с   права № 2-2359/09р.  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  

10 вересня 2009 року     Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:  

          головуючого судді -     Скрипник К.О.,  

        при секретарі -                      Олексієнко О.В.;  

за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника співвідповідача ОСОБА_3,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства Стразової компанії «ВУСО» до ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в особі Дніпропетровської філії Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» про відшкодування шкоди в порядку регресу, -  

В С Т А Н О В И В :  

  Позивач 10 грудня 2008 року звернувся до суду з позовом, в якому вказав, що 03 червня 2008 року відбулась ДТП – зіткнення автомобіля НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4, під її керуванням та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2. Згідно довідки ДАІ, ДТП сталась з вини сторін. Також вина ОСОБА_2 була підтверджена постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.07.2008 року. Автомобіль «Деу», д/н НОМЕР_3 був застрахований у позивача, згідно договору від 30 травня 2008 року   .   Вартість відновлювального ремонту автомобілю НОМЕР_1 склала 11 356 грн., що разом з вартістю довідки ДАІ у розмірі 83 грн. було сплачено вигодонабувачу за договором страхування – ДОФ АКБ «Укрсоцбанк».  Також, між відповідачами було укладено договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Враховуючи те, що у ДТП визнані винними обидві сторони, регресна вимога складає 80 процентів. Позивач просив стягнути солідарно з відповідачів суму завданої матеріальної шкоди у розмірі 5719,50 грн.  

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. В обґрунтування позовних вимог посилався на обставини, викладені у позові.  

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень вказав, що винною у ДТП особою є ОСОБА_4, і тому немає підстав для стягнення з нього матеріальної шкоди.  

Представник співвідповідача ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» у судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на відсутність вини ОСОБА_2 у ДТП та заподіянні шкоди ОСОБА_4  

Дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали адміністративних справ № 3-9067/08р. на водія ОСОБА_4 за ст. 124 КУпАП, № 3-9062/08р. на водія ОСОБА_2 за ст. 130 ч.1 КУпАП, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника співвідповідача, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступних підстав.  

Судом встановлено, що   03 червня 2008 року о 22.45 год. на пр. Петровського у м. Дніпропетровську, ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_4, виїжджаючи з другорядної дороги не надала переваги автомобілю НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_2, який знаходився у стані алкогольного сп’яніння та рухався по головній дорозі, внаслідок чого допустила зіткнення (а.с.8, 9).  

В силу ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.  

Так, постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2008 року, ОСОБА_4 визнана винною  правопорушенні, передбаченому ст. 124 КУпАП  та притягнута до адміністративної відповідальності (а.с.12),  

Також, постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2009 року, був притягнутий до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 130 ч.1 КУпАП.  

Таким чином, суд приходить до висновку, що особою винною у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 03 червня 2009 року є ОСОБА_4, вина якої повністю підтверджена вищезазначеною постановою суду.  

В той саме час, судом не встановлений причинно-слідчий зв’язок між діями ОСОБА_2 та дорожньо-транспортною пригодою. Так, він керував автомобілем у стані алкогольного сп’яніння, у зв’язку з чим на нього за ст. 130 ч.1 КУпАП був складений адміністративний протокол, однак встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталась не з його вини.  

Крім того, довідка видана ДАІ  від 04.07.2008 року, на яку посилається позивач в підтвердження вини відповідача у ДТП, не може бути доказом його вини, оскільки вина особи у ДТП встановлюється судом, а не органами ДАІ.  

В силу  ст. 1187 ЦК України,  шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.  

В силу ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.  

Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.  

Таким чином, враховуючи вищевикладене та аналізуючи здобуті по справі докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 не є особою, виною у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 03 червня 2008 року і тому немає підстав для стягнення з ОСОБА_2 та ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», у якому була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, як власника наземного транспортного засобу, сплаченого позивачем, ОСОБА_4 страхового відшкодування.  

Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а у відповідності до положень ч.1. ст. 11  ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі і тому аналізуючи здобуті по справі докази, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є не законними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.  

  На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 1187, 1188, 1191 ЦК України,   ст.ст. 10, 11, 57-60, 209, 212-215  ЦПК України, суд -  

В И Р І Ш И В:  

У задоволенні позову Закритого акціонерного товариства Стразової компанії «ВУСО» до ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в особі Дніпропетровської філії Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» про відшкодування шкоди в порядку регресу –   відмовити   .  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання  апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом  

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Суддя                                                                          К.О. Скрипник