АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 2034/2-5608/11 Головуючий суддя І інстанції Ільїна Г.І.

Провадження № 22-ц/790/5824/17 Суддя доповідач Кружиліна О.А.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2017 року м. Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого Кружиліної О.А.

суддів Бровченка І.О., Кіся П.В.

за участю секретаря Сементовської О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 липня 2012 року

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення збитків від інфляції, -

в с т а н о в и в:

09 грудня 2011 року ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 26 лютого 2006 року на його користь з відповідача було стягнуто грошові кошти за договором позики в розмірі 5 000 доларів США, що еквівалентно 25 250 грн, та проценти за прострочення зобов’язання в сумі 6 817 грн.

Відповідно відповіді ВДВС Харківського районного відділу юстиції Харківської області стягнення за виконавчим листом, виданим на підставі зазначеного рішення суду, не проводилися.

За час, що минув з моменту ухвалення рішення, з огляду на інфляцію, вказана в рішення суду сума не може відшкодувати передану в борг відповідачу суму в розмірі 5 000 доларів США, оскільки офіційний курс гривні до долару США значно виріс.

На день подання цього позову зобов’язання з повернення суми позики відповідачем не виконано, чим допущено прострочення виконання, у зв’язку з чим позивач просив стягнути з відповідача на відшкодування збитків від інфляції за весь час прострочення в розмірі 14 616 грн, на відшкодування 3% річних за весь час прострочення з присудженої судом 4 810, 05 грн, а всього – 19 426,05 грн.

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 19 липня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування збитків від інфляції за весь час прострочення в розмірі 14 616 грн, на відшкодування 3% річних за весь час прострочення з присудженої судом суми 4 810,05 грн, суму 19 426,05 грн, а також суму судового збору в розмірі 199 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн, а всього 19 745,05 грн.

03 серпня 2017 року ОСОБА_1 подав заяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 17 серпня 2017 року заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 липня 2012 року залишена без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на порушення судом норм матеріального та процесуального права

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Перевіряючи доводи сторін, суд першої інстанції забезпечив сторонам рівні можливості щодо надання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, сприяв всебічному і повному з’ясуванню обставин справи і вирішив справу на засадах змагальності.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні дані та відповідні їм правовідносини, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з вимог статей 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, та тих обставин, що рішення суду про стягнення заборгованості за договором позики ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 не виконано.

З таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд погоджується, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що 21 лютого 2006 року Харківським районним судом Харківської області ухвалено рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та стягнення на його користь з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики у сумі 25 250 грн, процентів за прострочення виконання у розмірі 6 817,50 грн.

З відповіді ВДВС Харківського районного відділу юстиції Харківської області вбачається, що за виконавчим листом № 2-338/2006, виданим 29 березня 2006 року Харківським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 32 367,50 грн стягнення не провадилися.

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов’язання. Так, частиною 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. У частині 2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи статті 625 ЦК про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов’язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України – гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає, до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки відповідно до рішення Харківського районного суду Харківської області від 21 лютого 2006 року борг був стягнутий у гривні.

Що стосується заяви відповідача про застосування строку позовної давності, то апеляційний суд зазначає наступне.

За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 до винесення рішення у справі судом першої інстанції заяви до суду про застосування позовної давності не подавав. Така заява була подана у заяві про перегляд заочного рішення, яка ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 17 серпня 2017 року залишена без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.

Оскільки стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-780цс15.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для зміни або скасування судового рішення, апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до статті 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319, ЦПК України, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.

Заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 липня 2012 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.А. Кружиліна

Судді І.О. Бровченко

ОСОБА_3