Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
30 березня 2012 р. № 2а- 15645/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого –Судді Бездітка Д.В.,
при секретарі судового засідання –Фоміній В.В.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області
до Державного підприємства "Іскра",
про стягнення податкового боргу,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Державна податкова інспекція у Зміївському районі Харківської області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державного підприємства "Іскра", в якому просить суд стягнути з ДП "Іскра" (код 00852909) на користь бюджету заборгованість у загальній сумі 682999,94 грн., в тому числі пеня - 406980,68 грн.
Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що відповідач має заборгованість перед бюджетом всього на суму 682999,94 грн. Податковим органом були проведені передбачені законодавством заходи щодо стягнення заборгованості перед бюджетом, що не призвело до погашення боргу відповідачем.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимог підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.
Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, до суду не прибув.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Державне підприємство "Іскра" взяте на податковий облік в ДПІ у Зміївському районі Харківської області як платник податків з 06.03.1997 року за № 23.
Суд зазначає, що податковий орган звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу з Державного підприємства "Іскра" в сумі 682999,94 грн., при цьому надав розрахунок позову. У вказаному розрахунку податковий орган зазначив підстави, відповідно яких виник податковий борг, а саме на підставі: податкових повідомлень-рішень з відповідними реквізитами, розрахунків та декларацій з відповідними реквізитами. (а.с.6,7)
В позовній заяві податковий орган посилається на положення ст. 20 Податкового кодексу України та на п.11 ч.1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу», як на підстави для звернення з даним позовом. Відповідно до доводів позовної заяви, позивачем обрано спосіб забезпечення свого права на стягнення податкового боргу шляхом подання до суду позову про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами.
Відповідно до п.95.1 ст. 95 Податкового Кодексу України ( далі - ПК України) орган державної податкової служби здійснює за платника податків на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності —шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.3 вище зазначеної статті ПК України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
До суду позивачем не надано доказів щодо вжиття заходів по погашенню податкового боргу, якими наділені податкові органи відповідно до положень Податкового кодексу України.
Як слідує з положень ПК України, законодавцем визначений чіткий порядок заходів щодо погашення податкового боргу органом державної податкової служби за платника податків.
З огляду на зазначене, суд вказує на те, що позивачем не здійснено заходів по стягненню коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.
Згідно п.п. 14.1.175 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з п. п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, встановлено, що органи державної податкової служби мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Крім того, відповідно п. 95.1 та 95.3 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. При цьому стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Крім того, орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.
З аналізу наведених норм випливає, що законодавець з 01.01.11 р. встановив особливий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами і визначив перелік заходів, які повинен здійснити орган стягнення на виконання власних повноважень (1. звернення до суду з вимогами про стягнення коштів з рахунків в банку; 2. опис та вилучення майна, продаж майна; 3. отримання судового дозволу на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; 4. прийняття рішення про погашення усієї суми податкового боргу) і до цих заходів не віднесено звернення до суду з позовом про стягнення боргу.
Зважаючи на наведені норми Податкового кодексу України, суд ще й звертає увагу на те, що підприємство відповідача є державним, яке не підлягає приватизації. Щодо таких підприємств Податковим кодексом України передбачена окрема процедура стягнення податкового боргу.
Статтею 96 Податкового Кодексу України передбачений наступний порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств.
У разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:
виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради;
затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу;
ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;
прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.
У разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:
надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;
досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;
ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;
виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.
Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.
У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.
Норми цього пункту не поширюються на випадки виникнення податкового боргу внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) або невиконання або неналежного виконання державними органами зобов'язань щодо оплати товарів (робіт, послуг), придбаних у такого платника податків за рахунок бюджетних коштів, з надання платнику податків субсидій або дотацій, передбачених законодавством або з повернення платнику податків надміру внесених податків та зборів чи їх бюджетного відшкодування згідно з цим Кодексом та податковим законодавством України.
Відповідно до положень ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Позивачем не надано на вимогу суду доказів в підтвердження здійснення дій, які викладені в ст. 96 Податкового кодексу України.
Оскільки позивач не виконав всі приписи ПК України щодо процедури погашення податкового боргу державного підприємства позивача, то з урахуванням положень п. 2 ст. 19 Конституції України, у суду не має законних підстав задовольняти позов у спосіб, не передбачений чинним законодавством.
Частиною 1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Посилання позивача на п.п. 11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», де вказано, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна, не приймається судом до уваги як підстава для задоволення позовних вимог, оскільки Податковим Кодексом встановлений порядок погашення податкового боргу, який позивачем виконаний не був.
З врахуванням вищевикладених обставин, позовні вимоги позивача є необґрунтованими, не доведеними певними доказами, спростовуються зібраними матеріалами справи та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області до Державного підприємства "Іскра" про стягнення податкового боргу - відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлений 30 березня 2012 року.
Суддя Д.В.Бездітко