АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження № 22ц/790/6218/17                                            Головуючий 1 інст. –  Чайка І.В.

Справа 2-6435/2009                                                                               Доповідач –  Котелевець А.В.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого –                 Котелевець А.В.,

  суддів            –                  Пилипчук Н.П., Піддубного Р.М.,

            за участю секретаря –   Огар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості  за послуги  з централізованого опалення та підігріву  холодної води для потреб гарячого водопостачання  за апеляційною скаргою  ОСОБА_1  на рішення Комінтернівського   районного суду м.Харкова   від  12  вересня   2017 року,

у с т а н о в и в:

Комунальне підприємство “Харківські теплові мережі” (далі - КП “Харківські теплові мережі”) звернулося у суд з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути заборгованість за надані послуги  з централізованого опалення та підігріву  холодної води для потреб гарячого водопостачання в розмірі 7589 грн. 81 коп. за період з 01 серпня 2001 року по 01 жовтня 2009 року.

Справу розглянуто за відсутності сторін.

Рішенням Комінтернівського   районного суду м. Харкова   від  12  вересня   2017 року позов – задоволено частково.

Стягнуто  з ОСОБА_1 на користь КП “Харківські теплові мережі” заборгованість за надані послуги з  централізованого опалення та підігріву  холодної води для потреб гарячого водопостачання розмірі 4439 грн. 13 коп., 30 грн. витрат  на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В іншій частині позову – відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зокрема зазначає про скрутне матеріальне становище, яке не було враховане при ухваленні рішення; неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права щодо строків позовної давності; незаконне покладення на відповідача витрат на інформаційне – технічне забезпечення розгляду справи.

КП “Харківські теплові мережі” рішення суду першої інстанції не оскаржило, своїх заперечень на апеляційну скаргу не надало.

Відповідно до частини 2 статті 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Як вбачається з матеріалів справи сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи (а. с. 68-69). Проте в судове засідання сторони не з’явились.

ОСОБА_1 надала до суду апеляційної інстанції заяву про розгляд справи за її відсутності (а. с. 67).

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 303 ЦПК України – в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції – судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач в порушення вимог статей 67, 68 ЖК України не оплачувала надані послуги з централізованого опалення та підігріву  холодної води для потреб гарячого водопостачання, у зв’язку з чим утворилася заборгованість за період з 01 листопада 2006 року по 01 жовтня 2009 року в розмірі 4439 грн. 13 коп., яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь КП “Харківські теплові мережі”.

Судова колегія погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та користується послугами з централізованого опалення та підігріву  холодної води для потреб гарячого водопостачання.

Згідно  з наданого розрахунку заборгованості відповідача перед  КП “Харківські теплові мережі” за період з 01 серпня 2001 року по 01 жовтня 2009 року  становить 7589 грн. 81 коп. 

12 вересня 2017 року ОСОБА_1 надано заяву про застосування строків позовної давності до вимог КП “Харківські теплові мережі” (а. с. 41).

Позивач в м. Харкові надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, відповідно до Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 1875 - IV), "Правил надання населенню послуг з водо-теплопостачання та водовідведення", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 року № 1497 та "Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, що регулюють відносини між виконавцем послуг та споживачами, які отримують ці послуги.

Плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

За статтями 20, 21 Закону № 1875-IV споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг із зобов’язанням оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом, а виконавець зобов’язаний забезпечувати вчасно та відповідної якості надання житлово-комунальних послуг.  

Відповідач заборгованість не визнає та в апеляційній скарзі посилається на пропуск позивачем строку позовної давності, який не був врахований судом при ухваленні рішення.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Частиною 1 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Позовна давність відповідно до частини 1 статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

У  зв'язку з наявністю заборгованості за спожиті послуги за період з 01 серпня 2001 року по 01 жовтня 2009 року, позивач  звернувся  у суд з позовом в листопаді  2009 року.

Таким чином позивач здійснив своє право на  захист своїх порушених прав  в листопаді 2009 року, а отже перебіг позовної давності починається з цього часу.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача  за період з 01 листопада 2006 року по 01 жовтня 2009 року складає 4439 грн. 13 коп. та підлягає стягненню на користь КП “Харківські теплові мережі”.

Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити з підстав, передбачених частиною 1 статті 308 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не має можливості сплатити заборгованість за послуги КП “Харківські теплові мережі” у зв’язку зі скрутним матеріальним становищем судова колегія не приймає. За правилами, встановленими статтею 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На час звернення позивача до суду був чинним «Порядок оплати витрат з інформаційно – технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258 (далі - Порядок), який визначав механізм здійснення оплати витрат з інформаційно – технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ.

Згідно з вказаним Порядком було здійснено нарахування та покладення на відповідача витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. Підстав для звільнення цих витрат Порядком не передбачено.

Доводи про те, що вказаний Порядок втратив чинність, не є підставою для звільнення відповідача від витрат з інформаційно – технічного забезпечення розгляду справи, оскільки у відповідності до норм частини 2 статті 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.

Рішення Комінтернівського   районного суду м. Харкова   від  12  вересня   2017 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий –                                                                                              А.В. Котелевець

Судді – Н.П. Пилипчук

ОСОБА_2