справа №2-2947/09р.  

Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  

24 вересня 2009 року      Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:  

головуючого судді           Скрипник К.О.,  

при секретарі                     Олексієнко О.В.;  

за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми авансу та відшкодування моральної шкоди,  

В С Т А Н О В И В:  

Позивач 04 березня 2009 року звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначив, що 17 жовтня 2007 року уклав з відповідачем договір № 245/10 про виконання робіт по обшивці лоджії його квартири деревом з облаштуванням підлоги та виконанням робіт у кімнаті. Відповідач зобов’язався виконати роботи у строк до 17-18 грудня 2008 року. Вартість робіт складала 5940 грн. Під час укладення договору в рахунок купівлі матеріалів, відповідач отримав від позивача аванс у розмірі 2000 грн., однак не приступив до виконання робіт та суму авансу не повернув. Крім того, діями відповідача позивачу була заподіяна моральна шкода, яка складається з душевних страждань, які він зазнав у зв’язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань.  

Позивач просив стягнути з відповідача суму авансу у розмірі 2000 грн., три процента річних у сумі 12,32 грн. та моральну шкоду у розмірі 2000 грн.  

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог посилався на обставини, викладені у позовні заяві.  

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову. Суду пояснив, що дійсно між ним та позивачем був укладений договір, за яким він отримав аванс у розмірі 2000 грн., на які ним було закуплено матеріал для обшивки лоджії. Цей матеріал був доставлений позивачу. У зв’язку з великими вимогами, які позивач висував до виконання робіт, відповідач відмовився працювати у нього. Куплені ним матеріали на суму 2000 грн. він залишив у позивача і тому немає підстав для задоволення позовних вимог.  

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню по наступних підставах.  

Судом встановлено, що 17 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір № 245/10, згідно умов якого, відповідач зобов’язався виконати роботи по обшивці лоджії (вагонка замовника) з облаштуванням підлоги та робіт у кімнаті (шпалери замовника) (а.с.4). Вказані роботи відповідач зобов’язався виконати у строк до 07 листопада 2007 року. Згідно умов договору, вартість робіт складала 5940 грн. Під час укладення вказаного договору позивачем був сплачений аванс у розмірі 2000 грн.  

Згідно ст.509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.  

Однак, судом встановлено, що  взяті на себе зобов’язання відповідач не виконав, а саме не провів ремонтні роботи у квартирі позивача. Так, відповідач у судовому засіданні пояснив, що після укладення договору, ним на суму 2000 грн. були куплені матеріали для обшивки лоджії, які були доставлені у квартиру позивача. Однак після цього позивач почав висувати незрозумілі вимоги до виконання робіт. У зв’язку з чим, відповідач відмовився від подальшого виконання робіт та гроші не повернув, у зв’язку з тим, що купив на них матеріали для ремонту.  

Проте, суд критично ставиться до посилань відповідача на купівлю ним матеріалів, оскільки позивачем не представлено жодних письмових доказів купівлі цих матеріалів, як то квитанції, які підтверджують придбання ним матеріалів для обшивки лоджії на суму 2000 грн.  

В той саме час, позивач у судовому засіданні пояснив, що особисто за власні кошти купив вказані матеріали. Так, свідок ОСОБА_3, у судовому засіданні підтвердила, що позивач купував у неї матеріли для обшивки лоджії.  

В силу ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.  

Таким чином, аналізуючи здобуті по справі докази, суд вважає, що взяті на себе зобов’язання за договором відповідач не виконав  та ухиляється від повернення  суми авансу, сплаченої йому позивачем до теперішнього часу. У зв’язку з чим, відповідач має повернути позивачу суму авансу у розмірі 2000 грн.  

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін.  

В той саме час, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення трьох процентів річних, оскільки їх стягнення передбачено за порушення грошового зобов’язання, яким не є зобов’язання, яке виникло між сторонами.  

Також суд відмовляє у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами є договірними і тому згідно діючого законодавства України немає підстав для відшкодування моральної шкоди.  

Відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню витрати, понесені позивачем по отриманню правової допомоги у розмірі 350 грн. та сплаті витрат на інформаційно – технічне забезпечення у розмірі 30 грн. Також, у зв’язку з тим, що позивач був звільнений від сплати державного мита при подачі позову, з відповідача у дохід держави підлягає стягненню державне мито у розмірі 51 грн..  

Керуючись ст.ст. 509, 526 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -  

ВИРІШИВ:  

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми авансу та відшкодування моральної шкоди –   задовольнити частково   .  

Стягнути з ОСОБА_2 на корись ОСОБА_1 суму авансу в розмірі 2000 гривень (дві тисячі гривень).  

Стягнути з ОСОБА_2 на корись ОСОБА_1 судові витрати у розмірі  380 гривень (триста вісімдесят гривень).  

Стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір у розмірі 51 гривня (п’ятдесят одна гривня).  

В задоволенні іншої частини позовних вимог –   відмовити   .  

  Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання  апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Суддя                                                                                К.О. Скрипник