ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2017 р. Справа № 922/2751/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3147 Х/1-7) на ухвалу господарського суду Харківської області від 09.10.17 у справі

за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків,

до Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків,

про стягнення 1526834,76 грн

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне підприємство "Харківводоканал" (далі за текстом - позивач), звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерної компанії "Харківобленерго" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 1526834,76грн., з яких: 623875,32грн. збитків та 902959,44грн. двократної вартості недовідпущеної електричної енергії.

На підтвердження своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем в період з 18.08.2016 по 31.10.2016 було протиправно припинено електропостачання об'єкту позивача, який знаходиться за адресою м. Харків, пр.Ювілейний, 28А, чим порушено умови договору про постачання електричної енергії №4 від 07.05.2004, а також вимоги чинного законодавства.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.10.2017 року за ініціативою суду призначено у справі судову експертизу, провадження у справі зупинено.

В обґрунтування призначення експертизи місцевий суд зазначив, про те, що за твердженням позивача, відповідач, допустивши неправомірне, на його думку, припинення постачання електричної енергії у період з 18.08.2016 по 31.10.2016 має сплатити 902959,44грн. двократної вартості недовідпущеної електричної енергії та 623875,32грн. збитків. При цьому, за розрахунком позивача обсяг недовідпущеної електроенергії за вказаний період складає 200180кВт/год. А розмір збитків обґрунтовано використанням устаткування (дизель-генераторів ДЕС Крюгер ІІ та 5KJR75ASB). Оскільки для оцінки правильності визначення позивачем вищевказаних сум необхідні спеціальні знання, існує потреба у призначенні судової експертизи.

Відповідач із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить цю ухвалу скасувати, справу направити до господарського суду Харківської області для розгляду по суті.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції прийняв оскаржувану ухвалу без обґрунтування доцільності проведення експертизи, не зазначив, у чому полягала потреба у спеціальних знаннях та неможливість вирішення справи по суті позовних вимог, тому у суду першої інстанції не було підстав для зупинення провадження у справі та призначення експертизи.

На думку відповідача, недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказує про незгоду з її доводами, наголошує на тому, що положення чинного процесуального законодавства не передбачають можливість апеляційного оскарження ухвали про призначення судової експертизи.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p. У ній сформульовано основні права і свободи людини, зокрема право при визначенні її громадянських прав і обов’язків, висуненні проти неї кримінального обвинувачення на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб’єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Для оцінки правовідносин у даному спорі колегія керується правилами, викладеними у справі ЄСПЛ Sunday Times v. United Kingdom. У цій справі Суд зазначає, що прописаний у Конвенції термін “передбачено законом” передбачає дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін “передбачено законом” передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто укладені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

У справі Steel and others v. The United Kingdom Суд наголосив: Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія. Вислови “законний” та “згідно з процедурою, встановленою законом”, зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним.

Cтаттею 106 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом.

При цьому нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено оскарження ухвал про призначення судової експертизи.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012р. “Про деякі питання практики призначення судової експертизи“ вказано, що якщо апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується виключно ухвали про призначення судової експертизи у справі, така скарга з урахуванням вимог частини першої статті 106 та частини першої статті 11113 ГПК не може бути розглянута господарським судом. У разі коли апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується ухвали про зупинення провадження у справі, вона може бути розглянута господарським судом у загальному порядку виключно з точки зору наявності чи відсутності передбаченої законом підстави для такого зупинення (згаданий пункт 1 частини другої статті 79 ГПК). Якщо ж в апеляційній чи касаційній скарзі йдеться про оскарження як призначення експертизи, так і зупинення у зв'язку з цим провадження у справі, то відповідна скарга може бути прийнята і розглянута в частині зупинення провадження.

За таких умов колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в частині оскарження ухвали про призначення судової експертизи задоволенню не підлягає.

Щодо перегляду спірної ухвали в частині зупинення провадження у справі, що безумовно може бути предметом апеляційного перегляду, колегія суддів зазначає, що гіпотетичне задоволення апеляційної скарги в цій частині не тягне задоволення законного інтересу позивача, спрямованого на скорочення строків вирішення спору судами.

Так, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь у судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: 1) призначення господарським судом судової експертизи; 2) надіслання господарським судом матеріалів до слідчих органів; 3) заміни однієї зі сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.

Призначення судової експертизи з одночасним зупиненням у зв'язку з цим провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватись як два самостійних акти – окремо щодо призначення судової експертизи і щодо зупинення провадження у справі. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, наведеною, зокрема, у постанові від 20.01.2009 у справі №24/489, щодо одноактної (нерозривної) процесуальної дії.

У зв'язку з вказаним вище, колегія суддів вважає, що скасування самої лише ухвали про зупинення провадження у справі не призведе до усунення обставин, що зумовили неможливість проведення судом апеляційної інстанції процесуальних дій, – проведення експертною установою судової експертизи та не відновить порушене право скаржника, за захистом якого останній звернувся до суду.

Тому в даному випадку скасування ухвали в частині зупинення може привести тільки до пропуску судами встановлених законом строків вирішення спору, але ніяким чином не вплине на тривалість проведення експертного дослідження і не вплине на законний інтерес позивача щодо скорочення строків вирішення спору.

В силу викладеного колегія суддів не вбачає резонів скасування ухвали в цій частині.

Дана позиція узгоджується з висновками, викладеними в постановах Вищого господарського суду України у справах № 910/3159/14 від 29.04.2015р., № 922/4285/14 від 15.04.2015р., № 912/4541/14 від 16.04.2015р.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається, тому – апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 09.10.2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 02.11.2017 року

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Слободін М.М.