612/890/16-к

1-кп/612/15/17

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2017 року смт. Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Масло С.П.,

за участю секретаря судового засідання Чміль Т.А.,

за участю сторін кримінального провадження з боку обвинувачення: прокурора Ваховського Я.В., потерпілого ОСОБА_1, представника потерпілого ОСОБА_2, з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_3, захисника Чепенка О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Близнюки Харківської області кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новоукраїнка Близнюківського району Харківської області, громадянина України, з вищою освітою, працюючого різноробочим в ПСП «Червона Зоря», розлученого, зареєстрованого та такого, що мешкає за адресою : АДРЕСА_1, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3, обвинувачується в тому, що 10.05.2016 близько 21.00 години, перебуваючи на перехресті вулиць Шкільна, Суха та Весела в с. Новоукраїнка Близнюківського району Харківської області, зустрів раніше знайомого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4. На ґрунті тривалих неприязних особистих стосунків між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, між даними особами виникла словесна сварка, яка тривала на протязі 1-2 хвилин. Маючи прямий умисел на нанесення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_3 завдав один удар кулаком правої руки в область лівої скроні голови ОСОБА_1, після чого сварка закінчилась, і ОСОБА_3 покинув місце події. Згідно висновку експерта № 181 - ЛЗ/16 від 29.07.2016 у ОСОБА_1 мали місце тілесні ушкодження: черепно-мозкова травма у вигляді підапоневротичної гематоми в лівій лобно-скроневій області з підшкірними гематомами в лівій скроневій і лівій орбітальній областях, супроводжені струсом головного мозку з формуванням ішемічних судинних запалень в лобних долях тканини головного мозку та ускладнена розвитком посттравматичної енцефалопатії з синкопальними станами, лікворною гіпертензією, вираженим вестібуло-атактичним синдромом, астенічним синдромом, що по ступені тяжкості є середнього ступеня тяжкості тілесним ушкодженням по критерію періоду розладу здоров'я понад 21 день.

Дії ОСОБА_3 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.122 КК України.

Допитаний у судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_3, вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав та пояснив, що 10.05.2016 близько 21:00 години він йшов зі стадіону з ОСОБА_5, її малолітнім сином ОСОБА_6, її батьком ОСОБА_7 та своїм другом ОСОБА_8. На перехресті вул. Сухої вул. Шкільної, біля дитячого садку він побачив силует, який стояв збоку дороги. Пояснив, що вони йшли спокійно, нікого не чипали. Коли звідти почувся голос: «Так фраєра, а ну йдіть сюди». Він підійшов туди з ОСОБА_7, та побачили ОСОБА_1 ОСОБА_1 в грубій формі сказав ОСОБА_7, щоб той йшов звідси, а він (ОСОБА_3) залишився. Після того як ОСОБА_7 пішов, ОСОБА_1 почав розповідати йому, що ніби він (ОСОБА_3) каже щось погане про нього у селі. Він відповів ОСОБА_1, що нічого про нього не розповідає. Потім ОСОБА_1 звинуватив його в тому, що він в нього вкрав тонну солярки, на що він відповів, що нічого в нього не крав. Потім коли він хотів розвернутися та піти, ОСОБА_1 схопив його за плече та розвернув його, при цьому погрожуючи набити йому обличча. Після цього ОСОБА_1 наніс йому удар в лівий бік грудної клітини, якого він не очікував. Коли ОСОБА_1 замахнувся на нього вдруге, він почав ухилятися від удару та вдарив потерпілого кулаком, від чого останній впав. Потім ОСОБА_1 піднявся та почав знову щось говорити, але він сказав йому, щоб той від нього відчипився і вони розійшлися. Також додав, що він знаходився у тверезому стані, на вулиці було вже темно, проте місце конфлікту освітлювалось, а удар він завдав з метою самозахисту.

На підтвердження винуватості ОСОБА_3, за клопотанням сторони обвинувачення у судовому засіданні допитано: потерпілого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_16,; досліджені письмові докази: два рапорти чергових Лозівського ВП та Близнюківського ВП від 10.05.2016 р.; протокол заяви ОСОБА_1 про вчинене кримінальне правопорушення від 10.05.2016 р.; висновок судово-медичної експертизи № 181-ЛЗ/16 від 29.07.2016; протокол проведення слідчого експерименту від 02.09.2016 з потерпілим та СD диск доданий до цього протоколу; додатковий висновок судово-медичної експертизи № 400-ЛЗ/16 від 12.09.2016 за наслідками слідчого експерименту з потерпілим; протокол проведення слідчого експерименту від 02.09.2016 зі свідками ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 та СD диск доданий до цього протоколу; рапорт чергового Лозівського ВП від 11.05.2016 р.; протокол заяви ОСОБА_3 про вчинене кримінальне правопорушення від 11.05.2016 р.; висновок судово-медичної експертизи № 261-ЛЗ/16 від 29.07.2016.

За клопотанням сторони захисту у судовому засіданні допитано: свідка ОСОБА_8

Клопотань від сторін про дослідження інших доказів до суду не надходило.

Так, потерпілий ОСОБА_1, в судовому засіданні пояснив, що 10.05.2016 близько 21:00 години він вийшов на перехрестя вулиць Суха, Весела та Шкільна, зустрічати машину, на якій його робочі обробляли поля. Через 5 хвилин він побачив, що машина повернула до села та по вул. Шкільній йшли люди. Коли вони підійшли ближче, побачив ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ще якихось людей, які пройшли мимо. Потім ОСОБА_3 та ОСОБА_7 підійшли до нього, привіталися. Від них він почув запах алкоголю. Він попросив ОСОБА_7 відійти, сказав, що йому треба запитати щось у ОСОБА_3 Після того, як ОСОБА_7 відійшов, він прямо запитав у ОСОБА_3: «солярка його рук справа?», на що ОСОБА_3 відповів: «Докажи» і відразу з розвороту правою рукою вдарив його у скроню, від чого він впав та втратив свідомість. Також додав, що під час розмови з ОСОБА_3 біля них нікого не було. Коли ОСОБА_3 завдав йому удар, машина тільки під'їжджала. Крім того, пояснив, що коли він опритомнів, то ОСОБА_3 ОСОБА_12, ОСОБА_14 та ОСОБА_13 знаходились біля нього. Потім робочі взяли його під руки та повели додому. Доповнив, що ударів ОСОБА_3 він не наносив.

Свідок ОСОБА_14, в судовому засіданні пояснив, що ввечері близько 21:00 години він з ОСОБА_13 та ОСОБА_12 їхали з роботи по вул. Сухій в с. Новоукраїнка та бачили ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_7, які стояли на перехресті вулиць Суха, Весела та Шкільна. Поодаль стояла ОСОБА_5 та ще якийсь хлопець. Потім вони поїхали до дитячого садку, коли машина розвернулась, то вже нікого не було крім ОСОБА_1, який йшов та хитався. Вони взяли його під руки та повели додому. ОСОБА_1 їм розповів, що його вдарив ОСОБА_3 Потім приїхала швидка допомога. Свідок додав, що він бачив лише як ОСОБА_3 та ОСОБА_1 стояли говорили, саму бійку він не бачив.

Свідок ОСОБА_12, в судовому засіданні пояснив, що навесні 2016 року, ввечері близько 21:00 години він з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 їхали з роботи, доїжджаючи до повороту на вул. Шкільну в с. Новоукраїнка, побачив ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_7, які стояли на перехресті вулиць Суха, Весела та Шкільна. Поодаль стояла ОСОБА_5 та ОСОБА_8. Потім він побачив як ОСОБА_3 завдав удар ОСОБА_1, від якого останній впав. Вони проїхали далі та зупинилися, коли машина розвернулась, то вже нікого не було крім ОСОБА_1, який йшов та хитався. ОСОБА_13 та ОСОБА_14 взяли ОСОБА_1 під руки та повели додому.

Свідок ОСОБА_13, в судовому засіданні пояснив, що навесні 2016 року, ввечері близько 21:00 години він з ОСОБА_13 та ОСОБА_12 їхали з роботи, доїжджаючи до повороту на вул. Шкільну в с. Новоукраїнка, він побачив ОСОБА_3 та ОСОБА_1, які стояли та розмовляли. Потім він побачив як ОСОБА_3 завдав удар ОСОБА_1 правою рукою, від якого останній впав. Вони проїхали далі, з'їхали з дороги та зупинилися, коли машина розвернулась, то вже нікого не було крім ОСОБА_1, який йшов та хитався. Він та ОСОБА_14 взяли ОСОБА_1 під руки та повели додому, у ОСОБА_1 на голові була помітна гематома.

Свідок ОСОБА_10, в присутності законного представника матері ОСОБА_17, в судовому засіданні пояснив, що йому відомо зі слів, що ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_1, більше з вказаного приводу йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_9, в судовому засіданні пояснив, що працює лікарем, судово-медичним експертом. Повідомив, що була проведена судово-медична експертиза тілесних ушкоджень ОСОБА_1, відповідно до якої тілесні ушкодження, які отримав ОСОБА_1 по ступені тяжкості є середнього ступеня тяжкості тілесним ушкодженням по критерію періоду розладу здоров'я понад 21 день. Також додав, що ОСОБА_1 сказав, що отримав вказані тілесні ушкодження у зв'язку з ударом ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_11, в судовому засіданні пояснив, що близько 21:00 години бачив як ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 йшли зі стадіону. Зі слів односельців він дізнався, що у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 стався конфлікт.

Свідок ОСОБА_15, в судовому засіданні пояснила, що 10.05.2016 її син ОСОБА_3 разом з ОСОБА_8 пішли до стадіону грати у футбол. Близько 21:20 годин ОСОБА_3 разом з ОСОБА_8 повернулися додому та її син сказав, що в них з ОСОБА_1 відбулась бійка. Крім того, зазначила, що її син після вказаного конфлікту лікувався в лікарні.

Свідок ОСОБА_16, в судовому засіданні пояснив, що 10.05.2016 близько 21:30 годин його син ОСОБА_3 разом з ОСОБА_8 повернулися додому зі стадіону та син сказав, що в них з ОСОБА_1 відбулась бійка. Після вказаного конфлікту його син лікувався в лікарні.

Свідок ОСОБА_7, в судовому засіданні пояснив, що навесні 2016 році він пішов на стадіон, де грали в футбол. Перед тим, як йти на стадіон, випив десь 150 грам горілки. Близько 21:00 годин він повертався назад з ОСОБА_3, своєю донькою ОСОБА_5, її малолітнім сином ОСОБА_6 та ще одним хлопцем. На перехресті вул. Сухої вул. Шкільної, біля дитячого садку він побачив ОСОБА_1, який сказав: «Так фраєра, а ну йдіть сюди». Він підійшов туди з ОСОБА_3 ОСОБА_1 грубо попросив його піди, а ОСОБА_3 попросив залишитись. Він розвернувся та відійшов. Вони з донькою, її сином та ще одним хлопцем стали біля його двору, чекали ОСОБА_3 Він стояв спиною та нічого не бачив, тільки почув якийсь глухий звук («щось гупнуло»). Коли він розвернувся, то побачив як ОСОБА_1 «покотився», потім вставав та почав підходити до ОСОБА_3, проте ніяких дій з обох сторін вже не було. Після цього вони розійшлись.

Свідок ОСОБА_5, в судовому засіданні пояснила, що 10.05.2016 близько 21:00 години вона йшла зі стадіону з ОСОБА_3, батьком ОСОБА_7, своїм двохрічним сином та ОСОБА_8. На перехресті вул. Сухої вул. Шкільної, біля дитячого садку вона побачила ОСОБА_1. який сказав: «Так фраєра, а ну йдіть сюди». Вона з ОСОБА_8 та сином пішли далі, а ОСОБА_7 та ОСОБА_3 пішли до ОСОБА_1 Вони відійшли та стали напроти будинку її батька ОСОБА_7 Потім до них підійшов батько ОСОБА_7, а ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розмовляли на підвищених тонах. Вона чула як ОСОБА_1 казав ОСОБА_3, що посадить його за крадіжку солярки. Потім вона побачила як ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_3 рукою в область живота. Потім ОСОБА_1 замахнувся кулаком правої руки в область голови ОСОБА_3, але ОСОБА_3 ухилився та завдав удару ОСОБА_1 Після удару ОСОБА_1 впав, проте потім підвівся. Після цього ОСОБА_3 підійшов до них. Також додала, що алкогольні напої вони не вживали, лише її батько ОСОБА_7 вживав до того як піти на стадіон.

Свідок ОСОБА_8, в судовому засіданні пояснив, що 10.05.2016 він йшов зі стадіону з ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та її сином. Біля перехрестя їх покликав ОСОБА_1, до якого підійшов ОСОБА_7 та ОСОБА_3, а вони з ОСОБА_5 відійшли та зупинилися чекати їх. Потім ОСОБА_1 попросив ОСОБА_7 відійти. Він чув як ОСОБА_1 казав ОСОБА_3, що той вкрав у нього солярку. Потім він побачив як ОСОБА_1 спочатку здійснив якийсь поштовх, а потім вдарив ОСОБА_3 рукою в область живота. Після цього ОСОБА_3 завдав удару рукою ОСОБА_1 в область обличчя від чого останній впав. Після цього ОСОБА_3 підійшов до них і вони пішли до нього додому.

Свідок ОСОБА_18, в судовому засіданні, відмовилась давати показання щодо подій 10.05.2016 р. в яких обвинувачується ОСОБА_3

З двох рапортів чергових Лозівського ВП ГУНП в Харківській області та Близнюківського ВП Лозівського ВП ГУНП в Харківській області від 10.05.2016 р. вбачається, що 10.05.2016 р. о 21.55. годин та 22.00. годин відповідно до чергової частини надійшло повідомлення від ОСОБА_1 з приводу нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_3

З протоколу заяви ОСОБА_1 про вчинене кримінальне правопорушення від 10.05.2016 р., вбачається, що він просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 за спричинення йому тілесних ушкоджень.

Також, судом був досліджений висновок судово-медичної експертизи № 181-ЛЗ/16 від 29.07.2016 потерпілого ОСОБА_1 з якого вбачається, що ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми у вигляді підапоневротичної гематоми в лівій лобно-скроневій області з підшкірними гематомами в лівій скроневій і лівій орбітальній областях, супроводжені струсом головного мозку з формуванням ішемічних судинних запалень в лобних долях тканини головного мозку та ускладнена розвитком посттравматичної енцефалопатії з синкопальними станами, лікворною гіпертензією, вираженим вестібуло-атактичним синдромом, астенічним синдромом, яка утворилась в період однієї події від ударної дії тупого предмета, який не відобразив в ушкодженні своїх індивідуальних особливостей та яким міг бути і кулак. Вказані тілесні ушкодження могли бути спричинені в строк та при обставинах вказаних потерпілим.

Із дослідженого судом протоколу проведення слідчого експерименту від 02.09.2016 та оглянутого СD диску вбачається, що слідчий експеримент був проведений за участі потерпілого ОСОБА_1, який пояснив про обставини нанесення ОСОБА_3 удару, показав механізм та локалізацію нанесеного тілесного ушкодження.

Крім того, судом був досліджений додатковий висновок судово-медичної експертизи № 400-ЛЗ/16 від 12.09.2016 за наслідками слідчого експерименту з потерпілим щодо відповідності механізму, характеру та локалізації тілесних ушкоджень у потерпілого його показанням наданим під цього слідчого експерименту. Так, експертом був наданий висновок, що покази надані потерпілим під час проведення слідчого експерименту 02.09.2016 в цілому не суперечать ударному механізму утворення, способу спричинення та локалізації у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень.

З протоколу слідчого експерименту від 02.09.2016 та оглянутого CD-диску до нього, вбачається, що свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 розповіли, де і яким чином ОСОБА_3 завдав ОСОБА_1 тілесні ушкодження.

З рапорту чергового Лозівського ВП ГУНП в Харківській області від 11.05.2016 р. вбачається, що до чергової частини надійшло повідомлення від медсестри хірургічного відділення Близнюківської ЦРЛ про те, що до лікарні звернувся ОСОБА_3 з діагнозом ЗЧМТ, струс головного мозку, який пояснив про нанесення йому 10.05.2016 р. тілесних ушкоджень ОСОБА_1

З протоколу заяви ОСОБА_3 про вчинене кримінальне правопорушення від 11.05.2016 р. вбачається, що він просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за нанесення йому тілесних ушкоджень шляхом ударів в область живота та голови.

Із дослідженого судом висновку судово-медичної експертизи № 261-ЛЗ/16 від 29.07.2016 щодо тілесних ушкоджень ОСОБА_3 вбачається, що експерт дійшов висновку, що у зв'язку з подіями 10.05.2016 у останнього мала місце закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку. Проте, вказаний діагноз за ступенем тяжкості не оцінювався.

Дослідивши надані стороною обвинувачення і захисту докази, як окремо кожний з них, так і в сукупності між собою, суд дійшов висновку, що обвинувачення ОСОБА_3 не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, виходячи з наступного.

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 надані ним в судовому засіданні, суд вважає достовірними оскільки вони є логічними, послідовними та повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_8

Так, обвинувачений та вказані свідки чітко пояснили, що вони йшли 10.05.2016 року в темну пору доби близько 21.00. години з футболу, нікого не чіпали, потерпілий сам їх підізвав, тобто виступав в ролі ініціатора. В грубій формі попросив відійти свідка ОСОБА_7 за для розмови з ОСОБА_3 та почав в непередбачений законом спосіб висловлювати останньому претензії щодо вкраденої у нього солярки. При цьому, ОСОБА_3 не вступав в активну фазу цього конфлікту до тих пір, поки ОСОБА_1 не завдав ОСОБА_3 спочатку удар в область живота, який останній не чекав, а потім ковзаючий удар в область голови. Тільки після цього обвинувачений завдав одного єдиного удару потерпілому, після якого останній упав. Далі обвинувачений маючи реальну можливість нанести ще удари потерпілому, цього не робив, покинувши місце конфлікту.

Факт отримання ОСОБА_3 тілесних ушкоджень в той вечір також підтверджується даними, які містяться у висновку судово-медичної експертизи № 261-ЛЗ/16 від 29.07.2016. Так, експерт констатував, що у зв'язку з подіями 10.05.2016 у ОСОБА_3 мала місце закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку. Проте, вказаний діагноз за ступенем тяжкості не оцінювався з посиланням на відповідні норми Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до позиції ОСОБА_3 він не оспорює факт нанесення одного удару потерпілому, його механізм, характер та локалізацію, у зв'язку з чим, висновок судово-медичної експертизи № 181-ЛЗ/16 від 29.07.2016; протокол проведення слідчого експерименту від 02.09.2016 з потерпілим та СD диск доданий до цього протоколу; додатковий висновок судово-медичної експертизи № 400-ЛЗ/16 від 12.09.2016 за наслідками слідчого експерименту з потерпілим є належними та допустимими доказами в цьому кримінальному провадженні.

Також, суд вважає належними та допустимими докази: показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які були надані в судовому засіданні. Проте, зазначає, що з урахуванням того, що, по-перше, вказані особи не були присутні під час початку та розвитку подій, які відбулись 10.05.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, оскільки тільки під'їжджали до цього місця, по-друге, їхали на транспортному засобі в темну пору доби, при цьому ОСОБА_14 в суді пояснив, що бачив усіх осіб, які були присутні в тому місці (ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8), проте не бачив ніяких ударів, ОСОБА_12 також бачив усіх цих осіб і бачив удар, який завдав ОСОБА_3 ОСОБА_1, а ОСОБА_13 звернув увагу тільки на момент удару обвинуваченим потерпілого, проте не бачив інших осіб, які були присутні в цьому місці, то свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 побачили вже завершальну фазу конфлікту у вигляді нанесеного одного удару ОСОБА_3 ОСОБА_1

При цьому, суд вважає недопустимим доказом протокол проведення слідчого експерименту від 02.09.2016 зі свідками ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 та СD диск доданий до цього протоколу і не приймає їх до уваги, оскільки протягом усього часу проведення цього слідчого експерименту вказані свідки надавали показання слідчому, увесь протокол слідчого експерименту містить прямі запитання слідчого та прямі відповіді свідків на ці запитання, а згідно вимог ч.4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Також, суд вважає неналежними доказами: показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_16, оскільки вказані особи не були безпосередніми очевидцями події, яка сталась 10.05.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, а дізнались про неї зі слів інших осіб, отже вони не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а тому судом до уваги не приймаються.

При цьому, суд критично оцінює показання потерпілого ОСОБА_1 про те, що він не завдавав ударів ОСОБА_3 та сам не підзивав обвинуваченого та свідка ОСОБА_7, оскільки така позиція спростовується чіткими, послідовними та такими, що узгоджуються між собою показаннями обвинуваченого, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_8, а також висновком експерта № 261-ЛЗ/16 від 29.07.2016. Крім того, суд критично ставиться до показань потерпілого ОСОБА_1 в тій частині, що коли він опритомнів, то ОСОБА_3 ОСОБА_12, ОСОБА_14 та ОСОБА_13 знаходились біля нього, оскільки така позиція спростовується показаннями, цих свідків, наданими в судовому засіданні, які пояснили, що коли машина розвернулася, то вже нікого не було крім ОСОБА_1, який йшов та хитався. При цьому, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 взяли ОСОБА_1 під руки та повели додому.

Отже, суд зазначає, що потерпілий, будучи ініціатором конфлікту, намагається висвітлити ситуацію, що сталася, у вигідному для себе становищі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у наведеній ситуації ОСОБА_3 діяв в межах необхідної оборони і такий висновок суд робить виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч.1 ст.36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Частиною 2 ст. 36 КК України визначено, що кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

Закріплене у ст. 36 КК України право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації положення ч.3 ст. 27 Конституції України про те, що кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

Право на необхідну оборону виникає лише за певних умов, визначених законом. Відповідно до ст. 36 КК України ці умови зводяться до такого:

1) оборона визнається необхідною лише у випадку, якщо дії, що становлять її зміст, вчинено з метою захисту охоронюваних законом: а) прав та інтересів особи, яка захищається; б) прав та інтересів іншої особи (фізичної чи юридичної); в) суспільних інтересів; г) інтересів держави.

В даному випадку ініціатором конфлікту виступав потерпілий, оскільки підізвав до себе, в тому числі, і обвинуваченого та першим наніс удар в область живота ОСОБА_3, а потім ковзаючий удар в область голови, а обвинувачений діяв з метою захисту охоронюваних законом своїх прав та інтересів, будучи особою, яка захищалась від спроб потерпілого заподіяти йому тілесні ушкодження.

2) оборона може здійснюватись лише від суспільно небезпечного посягання, тобто діяння, ознаки якого передбачені КК України.

В даному випадку обвинувачений ОСОБА_3 оборонявся від суспільно-небезпечного посягання потерпілого з метою не дати можливості нападаючому заподіяти шкоди своєму здоров'ю. При цьому, факт заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3 потерпілим, без визначення ступеня їх тяжкості підтверджений висновком експерта № 261-ЛЗ/16 від 29.07.2016.

3) за загальним правилом необхідна оборона має бути своєчасною. Вона можлива від наявного посягання, тобто такого, яке вже почалось і ще не закінчилось.

В даному випадку оборона з боку обвинуваченого була своєчасною, тобто була розпочата тільки після того, як потерпілий ОСОБА_1 першим наніс удар в область живота ОСОБА_3, якого останній не очікував, а потім ковзаючий удар в область голови обвинуваченого і удар потерпілому ОСОБА_3 наніс при ухиленні від другого удару.

4) посягання має бути реальним, а не існувати лише в уяві того, хто захищається.

В даному випадку суспільно-небезпечне посягання з боку ОСОБА_1 було реальним, оскільки він два рази вдарив ОСОБА_3, при цьому другий удар мав характер ковзаючого.

5) шкода при необхідній обороні може бути заподіяна тільки тому, хто посягає.

В даному випадку шкода була заподіяна тільки ОСОБА_1, який посягав.

6) при необхідній обороні допускається заподіяння лише такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. Закон не вимагає механічної рівності між засобами і характером оборони та засобами і характером посягання. Правомірним буде і застосування більш серйозних засобів або заподіяння більш значної шкоди, ніж та, що об'єктивно була достатньою для відбиття нападу, якщо особа, яка оборонялась, не могла правильно оцінити обставини нападу і вибрати абсолютно адекватні засоби оборони чи заподіяти при захисті виключно необхідну для відбиття нападу шкоду.

В даному випадку ОСОБА_3 під час ухилення від ковзаючого удару, наніс тільки один удар кулаком в область лівої скроні голови ОСОБА_1 Після цього, більше ударів потерпілому не завдавав, хоча мав реальну можливість на це, та покинув місце конфлікту.

Крім того, суд враховує ту обставину, що у потерпілого встановлене середньої тяжкості тілесне ушкодження, а тому, вважає, що своїми діями ОСОБА_3 не перевищив меж необхідної оборони.

Суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом, що ОСОБА_3 не мав підстав для вжиття заходів для захисту і що ці заходи явно не відповідали небезпечності посягання та обстановці захисту.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_3 в даній ситуації були правомірними та виправданими з огляду на положення ст.36 КК України, що виключає склад злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та тягне за собою виправдання обвинуваченого ОСОБА_3 на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, через відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, оскільки згідно ч.7 ст. 284 КПК України, якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, виявляються під час судового розгляду, суд зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Речові докази та процесуальні витрати за цим кримінальним провадженням відсутні.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.

Щодо цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди в загальній сумі 87008 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ч.3 ст. 129 КПК України, у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

Оскільки, суд дійшов висновку про виправдання ОСОБА_3 за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення, то цивільний позов ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди суд залишає без розгляду.

Керуючись ст.ст.370, 371, 373, 374 КПК України, ст.36 КК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні, за ч.1 ст.122 КК України та виправдати за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Заходи забезпечення кримінального провадження відсутні.

Цивільний позов ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право копію вироку суду отримати в суді.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через Близнюківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя С.П. Масло

31 жовтня 2017 року