АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа № 621/2321/17 Головуючий 1-ї інстанції: Овдієнко В.В.

Провадження №11сс/790/1739/17 Доповідач: Яковлева В.С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2017 року м.Харків

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області у складі :

головуючого - Яковлевої В.С.,

суддів - Бездітка В.М. та Чопенка Я.В.,

з секретарем - Лесківом Е.П.,

за участю захисника - адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 18 жовтня 2017 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 18 жовтня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт, задоволено клопотання заступника начальника СВ Зміївського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 Продовжено підозрюваному ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань управління ДПС України в Харківській області (№27) до 26 листопада 2017 року.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 18 жовтня 2017 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 22-00 години вечора до 07 години ранку. Апелянт вважає, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою. Автор апеляційної скарги  вважає необґрунтованою підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень та недоведеним існування ризиків, вказаних у клопотанні слідчого. Тоді як застосування домашнього арешту буде так званим компромісом. Слідчим суддею не достатньо ретельно проаналізовані матеріали, додані в обгрунтування клопотання слідчого, а також можливість застосування інших запобіжних заходів.

Прокурор в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. До початку судового розгляду надійшло клопотання прокурора про розгляд справи за його відсутності. Відсутність прокурора в силу вимог ч.4 ст.405 КПК України не є перепоною для проведення апеляційного розгляду.

Вислухавши доповідь судді, доводи захисника на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.      

Як вбачається із матеріалів судового провадження, Зміївським ВП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017220300000809 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.152, ч.2 ст.153, ч.1 ст.187 КК України (а.с.1, 2).

26.08.2017 року ОСОБА_2 затримано у порядку ст.208 КПК України

26.08.2017 року ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.152, ч.2 ст.153, ч.1 ст.187 КК України (а.с.23-26).

Ухвалою слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 28.08.2017 року застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24.10.2017 року. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 04.09.2017 року дану ухвалу залишено без змін.

Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 прокурор посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.152, ч.2 ст.153, ч.1 ст.187 КК України; продовження існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, недостатність застосування до ОСОБА_2 більш м*яких запобіжних заходів. Щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали, прокурор посилається на те, що закінчити розслідування у передбачений законом строк не виявилося можливим, внаслідок необхідності проведення ряду слідчих дій.

При розгляді клопотання про продовження строку тримання підозрюваного під вартою слідчим суддею врахована сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.152, ч.2 ст.153, ч.1 ст.187 КК України та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу, що виправдовує подальше перебування підозрюваного під вартою.

Мотиви  прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам ст.196 КПК України.

Обгрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих правопорушень була предметом перевірки попередніх ухвал слідчого судді та апеляційного суду.

До того ж, у розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року,  «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1(c), поліція не зобов’язана мати докази, достатні для  пред’явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов’язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред’явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року).

У справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Матеріали, додані слідчим в обґрунтування клопотання свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень. Остаточна кваліфікація дій та доведеність його вини у вчиненні правопорушень, що йому інкримінуються, підлягають з*ясуванню в процесі досудового розслідування та судового розгляду.    

Фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_2 злочинів, які свідчать про їх підвищену суспільну небезпеку, у сукупності із тяжкістю  можливого покарання, даними про особу підозрюваного, вагому роль показів свідка та потерпілої, спростовують доводи апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та можливість застосування до підозрюваного більш м*яких запобіжних заходів.

Враховуючи особу підозрюваного, тяжкість інкримінованих злочинів та стадію досудового розслідування, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що більш м*який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

З даними висновками слідчого судді погоджується і апеляційний суд, оскільки саме запобіжний захід у вигляді тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті його застосування – забезпеченню виконання підозрюваним покладних на нього процесуальних обов’язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Застосування більш м’яких запобіжних заходів до ОСОБА_2 є недостатнім.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 18.10.2017 року законною та обґрунтованою, підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги захисника не вбачає.     

Керуючись ст.ст.392, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 18.10.2017 року про продовження підозрюваному ОСОБА_2 строку тримання під вартою залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й відповідно до вимог ст.424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді