Справа №549/146/16-ц

Провадження №6/549/21/17

УХВАЛА

Іменем України

26 жовтня 2017 року Чорнухинський районний суд Полтавської області

у складі: головуючого - судді Крєпкого С. І.

при секретарі – Якубовській Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Чорнухи подання державного виконавця Чорнухинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі – відділ ДВС) про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення паспорту громадянина України для виїзду за кордон,

встановив:

Державний виконавець Грушка О.М. звернулася до суду з поданням, погодоженого з начальником Чорнухинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта мотивуючи тим, що на виконанні відділу ДВС перебуває виконавчий лист №549/146/16-ц, виданого 30.05.2016 Чорнухинським районним судом Полтавської області про стягнення з останнього на користь ТОВ «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» боргу в сумі 7 445,41 грн.

Виконавчий документ перебуває на виконанні у відділі ДВС з 04.10.2016.

Судове рішення в добровільному порядку не виконується, борг не сплачується, а майно, на яке може бути звернуто стягнення, відсутнє.

Посилаючись на викладене просила суд тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина для виїзду за кордон.

Державний виконавець в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду подання повідомлена.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що подання не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім    тих, які передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Права, викладені в пункті, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом, виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Також ст.12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст. 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування    і може бути обмежена у здійсненні права лише у випадках, встановлених законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ.

Згідно з положеннями п. 2 ч.1, ч. 2 ст.6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України”, громадянин України, який має паспорт, може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору у передбачених законом випадках; йому може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов'язань.

Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України подання державного виконавця розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Судом встановлено, що з 04.10.2016 в провадженні відділу ДВС знаходиться на виконанні виконавчий лист №549/146/16-ц, виданого 30.05.2016 Чорнухинським районним судом Полтавської області про стягнення з останнього на користь ТОВ «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» боргу в сумі 7 445,41 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця від 04.10.2016 про відкриття виконавчого провадження на користь стягувача, боржнику надано строк для добровільного виконання рішення суду до 11.10.2016.

За змістом Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України”, під ухиленням від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею таких обов'язків.

Тобто, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.

На підставі визначених у ч.5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» обов’язків боржника можна зробити висновок, що поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є реальні можливості, і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Суду не надано належних доказів тому, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання виконавчого документу, що знаходяться у відділі ДВС, свідомо не виконує належні до виконання зобов'язання, зокрема, мав змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робив цього без поважних причин, що відповідно до вимог закону є підставою для тимчасового  обмеження його у виїзді за межі України.

Посилання в поданні на відсутність у боржника майна не є доказом ухилення від сплати заборгованості на підставі судового рішення.

Отже, державним виконавцем в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження своїх вимог.

Також необхідно зазначити, що згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Хлюстов проти Росії» від 11 липня 2013 року (номер заяви 28975/05), суд визнав порушення п. 2 та 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції по захисту прав людини та основоположних свобод, в зв'язку з необґрунтованим втручанням в право заявника на виїзд з країни. Оскільки в якості обґрунтування обмеження права заявника на виїзд з країни, служба судових виконань посилалась на несплату заборгованості по судовому рішенню добровільно, не зазначивши ніяких інших причин для застосування даної міри, не пояснивши, як обмеження на виїзд може допомогти меті стягнення заборгованості і не вивчивши особистого становища заявника та інші відповідні обставини справи. З врахуванням викладеного суд дійшов висновку, що національна влада не виконала своїх обов'язків по забезпеченню того, що будь-яке втручання в право особи на виїзд з країни, виправдано і співрозмірно на протязі всього терміну його дії у відповідних обставинах справи. Таким чином, втручання не було необхідним в демократичному суспільстві.

За доведеності факту ухилення боржника від виконання судових рішень державний  виконавець не позбавлений можливості звернутися до суду з таким поданням повторно.

На підставі викладеного, керуючись ст.33 Конституції України, ст.313 ЦК України, ст. 6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України”, ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», п.11.1.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, ст.377-1 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні подання державного виконавця Чорнухинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі – відділ ДВС) про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення паспорту громадянина України для виїзду за кордон відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Чорнухинський районний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час її проголошення, можуть подати апеляційну скаргу протягом п’яти днів з моменту отримання копії цього рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення розгляду справи апеляційним судом.

Суддя