ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"30" жовтня 2017 р. м. Київ К/800/25996/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Головчук С.В., розглянувши клопотання Міністерства оборони України про повернення судового збору,

в с т а н о в и в :

Міністерство оборони України звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 20 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Хмельницький обласний військовий комісаріат, про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 15 вересня 2017 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою Міністерства оборони України на постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 20 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року, на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України.

Від Міністерства оборони України надійшло клопотання про повернення судового збору із посиланням на положення пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», у відповідності до якої сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

В силу пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми дії судді не є суто процесуальними, перелік яких міститься у інших пунктах частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» та частини п'ятої ст. 214 КАС України, оскільки потребують оцінки обґрунтованості доводів касаційної скарги порівняно з висновками судів у судових рішеннях.

Крім цього, за загальним змістом частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» судовий збір повертається у випадку, коли відбулись процесуальні наслідки, які не залежать та не потребують розгляду справи по суті та оцінки обставин справи і наданих сторонами доказів.

З огляду на наведене, вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» не можуть бути застосовані у разі відмови у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судових палат у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 12 листопада 2014 року (справа № 6-138цс14).

Слід зауважити, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи уподовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Brumarescu v. Romania» від 28 листопада 1999 року наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті Преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів». «Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі» (справа «Ryabykh v. Russia» від 24 липня 2003 року).

Так, відмовляючи у відкритті касаційного провадження по пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України, суддя-доповідач надав оцінку доводам касаційної скарги, порівняв їх з висновками судів, викладеними в судових рішеннях та вирішив питання стосовно необхідності перевірки висновків судів на підставі матеріалів справи.

Вищевказана правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 09 грудня 2014 року (справа № 21-532а14).

Разом з цим, слід зазначити, що подібна правова позиція також висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 22 вересня 2015 року (справа № 21-1884а15), в якій вказано, що суд касаційної інстанції, відмовляючи у відкритті провадження по пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України, фактично надавши оцінку доводам касаційної скарги, погодився з висновком суду апеляційної інстанції та залишив без змін судове рішення.

За такого правового врегулювання, вирішуючи клопотання про повернення коштів по сплаті судового збору за даною касаційною скаргою, суддя, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, яка полягає у поверненні суми судового збору у разі якщо справа не розглядається по суті та судом не здійснювалась перевірка доводів касаційної скарги, дійшов висновку про відмову у задоволенні такого клопотання.

Керуючись статтею 7 Закону України «Про судовий збір», 87, 98 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити Міністерству оборони України у задоволенні клопотання про повернення судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги на постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 20 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Головчук