ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

 

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 6/253

31.01.07

За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицький промисловий альянс»

До відповідача 1          Державної митної служби України

До відповідача 2          Міністерства внутрішніх справ України

До відповідача 3          Державного казначейства України

Про                              стягнення 475422,4 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача           Пєтухов М.Н. (за дов. № 1/31-1 від 30.01.2007)

Від відповідача 1          Головецька Н.М. (за дов. № 11/1-21/12231 від 30.10.2006)

Від відповідача 2          не з’явились

Від відповідача 3          не з’явились

Обставини справи:

          До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Галицький промисловий альянс» до Державної митної служби України та Державного департаменту служби боротьби з економічними злочинами Міністерства внутрішніх справ України про стягнення 475422,4 грн.

          Ухвалою суду від 25.04.2006 було порушено провадження у справі            № 6/253.

          Під час розгляду справи було здійснено заміну первісного відповідача-2 Державного департаменту служби боротьби з економічними злочинами Міністерства внутрішніх справи України, який не є юридичною особою (на підтвердження чого подано відповідне положення), належним відповідачем –Міністерством внутрішніх справ України.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок неправомірних дій відповідачів позивачу було заподіяно шкоду у розмірі, що складає ціну позову. На думку позивача, неправомірність дій відповідачів полягає в неправомірному вcкритті посадовими особами відповідачів 23.04.2003 приміщення складу в селі Шегиня Львівської області, що був орендований позивачем у ПП «Календула», та у якому знаходилось 331 короб із взуттям (3950 пар, отриманих на зберігання у ТОВ «Тетра»), в неправомірному опломбуванні вказаного складу пломбою     № 004 Оперативної митниці, а також в не забезпеченні зберігання товару (взуття) під час перебування його під митним контролем, внаслідок чого він (товар) зник під час знаходження під пломбою оперативної митниці.

          Одним із доказів, на який позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, що, на його думку, встановлює неправомірність дій відповідача-1 та відповідача-2, а також встановлює факт зникнення товару під час знаходження під пломбою Оперативної митниці, є постанова Мостицького районного суду Львівської області від 14.01.2005 у справі за скаргою ТОВ «Галицький промисловий альянс»на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.

          Відповідачі позовні вимоги відхилили повністю, виклавши свої заперечення у поданих суду відзивах.

          Зокрема,  Державна митна служба України вважає, що відповідальність за збереження товарно-матеріальних цінностей, які знаходились на складі, повинен нести позивач, оскільки інші особи послуг з охорони приміщень не надавали. Не заперечуючи факт вскриття  приміщення та опломбування його посадовими особами Оперативної митниці спільно з працівниками МВС України, відповідач-1 зазначає, що вказані дії проводились в рамках здійснення оперативно-розшукових заходів працівниками ДДСБЕЗ МВС України, пов’язаних із виявленням шляхів незаконного ввезення товарів на територію України, чим пояснюється присутність працівників митниці. У той же час, Державна митна служба України не погодилась з доводами позивача щодо перебування товару під митним контролем. В обґрунтування своєї позиції відповідач-1 посилається на Митний кодекс України, відповідно до якого митним контролем є сукупність заходів, що здійснюється митними органами в межах компетенції, з метою забезпечення якого створюються зони митного контролю. Територія в селищі Шегині, на якій знаходився орендований позивачем склад, не є зоною митного контролю, та стосовно ТОВ «Галицький промисловий альянс»процедура митного контролю не здійснювалась.

          Мотивуючи відсутність порушень в діях посадових осіб Оперативної митниці, які полягають в наданні працівникам ДДСБЕЗ МВС забезпечення для опечатування приміщення складу, відповідач-1 посилається на ст. 6 Закону України «Про міліцію», відповідно до якої державні органи, громадські об’єднання, службові особи, трудові колективи, громадяни зобов’язані сприяти міліції в охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю, та на Порядок замовлення, видачі, зберігання, обліку та використання особистих митних забезпечень інспекторів, а також введення в дію особистих митних забезпечень нового зразка, затверджений наказом Держмитслужби України від 17.11.1998 № 723, яким не встановлено заборону на надання інспекторам на вимогу працівників міліції особистого митного забезпечення для опечатування міліцією вантажів чи приміщень.

          Також відповідач-1 вважає не доведеними підстави покладення обов’язку на Держмитслужбу відшкодовувати шкоду, оскільки опечатування приміщення складу було здійснено працівниками самостійної юридичної особи –Оперативної митниці, яка на даний час ліквідована, та не доведеним факт понесення збитків.

          Заперечення Міністерства внутрішніх справ України ґрунтуються на наступному. Зокрема, відповідач-2 вважає, що позивач не довів факт знаходження товару в приміщенні складу, забезпечення належної охорони вказаного приміщення, факт не вивезення позивачем з 21.03.2003 по 23.04.2004 зі складу товару, створення працівниками міліції перешкод щодо відповідального зберігання та належної охорони товару, а також обов’язок останніх взяти приміщення під охорону.

          Обґрунтовуючи правомірність своїх дій, відповідач-2 зазначає, що вони були проведені в рамках оперативно-розшукових заходів, що здійснювались у кримінальних справ. В ході їх проведення була отримана оперативна інформація про те, що в приміщеннях складу зберігається контрабандний товар, у зв’язку з чим на підставі пункту 2 статті 10, підпункту «а»пункту 15 статті 11 Закону України «Про міліцію», пункту 1 статті 6 , частини 1 пункту 1 статі 7, пункту 6 статті 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»здійснено огляд та складено акт від 23.04.2003. Опечатування приміщення складу було викликано відсутністю документів на товар у ТОВ «Тетра», яке було його власником. Під час проведення огляду приміщення матеріальні цінності працівниками міліції не описувалися, не перераховувалися і не вилучалися, режим їх зберігання та охорони працівниками міліції не змінювався. Ключі не вилучались, зазначене приміщення працівниками міліції не охоронялось. У зв’язку з цим, як вважає відповідач-2, відповідальність за зберігання майна, якщо таке знаходилось у складі, продовжував нести позивач.  

На думку відповідача-2, постанова Мостицького районного суду Львівської області від 14.01.2005 не може розглядатись як доказ по справі, оскільки даний суд тільки вирішував питання про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, яку відділом ДСБЕЗ Мостицького РВ УМВС України у Львівській області було винесено у зв’язку з перевіркою заяви позивача про викрадення майна.

Також відповідач-2 посилається на відсутність вини та причинного зв’язку між завданою шкодою та діями МВС України, правомірність яких була предметом перевірки прокуратурою Львівської області, за результатами чого в порушенні кримінальної справи стосовно працівників МВС України було відмовлено.

В ході розгляду справи Державною митною службою України було завалено ряд клопотань. Зокрема, клопотання про витребування у відповідача-2 матеріалів перевірки за заявою ТОВ «Галицький промисловий альянс»за фактом зникнення майна, клопотання про направлення запиту до прокуратури Львівської області. Дані клопотання судом задоволені.

Клопотання відповідача-1 про виклик для дачі пояснень начальника Північної регіональної митниці Щербаня Віталія Адольфовича та про витребування у прокуратури Львівської області інформації про результати розгляду скарги адвоката Новикова В.М. на дії посадових осіб міліції та митниці відхилені з підстав, наведених нижче.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

          З 01лютого 2003 року на підставі договору № 01023/1 позивач орендував у ПП «Календула»нежитлове приміщення загальною площею 40 кв. м., розташоване по вул. Шкільній, 15 у с. Шегині, Львівської області.

          23 квітня 2003 року працівником ДДСБЕЗ МВС України було здійснено огляд орендованого позивачем приміщення, за результатами чого складено «Акт вскриття приміщення»(далі –Акт-1). Огляд здійснювався за участю директора позивача.

Відповідно до вказаного Акту-1, вхід до орендованого позивачем приміщення, здійснювався через двоє дверей, одні з яких були відчинені шляхом спилювання працівником МВС України навісного замка, інші відчинив директор позивача ключем.

Як зазначено в Акті-1, орендоване позивачем приміщення було повністю заставлено картонними коробками з невстановленим товаром і огляд його не проводився.

Обґрунтовуючи походження товару, директор позивача в ході огляду зазначив, що у картонних коробках знаходиться взуття, яке отримано позивачем на відповідальне зберігання за договором № 20033/1 від 20.03.2003 та накладною № 20033/1 від 20.03.2003. Дана інформація внесена до Акту-1.

Зокрема, договір № 20033/1 укладено 20.03.2003 між позивачем та ТОВ «Тетра», предметом якого є передача останнім на відповідальне зберігання позивачу товару, визначеного у накладній. Цього ж дня між сторонами договору була підписана накладна № 20033/1, відповідно до якої ТОВ «Терта»передало позивачу за договором на відповідальне зберігання 6261 пар взуття Salamander, 694 напівпар взуття Salamander, 12 комплектів рекламних підставок.

Крім того, наступного дня після отримання товару (21.03.2003) комісією, до складу якої ввійшли представники позивача та представник ТОВ "Тетра", була  здійсненна інвентаризація переданого на збереження майна за накладною № 2033/1, що знаходиться на орендованому складському приміщенні у с. Шегині, вул. Шкільна, 15. За результатами інвентаризації складено акт               № 2103А/2, відповідно до якого при перевірці товару встановлена його наступна наявність: 1787 пар чоловічих туфель, 509 пар літніх чоловічих туфель, 555 пар жіночих туфель, 1110 пар літніх жіночих туфель.  

В подальшому, як слідує з Акту-1, внутрішні та зовнішні двері були зачинені за допомогою навісних замків. Ключ від замка, на який були зачинені внутрішні двері, знаходився у директора позивача, а від замка, на який були зачинені зовнішні двері, - передано заступнику ПП «Календула».

В огляді також брали участь працівник Оперативної митниці, пломбою якої № 004 після огляду були опечатані внутрішні двері приміщення. Незважаючи на те, що в Акті-1 не зазначено присутність працівників Оперативної митниці під час огляду, вказаний факт відповідачем-1 визнається.

Підставою для проведення огляду приміщення стало окреме доручення    № 386 від 20.30.2003 слідчого прокуратури Мостицького району, даного у ході розслідування кримінальної справи № 160-0089 про зловживання службовими особами митного поста «Шегині»Галицької митниці Львівської області. Відповідно до вказаного доручення департаменту ДСБЕЗ МВС України було доручено провести комплекс оперативно-розшукових заходів по відношенню працівників Галицької митниці та встановленню власників автотранспортних засобів та перевізників товару, інших осіб, які можуть бути причетні до незаконного переміщення товару через кордон.

14 травня 2003 року комісією за участю представника позивача, ПП «Календула», ДДСБЕЗ МВС України, Галицької митниці, УПМ ДПА у Львівській області було розпломбовано та відчинено вищевказане приміщення. Як зазначено в акті, складеного за результатами даної дії (далі –Акт-2), перед розпломбуванням комісією оглянуто навісні замки на вході в приміщення складу та безпосередньо на дверях складу, та пломба 126 №004, слідів пошкодження не виявлено.

Вказана комісія встановила відсутність на складі будь-якого товару. Зокрема, в ньому знаходились тільки 22 пустих картонних короби. Слідів несанкціонованого проникнення на склад комісією також не було виявлено.

Оскільки підстави, з яких заявлено позов, пов’язані з оцінкою правомірності дій відповідачів та виникненням відповідних зобов’язань у них перед позивачем, і вони не ґрунтуються на правочині, правовідносини, що виникли між сторонами, є позадоговірними відносинами і характерні для зобов’язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди.

У вказаний період (квітень-травень 2003 року), правове регулювання зобов’язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, здійснювалося главою 40 ЦК УРСР.

Після набрання чинності 01.01.2004 року Цивільним кодексом України від 16.01.2003 правове регулювання відшкодування шкоди здійснюється нормами глави 82 ЦК України.

Відповідно до п. 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, його положення застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, так і до цивільних відносин, які виникли до набрання ЦК України чинності, однак продовжують існувати після набрання ним чинності.

За таких обставин, при вирішенні спору підлягають застосуванню правила ЦК України.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання не договірної шкоди передбачено ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичній або юридичній особі, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, складовими елементами акту завдання шкоди є: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду; настання шкоди;  причинний зв'язок між вказаними двома елементами; вина завдавача шкоди.

Оцінюючи у сукупності наявні матеріали справи протиправність поведінки відповідача 1 та відповідача 2 полягає у наступному.

Зокрема, виходячи з порядку реалізації юридичною особою своєї правоздатності, відповідно до якого вона набуває цивільних прав та обов’язків через дії своїх уповноважених органів чи осіб, дії яких визнаються діями самої юридичної особи, ст. 1172 ЦК України покладено на юридичну особу, як на роботодавця, обов’язок відшкодування шкоди, завданої їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Таким чином, протиправна поведінка юридичної особи полягає в протиправній поведінці її працівників, яка підлягає встановленню під час розгляду  справи про відшкодування заподіяної шкоди юридичною особою.

Як зазначено вище, в обґрунтування правомірності своїх дій відповідач-2 посилається на окреме доручення № 386 від 20.30.2003 слідчого прокуратури Мостицького району, даного у ході розслідування кримінальної справи № 160-0089 про зловживання службовими особами митного поста «Шегині»Галицької митниці Львівської області, відповідно до якого департаменту ДСБЕЗ МВС України було доручено провести комплекс оперативно-розшукових заходів по відношенню працівників Галицької митниці та встановленню власників автотранспортних засобів та перевізників товару, інших осіб, які можуть бути причетні до незаконного переміщення товару через кордон.

Отже, правомірність дій відповідача 2 повинна оцінюватись в першу чергу на відповідність Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18.02.1992 № 2135-ХІІ (із змінами та долпоівненнями), оскільки вони проводились в рамках доручення слідчого на проведення комплексу оперативно-розшукових заходів, а також Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990         № 565-ХІІ (із змінами та доповненнями).  

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" оперативно-розшукова діяльність –це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

Виходячи з характеру вказаної діяльності, з метою уникнення зловживань в ході її здійснення принципами оперативно-розшукової діяльності є законність, дотримання прав і свобод людини, взаємодія з органами управління і населенням (ст. 4 Закону).

У зв’язку з цим Законом визначений виключний перелік підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності, а також передбачені права підрозділів, які здійснюють вказану діяльність.

Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" однією з підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності є наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про осіб, які готують або вчинили злочин.

Зазначені підстави, в силу ч. 2 ст. 6 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", можуть міститися у письмових дорученнях і постановах слідчого.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, зобов’язані у межах своїх повноважень відповідно до законів, що становлять правову основу оперативно-розшукової діяльності, вживати необхідних оперативно-розшукових заходів щодо попередження, своєчасного виявлення, припинення і розкриття злочинів та викриття причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів, здійснювати профілактику правопорушень.

В свою чергу, повноваження (права) підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, визначені ст. 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність".

Таким чином, відповідач 2, одержавши доручення слідчого щодо проведення комплексу оперативно-розшукових заходів, зобов’язаний був у межах повноважень здійснити дії, передбачені ст. 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", з метою його виконання.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", на який в обґрунтування правомірності своїх дій посилається відповідач 2, одним із прав оперативного підрозділу в ході здійснення оперативно-розшукової діяльності є право відвідувати жилі та інші приміщення за згодою їх власників або мешканців для з'ясування обставин вчиненого або такого, що готується, злочину, а також збирати відомості про протиправну діяльність підозрюваних осіб, щодо яких провадиться перевірка.

Вказаним пунктом не передбачено право оперативного підрозділу здійснювати опечатування приміщення та будь-яким іншим чином обмежувати право володіння та користування ним, а також обмежувати право володіння та користування майном, яким правомірно володів позивач. Не надано вказаних прав відповідачу 2 іншими пунктами ст. 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність".

У той же час, дії відповідача 2 щодо опечатування пломбою № 004 Оперативної митниці внутрішніх дверей приміщення складу спрямовані на обмеження прав позивача щодо користування як приміщенням, так і майном, яке знаходилось у складі, та суперечать вимогам Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", оскільки рішення про пов’язаність майна, яке знаходилось у складі, з розслідуваною кримінальною справою, повинен приймати слідчий, який дав доручення на проведення оперативно-розшукових заходів, і виключно він, а не оперативний підрозділ, в рамках розслідування кримінальною справи має право на встановлення обтяжень на майно шляхом прийняття відповідних процесуальних, а не оперативних, рішень.

Не наділяє вказаними правами відповідача 2 і Закон України "Про міліцію", який зобов’язує міліцію виконувати свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом (ст. 5 Закону).

Підпункт "а" пункту 15 статті 11 вказаного Закону, на який посилається відповідач 2, надає право міліції входити безперешкодно у будь-який час доби на територію і в приміщення підприємств, установ і організацій, в тому числі митниці, та оглядати їх з метою припинення злочинів, переслідування осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах.

У той же час, відповідач 2 огляд майна, яке знаходилось у складі, не здійснив, обмежившись фіксуванням у Акті-1 даних щодо повного його заставлення (складу), картонними коробками з невстановленим товаром, тим самим підтвердивши, що товар у складі знаходився.

Таким чином, зафіксувавши в Акті-1 наявність майна у складі та обмеживши всупереч Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" і Закону України "Про міліцію" доступ позивача до вказаного майна шляхом опечатування приміщення складу, на відповідача 2 покладається обов’язок повернути  майно.

Отже, неправомірність дій відповідача 2 полягає в порушенні Законів України "Про оперативно-розшукову діяльність" та "Про міліцію", а також в неповерненні майна.

Неправомірність дій відповідача 1 полягає в порушенні порядку використання особистих митних забезпечень інспекторів.

Порядок замовлення, видачі, зберігання, обліку та використання особистих митних забезпечень інспекторів (далі –Порядок) затверджено наказом Державної митної служби України № 723 від 17.11.1998.

Метою введення особистих митних забезпечень інспекторів, одним з яких є спеціальний пломбір з пуансонами, є використання для відображення здійснення митного контролю на документах, що подаються митницям для митного оформлення при переміщенні через митний кордон України вантажів, валюти, цінностей, багажу, транспортних засобів, громадян, пошти тощо (абзац 1 розділу 1 Положення).

Отже, використанням митних забезпечень для інших цілей, які не пов’язані з відображення здійснення митного контролю на документах, що подаються митницям для митного оформлення при переміщенні через митний кордон України вантажів, валюти, цінностей, багажу, транспортних засобів, громадян, пошти тощо, не передбачено, у зв’язку з чим, виходячи з імперативності норми, заборонено.

Пряма заборона передбачена у п. 2.2 розділу 2 Положення, згідно з яким дозволяється користування особистими митними забезпеченнями всіх типів тільки під час виконання інспектором своїх службових обов’язків.

Відповідно до п. 3.3. розділу 3 Положення спеціальний пломбір використовується в митних підрозділах, які безпосередньо пломбують вантажі, контейнери, транспортні засоби та окремі місця, в яких знаходяться предмети, що переміщуються або перебувають під митним контролем.

Отже, опломбування пломбою № 004 Оперативної митниці приміщення складу могло мати місце тільки у випадку знаходження товару під митним контролем.

          Оскільки сам відповідач 1 заперечує застосування стосовно  ТОВ «Галицький промисловий альянс»процедури митного контролю, з чим суд погоджується, дії щодо опломбування складу пломбою № 004 Оперативної митниці є незаконними.

          Обов’язок безпосередньо відповідача 1 відповідати за дії Оперативної митниці, яка на даний час є ліквідованою, випливає з того, що виконання функцій ліквідованого органу покладено на Центральне бюро аналізу ризиків та аудиту Держмитслужби, створеного на базі Оперативної митниці, що входить до структури відповідача 1 (наказ Держмитслужби від 07.10.2003 № 660).

          Наступним елементом настання шкоди є факт її заподіяння.

          Під шкодою розуміється матеріальна шкода, яка виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому матеріального права.

Як зазначено вище, 20.03.2003 між позивачем та ТОВ «Тетра»було укладено договір № 20033/1, предметом якого є передача останнім на відповідальне зберігання позивачу товару, визначеного у накладній. Цього ж дня між сторонами договору була підписана накладна № 20033/1, відповідно до якої ТОВ «Терта»передало позивачу за договором на відповідальне зберігання 6261 пару взуття Salamander, 694 напівпари взуття Salamander, 12 комплектів рекламних підставок.

Крім того, наступного дня після отримання товару (21.03.2003) комісією, до складу якої ввійшли представники позивача та представник ТОВ "Тетра", була  здійсненна інвентаризація переданого на збереження майна за накладною № 2033/1, що знаходиться на орендованому складському приміщенні у с. Шегині, вул. Шкільна, 15. За результатами інвентаризації складено акт                  № 2103А/2, відповідно до якого при перевірці товару встановлена його наступна наявність: 1787 пар чоловічих туфель, 509 пар літніх чоловічих туфель, 555 пар жіночих туфель, 1110 пар літніх жіночих туфель.  

          Таким чином, позивач документально довів існування станом на 21.03.2003 на складі взуття у зазначеній вище кількості.

Судом вище встановлено, що відповідач 2 огляд майна, яке знаходилось у складі, не здійснив, обмежившись фіксуванням у Акті-1 даних щодо повного його заставлення (складу), картонними коробками з невстановленим товаром, тим самим підтвердивши, що товар у складі знаходився. При цьому, у Акті-1 також зафіксовані зі слів директора позивача дані про товар –взуття, отримане на відповідальне зберігання за договором № 20033/1 від 20.03.2003 та накладною № 20033/1 від 20.03.2003.

Таким чином, аналіз та оцінка у сукупності наведених обставин, а саме: документальне підтвердження позивачем наявності взуття у складі 21.03.2003, тобто за 2 дні до опечатування складу; фіксація в Акті-1 даних щодо наявності майна у складі та інформації про майно –взуття, отримане за договором             № 20033/1 від 20.03.2003 та накладною № 20033/1 від 20.03.2003; неподання відповідачами жодних доказів про майно, наявність якого зафіксовано в Акті-1, - дає суду підстави погодитись з доводами позивача про наявність у складі на час складання Акті-1 та його опечатування 3961 пар взуття.

14 травня 2003 року комісією за участю представника позивача, ПП «Календула», ДДСБЕЗ МВС України, Галицької митниці, УПМ ДПА у Львівській області було розпломбовано та відчинено вищевказане приміщення. Вказана комісія встановила відсутність на складі будь-якого товару. Зокрема, в ньому знаходились тільки 22 пустих картонних короби (Акт-2).

Отже, взуття зникло під час знаходження взуття на складі у період з 23.03.2003 по 14.05.2003.

Вказаний          висновок також встановлено постановою Мостицького районного суду Львівської області від 14.01.2005.

Вартість вказаного взуття становить 475422,4 грн., яка була відшкодована позивачем ТОВ "Тетра" шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (угода від 20.02.2005).

Таким чином, заподіяна шкода позивачу складає 475422,4 грн.

Визначаючи причинний зв'язок між неправомірними діями відповідача 1 та відповідача 2 та понесеною позивачем шкодою суд виходить з неповернення останніми позивачу взуття, права володіння та користування яким неправомірно було його позбавлено. Факт відсутності доступу позивача до приміщення складу і, відповідно, взуття, також встановлено вищевказаною постановою Мостицького районного суду Львівської області від 14.01.2005, у якій зазначено, що орган дізнання опечатав склад, до якого доступу директор позивача та представник ПП "Календула" не мали, оскільки територія охоронялась працівниками спецпідрозділу. Отже, в період з 23.03.2003 по 14.05.2003 позивач внаслідок неправомірних дій відповідачів був позбавлений доступу до складу та взуття, що спростовує доводи останніх, що обов’язок у вказаний період по збереженню взуття покладався на позивача.

Вина відповідачів 1 та 2 полягає в порушенні працівниками останніх чинного законодавства при опечатуванні приміщення складу зі взуттям.

          При цьому, ступінь вини відповідача 1 та відповідача 2 в заподіянні шкоди та причинний зв'язок між діями кожного щодо шкоди є рівними, оскільки обоє в правовідносинах з позивачем виступали як представники влади, використовували свої офіційні владні повноваження, представляючи у собі державну владу.

          Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

          Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне  списання коштів з рахунків,  на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих  бюджетів,  за  рішенням,  яке  було  прийняте державним  органом,  що  відповідно  до  закону  має право на його застосування.

          Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Статтею 13 Конституції України встановлено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

          Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.  Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.  Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

          Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

          Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.2001 у справі № 1-36/2001 за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" та статті 25 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" (справа про відшкодування шкоди державою), також визначено, що шкода, завдана незаконними діями державних органів, відшкодовується за рахунок державного бюджету.

          Крім того, відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожна людина, права і свободи якої викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній якості.

          Право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном передбачено ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

          За таких обставин, відшкодування шкоди позивачу підлягає за рахунок Державного бюджету України, розпорядником якого є Державне казначейство України.    

Клопотання відповідача-1 про виклик для дачі пояснень начальника Північної регіональної митниці Щербаня Віталія Адольфовича, який був учасником подій під час опечатування складу, відхилено, оскільки ні позивач, ні відповідачі не заперечують проти фактів, викладених у Акті-1, а тому відсутні підстави для їх дослідження шляхом отримання пояснень посадових осіб.

Також відхилено клопотання відповідача-1 про витребування у прокуратурі Львівської області інформації про результати розгляду скарги адвоката Новикова В.М. на дії посадових осіб міліції та митниці у зв’язку з невідповідністю його вимогам ст. 38 ГПК України.

          

          Отже, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Судові витрати покладаються на відповідачів у рівних частинах.

          На підстав викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Галицький промисловий альянс" (м. Львів, вул. Академіка Сахарова, 35/308, ідентифікаційний код 30477070, рахунок 26006007910601 в ЛФАБ "Брокбізнесбанк", МФО 325774) шкоду у розмірі 475422,4 грн.

3.          Стягнути з Державної митної служби України (м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Галицький промисловий альянс" (м. Львів, віл. Академіка Сахарова, 35/308, ідентифікаційний код 30477070, рахунок 26006007910601 в ЛФАБ "Брокбізнесбанк", МФО 325774) 850 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Галицький промисловий альянс" (м. Львів, віл. Академіка Сахарова, 35/308, ідентифікаційний код 30477070, рахунок 26006007910601 в ЛФАБ "Брок-бізнес банк", МФО 325774) 850 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                С.А. Ковтун

Рішення підписано 18 травня 2007 року