Справа № 161/1280/16-к Провадження №11-кп/773/509/17 Головуючий у 1 інстанції:Артиш Я. Д.

Категорія:ч.3 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України Доповідач: Клок О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2017 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Клока О.М.,

суддів Філюка П.Т., Подолюка В.А.,

з участю секретаря Білоуса І.Л.,

прокурора Остапчука С.О.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 квітня 2016 року, яким -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, який народився та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, неодружений, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працює, судимий вирком Луцького міськрайонного суду від 18.12.2014р. за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 80 годин, -

визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, та йому призначено покарання:

за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_2 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 визначено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Вироком вирішено питання про судові витрати та речові докази.

В С Т А Н О В И В

Згідно вироку суду, ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що він, 21 грудня 2015 року близько 05.00год., умисно, діючи з корисливих мотивів, зайшов на територію господарства, що по вул.Павловів, 8, у м.Луцьку, та проник на горище вказаного житлового будинку, звідки таємно, повторно викрав бензопилу «STHIL», вартістю 2125 гривень, чим завдав потерпілому ОСОБА_3 матеріальних збитків на вказану суму.

Він же, 20 січня 2016 року близько 17.20год., перебуваючи в приміщенні гуртівні «Пакко Холдинг», що по вул.Ковельській, 68а, у м.Луцьку, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, таємно викрав пляшку настойки «The Highland Fox», вартістю 44,67 гривень, носові хустинки «Клінекс», вартістю 4,17 гривні, дві палки ковбаси «Папероні», загальною вартістю 113,49 гривень, палку ковбаси «Салямі Золотиста», вартістю 49,64 гривень, виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, у зв’язку з його затриманням працівником охорони ТзОВ «Пакко Холдинг».

У поданій апеляційній скарзі обвинувачений, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації його дій, вважає рішення суду незаконним в частині призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі. Вказує, що на час вчинення злочинів перебував у депресивному стані через складні сімейні обставини, внаслідок чого почав приймати наркотики. Крім того, був безробітним і не мав коштів на придбання самого необхідного. Щиро розкаюється у вчиненому, стверджує, що просив у потерпілих вибачення, в тому числі публічно. Вказує про те, що відшкодував завдані злочином збитки, у потерпілих претензії до нього відсутні. Стверджує, що припинив приймати наркотичні засоби, неофіційно працевлаштований. Просить пом’якшити призначену йому міру покарання.

Не погоджуючись із рішенням суду, захисник обвинуваченого оскаржує вирок суду з мотивів невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Зазначає, що підзахисний повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, примирився з потерпілим, відшкодував завдану злочином шкоду. Вказує, що ОСОБА_2 з 2002 року перебуває на наркологічному обліку. Злочини вчиняв у зв’язку із безробіттям та відсутністю засобів існування. Стверджує, що на часі обвинувачений працює та припинив вживати наркотики. З огляду на вищенаведені обставини просить застосувати до нього ст. 69 КК України, призначивши більш м’яке покарання, ніж передбачено законом.

Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, міркування обвинуваченого та захисника, які, кожен зокрема, підтримали апеляційні скарги з викладених у них підстав, думку прокурора, який скарги заперечив та просив залишити вирок без змін, перевіривши матеріали провадження, суд приходить до наступного висновку.

Висновок про винуватість ОСОБА_2 у вчинені злочинів, за які його засуджено, обґрунтовано зроблений судом в порядку ст.349 КПК України, що по суті в апеляційних скаргах не заперечується.

Кваліфікація злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.3 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України є правильною і також не оскаржується.

Твердження обвинуваченого та захисника в скаргах про те, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі обвинуваченого через тяжкість покарання є підставними.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Зі змісту ст.69 КК України вбачається, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Суд першої інстанції правильно встановив ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_2 злочинів, які, згідно ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких та середньої тяжкості, пом’якшуючі обставини – щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обтяжуючих обставин, дані про особу винного, а саме, те, що ОСОБА_2 хоча і є судимим за вчинення корисливого злочину та негативно характеризується, однак має ряд захворювань.

Разом з тим, встановлено, що судом першої інстанції не в повній мірі враховані дані про особу обвинуваченого та інші обставини, а саме те, що ОСОБА_2 має постійне місце проживання, вчинив злочини через скрутне матеріальне становище, зі сторін потерпілих відсутні будь-які претензії до обвинуваченого, останні просили не позбавляти його волі.

Окрім того, апеляційний суд бере до уваги характеристику, яка подана начальником Городоцького виправного центру №131, про те, що ОСОБА_2 позитивно характеризується за період перебування в установі з 26.04.2017р.

З огляду на довідку КЗ «Обласний центр профілактики та боротьби зі СНІДом» Рівненської обласної ради про перебування ОСОБА_2 на обліку та стан його здоров’я, апеляційний суд, в силу ч.2 ст.66 КК України, відносить дані обставини до таких, що пом’якшують покарання обвинуваченого.

Перераховані вище обставини, на думку апеляційного суду, в сукупності із встановленими судом першої інстанції обставинами, які пом’якшують покарання, є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, а тому з урахуванням його особи, дають підстави для призначення за вказаною статтею обвинуваченому покарання нижче від найнижчої межі, як це передбачено ст.69 КК України. З цих же підстав, апеляційний суд вважає, що за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України обвинуваченого необхідно призначити покарання у виді обмеження волі.

Апеляційний суд вважає, що призначене покарання за ч.3 ст.185 із застосуванням ст.69 КК України, та мінімальне покарання у виді обмеження волі за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, а остаточне шляхом поглинення менш суворого більш суворим, буде достатнім та необхідним для виправлення та перевиховання ОСОБА_2 та попередження нових злочинів, відповідатиме вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд Волинської області,

У Х В А Л И В

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 квітня 2016 року в частині призначення покарання змінити.

Призначити ОСОБА_2 за:

- ч.3 ст.185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі;

- ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який перебуває в місцях обмеження волі, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий

Судді