ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
П О С Т А Н О В А
Іменем України
10.05.07 Справа № 24/12н-ад.
Колегія суддів у складі: Рябцевої О.В. - головуючий, Мінської Т.М., Пономаренка Є.Ю., за участю секретаря Сумцової С.В., розглянувши матеріали справи за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Краснодонвугілля", м. Краснодон
до Краснодонської об’єднаної державної податкової інспекції
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення
в присутності представників сторін:
позивача –Сторчевой О.М. - провідний юрисконсульт, дов. № 2 від 16.10.06р.
відповідача –Комарова М.Е. –гол. держ. подат. інсп., дов. № 5 від 29.12.06р.
в с т а н о в и в:
Суть спору: позивачем заявлена вимога про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення –рішення Краснодонської об’єднаної державної податкової інспекції від 18.04.2006р. № 0001941541 про застосування штрафної санкції в сумі 127831 грн. 82 коп. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання зі збору за забруднення навколишнього середовища.
На обґрунтування заявленої вимоги позивач вказує на порушення строків застосування штрафних санкцій. За своєю правовою природою штрафні санкції за прострочення сплати узгоджених податкових зобов’язань є адміністративно-господарськими санкціями, тому при їх застосуванні повинні враховуватись положення ст. 250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно - господарських санкцій. Фактичні обставини свідчать, що між виявленням порушення і прийняттям спірного податкового повідомлення –рішення пройшло понад 6 місяців, що є безумовною підставою для визнання спірного податкового повідомлення –рішення нечинним і його скасування.
Відповідач проти заявлених вимог заперечує, посилаючись на їх необґрунтованість, вказуючи, що за своїм змістом, штрафні санкції за прострочення сплати узгодженого податкового зобов’язання є податковим зобов’язанням і при їх нарахуванні повинні застосовуватись положення щодо строків давності ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", тобто ці штрафні санкції могли бути нараховані протягом 1095 днів, що відповідає дійсності.
При вирішенні даного спору судом досліджені такі документи:
1.податкове повідомлення –рішення від 18.04.2006р. № 0001941541;
2.акт перевірки № 572 від 18.04.2006р.;
3.розрахунок штрафних санкцій;
4.розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища від 02.02.2005р. № 29859;
5.податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища від 27.07.2005р. № 17247;
6.виписки банку про перерахування коштів позивачем;
7.виписка з картки особового рахунку платника податку.
Оцінивши надані докази і доводи сторін в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.
18.04.2006р. Краснодонською ОДПІ прийнято податкове повідомлення –рішення від 18.04.2006р. № 0001941541 про застосування штрафної санкції в розмірі 20% в сумі 127831 грн. 82 коп. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання зі збору за забруднення навколишнього середовища в сумі 639159 грн. 10 коп. на 80 днів. Спірне податкове повідомлення –рішення прийнято на підставі акту тематичної перевірки по питанню несплати узгодженої суми податкового зі збору за забруднення навколишнього середовища протягом граничних строків, визначених Законом України від 21.12.2000р. № 2181 "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 18.04.2006р. № 572.
В цьому акті зазначено, що в результаті перевірки встановлено порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181 "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закон № 2181), відповідної до якого платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації. ВАТ "Краснодонвугілля" надав розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища:
- за 2004 рік - 02.02.2005р. (граничний строк подачі –протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя), тобто 09.02.2005р.), строк сплати –21.02.2005р. Сума податкового зобов’язання 1220878 грн. 85 коп. Фактично оплата здійснена частково в сумі 275478 грн. 05 коп. 12.05.2005р., прострочення склало 80 днів;
- за І півріччя 2005 року –27.07.2005р. (граничний строк подачі –протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя), тобто 09.08.2005р.), строк сплати –21.08.2005р. Сума податкового зобов’язання 698958 грн. 84 коп. Фактично оплата здійснена частково в сумі 361202 грн. 50 коп. 29.09.2005р., прострочення склало 39 днів та в сумі 2478 грн. 55 коп. 17.10.2005р., прострочення склало 57 днів.
На підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 у випадку, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у наступних розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання –у розмірі 10% такої суми;
при затримці до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання –у розмірі 20% такої суми;
при затримці, яка перевищує 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання –у розмірі 50% такої суми.
У даному випадку прострочення перевищило від 30 до 90 календарних днів, що стало підставою для застосування штрафної санкції в розмірі 20% в загальній сумі 127831 грн. 82 коп. (відповідно по кожному факту сплати 55095 грн. 61 коп., 72240 грн. 50 коп., 495 грн. 71 коп.).
Позивачем не оспорюються фактичні обставини донарахування, тобто позивач не спростовує відомостей, викладених в розрахунку штрафних санкцій щодо розміру узгоджених податкових зобов’язань, дати їх уплати, суми і строків фактичної сплати, періодів прострочення.
У підставу заявленого позову позивачем покладено порушення податковим органом строків застосування адміністративно - господарських санкцій.
Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, на порушення якої посилається позивач, адміністративно - господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Проте суд виходить з того, що штрафи, що застосовуються до платників податків органами державної податкової служби, безпосередньо пов’язані з податковими зобов’язаннями платника податків, а відтак слід керуватися приписами спеціального Закону № 2181 з усіх питань, у тому числі щодо строку давності.
Відповідно до абзацу першого преамбули Закону № 2181 цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, тому у правовідносинах, по застосуванню штрафних санкцій, передбачених п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181, органи державної податкової служби не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, та безпосередньо не здійснюють організаційно-господарських повноважень відносно суб'єкта господарювання.
Пунктом 17.3 ст. 17 Закону № 2181 визначено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених вищезазначеною статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.
Статтею 1 Господарського кодексу України визначені основні засади господарювання в Україні та вказано, що кодекс регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також; між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Учасниками відносин у сфері господарювання, поряд з суб’єктами господарювання, є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.
В даних правовідносинах Краснодонська ОДПІ не є суб’єктом, наділеним господарською компетенцією та безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб’єкта господарювання.
Згідно ст. 4 Господарського кодексу України, не є предметом регулювання цього Кодексу адміністративні та інші відносини управління за участі суб’єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб’єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно - господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.
За таких обставин, суд вважає безпідставним посилання позивача на необхідність застосування ст. 250 Господарського кодексу України.
Аналогічна позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 28.03.2006р. у адміністративній справі за позовом КСП "Запоріжзеленгосп" до ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення.
За таких обставин, у задоволенні позовних вимог про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення –рішення Краснодонської об’єднаної державної податкової інспекції від 18.04.2006р. № 0001941541 про застосування штрафної санкції в сумі 127831 грн. 82 коп. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання зі збору за забруднення навколишнього середовища слід відмовити.
Судові витрати покласти на відповідача.
Відповідно до ст. 167 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 89, 160, 162, 163 КАС України, суд
п о с т а н о в и в:
1.У задоволенні позову відмовити.
2.Судові витрати покласти на позивача.
3.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
4.Постанову складено в повному обсязі і підписано 15.05.2007р.
Судді О.В.Рябцева
Т.М.Мінська
Є.Ю.Пономаренко