П О С Т А Н О В А  

Іменем УКРАЇНИ  

27 жовтня 2009 року                                                                         Справа № 2а-538/09

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії  

головуючий суддя        Юхименко О.В.,

суддя                                Баранник Н.П.,

суддя                               Мірошниченко М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження  

апеляційну скаргу      Управління Пенсійного фонду України  

 в Василівському районі Запорізької області,

на постанову                 Василівського районного суду Запорізької області,  

від                                     26 березня 2009 року  

у справі                             № 2а-538/09

за позовом                      ОСОБА_2,      

АДРЕСА_1  

до відповідача          Управління Пенсійного фонду України  

 в Василівському районі Запорізької області,

  пров. Шкільний,7, м. Василівка, Запорізька область,71600;  

про                                   визнання неправомірними дій і стягнення надбавки до пенсії,

встановили:   подано позов до тер управління Пенсійного фонду про

поновлення пропущеного строку звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів;

визнання неправомірними дій та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату надбавки до пенсії як «дитині війни» з 09.07.2007 року по день розгляду даної справи в суді.  

Судом позов задоволено частково.

Визнано незаконними дії Управління Пенсійного фонду щодо невиплати надбавки до пенсії, у відповідності зі статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплатити Позивачу надбавку до пенсії, у відповідності зі статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 22.01.2008 року по 26.03.2009 року включно. В іншій частині позову відмовив.

Рішення суду мотивоване тим, що Позивач відноситься до соціальної категорії – «дитина війни», має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни.  

Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. N 10-рп/2008.  

Позивачем подано позов 22.01.2009 р., тобто позовні вимоги про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату надбавки до пенсії як «дитині війни» з 09.07.2007 по 31.12.2007 рік задоволенню не підлягають у зв’язку з пропуском річного строку звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.  

Отже, з 22.01.2008р., відповідно, відновлено право Позивача на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду, Відповідач, вказує на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-IV має іншу редакцію - "Дітям війни <…> виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни".  

Згідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.    

Тобто, підвищення виплачувались у відповідності з діючим законодавством.  

У відповідності зі статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-IV фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Кошти на вказані виплати з державного бюджету не виділялись. А згідно до ст. ст. 71, 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-IV кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету; забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.  

Крім того, законодавством України не дано визначення поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-IV. Мінімальний розмір пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму, встановлений частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» (1058-15), для осіб, які втратили працездатність. Та застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом (1058-15).

Просить постанову суду скасувати.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені оскарженої постанови, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Стосовно фактичних обставин справи спір між сторонами відсутній.  

Позивач відноситься до соціальної категорії – «дитина війни», перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду, та має право на пільги, встановлені законодавством України.

Відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Зупинення дії статті 6 на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, з урахуванням статті 111 цього Закону, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.

Положення пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

У відповідності зі статтею 152 Конституції України, статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року N 422/96-ВР, у разі якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року N 835-VI зупинення дії статті 6 Закону України N 2195-IV на 2009 рік передбачено не було.    

Однак, Відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду відповідно до приписів ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з чим судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо поновлення строку звернення до суду, зобов’язання здійснити перерахунок та виплатити надбавку до пенсії за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р.    

Отже, з урахуванням викладеного, з 22.05.2008р., відновлено право на нарахування підвищення до пенсії. На 30 % мінімальної пенсії за віком.

В той час, як судом першої інстанції помилково зобов’язано Відповідача здійснити перерахунок та виплатити Позивачу надбавку до пенсії згідно ст. 6 Закону України N 2195-IV  за період з 22.01.2008р. по 26.03.2009 р., замість вірного періоду з 22.05.2008р. по 26.03.2009 р.  

Мінімальний розмір пенсії за віком, абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Так, у частині третій статті 28 цього Закону (1058-15) закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці  першому  частини  першої цієї   статті,   -   виключно для визначення  розмірів  пенсій, призначених згідно з цим Законом (1058-15).  

Водночас, згідно з п. 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

В силу п. 7 ст. 9 цього Кодексу у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Отже, застосування судом першої інстанції в якості розрахункової величини для мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму, обчисленого відповідно до ч. 1 ст. 28 базового пенсійного Закону (1058-15), є правильним та доводами скарги не спростовується.  

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (2195-15), покладено на відповідне територіальне управління Пенсійного фонду за місцем проживання позивача.  

При цьому, в силу статті 7 Закону (2195-15) за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюється фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом. Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава, таким чином, взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни. Отже, суд апеляційної інстанції вважає неправомірним посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтею 6 Закону (2195-15). І не є підставою для обмеження державної соціальної допомоги, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Доводи заявника апеляційної скарги про застосування до спірних правовідносин підвищення у розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» відхиляються судом. Правовий статус дітей війни і основи їх соціального захисту встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-IV. Державна соціальна гарантія - встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни.

У відповідності з п. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -  

ПОСТАНОВИВ  

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України  в Василівському районі Запорізької області  залишити без задоволення.  

Постанову  Василівського районного суду Запорізької області  від 26 березня 2009 року у справі № 2а-538/09 скасувати та прийняти нову постанову суду.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України  в Василівському районі Запорізької області  щодо ненарахування та невиплати надбавки до пенсії, у відповідності зі статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України  в Василівському районі Запорізької області  здійснити перерахунок та виплатити  ОСОБА_2  надбавку до пенсії, у відповідності зі статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 22.05.2008 року по 26.03.2009 року включно.

В іншій частині позову відмовити.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом одного місяця з дня його складання.  

Постанову складено у повному обсязі 05 листопада 2009р.  

Головуючий суддя                                      О.В.Юхименко

Суддя                                                            Н.П.Баранник

Суддя                                                            М.В.Мірошниченко