Справа № 182/2280/16-к

Номер провадження 1-кп/184/55/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2017м. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Гукової Р.М.,

за участю секретаря судового засідання – Дощенко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Орджонікідзевського міського суду кримінальне провадження, яке внесене до ЄДР за № 12016040340000779 від 03.03.2016 року відносно обвинувачених:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружений, не працює, фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимий:

- 17.12.2008р. Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровськ за ст.ст.186 ч.2, 304, 70 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки, звільнений 01.12.2011 по відбуттю строку покарання;

- 30.05.2013р. Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст.190 ч.2 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік 4 місяці 16 днів позбавлення волі;

- 21.02.2014р. Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровській області за ст.ст.185 ч.2, 190 ч.2, 70 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружений, не працює, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше судимий:

- 29.12.2008р. Самарським районним судом міста Дніпропетровська за ч.2 ст.289 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

- 31.12.2009р. Самарським районним судом міста Дніпропетровськ за ч.2 ст.289, 71 КК України до 6 років позбавлення волі, звільнений 15.11.2012 умовно - достроково на 2 роки 7 місяці 28 днів;

- 04.12.2015р. Нікопольським міськрайонним судом за ч.3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України,

учасники кримінального провадження: прокурор – Таран М.С.,

обвинувачені – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисник обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – ОСОБА_3, -

В С Т А Н О В И В :

02.03.2016 року у вечірній час ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) та ОСОБА_2, знаходячись біля будинку № 11 по вул. Чубаря в м. Нікополі Дніпропетровської області, з метою викрадення чужого майна, розробили злочинний план, направлений на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло, та розподілили ролі кожного.

Згідно розробленого плану, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) та ОСОБА_2 повинні були проникнути на територію вказаного домоволодіння, в якому, як їм було відомо, проживає ОСОБА_5, який є особою похилого віку та не може самостійно пересуватися. Після чого, оглянути територію домоволодіння з метою виявлення сторонніх осіб, які могли виявити їх злочинні дії та проникнути в приміщення будинку. Де, ОСОБА_4 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) повинен був залишитись біля вхідних дверей в будинок та слідкувати, щоб їх злочинні дії не були виявлені випадковими свідками, а також тримати вхідні двері відкритими для безперешкодного виходу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з викраденим майном. В цей час, відповідно до плану, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повинні були проникнути до кімнати, де знаходився потерпілий, де ОСОБА_1 повинен був вимкнути світло в кімнаті, а ОСОБА_2 заволодіти ноутбуком. Після чого, всі втрьох з викраденим ноутбуком безперешкодно покинути приміщення будинку. Ноутбук залишити ОСОБА_2 для продажу. Гроші від продажу ноутбука розділити.

02.03.2016 року ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 зайшли через незачинену хвіртку, таким чином проникли на територію домоволодіння № 24 по вул. Калініна в м. Нікополі Дніпропетровської області, де попередньо перед входом в будинок, одягнули на голови капюшони, приховавши таким чином свої обличчя.

02.03.2016 року приблизно о 23.30 год. ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, діючи спільно, умисно, з метою викрадення чужого майна, дотримуючись раніше розробленого плану, скориставшись незачиненими вхідними дверима, групою осіб, проникли в приміщення будинку за вищевказаною адресою, який є житлом ОСОБА_5

Потім, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проникли в кімнату в якій знаходився потерпілий ОСОБА_5 де, ОСОБА_1, дотримуючись злочинного плану та виконуючи раніше розподілені ролі, діючи умисно, вимкнув світло, а ОСОБА_2 з метою придушення опору потерпілого кинув йому в обличчя пісок, після чого, зі столу у кімнаті діючи відкрито, умисно, заволодів ноутбуком, з яким безперешкодно, разом з ОСОБА_1, через відкриті вхідні двері, які тримав ОСОБА_4 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження), з місця вчинення кримінального правопорушення-злочину втекли.

Таким чином, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, групою осіб діючи відкрито, умисно, повторно, з корисливих мотивів, заволоділи ноутбуком «DEPO ViP М8510», ринкова вартість якого, відповідно до висновку товарознавчої експертизи № 194 від 28.12.2016, складає 3798 грн. 81 коп., який належить ОСОБА_5, чим спричинили потерпілому матеріальну шкоду на суму 3798 грн. 81 коп.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про проведення розгляду справи у порядку  ч.3  ст. 349 КПК України, оскільки обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 беззаперечно визнають свою вину та бажають давати правдиві покази.

Обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їхній захисник ОСОБА_3 кожен окремо не заперечують проти проведення розгляду справи в порядку ч.3 ст.349 КПК України.

Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву, згідно якої просить судовий розгляд вказаної справи провести за його відсутністю.

Враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, атакож інші учасники судового розгляду погодились з недоцільністю дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обвинувачені та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає, суд згідно ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним допит свідків, дослідження усіх документів зібраних на стадії досудового розслідування, а обмежився допитом обвинувачених та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинувачених та матеріалів, необхідних для вирішення питань згідно ст. 368 КПК України.

В ході судового засідання обвинувачений ОСОБА_1 вину свою визнав в повному обсязі та пояснив, що у березні 2016 року він разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_2, знаходячись біля будинку №11 по вул. Чубаря в м. Нікополі розробили план, направлений на відкрите викрадення чужого майна та розподілили ролі кожного.Згідно розробленого плану, вони проникли в будинок потерпілого ОСОБА_5, де відкрито викрали ноутбук, після чого з викраденим майном з місця скоєння злочину зникли, а майном розпорядились на власний розсуд. Злочин він вчинив із корисливих спонукань, в скоєному щиро кається та просить призначити мінімальне покарання.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину свою визнав в повному обсязі та пояснив, що при обставинах, які зазначені в обвинувальному акті, він разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вчинили вказаний злочин із корисливих спонукань. В скоєному він щиро кається, просить мінімально можливе покарання.

Покази обвинувачених відповідають фактичним обставинам справи і ними не оспорюються.

Таким чином, в судовому засіданні доведено, що в діях ОСОБА_1 дійсно є склад кримінального правопорушення, передбачений ч.3 ст.186 КК України — відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

Також, в судовому засіданні доведено, що в діях ОСОБА_2 дійсно є склад кримінального правопорушення, передбачений ч.3 ст.186 КК України — відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

Суд, оцінивши показання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кожного окремо в сукупності з відомостями про предмет злочину і про обстановку його виявлення, прийшов до переконання в істинності встановлених вище обставин, визнаних обвинуваченими добровільно, значення змісту яких вони правильно розуміють, що згідно зі ст. 18 і ч. 2 ст. 95 КПК України виключає будь-які сумніви у свободі самовикриття.

Таким чином, враховуючи показання обвинувачених та їх бажання не досліджувати інші докази по справі, суд вину обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні вище вказаного кримінального правопорушення вважає доведеною повністю.

Обставинами, що пом'якшують  покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд визнає: щире каяття, добровільне відшкодування завданої шкоди та активне сприяння у розкритті злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікарів психіатра, фтизіатра та нарколога не перебуває, враховуючи пом’якшуючі обставини – щире каяття обвинуваченого, добровільне відшкодування завданої шкоди та активне сприяння у розкритті злочину, і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді  позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст.186 КК України, адже саме це покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередить вчинення ним нових злочинів.

Обставинами, що пом'якшують  покарання обвинуваченого ОСОБА_2 суд визнає: щире каяття, добровільне відшкодування завданої шкоди та активне сприяння у розкритті злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 суд не вбачає.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікарів психіатра, фтизіатра та нарколога не перебуває, враховуючи пом’якшуючі обставини – щире каяття обвинуваченого, добровільне відшкодування завданої шкоди та активне сприяння у розкритті злочину, і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді  позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст.186 КК України, адже саме це покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 та попередить вчинення ним нових злочинів.

Як встановлено судом, вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.12.2015р.за ч.3 ст.185 КК України ОСОБА_2 засуджено до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки.

Призначаючи остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_2, враховуючи приписи ч.1,4 ст.71 КК України, суд вважає за необхідне, призначити остаточне покарання шляхом часткового складення, приєднавши до покарання, призначеного за даним вироком частину не відбутого покарання за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.12.2015р.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Вирішуючи питання про речові докази, суд, виходить з положень ст.100 КПК України.

Вирішуючи питання про процесуальні витрати, суд, виходячи з положень ч.2 ст.124 КПК України вважає, що витрати на залучення експертів підлягають стягненню в рівних частках з обвинувачених на користь держави.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обрано у виді тримання під вартою.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 31, 349, 368, 370, 371, 373-376 КПК України суд -

У Х В А Л И В :

Визнати винуватим ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 186 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з дня його фактичного затримання, а саме з 16.03.2016 року.

Зарахувати ОСОБА_1 у строк відбуття покарання строк його попереднього ув’язнення відбутий ним у межах даного кримінального провадження, з 16.03.2016 року по 31.10.2017 року включно із розрахунку, що одному дню попереднього ув’язнення відповідає два дні позбавлення волі, відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України.

Визнати винуватим ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 186 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ч.1,4 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком у виді чотирьох років позбавлення волі, частково приєднати не відбуту частину покарання за попереднім вироком Нікопольського міськрайонного суду від 04.12.2015р. за ч.3 ст.185 КК України у виді 1 року 1 місяця позбавлення волі і призначити остаточне покарання ОСОБА_2 у виді  позбавлення волі строком на 5 (п’ять) років 1 (один) місяць.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з дня його фактичного затримання, а саме з 04.03.2016 року.

Зарахувати ОСОБА_2 у строк відбуття покарання строк його попереднього ув’язнення відбутий ним у межах даного кримінального провадження, з 04.03.2016 року по 31.10.2017 року включно із розрахунку, що одному дню попереднього ув’язнення відповідає два дні позбавлення волі, відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити у виді тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках на користь держави витрати на проведення товарознавчої експертизи по даній справі у розмірі 150 (сто п’ятдесят) грн. 00 коп.

Речові докази по справі, а саме: ноутбук «ДЕПО ВІП М8510», який повернуто під розписку потерпілому ОСОБА_5, після набрання вироком законної сили - залишити ОСОБА_5

Цивільний позов у справі не заявлено.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області.

За правилами, встановленими ч.2 ст.394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Орджонікідзевського міського суду ОСОБА_6