ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2009 року справа № 2-а-7204/09/2270/4
Хмельницький окружний адміністративний суд в складі судді Ковальчук О.К.
при секретарі Тимощуку І.
за участю
представників позивача Молодцова Є.Ю., Гриценка С.С., Турчак Т.М., Сінькевича В.С.
представників відповідача Власюка А.С., Харламова А.В., Фітькал С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов дочірнього підприємства «Роял Фрут Гарден Вест» товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Фрут Гарден» до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області (Деражнянського відділення) про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.01.2009 року № 0000092300/0, від 20.02.2009 року № 0000092300/1, від 15.05.2009 року № 0000092300/2 і №0001842300/0 і від 27.07.2009 року № 00000092300/3
ВСТАНОВИВ:
в поданому до суду адміністративному позові позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області (Деражнянського відділення) від 26.01.2009 року № 0000092300/0, від 20.02.2009 року № 0000092300/1, від 15.05.2009 року № 0000092300/2 і від 27.07.2009 року № 00000092300/3, якими визначене податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 189200,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 149546,0 грн., за штрафними санкціями в сумі 39654,0 грн., і від 15.05.2009 року №0001842300/0, яким визначено штрафну санкцію з податку на прибуток в сумі 4872,60 грн., прийняті на підставі акту № 9/23/32963623 від 09.01.2009 року про результати планової виїзної перевірки.
На думку позивача зазначені податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки базуються на необґрунтованих висновках планової виїзної перевірки щодо продажу яблучного концентрату відповідно до зовнішньоекономічного контракту на купівлю-продаж №27/3-R від 03.09.2007 року, укладеного з "Eutech AG” Lichtenstein за ціною, нижчою від звичайної, та щодо нікчемності договору №17-1 від 30.07.2008 року, укладеного між позивачем та ПСП «Розвиток і К» на поставку яблук свіжих несортових.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив, вважає оскаржувані позивачем податкові повідомлення правомірними, оскільки факт порушення позивачем вимог пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.1.20.2, пп.1.20.51 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та заниження валових доходів за 4 квартал 2007 року на суму 194904,0 грн. і вимог пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення валових витрат за серпень-вересень 2008 року на суму 403278,0 грн. встановлений відповідачем в ході планової виїзної перевірки та зафіксовані в акті № 9/23/32963623 від 09.01.2009 року.
Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в справі докази в їх взаємному зв’язку та сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими на підставі наведеного нижче.
Позивач - дочірнє підприємство «Роял Фрут Гарден Вест» товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Фрут Гарден» зареєстроване 17.05.2002 року Деражнянською райдержадміністрацією Хмельницької області (Свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 №215636).
Основними видами діяльності позивач є: виробництво фруктових та овочевих напоїв; виробництво мінеральних вод та інших безалкогольних напоїв; інші види оптової торгівлі; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; діяльність автомобільного вантажного транспорту; неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.
На підставі акту № 9/23/32963623 від 09.01.2009 року про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.09.2008 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.01.2009 року № 0000092300/0, яким визначено податок на прибуток в сумі 189200,0 грн., і № 0000082300/0, яким визначено податок на додану вартість в сумі 100656,0 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарг позивача скасоване податкове повідомлення-рішення від 26.01.2009 року № 0000082300/0, яки визначене податкове зобов’язання з податку на прибуток, залишене без змін податкове повідомлення-рішення від 26.01.2009 року № 0000092300/0, яким визначено податок на прибуток в сумі 189200,0 грн. (податкові повідомлення-рішення від 20.02.2009 року № 0000092300/1, від 15.05.2009 року № 0000092300/2 і від 27.07.2009 року № 00000092300/3), та прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.05.2009 року №0001842300/0, яким визначено штрафну санкцію з податку на прибуток в сумі 4872,60 грн., залишене без змін податковим повідомленням-рішенням від 27.07.2009 року № 00000092300/3.
Податкові повідомлення-рішення, від 26.01.2009 року № 0000092300/0, від 20.02.2009 року № 0000092300/1, від 15.05.2009 року № 0000092300/2 і №0001842300/0 і від 27.07.2009 року № 00000092300/3, якими визначене податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 189200,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 14946,0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 39654,40 грн. базуються на викладених в акті планової виїзної перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.1.20.2, пп.1.20.51 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та заниження валових доходів за 4 квартал 2007 року на суму 194904,0 грн., у зв’язку з продажем яблучного концентрату відповідно до зовнішньоекономічного контракту №27/3-R від 03.09.2007 року, укладеного з "Eutech AG” Lichtenstein за ціною, нижчою від звичайної, і вимог пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення валових витрат за серпень-вересень 2008 року на суму 403278,0 грн. у зв’язку з віднесенням до валових витрат витрат на придбання яблук свіжих несортових відповідно до нікчемного договору поставки №17-1 від 30.07.2008 року, укладеного між позивачем та ПСП «Розвиток і К».
Відповідно до додаткових угод ДГ 9 від 07.10.2007 року і ДГ 10 від 08.10.2007 року до договору купівлі-продажу № від 25 вересня 2007 року в жовтні 2007 року позивач придбав у ПСП «Розвиток і К» концентрат яблучного соку в кількості 125 тон на загальну суму 1275166,67 грн., виготовлений на виконання договору №19/3 РФ від 25.09.2007 року, укладеного з ПСП «Розвиток і К» на виготовлення продукції з давальницької сировини, за ціною 10,20 грн. за кілограм (накладна № РК-10/3-10 від 10.10.2007 року).
Зазначений концентрат яблучного соку реалізований позивачем в жовтні 2007 року "Eutech AG” Lichtenstein відповідно до зовнішньоекономічного контакту №27/3-R від 03.09.2007 року за ціною від 7,9 грн. до 9,03 грн. за кілограм.
Собівартість одного кілограма концентрату яблучного соку, виготовленого позивачем в жовтні 2007 року з давальницької сировини ПСП «Розвиток і К» склала 10,20 грн., а собівартість одного кілограма концентрату яблучного соку, виготовленого з власної сировини позивача в цей же період склала 7,968 грн.
Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», положення якого поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками (пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 цього Закону) передбачено, що з метою оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.
Особами, які не є платниками податку, встановленого ст. 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками, відповідно до Закону, є зокрема, резиденти.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, визначаючи суму заниження позивачем валового доходу за 4 квартал 2007 року на суму 194904,0 грн. по операції з продажу в жовтні 2007 року яблучного концентрату відповідно до зовнішньоекономічного контракту №27/3-R від 03.09.2007 року керувався положеннями пп.1.20.2, пп.1.20.51 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» виходив із висновку, що звичайною ціною продажу одиниці яблучного концентрату в даному випадку є собівартість концентрату, виготовленого позивачем з давальницької сировини ПСП «Розвиток і К».
Відповідно до пп. 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.
Надані позивачем копії вантажних митних декларацій та зовнішньоекономічного контракту є свідченням того факту, що на зовнішньоекономічному ринку з продажу яблучного концентрату продавцями вказаного товару поряд з позивачем є інші господарюючі суб’єкти, зокрема ДП «Роял Фрут Гарден Іст» ТОВ «Роял Фрут Гарден» м.Золочів, МП «Колосок» м.Мукачево, ВАТ «Вініфрут» м. Калинівка Вінницької області.
Всупереч пп. 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни продажу яблучного концентрату в жовтні 2007 року відповідно до зовнішньоекономічного контракту № 27/3-R від 03.09.2007 року відповідач не здійснював дослідження ціни продажу за одиницю концентрованого соку, яка діяла в жовтні 2007 року на зовнішньоекономічному ринку з урахуванням коливання споживчого попиту за цей товар.
За змістом пп. 1.20.51. п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.
В судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що в ході планової перевірки не вивчались ціни на ринку ідентичних товарів, однак не навів жодного доказу, який би вказував на неможливість використання пп. 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення ціни продажу яблучного концентрату на зовнішньоекономічному ринку.
Відповідно до пп. 1.20.1. п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Частиною 1 ст. 190 Господарського кодексу України визначено, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), на винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах – також за рішенням суб’єкта господарювання (ч.2 ст. ст.190).
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 03.12.1990 року вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
За змістом ст.9 вказаного Закону, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996, № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" не передбачене державне регулювання (встановлення фіксованих та граничних рівнів цін (тарифів), торгівельних (постачальницько-збутових) надбавок, нормативів рентабельності, запровадження обов'язкового декларування зміни) цін і тарифів на концентрат яблучного соку як на внутрішньому так і на зовнішньоекономічному ринку України .
А отже, ціна яблучного концентрату, визначена позивачем та його контрагентом "Eutech AG” Lichtenstein в зовнішньоекономічному контракті № 27/3-R від 03.09.2007 року та додатках до нього № 2 від 07.09.2007 року і № 27/3-R від 03.09.2007 року вважається звичайною.
Відповідно до ч. 2 пп. 1.20.8. п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» . При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.
В ході планової виїзної перевірки на запит відповідача від 22.12.2008 року № 2977/7/23 щодо економічного обгрунтування рівня ціни продажу яблучного концентрату позивач листом від 25.12.2008 року №25 повідомив відповідача про об’єктивні обставини, які слугували причиною придбання концентрату яблучного соку у ПСП «Розвиток і К» по ціні, вищій від собівартості та продажу її покупцю-нерезиденту "Eutech AG” Lichtenstein по ціні, нижчій собівартості (необхідність виконання зобов’язань по зовнішньоекономічному контакту та погашення кредиту в іноземній валюті). Цим же листом позивач повідомив відповідача, що збитки від цієї операції в сумі 194904,0 грн. не були відображені ним в податковому обліку, а отже не відбулось зменшення бази оподаткування.
Судом встановлено, що відповідно до зовнішньоекономічного контракту №27/3-R від 03.09.2007 року, укладеного з "Eutech AG” Lichtenstein, позивач зобов’язався на умовах вказаного контракту продати покупцю-нерезиденту товар, найменування, асортимент та кількість якого вказані в додатках до цього контракту, які є його невід’ємною частиною (п1.1. контракту) загальною вартістю 600000,0 ЄВРО (п.4.2 контракту). За змістом п.3.3 контракту товар постачається партіями, кількість, ціна, найменування і асортимент якого вказується в додатках до даного контракту. Ціна товару на кожну окрему партію зазначається в додатках до контракту (п.4.1 контракту). Пунктом 9.1 контракту визначено, що у випадку прострочення поставки партії товару продавець виплачує покупцю неустойку у вигляді пені в розмірі 0,1 % від суми недопоставленого товару за кожен день прострочення. При цьому, виплата штрафних санкцій не звільняє винну сторону від обов’язку виконання контракту (п.9.4 контракту).
В додатку № 2 від 07.09.2007 року до зовнішньоекономічного контракту № 27/3-R від 03.09.2007 року сторони погодили обсяг поставки концентрованого яблучного соку – 440 тон та вартість - 1100,0 ЄВРО за тону, а в додатку № 3 від 18.10.2007 року до вказаного контракту визначили обсяг поставки 300 тон та вартість - 1250,0 ЄВРО за тону.
Станом на 01.10.2007 року залишок готової продукції власного виробництва (яблучного концентрату) на складі позивача складав 305270 кг (стор.7 акту перевірки, картка рахунку 26 за жовтень 2007 року). Зазначена продукція реалізована ним до 10.10.2007 року для ДП «Роял Фрут Гарден Іст» та "Eutech AG” Lichtenstein на виконання контракту № 27/3-R від 03.09.2007 року.
Станом на 10.10.2007 року підприємством з власної сировини виготовлено 114 тон яблучного концентрату, собівартістю 7,968 грн. який в жовтні 2007 року реалізовано "Eutech AG” Lichtenstein.
Оскільки позивачеві не вистачало продукції власного виробництва для виконання зовнішньоекономічного контракту № 27/3-R від 03.09.2007 року в повному обсязі, 10.10.2007 року, він придбав у ПСП «Розвиток і К» концентрат яблучного соку в кількості 125 тон на загальну суму 1275166,67 грн., виготовлений позивачем з давальницької сировини ПСП «Розвиток і К» по його собівартості – 10,2 грн. за кілограм та реалізував "Eutech AG” Lichtenstein в жовтні по ціні від 7,9 грн, до 9,03 грн. відповідно до умов контракту № 27/3-R від 03.09.2007 року.
Залишок придбаного у ПСП «Розвиток і К» яблучного концентрату в кількості 1820,0 кг реалізований позивачем у листопаді 2007 року.
Отримавши від "Eutech AG” Lichtenstein кошти за реалізований товар, позивач сплатив відсотки за користування кредитом, наданим ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» в сумі 330000,0 доларів США відповідно до кредитного договору №7.3-29 від 03 липня 2007 року.
Таким чином, придбання позивачем яблучного концентрату у ПСП «Розвиток і К» по ціні 10,2 грн за кілограм та послідуючий його продаж "Eutech AG” Lichtenstein по ціні від 7,9 грн., до 9,03 грн. за кілограм обумовлений збігом ряду обставин, а саме:
необхідністю своєчасного виконання обов’язків щодо поставки яблучного концентрату в обсягах поставки та ціною, визначених зовнішньоекономічним контрактом № 27/3-R від 03.09.2007 року;
відповідальністю за порушення термінів та обсягів поставки, яка визначена контрактом;
недостатністю концентрованого соку власного виробництва для забезпечення виконання контракту в повному обсязі;
необхідністю своєчасної сплати заборгованості по кредитному договору №7.3-29 від 03 липня 2007 року.
За змістом ст.129 Конституції України основною засадою судочинства зокрема є забезпечення доведеності вини.
За визначенням пп. 1.20.8. п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» о бов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.
В судовому засіданні відповідачем не доведено та не встановлено судом, що ціна яблучного концентрату, визначена позивачем та його контрагентом "Eutech AG” Lichtenstein в зовнішньоекономічному контракті № 27/3-R від 03.09.2007 року та додатках до нього № 2 від 07.09.2007 року і № 27/3-R від 03.09.2007 року не відповідає рівню звичайних цін, які склались в жовтні 2007 року на зовнішньоекономічному ринку вказаного товару .
Суд також враховує, що ціна придбання позивачем яблучного концентрату, що виготовлений ним з давальницької сировини ПСП «Розвиток і К» та придбаний задля поставки "Eutech AG” Lichtenstein, і собівартість його виготовлення – 10,2 грн. за кілограм.
В судовому засіданні відповідачем не доведено та не встановлено судом, що в жовтні 2007 року позивач мав реальну можливість придбати яблучний концентрат в необхідній йому кількості по ціні, нижчій, ніж 10,2 грн. за кілограм.
Крім того, в ідповідно до пп.1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» донарахування податкових зобов’язань платника податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов’язань за непрямими методами з дотриманням вимог пп.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Проте, в матеріалах справи, в тому числі в акті № 9/23/32963623 від 09.01.2009 року про результати планової виїзної перевірки позивача , на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення , відсутні відомості про методи визначення позивачеві заниження доходу за 4 квартал 2007 року в сумі 194904,0 грн.
З урахуванням наведеного суд вважає, що визначаючи позивачеві розмір заниження доходу за 4 квартал 2007 року в сумі 194904,0 грн. за операцією з продажу позивачем концентрованого яблучного соку "Eutech AG” Lichtenstein з застосуванням звичайних цін, відповідач порушив вимоги п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами » .
Досліджуючи правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення валових витрат за серпень-вересень 2008 року на суму 403278,0 грн. у зв’язку з віднесенням до валових витрат витрат на придбання яблук свіжих несортових відповідно до нікчемного договору поставки №17-1 від 30.07.2008 року, укладеного між позивачем та ПСП «Розвиток і К», суд встановив наведене нижче.
Відповідно до договору поставки № 17-1 від 30 липня 2008 року ПСП «Розвиток і К» зобов’язалось поставляти і передавати у власність позивача яблука свіжі не сортові (п.п. 1.1 і 1.2 договору) в загальній кількості 10000,0 тон (п.3.1 договору), кількість яких визначається в додатках (специфікаціях) до даного договору, які є його невід’ємною частиною (п.4.1 договору). Пунктом 4.2 договору визначено, що оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або готівковими коштами у термін, вказаний в додатках (специфікаціях) до даного договору.
За змістом п.5.3 договору поставка товару здійснюється на умовах DDU ІНКОТЕРМС 2000 (склад покупця, м. Деражня вул. Миру, 126). Пунктом 6.1 договору передбачено, що товар поставляється навалом в автомашинах. Відповідно до п.7.1 договору приймання товару здійснюється в пункті поставки, зазначеному в п.5.3. договору, згідно з документами, зазначеними в п.2.3 договору (рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна).
Відповідно до специфікації №1 від 30.07.2008 року до договору поставки ПСП «Розвиток і К» зобов’язалось в серпні 2008 року поставити позивачеві яблука свіжі несортові для промислової переробки в кількості 350000 кг. на загальну суму 202860,0 грн., відповідно до специфікації № 2 від 01.09.2008 року – у вересні 2008 року в кількості 500000 кг на суму 351000,0 грн., а відповідно до специфікації №3 від 01.10.2008 року – в жовтні 2008 року в кількості 600000 кг на суму 378000,0 грн. У вказаних специфікаціях сторони погодили, що товар постачається за рахунок постачальника на переробний завод за адресою: Хмельницька область, м. Деражня, вул. Миру, 126.
На виконання договору № 17-1 від 30 липня 2008 року у вересні 2008 року ПСП «Розвиток і К» поставило позивачеві яблука несортові на загальну суму 483934,0 грн., в тому числі податок на додану вартість сумі 8656,0 грн.
Наказом №7 від 01.08.2008 року директора ДП «Роял Фрут Гарден Вест» обов’язки щодо контролю за прийманням яблук покладені на старшого майстра ОСОБА_10 одночасно довіреністю від 01.08.2008 року № 15 позивач уповноважив ОСОБА_10 від імені підприємства приймати від ПСП «Розвиток і К» яблука свіжі для промислової переробки та підписувати видаткові накладні на отриманий товар від імені підприємства.
Факт поставки підтверджується видатковими накладними та податковими накладними, оформленими постачальником (ПСП «Розвиток і К») на кожну поставку товару.
Від імені позивача видаткові та податкові накладні підписані уповноваженою особою – ОСОБА_10 на підставі довіреності від 01.08.2008 року № 15, виданої позивачем.
Отримавши податкову та видаткову накладні, які підтверджують факт поставки товару, позивач відносив витрати на придбання сировини (яблук несортових) до валових витрат звітного періоду, а податок на додану вартість в ціні товару – до податкового кредиту звітного періоду.
Відповідно до пункту 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу(валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 – 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону).
Згідно з підпунктом 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку – день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного отримання платником податку їх результатів.
За змістом пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця.
Таким чином, платник податку – покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів або перерахування коштів постачальнику товару.
Факт оприбуткування позивачем придбаних від ПСП «Розвиток і К» яблук сортових підтверджується дослідженими в судовому засіданні реєстрами поступлення овочів, податковими накладними, звітами про рух сировини у виробничому цеху.
Факт використання зазначеного товару у власній господарській діяльності позивача підтверджується накладною про передачу товару у виробництво за вересень 2008 року та поясненнями представника відповідача в судовому засіданні, який вказав, що за даними перевірки обсяги сировини (яблук несортових), оприбуткованої позивачем у вересні 2008 року відповідають обсягам продукції (концентрованого яблучного соку), виготовленої позивачем в указаний період.
Факт поставки позивачеві у вересні 2008 року яблук несортових від ПСП «Розвиток і К» підтверджується також довідкою Жмеринської ОДПІ №4026/7/23-011 від 28.04.2009 року про результати документальної невиїзної перевірки ПСП «Розвиток і К» за період з 01.08.2008 року по 30.09.3008 року.
Приписами ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Судом встановлено та підтверджено актом перевірки, що господарська операція з поставки у вересні 2008 року яблук несортових від ПСП «Розвиток і К» спричинила зміни в структурі активів (як сировина для виробництва концентрованого соку) та зобов’язань позивача (як підстава для оплати товару).
Отже, дослідивши всі наявні докази у справі у їх сукупності, суд вважає, що наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, виданих продавцем товару ПСП «Розвиток і К», є достатньою підставою для віднесення витрат на придбання яблук несортованих на загальну суму 483933.66 грн. до валових витрат у вересні 2008 року.
При цьому, суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача щодо нікчемності договору поставки № 17-1 від 30 липня 2007 року, укладеного з ПСП «Розвиток і К» , відсутності реальних наслідків його виконання.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їх волю до настання відповідних правових наслідків.
Підставою недійсності правочину (ст. 215 ЦК України) є недодержання в момент вчинення правочину у стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Нікчемним зокрема є правочин, який порушує публічний порядок ( ч.2 ст.228 ЦК України). Згідно з ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Статтею 665 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В ході судового розгляду судом не встановлено та не доведено відповідачем невідповідності змісту поставки № 17-1 від 30 липня 2008 року вимогам цивільного законодавства.
Судом також не встановлено та не доведено відповідачем, що укладаючи договір, позивач та його контрагент ПСП «Розвиток» діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.
Навпаки, досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договору: позивач та його контрагент не тільки вчинили всі дії, необхідні для забезпечення реального виконання договору, а й виконали договір. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні», які свідчать про отримання позивачем яблук несортованих, їх оплату та використання в господарській діяльності.
Результати цієї операції відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліку.
Суд також вважає, що доводи відповідача щодо відсутності у ПСП «Розвиток» права власності на яблука несортовані, оскільки судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що поставлений цим контрагентом товар належить іншій юридичній чи фізичній особі.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних як на підставу нікчемності договору поставки, оскільки за змістом договору поставки місцем поставки є склад позивача, який не несе жодних витрат на доставку товару.
Той факт, що транспортування продукції здійснювалось постачальником ПСП «Розвиток і К» підтверджується довідкою Жмеринської ОДПІ №4026/7/23-011 від 28.04.2009 року.
За змістом до п2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями – фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, товарно-транспортна накладна є неєдиним первинним документом, який засвідчує факт поставки.
Факт поставки підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача, викладені в акті перевірки (стор14 акту), щодо відсутності у позивача документів, по яких відбувався рух товару (яблук свіжих несортових) від постачальника до покупця, а також документів щодо оприбуткування товару позивачем, оскільки їх наявність підтверджується матеріалами справи.
Суд також враховує, що порушення позивачем порядку оформлення документів (відсутність номеру та дати довіреності, на підставі якої відповідальна особа позивача підписувала видаткові накладні) не є підставою для позбавлення права на включення витрат на придбання товару до валових витрат звітного періоду в тому випадку, оскільки факт оприбуткування придбаного від ПСП «Розвиток і К» товару підтверджується дослідженими судом доказами.
Крім того, в изнання ПСП «Розвиток і К» банкрутом (постанова господарського суду Вінницької області від 19.03.2009 року) та порушення кримінальної справи стосовно керівника ПСП «Розвиток і К» (постанова від 24.04.2009 року) за фатом заволодіння грошовими коштами шляхом зловживання службовим становищем особливо великих розмірах саме по собі не тягне за собою недійсність договору поставки № 17-1 від 30 липня 2008 року , та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.
Досліджені судом докази, свідчать, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) ПСП «Розвиток і К» був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
В судовому засіданні відповідачем не доведено, що позивач був обізнаний щодо неправомірності дій ПСП «Розвиток і К» щодо сплати до бюджету податку на додану вартість.
Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
У п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та на його право на включення витрат на придбання товару до валових витрат.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладені норми відповідачем не доведено правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, а отже позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.
Враховуючи задоволення позову, згідно до чч.1, 3 ст.94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем присуджуються з Державного бюджету України.
Керуючись Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 11, ст. 99, 100, 158 - 163, 167, 186, 254 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов дочірнього підприємства «Роял Фрут Гарден Вест» товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Фрут Гарден» задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області (Деражнянського відділення) від 26.01.2009 року № 0000092300/0, від 20.02.2009 року № 0000092300/1, від 15.05.2009 року № 0000092300/2 і №0001842300/0 і від 27.07.2009 року № 00000092300/3.
Стягнути з державного бюджету на користь ДП «Роял Фрут Гарден Вест» ТОВ «Роял Фрут Гарден» 3,40 грн (три гривні 40 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений 28.09.2009 року.
Головуючий суддя О.К.Ковальчук