Апеляційний суд Житомирської області
м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44
УХВАЛА
Іменем України
№744/2010
30 листопада 2010 року. м. Житомир.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Ткача С.О.
суддів: Мельничук Н.М., Ткаченка B.JI.
з участю:
прокурора Філь С.В.
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Коростишівського районного суду від 08 вересня 2010 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Російської Федерації, громадянина України, не працюючого, не одруженого, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:
-05 червня 1997 року Білозерським районним судом Херсонської області за ст. ст. 140 ч. 2, 140 ч. 3, 42 КК України на 4 роки позбавлення волі;
-06 квітня 2000 року Білозерським районним судом Херсонської області за ст. ст. 140 ч. 2, 140 ч. 3, 19, 140 ч. З, 208, 42 КК України на 5 років позбавлення волі;
-06 жовтня 2005 року Білозерським районним судом Херсонської області за ст. 185 ч. 3 КК України на 4 роки позбавлення волі,
15 липня 2009 року звільнений з місць позбавлення волі у зв'язку з відбуттям строку покарання,
засудженого за ст. ст. 15 ч. 2, 289 ч. 3 КК України на 8 років позбавлення волі без конфіскації майна.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця і мешканця ІНФОРМАЦІЯ_6, не працюючого, неодруженого, раніше не судимого,
засудженого за ст.ст. 15 ч. 2, 289 ч. 3 КК України на 7 років 1 місяць позбавлення волі без конфіскації майна.
Суд визнав ОСОБА_2 ОСОБА_3 і ОСОБА_2 ОСОБА_4 винними і засудив за те, що вони 25 лютого 2010 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом - автомобілем „Део-ланос”, державний знак AM 7862 AM, який належить ОСОБА_5, вчинили умисний злочин, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, та з погрозою застосування такого насильства, за наступних обставин.
Цього дня у вечірній час ОСОБА_1 разом із своїм сином ОСОБА_2, у своїй квартирі розпивали спиртні напої. Перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, домовились незаконно заволодіти транспортним засобом із застосуванням насильства.
ОСОБА_1 взяв з собою кухонний ніж і вони пішли в напрямку центра міста Коростишева до стоянки автомобілів „Таксі”. Близько 20 год. 25 хв. на вулиці ОСОБА_6, поблизу будинку № 22 підійшли до автомобіля „таксі”, державний номер AM 7862 AM під керуванням ОСОБА_5 і замовили поїздку до села Кропивня Коростишівського району Житомирської області.
ОСОБА_1 сів на переднє сидіння автомобіля, а ОСОБА_2 на заднє сидіння. Проїхавши близько 3 кілометрів від міста Коростишева в напрямку села Кропивня. Неподалік від повороту на село Осиковий Копець Коростишівського району, ОСОБА_2 попросив водія зупинити автомобіль. Коли автомобіль зупинився на узбіччі. ОСОБА_2 рукою став утримувати водія таксі за праве плеча. ОСОБА_1 дістав заздалегідь приготований ніж, направив на потерпілого та погрожуючи розправою намагався нанести удар ОСОБА_5 по тілу. Однак ОСОБА_5 вчинив опір нападникам, схопив правою рукою лезо ножа, зламав його. ОСОБА_7 ОСОБА_1 став утримувати ОСОБА_5 за праву руку, продовжував погрожувати фізичною розправою. ОСОБА_5 сприйнявши погрозу за реальну, продовжував чинити опір і просив не вчиняти щодо нього насильницьких дій та скориставшись можливістю вихопив ключ із замка запалення, вирвався від нападників і втік до лісу. Далі по телефону повідомив сина про напад, попросив викликати працівників міліції.
Внаслідок нападу ОСОБА_5 були спричинені легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров’я у вигляді поверхневої різаної рани на правій кисті руки.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить змінити вирок суду, пом’якшити призначене покарання. Мотивує тим, що судом не добуто доказів їх вини у вчиненні злочину за попередньою змовою. Стверджує, що наміру на незаконне заволодіння автомобілем не мали. У нього особисто конфлікт з водієм „таксі” виник із-за того, що водій вимагав оплати проїзду до виконання роботи. Він у свою чергу намагався заставити водія довезти їх до місця призначення. Його син ОСОБА_4 під час конфлікту в автомобілі не знаходився і будь якого відношення до подій не має.
В апеляції ОСОБА_2 просить змінити вирок суду, пом’якшить призначене покарання. Мотивує тим, що він сприяв слідству, раніше не судимий, перебуває на обліку у психіатричному диспансері. Стверджує, що напад на водія „таксі” мав місце, однак він і його батько попередньо не домовлялись вчинити злочин і наміру на законне заволодіння автомобілем, вони не мали. Конфлікт виник між водієм і його батьком із-за того, що водій відмовлявся везти їх без попередньої оплати.
В запереченні на апеляції державний обвинувач вважає вину засуджених доведеною, кваліфікацію дій правильною. Просить апеляції засуджених залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції, без зміни.
Заслухавши доповідача, засуджених, які підтримали апеляції частково, просять змінити вирок суду відносно ОСОБА_2 і пом’якшить призначене йому покарання, міркування прокурора про законність вироку суду, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи учасників судового розгляду, колегія суддів апеляції задовольняє частково з наступних підстав.
Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у нападі на ОСОБА_5 з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням насильства небезпечного для життя чи здоров’я потерпілого та з погрозою застосування такого насильства обґрунтований об’єктивними доказами, що повно і всебічно досліджені судом з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону.
Суд дав належну оцінку поясненням засуджених, які заперечують факт попередньої змови та умислу на незаконне заволодіння транспортним засобом, розцінив їх як намір пом’якшити відповідальність, мотивував чому враховані інші докази досліджені у судовому засіданні, які стверджують їх винність.
У вироку суд послався на показання засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які в судовому засіданні визнали вину і розповіли про обставини нападу на таксиста.
Обґрунтовуючи свій висновок, суд послався на показання потерпілого ОСОБА_8. Він пояснив суду, що виконував замовлення засуджених і своїм автомобілем віз їх до місця призначення. Вони обіцяли розрахуватись по приїзду в село Вільня. В дорозі пасажири попросили зупинити автомобіль і здійснили на нього напад. При цьому погрожували розправою, а ОСОБА_1 намагався вдарити ножем. Захищаючи своє життя зламав лезо ножа в руках нападника, вихватив ключ із замка запалення автомобіля і втік з автомобіля. Одразу зателефонував сину та іншим знайомим таксистам, розповів про напад і місце нападу, попросив викликати міліцію.
Суд також правильно послався на показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які підтвердили обставини, за яких потерпілий повідомив їх про зчинений Федотовими напад із застосуванням насильства, з метою заволодіння автомобілем.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1286 від 16 квітня 2010 року, ОСОБА_5 заподіяні легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров’я, у вигляді поверхневої різаної рани на правій кисті (т. 1 а. с. 159).
Наведені обставини свідчать про те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність вина ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, що стверджується злагодженістю, ціле направленістю і послідовністю їх дій.
Тому, колегія суддів вважає доводи засуджених про відсутність попередньої змови і застосування насильства безпідставними, а кваліфікацію судом першої інстанції дій засуджених ОСОБА_2 за ст. ст. 15 ч. 2, 289 ч. З КК України правильною.
Враховуючи велику громадську небезпеку вчиненого ОСОБА_1 злочину, обставини вчинення злочину, особу винного, що характеризується вкрай негативно внаслідок неодноразових попередніх судимостей та втягненням свого 20-річного сина у злочинну діяльність, колегія суддів погоджується з призначеним ОСОБА_1 покаранням, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Разом з тим при призначенні ОСОБА_2 покарання суд не в повній мірі дотримався вимог ст. 65 КК України. Не достатньо врахував пом’якшуючі обставини, особу винного, обставини вчинення ним злочину, його роль у вчиненому, що засудженими вчинено замах на злочин, що тяжкі наслідки від цього злочину не настали і це загалом впливає на визначення покарання.
Зокрема, суд у вироку визнав показання ОСОБА_2 правдивими, такими що об’єктивно підтверджені іншими доказами. Із матеріалів справи вбачається, що дії батька - ОСОБА_1 спонукали ОСОБА_2 на застосування насильства. ОСОБА_2 засуджується вперше, вину визнав і щиро кається, має молодий вік, хворіє, злочин вчинив під впливом батька через родинну залежність.
Зазначені обставини, на думку колегії суддів, пом’якшують покарання засудженого ОСОБА_2 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і дають підстави вважати, що для його виправлення достатньо менш тривалого строку позбавлення волі, ніж передбачено мінімальною межею санкції ст. ст. 15 ч. 2, 289 ч. 3 КК України і призначено йому вироком суду першої інстанції.
Тому, враховуючи всі в сукупності обставини, колегія судді дійшла висновку про можливість застосування ст. 69 КК України, пом’якшення ОСОБА_2 покарання, визначивши його нижче від найнижчої межі санкції закону, за яким його засуджено.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -
ухвалила:
апеляції засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Коростишівського районного суду від 08 вересня 2010 року в частині призначеного ОСОБА_2 покарання змінити. Вважати його засудженим за ст. ст. 15 ч. 2, 289 ч. З КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі без конфіскації майна.
В решті вирок суду залишити без зміни.
Судді: