК України.

Встановлені судом першої інстанції обставини, якими стверджується умисне завдання ОСОБА_3 удару ОСОБА_2, спростовують доводи засудженого про необхідність скасування вироку суду і повернення кримінальної справи на новий судовий розгляд.

Якщо пошкодження дошки автомобілем чи ногою і мало місце, воно не давало ОСОБА_3 права застосування насильства.

Що стосується визначеного ОСОБА_3 покарання, то суд призначив його з дотриманням вимог ст. 65 КК України, у межах санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Суд мотивував призначення винному покарання у виді громадських робіт. Врахував обставини вчинення злочину, особу засудженого, його позитивні характеристики, наявність на вихованні дітей, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_3 вчинив злочин невеликої тяжкості, працездатний, однак суспільно корисною працею не займається, має на утриманні 5 дітей, вчинив насильство щодо ОСОБА_2, який старіший за нього на 26 років.

Тому, колегія суддів погоджується з визначеним ОСОБА_3 видом і розміром покарання. Вважає його у даному випадку необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Вирішення цивільного позову передбачено діючим законодавством і не є окремим видом покарання. Тому, доводи засудженого про незаконність вироку в цій частині, є надуманими.

Потерпілим ОСОБА_2 заявлений цивільний позов, де визначено розмір моральної шкоди у сумі 5000 гривень. Він пояснював, що моральна шкода заподіяна фізичним болем, тілесним ушкодженням і образою.

Зазначені обставини враховані судом і свідчать про те, що суд частково задовольняючи позов виходив із наявності доказів та засад справедливості і достатності, відповідно характеру та обсягу страждань, яких зазнав потерпілий, характеру його немайнових втрат.

Є також безпідставною заява ОСОБА_3 про те, що він був позбавлений можливості знайомитися з матеріалами справи і не був присутній в судовому засіданні 01 вересня 2010 року. Згідно протоколу судового засідання, ОСОБА_3 був присутнім в залі суду, приймав участь в судових дебатах (а. с. 77). Всі матеріали справи досліджувались судом з його участю, в присутності адвоката засудженого.

За наведених обставин, колегія суддів не встановила порушень вимог закону при постановлені вироку судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування вироку суду.

Тому, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -

ухвалила:

апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Коростишівського районного суду від 01 вересня 2010 року щодо нього - без зміни.

Судді: