Номер провадження 2/754/3298/17

Справа №754/2311/17

РІШЕННЯ

Іменем України

26 жовтня 2017 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Таран Н.Г.

за участю секретаря судового засідання Яремус-Байсанової А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за зберігання тимчасово затриманого транспортного засобу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за зберігання тимчасово затриманого транспортного засобу в розмірі 11540 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що 15.01.2015 р. інспектором ДПС взводу № 1 роти ДПС ДАІ з обслуговування стаціонарних постів при УДАІ ГУМВС України в Київській області прапорщиком міліції ОСОБА_3 було здійснено огляд та тимчасово затримано транспортний засіб Volkswagen LT55, д.н.з. НОМЕР_1, власником якого є відповідач ОСОБА_2 Даний автомобіль в цей же день був доставлений на спецмайданчик за адресою: Київська область, м.Кагарлик, пров.Серпневий, 8. Станом на 17.08.2016 р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 11540 грн.

На підставі договорів оренди від 25 липня 2014 р. №25-07/14 та від 01 травня 2016 р. № 01-05/16 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Профісор» було укладено оренду (використання) твердого покриття, яке знаходиться за адресою: Київська область, м.Кагарлик, пров.Серпневий, 8. Частина покриття відповідно до умов договорів надавалася позивачу для розміщення платного майданчика для зберігання транспортних засобів.

14 серпня 2014 р. між Державним підприємством МВС України «Київщина -Інформ-Ресурси» та позивачем було укладено договір №17 «Про співпрацю щодо організації діяльності спецмайданчиків по зберіганню тимчасово затриманих транспортних засобів. Пунктом 1.2. договору визначено, що транспортні засоби є засобами, що вилучені у встановленому чинним законодавством порядку, співробітниками Державтоінспекції Київської області, в тому числі, але не виключно при порушенні водіями правил дорожнього руху. Транспортні засоби не є власністю сторін і не можуть бути задіяні у господарській діяльності останніх.

12 липня 2015 р. між ДП МВС України «Київщина-Інформ-Ресурси» та позивачем було укладено додаткову угоду №1 «Про зміну Договору №17 про співпрацю щодо організації діяльності спецмайданчиків по зберіганню тимчасово затриманих транспортних засобів від 14 серпня 2014 року». Відповідно до умов додаткової угоди сторони домовились змінити умови договору, виклавши їх в наступній редакці: Фабулу та в тексті укладеного договору слова «Державне підприємство МВС України «Київщина-Інформ-Ресурси» в усіх відмінниках замінено на «Державне підприємство «Розвиток». У розділі 8 договору «місцезнаходження і реквізити сторін» також змінено реквізити сторони.

У 2015 р. між ДП МВС України «Розвитою» та позивачем було укладено додаткову угоду №2 «Про зміну Договору №17 про співпрацю щодо організації діяльності спецмайданчиків по зберіганню тимчасово затриманих транспортних засобів від 14 серпня 2014». Відповідно до умов додаткової угоди сторони домовились змінити умови договору, виклавши їх в наступній редакції: Фабулу та в тексті укладеного договору слова «Державне підприємство Розвиток» в усіх відмінниках замінено на «Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України «Розвиток». У розділі 8 договору «Місцезнаходження і реквізити сторін» також змінено реквізити сторони.

Крім цього, 19 липня 2016 р. між ДП МВС України «Розвиток» та позивачем було укладено додаткову угоду «Про розірвання Договору від 17 серпня 2014 №17». В пункті 3 зазначеної вище додаткової угоди сторони зазначили, що в частині виконання фінансових зобов'язань договір діє до їх повного виконання.

01 серпня 2016 р. позивач направив ДП МВС України «Розвиток» претензію №1 про стягнення заборгованості за зберігання частини тимчасово затриманих транспортних засобів, яка становить 103040,00 грн., а саме за 12 одиниць тимчасово затриманих транспортних засобів. В 7-й термін з дня пред'явлення даної претензії ДП МВС України «Розвиток» не погасило існуючу заборгованість.

У зв'язку з цим, позивач з метою захисту своїх прав та інтересів, звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами щодо стягнення з ДП МВС України «Розвиток» суми заборгованості за зберігання частини тимчасово затриманих транспортних засобів. Постановою суду першої інстанції, в задоволенні позовних вимог позивачу було відмовлено. Тобто, позивач вже намагався стягнути заборгованість за зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, але позивачу було відмовлено з тих підстав, що заборгованість за зберігання транспортних засобів повинні сплачувати саме власники тимчасово затриманих транспортних засобів.

Позивач в повному обсязі виконав зобов'язання щодо зберігання транспортного засобу, що підтверджується збереження його технічного стану та укомплектованості відповідно до записів, як вказано у Акті огляду та зберіганні тимчасово затриманого транспортного засобу № 153 від 15.01.2015, та сплатити кошти за зберігання вказаного транспортного засобу, так як зобов'язання відповідача щодо сплати за зберігання тимчасово затриманого транспортного засобу не здійснено, а тому позивач змушений був звертатись до суду з вказаними позовом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд винести рішення про задоволення позову з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні заперечували щодо позову та просили відмовити у його задоволенні, оскільки вважають, що ОСОБА_2 являється неналежним відповідачем, оскільки між ним та позивачем не виникало ніяких договірних зобов'язань і він не повинен нести витрати за утримання автомобіля. Крім того, штраф у розмірі 4800 грн. було сплачено, та на сьогоднішній день транспортний засіб повернуто.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню як необгрунтовані.

Судом встановлено, що 15.01.2015 р. інспектором ДПС взводу № 1 роти ДПС ДАІ з обслуговування стаціонарних постів при УДАІ ГУМВС України в Київській області прапорщиком міліції ОСОБА_3 на виконання постанови державного виконавця по ВП №49069855, було здійснено огляд та тимчасово затримано транспортний засіб Volkswagen LT55, д.н.з. НОМЕР_1, який був доставлений для зберігання на спеціальний майданчик тимчасового затримання за адресою: Київська область, міста Кагарлик, провулок Серпневий, 8, про що свідчить акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 15.01.2015 року №153, власником транспортного засобу є відповідач ОСОБА_2

Позивач в обгрунтування свого позову про стягнення з відповідача заборгованісті за зберігання належного йому транспортного засобу автомобіля НОМЕР_1 у розмірі 11540 грн. посилається на те, що відповідач є власником транспорного засобу, а отже відповідно до ст. 319, 322 та 954 ЦК зобов'язаний утримувати належне йому майно.

Статтею 319 ЦК України передбачені підстави здійснення права власності.

Відповідно до 322 ЦК України що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 954 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються до зберігання, яке здійснюється на підставі закону, якщо інше не встановлено законом.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера від 12 серпня 2016 р. та копії заяви ОСОБА_4, який згідно довіреності від 10 серпня 2016 р. представляв інтереси ОСОБА_2, останнім було сплачено 4800 грн. штраф за зберігання автомобіля НОМЕР_1, на спецмайданчику, та був даний автомобіль був переданий ОСОБА_4, відповідно після цього транспортний засіб виданий із спецмайданчика.

14 серпня 2014 р. між Державним підприємством МВС України «Київщина -Інформ-Ресурси» та позивачем було укладено договір №17 «Про співпрацю щодо організації діяльності спецмайданчиків по зберіганню тимчасово затриманих транспортних засобів.

Пунктом 1.2. договору визначено, що транспортні засоби є засобами, що вилучені у встановленому чинним законодавством порядку, співробітниками Державтоінспекції Київської області, в тому числі, але не виключно при порушенні водіями правил дорожнього руху. Транспортні засоби не є власністю сторін і не можуть бути задіяні у господарській діяльності останніх. Подальші зміни в договорі не змінювали зміст п.1.2.

Пункт 11 Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року N 1102 (у редакції від 25.01.2012 року) передбачає, що водій, власник (співвласник) тимчасово затриманого транспортного засобу, крім транспортного засобу боржника, що перебуває на спеціальному майданчику чи стоянці, має право доступу до нього в присутності особи, відповідальної за зберігання такого транспортного засобу.

Пунктами 12, 13 цієї постанови, встановлено, що повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за письмовим зверненням його водія, власника (співвласника) за умови оплати ним витрат, пов'язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу, та пред'явлення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення. За транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці Державтоінспекції справляється плата у встановленому спільним наказом МВС, Мінфіну та Мінекономіки розмірі.

Сторона відповідача з відповідною заявою про видачу транспортного засобу до позивача не звертався, а звернувся з такою заявою до командира взводу №1 роти ЗБДР ГУНП в Київській області ст. лейтенанта поліції Уманця С.О., та в подальшому було проведено оплату за зберігання транспортного засобу, а також отримано транспортний засіб.

Отже, суд вважає доведеною обставину правомірності дій сторони відповідача щодо проведення оплат за зберігнання транспортного засобу установі зазначеною управлінням поліції, де знаходився транспортний засіб належний відповідачу, у позивача немає правових підстав для стягнення суми за зберігання траснпортного засобу з відповідача, оскільки стягнення таких коштів призведе до подвійного стягнення коштів за зберігання транспортного засобу, тобто в даному випадку існує спір між фізичними особами-підприємцями, які фактично здійснювали зберігання транспортного засобу належного відповідачу.

Відповідно до вимог ст.611 ЦК України відшкодування збитків можливо у разі порушення умов договору, або у разі спричинення шкоди особою, яка її завдала.

Договірних відносин між позивачем та відповідачем не існує. Позивач не надав доказів вини відповідача у спричиненні ним збитків чи шкоди позивачеві.

Таким чином, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за зберігання транспортного засобу.

Судові витрати по справі поверненню позивачу не підлягають, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 11, 319, 322, 611, 954 ЦК України, ст.ст. 5, 10, 11, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за зберігання тимчасово затриманого транспортного засобу - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Деснянський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 31.10.2017 р.

Суддя: Н.Г.Таран