В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.10.2017 Справа №607/16208/15-к

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого Ломакіна В.Є.,

за участю секретарів Добрянської О.І., Гнатенко І.В.,

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Тернополі кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015210010000644 від 14 березня 2015 року про обвинувачення:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, неодруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

-11.07.2011 року Тернопільським міськрайонним судом за ч.2 ст.189, ч.2 ст.289, ч.1 ст.357, ч.3 ст.357 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

Звільнений 25.10.2013 року умовно-достроково на невідбутий термін 1 рік 7 місяців 4 дні, згідно постанови Червонозаводського районного суду м.Харкова,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурорів Строценя Т.О., Середзінського І.В., обвинуваченого ОСОБА_5 його захисника ОСОБА_6, представників потерпілого ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,-

В С Т А Н О В И В:

21 березня 2015 року в ОСОБА_5 виник злочинний намір направлений на відкрите викрадення чужого майна з приміщення готелю «Алігатор», яке складається з чотирьох поверхів та мансардного приміщення і знаходиться по вул. Гайова, 29 а в м. Тернополі, де другий поверх належить на праві комунальної власності Тернопільській міській раді, a решта приміщень належать TOB «Акція».

Реалізовуючи свій злочинний намір, 21 березня 2015 року о 13 год., обвинувачений ОСОБА_5 разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_10, яким ОСОБА_4 не повідомляв про свої злочинні наміри, приїхали на автомобілі «Ford Transit 430е», д.н.з. В06543ВВ до приміщення готелю «Алігатор», що по вул. Гайова, 29а в м. Тернополі, де обвинувачений ОСОБА_5 шляхом вільного доступу піднявся на другий поверх вказаного приміщення під літерою «Л», звідки відкрито, не зважаючи на присутність в приміщенні готелю охоронців TOB «Акція» ОСОБА_11 та ОСОБА_12, з корисливих мотивів викрав маймо, яке там тимчасово знаходилось і на підставі балансової довідки від 20 вересня 2015 року належить TOB «Акція», а саме: два пуфики, вартість одного 211 грн., на загальну суму 422 грн.; один м'який куток, вартістю 471 грн.; один килим, вартістю 181 грн.; один комплект гардин, вартістю 1187,50 грн.; одне ліжко односпальне, вартістю 312 грн.; один стіл журнальний, вартістю 106 грн., а всього майна на загальну суму 2679,50 гривень.

У подальшому обвинувачений ОСОБА_5 викрадене майно погрузив в автомобіль «Ford Transit 430е», д.н.з. BО6543BB, на якому залишив місце скоєння злочину, а викрадене майно перевіз за місцем свого проживання ІНФОРМАЦІЯ_5, де його і зберігав.

Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому йому злочині не визнав та показав, що з 1999 року проживає разом зі своєю сім’єю у гуртожитку за адресою вул.Гайова, 29а в м.Тернополі на підставі ордера, виданого ВАТ Тернопільський РМЗ «Елеваторпром». У 2005 році рішенням зборів засновників ТзОВ «Комплекс-сервіс» надано ордер ОСОБА_5 на право зайняття сім’єю з чотирьох чоловік площі в гуртожитку №1 по вул.Гайова, 29, корпус №1 кімната 1-7 розміром 141 м2. За вказаною адресою він проживав зі своєю сім’єю у складі дружини та двох дітей до 2010 року. Усе майно, яке знаходилось за вказаною адресою з 1 по 7 кімнату придбано його сім’єю за час проживання у гуртожитку. З 2010 року по 2013 рік він відбував покарання за вироком суду у місцях позбавлення волі. Після звільнення з місць позбавлення волі, він повернувся до свого помешкання, проте ТзОВ «Акція» не допускало його до свого житла за адресою вул.Гайова, 29а в м.Тернополі. У зв’язку із відсутністю постійного місця проживання, його брат ОСОБА_5, надав йому в користування приміщення, у якому були відсутні будь-які меблі. Тому він, знаючи про те, що у гуртожитку на другому поверсі за адресою вул.Гайова, 29а в м.Тернополі знаходяться меблі, які належать його сім’ї, 21.03.2015 року зайшов у приміщення даного гуртожитку, звідки виніс необхідні йому меблі для користування у кімнаті, яку йому надав брат.

29 квітня 2015 року його брат ОСОБА_5 з приміщення гуртожитку, який знаходиться за адресою вул.Гайова, 29а в м.Тернополі виніс свої особисті речі, а саме, гардини. При цьому, ніхто з працівників ТзОВ «Акція» виносити дані речі ОСОБА_5 не перешкоджав.

Також, з 2010 року по 2013 рік за його відсутності усе майно, яке він залишив в кімнатах гуртожитку так і залишилось на своєму місці. Жодних нових речей у даних кімнатах не з’явилось.

За вироком Тернопільського міськрайонного суду від 11.07.2011 року, яким його засуджено, будь-яких дій Державна виконавча служба в частині виконання додаткового покарання у виді конфіскації майна не вчиняла та його не повідомляла.

Враховуючи те, що усе майно, яке йому ставлять у провину, як відкрите викрадення чужого майна, належало його сім’ї, а не ТзОВ «Акція», обвинувачений вважає, що у його діях відсутній склад злочину, передбачений ч.2 ст.186 КК України, а тому просить суд ухвалити відносно нього виправдувальний вирок.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_5 вини, його винуватість доводиться наступними доказами, а саме:

-показаннями, допитаного в судовому засіданні представника потерпілого ОСОБА_7, який суду показав, що 21 березня 2015 року йому як директору філії ТзОВ «Акція» подзвонили на мобільний телефон та повідомили, що з приміщення готелю по вул.Гайова, 29а в м.Тернополі виносять речі. Коли він прибув до приміщення вказаного готелю, то із переглянутого ним відеозапису з камер спостереження побачив, що четверо людей, а саме: обвинувачений ОСОБА_5 його брат та двоє невідомих людей винесли із приміщення другого поверху готелю по вул.Гайова, 29а в м.Тернополі майно, зокрема, меблі, що належали ТзОВ «Акція». Дане майно ТзОВ «Акція» придбало у 2013 році. Конкретно описати, яке саме майно було викрадено не може, оскільки не пригадує, так як пройшов значний проміжок часу. Після викрадення майна ТзОВ «Акція» обвинуваченим ОСОБА_5, працівниками ТзОВ «Акція» було викликано працівників підрозділу Державної служби охорони в м.Тернополі.

Також, 29 квітня 2015 року, коли він перебував у холі готелю за адресою вул.Гайова, 29а в м.Тернополі, то був очевидцем того, як ОСОБА_5 із другого поверху вказаного готелю виносив штори з карнизами, які належать ТзОВ «Акція». Дане майно, яке було викрадено знаходилось на обліку ТзОВ «Акція». Стверджує, що жодного особистого майна обвинувачений ОСОБА_5 в приміщення готелю за адресою вул.Гайова, 29а в м.Тернополі не заносив та не зберігав;

-показаннями, допитаного в судовому засіданні представника потерпілого ОСОБА_8, який суду показав, що 21 березня 2015 року його по мобільному телефону повідомив як директора ТзОВ «Акція» ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_5 відкрито викрадає майно товариства. На дане повідомлення він дав вказівку ОСОБА_7 викликати працівників підрозділу Державної служби охорони в м.Тернополі та поліцію. Очевидцем відкритого викрадення майна ТзОВ «Акція» він не був, проте із переглянутого відеозапису з камер спостереження він бачив, як обвинувачений ОСОБА_5 виніс із приміщення готелю меблі, що належать ТзОВ «Акція».

Також, 29 квітня 2015 року, коли він перебував у своєму кабінеті, отримав він працівників охорони повідомлення про те, що обвинувачений ОСОБА_5 разом зі своїм братом виносять із приміщення готелю по вул.Гайова, 29 а в м.Тернополі штори, карнизи, які являються власністю ТзОВ «Акція». Після цього він підійшов до обвинуваченого ОСОБА_5, якому повідомив, що він вчиняє відкрите викрадення чужого майна. Його зауваження обвинувачений ОСОБА_5 проігнорував, сів у свій автомобіль та поїхав з місця вчинення злочину.

Крім цього, представник потерпілого ОСОБА_8 показав, що у вересні 2014 року обвинувачений ОСОБА_5 ствердив працівникам Державної виконавчої служби, що у нього відсутні будь-яке майно та кошти. Також, майно, яке було вилучено у ОСОБА_5, а саме, меблі, гардини, карнизи він впізнає, вказане майно належить ТзОВ «Акція».

-показаннями, допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_13, який суду показав, що брав участь в комісії, яка обстежувала готель «Алігатор» з метою забезпечення громадського порядку. Коли комісія обстежувала кімнати в готелі, він знаходився у коридорі. По завершенні він підписав акт обстеження. Зауважень від учасників не надходило;

-показаннями, допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_12, який суду показав, що працював на посаді охоронця готельно-розважального комплексу «Алігатор». 21 березня 2015 року він знаходився на вулиці біля в‘їзду на територію готельно-розважального комплексу «Алігатор». Перед в‘їздом на територію, а саме, біля готелю «Алігатор» стояв вантажний автомобіль, в середині якого знаходились меблі: диван, пуфики та гардини. Хто саме виносив речі з готелю він не бачив. Старший зміни охорони – ОСОБА_11 викликав працівників поліції. У цей час він бачив біля готелю шофера вантажного автомобіля та обвинуваченого ОСОБА_5 Старший зміни ОСОБА_11 сказав йому не перешкоджати завантаженню речей у автомобіль. Після того, як вантажний автомобіль поїхав, то прибули працівники поліції;

-показаннями, допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_10, який суду показав, що 21 березня 2015 року до нього звернувся обвинувачений ОСОБА_5 з проханням перевезти особисті речі з готелю «Алігатор». Тоді він, погодившись на прохання ОСОБА_5, приїхав до готелю «Алігатор» 21 березня 2015 року близько 11 години, де його чекали ОСОБА_5 зі своїм братом. Після цього, коли вони зустрілися, то пройшли на другий поверх готелю. Тоді ОСОБА_5 своїми ключами відчинив усі кімнати на другому поверсі готелю, оглядаючи у них меблі. Потім вони разом винесли з однієї кімнати готелю м‘який куток, стіл, штори та завантажили ці речі у його автомобіль. Ніхто із працівників готелю їм не перешкоджав. Як йому відомо, то вказані меблі належали ОСОБА_5, якими він користувався, проживаючи на другому поверсі готелю. ОСОБА_14 якийсь час приїхали працівники поліції, які оглянули автомобіль, де знаходились винесені з готелю речі. Ніхто їм не перешкоджав та не звертався із вимогою повернути дані речі. Після завантаження речей, яке тривало біля півтори години, він їх перевіз у гараж, що знаходиться по вул.Л.Українки в м.Тернополі;

-показаннями, допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_15, який суду показав, що у березні 2015 року він проходив повз рецепцію готелю «Алігатор» та у холі побачив обвинуваченого ОСОБА_5 зі своїм братом, які в руках тримали карнизи із шторами. Хто саме із них тримав у руках дані карнизи та штори він не пригадує. Після цього він пішов у своїх справах. Крім цього, повідомив, що був членом комісії з інвентаризації. Усе майно, яке знаходилось в готелі «Алігатор» було придбано ТзОВ «Акція» на прилюдних торгах. Йому відомо, що на всіх речах, які викрадені з другого поверху за адресою вул.Гайова, 29а в м.Тернополі були прикріплені бирки з інвентаризаційними номерами;

-показаннями, допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_16, який суду показав, що був залучений як працівник спеціалізованого підприємства «Юстиція» другим відділом Державної виконавчої служби м.Тернополя у проведенні опису та арешту майна за адресою вул.Гайова, 29а в м.Тернополі. Згодом йому було передано усе майно, яке знаходилось за адресою вул.Гайова, 29а в м.Тернополі на відповідальне зберігання. Стверджує, що у акті опису усе майно було відображено та відповідало дійсності. За результатом проведених прилюдних торгів переможцем стало ТзОВ «Акція» та після сплати ними коштів майно було передано ТзОВ «Акція». ОСОБА_15 поверх за адресою вул.Гайова, 29а в м.Тернополі, як нерухоме майно, був виключений з акту опису, оскільки належав до комунальної власності.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду показав, що його брат – обвинувачений ОСОБА_5 з 1999 року проживав у гуртожитку, що по вул.Гайова, 29а в м.Тернополі. У травні 2010 року ОСОБА_5 засуджено. Коли ОСОБА_5 звільнився із місць позбавлення волі, то директор ТзОВ «Акція» ОСОБА_7 його до свого помешкання не допускав. До ув‘язнення в усіх кімнатах приміщення готелю «Алігатор» знаходились меблі, які були придбані ОСОБА_5

У березні 2015 року він з обвинуваченим вирішили перевезти меблі з місця проживання ОСОБА_5, що по вул.Гайова, 29а в м.Тернополі до його помешкання. Коли вони приїхали та зайшли в приміщення гуртожитку по вул.Гайова, 29а в м.Тернополі, то ніхто їм не перешкоджав у винесенні меблів. Далі, коли вони завантажили меблі в автомобіль, приїхали працівники міліції, які попросили припинити завантаження, на що вони погодились та згодом перевезли наявні меблі до його помешкання.

У квітні 2015 року він забрав свої особисті гардини та карнизи, які він раніше придбав на базарі та зберігав по місцю проживання обвинуваченого за адресою: вул.Гайова, 29а в м.Тернополі. З приміщення гуртожитку він особисто виносив та завантажував у автомобіль свої карнизи та гардини. Обвинувачений ОСОБА_5 у цьому участі не приймав. Обвинувачений проживав зі своєю сім‘єю на другому поверсі, де знаходився гуртожиток за адресою вул.Гайова, 29а в м.Тернополі і все майно, яке там знаходилось належало ОСОБА_5 Про здійснений опис та арешт майна, проведення прилюдних торгів ні ОСОБА_5, ні його як представника останнього ніхто не повідомляв. Також ні він, ні обвинувачений копії акту з прилюдних торгів не отримували. Обвинувачений ОСОБА_5 не знав, що його майно – продано. Усе майно, яке знаходилось в приміщенні другого поверху за адресою вул.Гайова, 29а в м.Тернополі було особистим майном ОСОБА_5 та не належало ТОВ «Алігатор», чи ТзОВ «Акція». Коли вони з обвинуваченим виносили з гуртожитку майно, то ніхто з персоналу готелю, чи ТзОВ «Акція» їм не перешкоджав. ТзОВ «Акція» усі документи, що стосувались майна ТОВ «Алігатор» з бухгалтерії умисно знищили. Документальних доказів того, що ним були придбані штори та карнизи на ринку м.Тернополя у нього немає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 суду показав, що з обвинуваченим ОСОБА_5 знайомий тривалий час, перебуває з ним у дружніх відносинах. ОСОБА_5 проживав на другому поверсі гуртожитку за адресою вул.Гайова, 29а в м.Тернополі разом із дружиною та дітьми. У кожній з кімнат, де він проживав знаходились меблі, зокрема, ліжко, журнальний столик, телевізор. У період часу з 2006 року по 2014 рік, коли він відвідував розважальний комплекс «Алігатор», а саме, тренажерний зал, то після цього заходив до ОСОБА_5 у гуртожиток в одну із кімнат зліва.

Крім вказаних вище показань представників потерпілого та свідків, винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 підтверджується дослідженими під час проведення судового розгляду письмовими доказами:

-балансовою довідкою від 20 вересня 2015 року, про перелік окремого індивідуального визначеного майна, що перебуває на балансі ТОВ «Акція», товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться в готелі (будівля літера «Л») в кімнатах №2-7 на 2 поверсі, згідно якої, визначено перелік майна, фактичної наявності (кількісних одиниць), цін на це майно, його вартості та загальна сума. Зокрема, серед переліку найменувань майна ТзОВ «Акція» на його балансі перебували наступні речі:

під номером 19 зазначено килим у кількості 4 штуки, вартістю одного 181 грн.;

під номером 25 зазначено комплект гардин з китицями у кількості 14 штук, вартістю одного 1187,50 грн.;

під номером 35 зазначено ліжко1 у кількості 4 штуки, вартістю одного 312 грн.;

під номером 75 зазначено пуфік у кількості 6 штук, вартістю одного 211 грн.;

під номером 82 зазначено стіл журнальний у кількості 7 штук, вартістю одного 106 грн.;

під номером 128 зазначено куток м’який у кількості 7 штук, вартістю одного 471 грн.;

-постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13 січня 2012 року (виконавче провадження №30633634), згідно якої рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 14 листопада 2011 року вирішено конфіскувати все належне майно на праві власності засудженого ОСОБА_5 в дохід держави;

-письмовими поясненнями ОСОБА_5 від 01 вересня 2014 року, наданих в рамках виконавчого провадження №30633634, згідно яких, останній повідомив, що в нього у власності немає рухомого або нерухомого майна, окрім того, про яке є відомості та зазначено у виконавчому провадженні;

-письмовими поясненнями ОСОБА_5 від 26 січня 2016 року, наданих начальнику Другого відділу ДВС ТМУЮ, згідно яких, останній повідомив, що обізнаний про його заборгованість перед ПАТ «ПриватБанк», однак погасити таку можливості не має через відсутність майна та коштів;

-актом державного виконавця від 01 вересня 2014 року, згідно якого виходом державного виконавця за адресою м. Тернопіль вул. Гайова, 29а, встановлено, що у кімнаті, де проживає боржник ОСОБА_5 знаходиться один диван червоного кольору, один стілець червоного кольору, ліжко. На дане майно може бути звернено стягнення;

-актом державного виконавця від 20 серпня 2014 року про здійснення реалізації усього належного майна ОСОБА_5, згідно якого виходом державного виконавця за адресою м. Тернопіль вул. Гайова, 29, встановлено зі слів ОСОБА_18 (ТзОВ «Акція», що вся нерухомість за адресою м. Тернопіль вул. Гайова, 29 належить ТзОВ «Акція», іншого майна, яке належить боржнику немає для опису з метою подальшої реалізації;

-протоколами за результатами проведення оперативно-розшукових заходів за завданням №8/21-992т та 8/21-993т, згідно яких, ОСОБА_5 при телефонних розмовах з іншими невідомими особами говорив про винесення з приміщення гуртожитку майна з метою перевіряння дій, поведінки власників, користувачів такого майна, настання відповідних наслідків для нього після того як він забере (винесе із приміщення) інші речі;

Протоколом огляду від 23 травня 2015 року, згідно якого здійснено огляд флеш карти «ADATA uvll0/16gb». При її відкритті встановлено, що флеш накопичувач містить кореневу папку «DIREKTOR» в якій міститься чотири, відео файли із наступними назвами: «Вулиця 1», «Вулиця 2», «Хол готелю 1» та «Хол готелю 2». При перегляді зазначених відео файлів на них містяться відеозаписи з камер спостережень готелю «Алігатор», на яких зафіксовано, як 21 березня 2015 року ОСОБА_4 разом із іншими особами виносить з другого поверху приміщення готелю «Алігатор» меблі, а саме м'який куток, килим, пуфик, ліжко, журнальний стіл, гардини, які належать TOB «Акція». Також здійснено огляд флеш карти (на корпусі якої відсутні будь-які написи). При її відкритті встановлено, що флеш накопичувач містить кореневу папку «Борисов 29.04.15». При відкритті даної папки в ній знаходиться три відео файли з наступними назвами: «2 поверх 29.04.2014», «Вхід в готель 29.04.2015» та «Хол готелю 29.04.2015». При перегляді відео файлів на них міститься відеозапис з камер спостережень готелю «Алігатор», подій, які мали місце 29 квітня 2015 року.

Зокрема, при дослідженні під час судового розгляду відео файлу з назвою «2 поверх 29.04.2014» (час 14:17) видно особу, яка виносить з другого поверху приміщення готелю «Алігатор», за адресою вул.Гайова, 29а в м.Тернополі комплекти штор з карнизами. Впізнати дану особу неможливо.

При дослідженні в судовому засіданні відео файлу з назвою « хол готелю 29.04.2015» (час 14:17) видно обвинуваченого ОСОБА_5, який знаходився біля рецепції на першому поверсі готелю «Алігатор», за адресою вул.Гайова, 29а в м.Тернополі. Також встановлено ОСОБА_5, який із сходової вийшов на перший поверх, тримаючи в руках комплекти штор з карнизами, пройшов через рецепцію першого поверху та через вхідні двері залишив приміщення готелю «Алігатор».

При дослідженні в судовому засіданні відео файлу з назвою «вхід в готель 29.04.2015» (час 14:17:50) встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 вийшов через вхідні двері готелю «Алігатор». Разом з обвинуваченим вийшов ОСОБА_5, тримаючи в руках комплекти штор з карнизами, які він поклав у автомобіль чорного кольору, що знаходився біля входу в готель.

З переглянутих в судовому засіданні відео файлів з камер відеоспостереження готелю «Алігатор» за адресою: вул.Гайова, 29а в м.Тернополі встановлено, що 29.04.2015 року обвинувачений ОСОБА_5 увесь час перебував на першому поверсі приміщення вказаного готелю та не виносив з другого поверху даного приміщення комплекти штор з карнизами;

-товарний чек від 25 листопада 2004 року, виданого ПП ОСОБА_19, про придбання Куточка «Санремо», м’якого крісла, пуфіка, ліжка спального. Доставку даних меблів здійснено за адресою : м. Тернопіль вул. Гайова, 29 ОСОБА_5

Вказаний документ, суд не сприймає у підтвердження показань обвинуваченого, оскільки під час судового розгляду встановлено, що речі, які ОСОБА_5 21.03.2015 року виніс з приміщення готелю «Алігатор» за адресою: вул.Гайова, 29а в м.Тернополі на момент вчинення злочину належали саме ТзОВ «Акція»;

-свідоцтвом про право власності на гуртожиток від 19 листопада 1999 року, згідно якого гуртожиток площею 459.5 кв.м. та розташований за адресою м. Тернопіль вул. Гайова, 29 а, належить державі;

-витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, згідно якого гуртожиток, що розташований за адресою м. Тернопіль вул. Гайова, 29 а, належить у формі комунальної власності Тернопілььскій міській раді, на підставі свідоцтва про право власності (САС 062799) від 29 липня 2008 року);

-рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1003 від 10 листопада 1999 року, згідно якого, будівлі гуртожитку під літ «Л» (по інвентарній справі), яка знаходиться за адресою вул. Гайова, 29 в м. Тернополі адресу вул. Гайова, 29а;

-протоколом обшуку від 01 травня 2015 року, згідно якого проведено обшук в присутності понятих, за адресою просп. С.Бандери, 24/2, м. Тернопіль, та вилучено: один м’який куток, обшивка якого червоного кольору, один пуфік, один килим бордового кольору, два комплекти гардин, одне дерев’яне ліжко, один журнальний стіл чорного кольору. ОСОБА_5 пояснив, що дані речі він 21 березня 2015 року забрав з другого поверху приміщення, що по вул. Гайова, 29а, в м. Тернополі і перевіз їх на просп. С.Бандери, 24 в м. Тернополі. Зазначені речі йому належать на праві власності;

-протоколом огляду від 11 травня 2015 року, згідно якого, на огляд представлено речі, вилучені 01 травня 2015 року під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_5, за адресою прос. ОСОБА_20, 24, м.Тернопіль, а саме: карниз світло-коричневого кольору, який складається з двох частин, один журнальний столик чорного кольору, один м’який куточок, який складається з дивану та двох м’яких крісел обтягнутих матерчатою обшивкою червоного кольору, один пуфик червоного кольору, один килим бордового кольору, одне дерев’яне спальне ліжко коричневого кольору, дві штори комбінованих помаранчевого та білого кольорів та дві тюлі білого кольору;

-протоколом №21/060/13/а-1 проведення аукціону з реалізації арештованого рухомого майна, та актом про проведення прилюдних торгів арештованого рухомого майна, затвердженого начальником Другого відділу ДВС ТМУЮ 08 травня 2013 року, а саме обладнання, устаткування та інвентар в кількості 306 одиниць. Переможцем аукціону визнано ТзОВ «Акція» в особі ОСОБА_7;

-карткою первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону в Тернопільський МВ від 21 березня 2015 року, згідно якої, ОСОБА_21 повідомив про те, що по вул. Гайова, 29 в м. Тернополі (РК «Алігатор») гр. ОСОБА_5 виносить меблі;

-протоколом прийняття усної заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 21 березня 2015 року, згідно якого, ОСОБА_7 просить провести перевірку щодо ОСОБА_5, який безпідставно та без відома виносить майно, яке належить ТОВ «Акція», що по вул. Гайова, 29 а, в м. Тернополі;

-карткою первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону в Тернопільський МВ від 29 квітня 2015 року, згідно якої, ОСОБА_14 повідомив про те, що по вул. Гайова, 29а в м. Тернополі з приміщення РК «Алігатор», попередній власник ОСОБА_5 виносить меблі;

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 29 квітня 2015 року, згідно якого, ОСОБА_8 просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_5, який о 15 год. 20 хв. 29 квітня 2015 року із будівлі ТзОВ «Акція», що знаходиться за адресою по вул. Гайова, 29 а, в м. Тернополі, почав виносити рухоме майно із другого поверху: 2 комплекти штор. Дане приміщення другого поверху належить Тернопільській міській раді, а все майно належить ТзОВ «Акція»;

-протоколом огляду місця події від 29 квітня 2015 року, згідно якого в присутності понятих проведено огляд приміщення ТзОВ «Акція», що знаходиться по вул. Гайова, 29 а, в м. Тернополі, зокрема коридор другого поверху. Всі сім кімнат. Під час огляду місця події зі слів потерпілого ОСОБА_8 два комплекти штор із одного приміщення, які знаходяться на другому поверсі незаконно виніс ОСОБА_5;

-накладною №95 від 12 грудня 2013 року, згідно якої ТОВ «Акція» придбано комплект штор, в кількості 12 штук, на суму 14250 гривень, за ціною 1187,5 грн.;

-довідкою, наданою ТзОВ «Акція», в якій зазначено перелік майна, що було винесено з приміщень 2 поверху за адресою вул. Гайова, 29, зокрема: пуфік – 2 шт. на загальну вартість 422 грн., куток м’який – 1шт. за 471 грн., килим – 1 шт. за 181 грн., комплект гардин – 1 шт. за 1187,5грн., ліжко односпальне – 1 шт. за 312 грн., стіл журнальний – 1 шт. за 106 грн., на загальну вартість 2679,5 грн.;

-актом обстеження приміщень від 29 березня 2013 року, згідно якого, комісією проведено обстеження приміщень за адресою: м. Тернопіль, вул. Гайова, 29 а, які зареєстровані як гуртожиток за Тернопільською міською радою. На другому поверсі приміщень обладнано 7 кімнат, мінімально омебльованих (ліжко, шафи, тумбочки) та одна господарська кімната, в якій складена постільна білизна. Як встановлено документально, в гуртожитку зареєстрований ОСОБА_5 При проведені обстеження будь-яких особистих речей домашнього вжитку у приміщеннях гуртожитку не виявлено.

Аналізуючи дослідженні у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочину за епізодом відкритого викрадення чужого майна (грабіж) 21.03.2015 року, доведеною у повному обсязі, а його доводи про те, що 21 березня 2015 року з приміщення гуртожитку за адресою вул.Гайова, 29 а в м.Тернополі ним були винесені його особисті речі, суд оцінює критично, так як вони повністю спростовуються показаннями свідків, представників потерпілого наданими в суді, які взаємоузгоджуються та доповнюються іншими доказами, наявними у матеріалах кримінального провадження, не викликають сумнівів у суду, з яких встановлено фактичні обставини події, згідно з якими дії обвинуваченого були спрямованими на відкрите викрадення чужого майна. Як встановлено під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_5 достовірно знав, що майно, яке 21 березня 2015 року ним було відкрито викрадено з приміщення гуртожитку по вул.Гайова, 29а в м.Тернополі належало ТзОВ «Акція», а не йому, чи членам його сім’ї. Дані обставини знайшли своє підтвердження під час судового розгляду та підтверджуються, зокрема, показаннями представників потерпілого ОСОБА_7, ОСОБА_8, які ствердили, що 21 березня 2015 року під час викрадення чужого майна обвинуваченого ОСОБА_5 попереджали, що майно, яке він виносив з приміщення гуртожитку належить ТзОВ «Акція». Також, суд бере до уваги як доказ винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 письмові пояснення ОСОБА_5 від 01 вересня 2014 року, наданих в рамках виконавчого провадження №30633634, згідно яких, останній повідомив, що в нього у власності немає рухомого або нерухомого майна. Крім цього, як вбачається із акту державного виконавця від 20 серпня 2014 року про здійснення реалізації усього належного майна ОСОБА_5, згідно якого виходом державного виконавця за адресою м. Тернопіль вул. Гайова, 29, встановлено зі слів ОСОБА_18 (ТзОВ «Акція», що вся нерухомість за адресою м. Тернопіль вул. Гайова, 29 належить ТзОВ «Акція», іншого майна, яке належить боржнику немає для опису з метою подальшої реалізації. Відповідно до акту обстеження приміщень від 29 березня 2013 року, згідно якого, комісією проведено обстеження приміщень за адресою: м. Тернопіль, вул. Гайова, 29 а, які зареєстровані як гуртожиток за Тернопільською міською радою. На другому поверсі приміщень обладнано 7 кімнат, мінімально омебльованих (ліжко, шафи, тумбочки) та одна господарська кімната, в якій складена постільна білизна. Як встановлено документально, в гуртожитку зареєстрований ОСОБА_5 При проведені обстеження будь-яких особистих речей домашнього вжитку у приміщеннях гуртожитку не виявлено.

Разом з цим, суд, оцінюючи критично показання обвинуваченого ОСОБА_5 у частині того, що викрадене ним майно належить його сім’ї, а не ТзОВ «Акція», бере до уваги наявні в матеріалах судового провадження відомості про те, що 11 липня 2011 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області ОСОБА_5 засуджено за ч.2 ст.189, ч.2 ст.289, ч.1 ст.357, ч.3 ст.357 КК України із призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна. Тому, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_5, достовірно знаючи про те, що у його власності відсутнє будь-яке майно, у зв’язку із виконанням вироку суду від 11.07.2011 року, надає суду неправдиві показання, щодо удаваного права на викрадене ним майно, як спосіб захисту від обвинувачення з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинені дії, які йому інкримінуються.

Крім цього, суд приймає як доказ винуватості обвинуваченого, який спростовує неправдиві покази ОСОБА_5 протоколи за результатами проведення оперативно-розшукових заходів за завданням №8/21-992т та 8/21-993т, згідно яких, ОСОБА_5 при телефонних розмовах з іншими невідомими особами говорив про винесення з приміщення гуртожитку майна з метою перевіряння дій, поведінки власників, користувачів такого майна, настання відповідних наслідків для нього після того, як він забере (винесе із приміщення) інші речі.

Суд, оцінює критично показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_17 і вважає їх такими, які спрямовані на уникнення обвинуваченим ОСОБА_5 кримінальної відповідальності за вчинення дій, які йому інкримінуються, оскільки, оцінюючи в сукупності дослідженні в судовому засіданні докази, суд виходить з сукупності всіх обставин і бере до уваги ті з них, які переконливо свідчать про усвідомлення обвинуваченим суспільно-небезпечного характеру своїх дій, передбачення їх суспільно-небезпечних наслідків і бажання їх настання.

Суд відхиляє доводи сторони захисту про неповноту досудового розслідування, оскільки всі значимі для даного кримінального провадження фактичні обставини були з усією повнотою встановлені шляхом безпосереднього отримання доказів від представників потерпілого, які у подальшому набули належного процесуального оформлення.

Вищевказані дані, що містяться в наведених письмових доказах та протоколах слідчих дій суд вважає належними та допустимими доказами і покладає їх в основу даного вироку, а посилання сторони захисту та обвинуваченого на те, що акт опису та арешту майна, акт про проведення прилюдних торгів арештованого рухомого майна, протокол проведення аукціону з реалізації арештованого рухомого майна, свідоцтво про право власності на рухоме майно придбане з прилюдних торгів, інвентаризаційний опис є недопустимим доказами, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки судом не встановлено таких грубих порушень вимог КПК України при збиранні вказаних доказів, які надані стороною обвинувачення, які б унеможливлювали посилання на них як на докази вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого останнім кримінального правопорушення.

За таких обставин, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме, верховенства права, законності, рівність перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами провадження їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає за результатами даного судового розгляду доведеним те, що ОСОБА_5 21 березня 2015 року відкрито викрав належне ТзОВ «Акція» майно.

Окрім цього, органом досудового розслідування ОСОБА_5 також обвинувачується в тому, що 29 квітня 2015 року о 15 год. разом зі своїм братом ОСОБА_5, якому не повідомляв про свої злочинні наміри, приїхали на автомобілі «LEXUS LХ 470», 2006 р.в., чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 до приміщення готелю «Алігатор», що по вул. Гайова, 29а в м. Тернополі, де обвинувачений ОСОБА_5 з другого поверху вказаного приміщення під літерою «Л», яке на праві комунальної власності належить Тернопільській міській раді відкрито, не зважаючи на присутність в приміщенні готелю охоронців TOB «Акція» ОСОБА_11 та ОСОБА_14 та на їх вимогу не вчиняти протиправних дій, з корисливих мотивів викрав майно, яке там тимчасово знаходилось, і згідно балансової довідки від 20 вересня 2015 року належить TOB «Акція», а саме: два комплекти штор із карнизами, вартість одного 1187,50 грн., а всього на загальну суму 2375 грн., які обвинувачений ОСОБА_5 погрузив в автомобіль «LEXUS LX 470», 2006 р.в., чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , та на якому з місця скоєння злочину втік.

Обвинувачений ОСОБА_5 свою причетність за епізодом відкритого викрадення чужого майна у ТзОВ «Акція» 29 квітня 2015 року заперечив, а стороною обвинувачення не наведено і не надано жодних достовірних доказів, які б підтверджували пред'явлене обвинувачення в цій частині.

Надані представником потерпілого та досліджені в судовому засіданні письмові докази щодо відсутності двох комплектів штор із карнизами, вартістю кожного по 1187,50 грн., які знаходились на балансі та належали ТзОВ «Акція» не можуть слугувати беззаперечними доказами того, що дані речі викрадені саме обвинуваченим ОСОБА_5 При цьому, з відеозаписів з відеокамер встановлених у приміщенні готелю «Алігатор» по вул.Гайова,29а вм.Тернополі, що долучений до матеріалів судового провадження, не можливо достовірно встановити, що саме обвинувачений ОСОБА_5 відкрито викрав вказані речі. Разом з тим, орган досудового розслідування у формулюванні обвинувачення зазначив, що ОСОБА_5 разом із своїм братом ОСОБА_5, якому не повідомляв про свої злочинні наміри приїхав за адресою: вул.Гайова, 29а в м.Тернополі, звідки відкрито викрав майно належне ТзОВ «Акції». Крім цього, суд враховує те, що органом досудового розслідування при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, які вважає встановленими та формулюванні обвинувачення не вказано посилання на вчинення злочину групою осіб, чи за попередньою змовою групою осіб. Проте, як вбачається із відеозаписів, які дослідженні у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 29.04.2015 року в приміщенні готелю «Алігатор» перебував лише на першому поверсі, не заходячи на другий поверх вказаного приміщення та не виносив комплекти штор з карнизами. Натомість, з даних відеозаписів вбачається, що брат обвинуваченого ОСОБА_5 29.04.2015 року виніс з приміщення готелю «Алігатор» комплекти штор з карнизами, які ставляться у провину обвинуваченому, та помістив їх у автомобіль чорного кольору.

Відповідно до обвинувачення, яке пред’явлено органом досудового розслідування 29.04.2015 року охоронці ТзОВ «Акція» ОСОБА_11, ОСОБА_14 ставили вимогу обвинуваченому ОСОБА_5 не вчиняти протиправних дій. Проте, на клопотання сторони обвинувачення свідки ОСОБА_11, ОСОБА_14 виключені зі списку осіб, які підлягали виклику та допиту в судовому засіданні.

Під час судового розгляду жоден із допитаних судом свідків не вказав на обвинуваченого ОСОБА_5, як на особу, яка відкрито викрала два комплекти штор з карнизами 29.04.2015 року з приміщення готелю «Алігатор».

За змістом ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, на потерпілого.

Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що за недоведеністю вказану частину обвинувачення, а саме, епізод відкритого викрадення майна ТзОВ «Акція» 29.04.2015 року з обвинувачення слід виключити.

Відтак, з врахуванням належної оцінки досліджених під час судового розгляду доказів, дії ОСОБА_5 з ч.2 ст.186 КК України слід перекваліфікувати на ч.1 ст.186 КК України, так як він вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5, суд відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу винного його вік, стан здоров’я, позитивну характеристику за місцем проживання, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, майновий стан.

Відсутність обставин, які пом‘якшують та обтяжують покарання.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання в межах санкції ч.1 ст.186 КК України у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також достатнім і в даному конкретному випадку необхідним для його виправлення та попередження вчинення ним та іншими особами нового злочину.

Підстав для застосування ст.ст.69, 75 КК України, суд не вбачає.

Також суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_5 11 липня 2011 року засуджений Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч.2 ст.189, ч.2 ст.289, ч.1 ст.357, ч.3 ст.357 КК України, до 5 років позбавлення волі. Постановою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 17 жовтня 2013 року звільнений умовно-достроково від подальшого відбування покарання на невідбутий термін 1 рік 7 місяців 4 дні.

Оскільки під час умовно-дострокового звільнення обвинувачений ОСОБА_5 вчинив новий злочин, за який притягується до кримінальної відповідальності, до покарання, призначеного за новим вироком слід частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком в порядку ст.71 КК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, та призначити йому покарання за цією статтею у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Згідно ст.71 КК України, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 липня 2011 року у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі і остаточне покарання ОСОБА_4 визначити 2 (два) роки 1 (один) місяць позбавлення волі.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддяОСОБА_22