Номер провадження 2/754/1013/17

Справа №754/10555/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

30 жовтня 2017 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Шевчука О.П.

при секретарі - Базік А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулось ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04 травня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 26 червня 2014 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в розмірі 6 359 дол. США 20 центів, що за курсом НБУ становило 74 063 грн. 42 коп.

Зазначене рішення набрало законної сили 30 жовтня 2014 року та виконане відповідачем лише 30.04.2015 року.

За час невиконання рішення суду відповідачем, який становив 182 дні позивачем нараховано у відповідно ст. 625 ЦК України 3 % річних в розмірі 1107 грн. 91 коп. та інфляційні втрати в розмірі 32 534 грн. 03 коп.

Посилаючись на викладене та норми чинного законодавства позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у вищезазначеному розмірі та судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з наведених вище підстав, просить суд позов задовольнити.

Відповідач та представник відповідача проти задоволення позову заперечували, в подальшому 27.02.2014 року та 30.10.2017 року в судові засідання не з'явились, про день та час слухання справи повідомлені належним чином (а.с. 62, 74).

Приймаючи до уваги викладене суд розглядає справу без участі відповідача та його представника.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши письмові докази у справі суд встановив наступне.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 26.06.2014 року стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11150932000 від 04.05.2009 року в розмірі 6 359 дол. США 20 центів, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 74063 грн. 42 коп. та судові витрати (а.с. 59).

Зазначене рішення набрало законної сили 30.10.2014 року.

Постановою державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ м. Києва від 06.04.2015 року за виконавчим листом, виданим на виконання зазначеного рішення, відкрито виконавче провадження (а.с. 56).

20.04.2015 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено Договір факторингу за № 17, відповідно якого Банк відступив Товариству права вимоги за кредитним договорами, у тому числі й укладеним з ОСОБА_1 (а.с. 15 - 18).

30.04.2015 року боржник за виконавчим листом ОСОБА_1 сплатив заборгованість у повному обсязі, у зв'язку з чим 05.05.2015 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду (а.с. 57, 58).

Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно пункту 9.8. Кредитного договору, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 строк дії договору встановлено з дати його укладання і до повного повернення Банку всієї суми кредиту та повного погашення плати за кредит і неустойки, у разі її нарахування.

За наслідками розгляду Верховним судом України цивільної справи № 6 - 120 цс 15 Судом висловлено правову позицію, відповідно якої виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що зобов'язання між сторонами у справі припинено з часу виконання рішення суду - тобто 30.04.2015 року, прострочення виконання грошового зобов'язання становить 182 дні (з набрання рішенням законної сили - 31.10.2014 року до його повного виконання 30.04.2015 року).

Статтею 625 ЦК України встановлено що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рішенням суду від 26.06.2014 року встановлено, що еквівалент заборгованості відповідача за курсом НБУ становить суму в розмірі 74063 грн. 42 коп. , 3 % річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно розрахунку позивача становлять 1 107 грн. 91 коп. (а.с. 4) .

Зазначені встановлені судом фактичні обставини та викладені норми чинного законодавства надають підстави для висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання є доведеними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині вимог позивача про стягнення інфляційних втрат з наступних підстав.

З Кредитного договору та рішення суду вбачається, що кредит надавався в іноземній валюті - доларах США та підлягала поверненню також в іноземній валюті.

Верховний суд України в постанові від 27 січня 2016 року за наслідками розгляду справи № 6 - 771цс15 висловив правову позицію, відповідно якої за змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.

Оскільки грошове зобов'язання відповідно умов договору було визначено у іноземній валюті, відповідно Графіку повернення кредиту він повинен поверталися в доларах США, вимоги позивача щодо стягнення суми його інфляції задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позов частково суд відповідно вимог ст. 88 ЦПК України, стягує з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,60,88,213-215 ЦПК України, ст.ст. 526, 527 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, що становить 1 107 грн. 91 коп. та судові витрати в розмірі 640 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя