ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2017 року м. Київ К/800/36335/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (ДПІ)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014

у справі № 2а-15548/12/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Імпел Гріффін Груп» (Товариство)

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.05.2012 № 0004132202; присуджено на користь ТОВ «Імпел Гріффін Груп» за рахунок Державного бюджету України судові витрати в сумі 2146,00грн.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку ТОВ «Імпел Гріффін Груп» грошового зобов`язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішеннями, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 28.03.2012 № 82/22-2/35634872. Згідно з цими висновками Товариство порушило норми ст. 185, пункти 198.3, 198.6 ст. 198, пункти 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК): занижено податок на додану вартість за липень 2011 року на 193904,00 грн. за наслідками безтоварних операцій з поставки послуг з прибирання приміщень з ТОВ ВНВП «Група Компаній Гріффін».

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.05.2012 № 0004132202, яким ТОВ "Імпел Гріффін Груп" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 193904,00 грн. (основний платіж) та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 48476,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу послуг від ТОВ ВНВП «Група Компаній Гріффін» на адресу позивача були виписані видаткові та податкові накладні, сторони підписали акт виконаних робіт; на підставі цих документів позивач сформував податковий кредит в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року в сумі 193904,00 грн. Вартість послуг позивач сплатив на розрахунковий рахунок виконавця послуг, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача (а.с. 92-138).

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Абзацами першим та другим пункту 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на віднесення сум ПДВ, сплачених у вартості поставлених товарів (послуг), до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову, ДПІ у судовому процесі, посилається на інформацію, наведену в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26.01.2012 № 259/23-4/32664878 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ВНВП «Група компаній «Гріффін»» щодо підтвердження господарських відносин за липень 2011 року», вказує на відсутність реального характеру поставки від цього постачальника позивачу послуг з огляду на ознаки фіктивного підприємництва з боку ТОВ «ТД» Трейдстар»», по взаємовідносинах з яким ТОВ ВНВП «Група компаній «Гріффін»» задекларувало податковий кредит на суму більше 1000,00 грн. (ознака ризикового кредиту) (а.с. 158). Згідно з актом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 30.11.2011 № 1440/3-23-40-37479299 ТОВ «ТД «Трейдстар»» відсутнє за місцезнаходженням, наявність у нього основних засобів не встановлено, кількість працівників складає 1 особу; згідно з висновком експерта підпис в договорі про визнання електронних документів від 04.05.2011 виконано не директором ТОВ ОСОБА_4, а іншою особою; встановлено формування податкового кредиту по операціях з постачальником, який не задекларував податкові зобов'язання з обсягу цих операцій (а.с. 158-159).

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки приєднаних до справи доказів, а саме: належно завірених копій податкових накладних, акту здачі-прийняття робіт, банківських виписок, - за відсутності з боку ДПІ доказів, які б беззаперечно спростовували достовірність наданих позивачем документів щодо операції з поставки від ТОВ ВНВП «Група компаній «Гріффін»» послуг, - зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку ДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача витрат та сум податкового кредиту. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Доводи, наведені ДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Частиною 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги

Відповідно до статті 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко

Судді: підписО.А. Веденяпін

підписВ.П. Юрченко