ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

"20" вересня 2017 р. Справа № 5023/10655/11

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Усатий В.О.

судді: Яризько В.О. , Савченко А.А.

При секретарі судового засідання Мазуренко А.О.

За участю: розпорядника майна - Тризна О.В.

представника позивача - Сосіна І.О., дов. від 04.01.2016 р.;

представника відповідача - Ігнатенког Т.В., дов. від 18.07.2017 р.,

розглянувши заяву Державної екологічної інспекції у Харківській області до Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" про стягнення коштів

за заявою : ДП "Львівський бронетанковий завод" , м. Львів

до ДП "Завод ім. Малишева" м. Харків

визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Державна екологічна інспекція у Харківській області, м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева", м. Харків, про стягнення шкоди в розмірі 1595661,65 грн., заподіяної державі, внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Ухвалою суду від 08.06.2017 р. справу №922/2403/16 передано для розгляду по суті в межах справи №5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства "Завод ім.В.О.Малишева".

Ухвалою суду від 27.12.2011р. порушено провадження у справі за заявою ДП "Львівський бронетанковий завод" про визнання банкрутом ДП "Завод ім.Малишева", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою суду від 09.10.2012 р. за результатами підготовчого засідання встановлено розмір безспірних вимог ініціюючого кредитора - ДП "Львівський бронетанковий ремонтний завод" в сумі 512640,00 грн., введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядника майна.

З 17.01.2013 р. розгляд справи здійснюється колегією суддів.

Враховуючи передання справи №922/2403/16 для розгляду по суті в межах справи №5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства "Завод ім.В.О.Малишева", приймаючи до уваги повернення справи №5023/10655/11 з апеляційної інстанції, суд призначив заяву Державної екологічної інспекції у Харківській області про стягнення шкоди до розгляду на 20.09.2017 р.

Представник боржника надав до матеріалів справи декілька письмових відзивів, доповнень до них та заперечень на заяву(08.08.2016р., 12.09.2016р., 20.09.2016р. та 01.12.2016р., 02.06.2017 р., 20.09.2017 ), в яких проти задоволення заяви заперечував та зазначив, що надані заявником докази не відповідають вимогам Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163-2003". Крім того, представник боржника зауважив, що відповідно до складених постанови про накладення адміністративного стягнення № 07-26-200 від 25.03.2014р. та протоколу про адміністративне правопорушення № 000781 від 25.03.2014р. (мотивувальна частина) зазначено, що в результаті вчиненого порушення шкоду не заподіяно. Представник боржника також зауважив, що оскільки порушення ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", а саме здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу встановлено актом перевірки від 18.10.2013 року то відповідно до п. 3.11. "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря" збитки повинні були нараховуватись саме з 18.10.2013 року, а не з початку року (01.01.2013) як це зробив заявник. Представник боржника також наголошує, що статистична звітність по формі 2-ТП (повітря) за 2013 рік, була відкоригована та здана 20.01.2014 року до управління статистики у Харківській області та прийнята про що свідчить штамп з підписом та датою. Так, заявником для розрахунку шкоди взято викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за три квартали у розмірі 53,714 тонн, які не відповідають дійсності, оскільки уточненні викиди за весь 2013 звітний рік складають 17,859 тонн. При цьому, представник боржника вважає, що посилання представника екологічної інспекції у запереченнях на відзив від 01.09.2016 року про відсутність права суб'єктів господарювання вносити уточнення до вже зданих звітів не відповідають дійсності. Крім того, представник боржника зазначає, що твердження представника екологічної інспекції стосовно не підтвердження боржником доказами зроблених перерахунків не відповідають дійсності, оскільки останні підтверджуються: прийнятим ГУ статистики у Харківській області звітом про охорону атмосферного повітря по формі 2-ТП (повітря) (річна) за 2013 рік, зданими та прийнятими Основ'янською ОДПІ м. Харкова ГУ МХО уточнюючими податковими деклараціями екологічного податку за 1-й, 2-й, 3-й квартали 2013 року, наказом по підприємству №1210 від 25.12.2013р., висновками комісії (таблиця), листом Черкаського хім. Заводу "Сінтез" №21/01-4 від 21.01.2014 року, листом позивача №811/16 від 24.03.2014 року, листом ГУ статистики у Харківській області за №032-165/506 від 19.09.2016 року. Крім того, представник боржника зазначив, що протокол та постанова підтверджує лише факт невиконання припису ДЕІ, але не є доказом підтверждення факту наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та зауважив, що строк позовної давності щодо нарахування збитків сплинув 22.07.2013 р.

02.09.2016р., 03.10.2016р. представник екологічної інспекції надав заперечення на відзив, в яких зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення № 000781 від 25.03.2014 року не містить у собі розміру шкоди, оскільки цей протокол складено відносно помічника генерального директора ДП "Завод імені В.О. Малишева" - ОСОБА_1, тобто посадової особи, а шкода, відповідно до п. 1.2 "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 1.12.2008 № 639, розрахована та пред'явлена суб'єкту господарювання (юридичній особі) - ДП "Завод імені В.О. Малишева". Позивач також вважає, що Держекоінспекція вірно визначила час роботи джерела в режимі наднормативного викиду, а саме з 01.01.2013 по 31.09.2013. Крім того, позивач зазначив, що відповідач не надає до суду уточнені звіти за формою №2-ТП (повітря) за 1,2,3 квартали 2013 року, як доказ внесення змін до них, що, на думку позивача, свідчить про те, що Держекоінспекція у відповідності до діючих даних та норм права здійснила розрахунок розміру шкоди внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

02.06.2017 р. від боржника надійшло клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи (вх. № 18323 від 02.06.2017 р.) для визначення об"єму здійснених боржником фактичних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період 1,2,3,4 кварталів 2013 р. та в цілому за 2013 р. та визначення суми заподіяних боржником збитків державі за 1, 2, та 3 квартали 2013 р.

В судовому засіданні представник екологічної інспекції заперечував проти проведення експертизи, оскільки відсутні фінансові документи, які викликають сумнів та підлягають дослідженню експертом.

Крім того, представник екологічної інспекції заперечував проти застосування строку позовної давності, оскільки він не пройшов.

Розглянувши клопотання представника боржника про призначення судової експертизи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.42 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

В пункті 2 Постанови Пленуму ВГСУ №4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Відповідно до п.п.1.2,3 п.1.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень", затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.11.2012р. № 1950/5, основними видами (підвидами) експертизи є, в тому числі, економічна експертиза: бухгалтерського та податкового обліку; фінансово-господарської діяльності; фінансово-кредитних операцій.

Згідно п. 1.1. Розділу ІІІ Інструкції, основними завданнями експертизи документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності є:

визначення документальної обґрунтованості розміру нестачі або надлишків товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, періоду і місця їх утворення;

визначення документальної обґрунтованості оформлення операцій з одержання, зберігання, виготовлення, реалізації товарно-матеріальних цінностей, у тому числі грошових, основних засобів, надання послуг;

визначення документальної обґрунтованості відображення в обліку грошових коштів, цінних паперів;

визначення документальної обґрунтованості відображення в обліку операцій з нарахування та виплати заробітної плати, інших виплат;

установлення відповідності чинному законодавству відображення в податковому обліку доходів та витрат за фінансово-господарськими операціями, що підлягають оподаткуванню податком на прибуток;

визначення відповідності чинному законодавству відображення в податковому обліку податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Проведення ревізійних дій (визначення експертами-економістами будь-яких економічних показників без попереднього проведення документальних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктом контролю) не належить до завдань економічної експертизи.

Пунктом 3.3 розділу ІІІ вказаної інструкції встановлено, що якщо експертиза призначається з метою перевірки висновків документальної ревізії, у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначається, які саме висновки і з яких причин викликають сумнів (суперечать іншим матеріалам справи, непереконливо обґрунтовані фінансовими інспекторами тощо).

Однак, Держекоінспекцією з урахуванням саме даних статистичної звітності за формою № 2-ТП (повітря) на 1,2,3 квартали 2013 р. та норм, передбачених "Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 р. № 639 розраховано суму шкоди та пред"явлено претензію № 297 від 03.12.2013 р. щодо добровільного відшкодування шкоди заподіяної державі в розмірі 1595661,65 грн. Боржник надав тільки уточнені декларації екологічного податку за 1.2.3 квартали 2013 р. та статистичну звітність за формою № 2-ТП (повітря) за 2013 р., дані яких не були використані під час нарахування шкоди за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Таким чином, суд вважає, що відсутні документи, які викликають сумнів та підлягають дослідженню під час експертизи

Крім того, суд вважає, що поставлені боржником питання щодо визначення об"єму здійснених фактичних викидів не вирішуються при здійсненні бухгалтеської експертизи.

Враховуючи наведене, суд відмовляє боржнику в задоволенні клопотання про призначення експертизи .

Щодо застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено загальну позовна давність, яка встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила

Суд зазначає, що Держекоінспекція дізналася про порушення боржником дотримання вимог правоохоронного законодавства з моменту винесення акту перевірки дотримання вимог правоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 18.10.2013 р., складеного за результатами планової перевірки дотримання вимог правоохоронного законодавства у діяльності ДП "Завод ім.Малишева" в період з 30.09.2013 р. по 18.10.2013 р.

Думка представника боржника щодо закінчення строку позовної давності для пред"явлення позову щодо нарахування збитків за першій та другий квартал є помилковими, оскільки Держекоінспекція дізналася про ці порушення та завдання збитків лише 18.10.2013 р. при винесення акту.

Заява Держекоінспекції подана до суду 20.07.2016 р., тобто в межах строку позовної давності, у зв"язку з чим суд відмовляє боржнику в задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України, кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, в період з 30.09.2013 року по 18.10.2013 року Державною екологічною інспекцією у Харківській області (далі - Держекоінспекція) на підставі ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 4,5,7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та наказу Держекоінспекції від 16.09.2013 № 1248/01-03 було здійснено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності ДП "Завод імені В.О. Малишева", яке здійснює діяльність за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126.

За результатами даної перевірки Держекоінспекцією складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 1248/01-03/07-11 від 18.10.2013 року, який направлено на адресу підприємства листом з повідомленням від 18.10.2013 за № 7308/01-24/07-20.

Відповідно до вказаного акту та наданих під час перевірки документів дозвільного характеру вбачається, що ДП "Завод імені В.О. Малишева" взято на державний облік у галузі охорони атмосферного повітря 08.01.2003 за № 630109.

До перевірки надано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів № 957/151/00/02 від 19.02.2002, терміном дії до 31.12.2002 року, який пролонговано останнє листом Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області від 20.04.2012 року № 05-15-2027 до 31.12.2012 року.

Таким чином вбачається, що з 01.01.2013 ДП "Завод імені В.О. Малишева" здійснювало наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що є порушенням ст.ст. 10,11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Держекоінспекція зазначає, що факт здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в період 01.01.2013 по 31.09.2013 підтверджується даними державної статистичної звітності за формою №2-ТП(повітря).

Відповідно до даних статистичної звітності про охорону атмосферного повітря по формі №2 -ТП (повітря) за 1-й, 2-й, 3-й квартали 2013 року боржником викинуто до атмосфери у наднормативному режимі забруднюючі речовини у кількості 53,714 тонн. Вказані звіти про охорону атмосферного повітря по формі №2 -ТП (повітря) були підписані уповноваженими представниками боржника та скріплені його печатками.

23 жовтня 2013 року з метою усунення порушень природоохоронного законодавства виявлених під час здійснення планового заходу - перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Держекоінспекцією винесено на адресу боржника припис № 07-25-403, пунктом 4 якого зобов'язано генерального директора ДП "Завод імені В.О. Малишева" отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Припис отримано відповідачем 31.10.2013, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 6103711015570.

В зв'язку з виявленими порушеннями, Держекоінспекцією з урахуванням даних статистичної звітності за формою №2-ТП (повітря) та норм передбачених "Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 січня 2009 р. за № 48/16064, розраховано суму шкоди та пред'явлено претензію № 297 від 03.12.2013, щодо добровільного відшкодування шкоди заподіяної державі в розмірі 1595661,65 грн., яку було направлено на адресу ДП "Завод імені В.О. Малишева".

Після отримання вказаної претензії із розрахунком розміру шкоди (повідомлення про вручення поштового відправлення № 6103711057892), вимоги даної претензії не були добровільно виконані боржником.

За наслідками виявлених порушень природоохоронного законодавства, зокрема наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та невиконання припису позивача від 23.10.2013р., державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області складено протокол про адміністративне правопорушення №000781 від 25.03.2014 року та винесено постанову про накладання адміністративного стягнення № 07-26-200 від 25.03.2014 року, згідно яких помічника генерального директора ДП "Завод імені В.О. Малишева" - ОСОБА_1, було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.

Вказаний адміністративний штраф був сплачений у добровільному порядку, про що свідчить квитанція від 25.03.2016 року.

Однак, до цього часу, шкоду в розмірі 1595661,65 грн. ДП "Завод імені В.О. Малишева" добровільно не відшкодовано, що і стало підставою для звернення Державної екологічної інспекції у Харківській області з відповідною заявою до господарського суду Харківської області з вимогою про стягнення шкоди, заподіяної порушенням боржником законодавства про охорону природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, колегія суддів виходить з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу.

Згідно із вимогами ст.ст. 66, 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, відшкодовувати завдані ним збитки.

Статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до положень статті 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Положення про Державну екологічну інспекцію в Україні, затверджену Указом Президента України від 13.04.2011р. за №454/2011 до повноважень Державної екологічної інспекції, як спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, її органів на місцях належить здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, а також за додержанням норм екологічної безпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч.2 ст. 20 ГК України, одним із способів захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання є відшкодування збитків (шкоди).

Одночасно, зважаючи на те, що спірні правовідносини, пов'язані з нарахуванням позивачем збитків, завданих внаслідок наднормативних викидів відповідачем забруднюючих речовин в атмосферне повітря, такі правовідносини також регулюються нормами Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та приписами Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №639 від 10.12.2008 р. (далі - Методика № 639).

Згідно статті 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Відповідно до п.п. 2.1.2, 2.2 Методики № 639, наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства. Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Як свідчать матеріали справи, дозвіл боржника на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів № 957/151/00/02 від 19.02.2002 було пролонговано листом Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області від 20.04.2012 року №05-15-2027 до 31.12.2012 року.

Таким чином вбачається, що з 01.01.2013 ДП "Завод імені В.О. Малишева" здійснювало наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, без спеціального дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що є порушенням ст.ст. 10,11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

За приписами ст.ст. 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціального уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 68 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" також встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина завдавача шкоди. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди (Постанови Верховного Суду України у справах 3-383гс15, 3-741гс15, 922/210/15, 3-271гс16). Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

В деліктних правовідносинах саме на заявника покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Наведені норми свідчать про те, що для стягнення з боржника збитків, заподіяних наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, необхідно встановити факт такого викиду. Встановлення факту порушення природоохоронного законодавства у вигляді наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря може мати місце при проведенні перевірки вимог природоохоронного законодавства.

Порядок проведення перевірок додержання вимог природоохоронного законодавства і оформлення результатів таких перевірок регулюється Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 р. № 464 (далі - Порядок № 464).

Відповідно до п. 4.13 Порядку № 464, за результатами проведеної перевірки складається акт перевірки вимог природоохоронного законодавства.

Згідно з п. 1.4 Порядку № 464, акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Відповідно до п. 2.2 Методики № 369, факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Так, актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 59/01-04/02-09 від 08.07.2015 року встановлено, що Державне підприємство "Завод ім. В.О. Малишева" за період з 01.01.2013р. по 31.09.2013р. здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за відсутності відповідного дозволу на викиди.

Судова колегія наголошує, що вищезазначений акт боржником в судовому порядку не оскаржувався, хоча останній мав можливість це зробити. При цьому, саме акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 59/01-04/02-09 від 08.07.2015 року є належним та допустимим доказом порушення ДП "Завод імені В.О. Малишева" ст.ст. 10,11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Крім того, за наслідками виявлених порушень природоохоронного законодавства, зокрема наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та невиконання припису позивача від 23.10.2013р., державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області складено протокол про адміністративне правопорушення №000781 від 25.03.2014 року та винесено постанову про накладання адміністративного стягнення № 07-26-200 від 25.03.2014 року, згідно яких помічника генерального директора ДП "Завод імені В.О. Малишева" - ОСОБА_1, було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн., який був сплачений у добровільному порядку, про що свідчить квитанція від 25.03.2016 року.

Щодо тверджень боржника, що у протоколі зазначено про відсутність заподіяння шкоди, судова колегія зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення № 000781 від 25.03.2014 року складено за ст. 188-5 КУпАП, яка не передбачає нарахування збитків. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення № 000781 від 15.03.2014 року складено відносно посадової особи, а шкода відповідно до п. 1.2 Методики № 639 розрахована та пред'явлена суб'єкту господарювання (юридичній особі) - ДП "Завод імені В.О. Малишева".

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення № 000781 від 25.03.2014 року не може містити у собі розміру заподіяної шкоди.

Оскільки боржник з 01.01.2013р. здійснював в процесі своєї діяльності викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, що підтверджується складеним заявником актом, суд приходить до висновку про виникнення у ДП "Завод імені В.О. Малишева" зобов'язання з відшкодування завданих державі збитків заподіяних наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Щодо визначення розміру шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно з п.п. 3.6., 3.11, 3.12 Методики № 639, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою № 2-ТП (повітря), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди. Час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Відповідно до п. 4.1 Методики, розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини. Розмір збитків розраховується за формулою: З = mi х 1,1П х Ai х Кт х Кзi, де З - розмір збитків, грн; mi - маса i-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно, т; 1,1П - розмір мінімальної заробітної плати (П) на момент виявлення порушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн/т; Ai - безрозмірний показник відносної небезпечності i-тої забруднюючої речовини; Кт - коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості; Кзi - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту i-тою забруднюючою речовиною. Загальний розмір відшкодування збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.

Тобто, вказаною Методикою визначається можливість розрахунку маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря за даними, зафіксованими в документації суб'єкта господарювання і, зокрема, у звіті про охорону атмосферного повітря, втім не встановлюється необхідність його здійснення безпосередньо під час проведення перевірки.

Факт здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в період 01.01.2013 по 31.09.2013 підтверджується даними державної статистичної звітності за формою №2-ТП(повітря). Відповідно до даних статистичної звітності про охорону атмосферного повітря по формі №2 -ТП (повітря) за 1-й, 2-й, 3-й квартали 2013 року відповідачем викинуто до атмосфери у наднормативному режимі забруднюючі речовини у кількості 53,714 тонн. Вказані звіти про охорону атмосферного повітря по формі №2 -ТП (повітря) були підписані уповноваженими представниками боржника та скріплені його печатками.

Щодо тверджень боржника про те, що ДП "Завод ім. О.В. Малишева" у січні 2014 року вносило зміни до звітів по формі №2-ТП (повітря), судова колегія зазначає наступне.

Так, відповідно до листа Головного управління статистики у Харківській області від 19.09.2016 року за № 032-165/506 вбачається, що дані зазначені ДП "Завод ім. О.В. Малишева" у статистичної звітності за формою №2-ТП (повітря) за 2013 рік змінилися та всього по підприємству викинуто в атмосферне повітря 17,859 тонн.

При цьому, боржник не надає до суду уточнені звіти за формою №2-ТП (повітря) за 1,2,3 квартали 2013 року, як доказ внесення змін до них.

Проте, оскільки Держекоінспекція при розрахунку розміру шкоди використовувала саме дані статистичної звітності за формою №2-ТП (повітря) за 1,2,3 квартали 2013 року, посилання відповідача на лист Головного управління статистики у Харківській області від 19.09.2016 року за № 032-165/506, в якому зазначені дані щодо викидів відповідачем забруднювальних речовин та парникових газів за весь 2013 рік судовою колегією не враховуються.

Враховуючи приписи п. 3.6 Методики № 639, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи уточнених звітів за формою №2-ТП (повітря) за 1,2,3 квартали 2013 року вбачається, що Держекоінспекція у відповідності до діючих даних та норм права здійснила розрахунок розміру шкоди внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Щодо тверджень відповідача, що Держекоінспекцією порушено п. 3.11 Методики № 639, під час визначення періоду нарахування шкоди, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014 року № 01-06/20/2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків", збитки завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.

Відповідно до пункту 1.4 Методики № 639, ця методика поширюється на державних інспекторів України з охорони навколишнього природного середовища та державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій при розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що виявлені за результатами державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання вимог природоохоронного законодавства.

Час роботи джерела в режимі наднормативного викиди визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу (п.3.11 Методики).

Таким чином, моментом виявлення порушення визначається з початку експлуатації обладнання, пов'язаного з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, без відповідного дозволу, а відлік фактично відпрацьованого часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається від дати закінчення терміну дії дозволу.

Отже, у разі відсутності дозволу відлік часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається від дати, з якої суб'єкт господарювання здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу.

Так, актом перевірки №1248/01-03/07-11 від 18.10.2013 року встановлено, що строк дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 957/151/00/02 ДП "Завод імені В.О. Малишева" сплинув 31.12.2012, тобто з 01.01.2013 року ДП "Завод імені В.О. Малишева" здійснювало наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

На підставі викладеного та враховуючи те, що відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, Держекоінспекція вірно визначила час роботи джерела в режимі наднормативного викиду, а саме з 01.01.2013р. по 31.09.2013р.

Щодо тверджень відповідача, що останній неодноразово повідомляв Держеноінспекцію про не згоду із розрахунками зробленими позивачем, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Держекоінспекція неодноразово повідомляла ДП "Завод імені В.О. Малишева" листами від 20.02.2014 за № 1153/01-25/07-09 та від 13.05.2014 за № 2941/01-25/07-19, що підстави для перерахування шкоди відсутні, оскільки Держекоінспекції не надано будь-яких підтверджуючих документів по вказаному факту (внесення змін до статистичної звітності за формою №2-ТП (повітря) за 1,2,3 квартали 2013 року).

Судова колегія наголошує, що твердження відповідача стосовно наявності доказів щодо прийняття ГУ статистики у Харківській області змін до звітів за формою №2-ТП (повітря) із посиланням на річну є безпідставним, оскільки Держекоінспекція розраховувала шкоду безпосередньо на підставі звітів за 1,2,3 квартали 2013 року, які наразі є незмінними, що підтверджується листом Головного управління статистики у Харківській області від 05.09.2016 року за № 06-76/1003.

Викладені обставини свідчать про наявність всіх елементів правопорушення, що має наслідком відповідальність у вигляді стягнення шкоди, а відтак свідчить про правомірність та обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення 1595661,65 грн. шкоди заподіяної державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Щодо посилань відповідача про невідповідність наданих позивачем доказів вимогам Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163-2003, судова колегія зазначає, що Держекоінспекцію були надані належним чином завірені копії всіх документів долучених до позовної заяви.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень та подати відповідні докази.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до приписів якої, при задоволенні позову - витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49,ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИЛА:

Відмовити боржнику в задоволенні клопотання про призначення експертизи.

Відмовити боржнику в клопотанні про застосування строку позовної давності.

Заяву Державної екологічної інспекції у Харківській області задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Завод ім. Малишева" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629) на користь держави на р/р 33114331700005, УК у Комінтернівському районі м . Харкова, код ЄДРПОУ 37999680, МФО 851011, символ звітності 331 для зарахування по коду бюджетної кваліфікації 24062100 "грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності" в установі банку - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, шкоду, заподіяну державі, внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 1595661,65 грн.

Стягнути з Державного підприємства "Завод ім. Малишева" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629) на користь Державної екологічної інспекції у Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 1 під'їзд, код ЄДРПОУ 37999518) судовий збір в розмірі 23934,94 грн.

Видати накази після набрання ухвалою суду законної сили.

Головуючий суддя Усатий В.О.

суддя Яризько В.О.

суддя Савченко А.А.