Справа № 549/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2017 року                                                                                   м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., судді Балан Я.В., судді Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області, Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за участю прокуратури Суворовського району м. Одеси про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2010 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Суворовського району м. Одеси від 30.12.2009 року № 0000347171/0, № 0000348171/0, № 0000349171/0, № НОМЕР_1.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Під час розгляду справи Державну податкову інспекцію Суворовського району м. Одеси замінено правонаступником Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Державну податкову адміністрацію в Одеській області також замінено правонаступником Головним управлінням Державної фіскальної служби України в Одеській області.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.09.2016 року скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2015 року, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2016 року справу прийнято до свого провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ДПІ Суворовського району м. Одеси під час проведення податкової перевірки у період з 25.11.2009 року по 04.12.2009 року щодо фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.01.2007 року по 30.09.2009 року дійшов необґрунтованих висновків щодо порушення ним законодавства. Так, позивач вказує на те, що в основу висновків порушення законодавства, відповідачем покладені твердження, щодо укладання угод між позивачем та фізичними особами про взаємні зобов'язання, відповідно до яких позивач за їх дорученням виконує роботи по обробці приміщень квартир, замовники, у свою чергу, сплачують позивачу зафіксовану у договорі вартість загальної площі квартири у виконаних роботах частковими внесками. Під час проведення перевірки, перевіряючі дійшли висновку, що у перевіряємому періоді відповідно до договорів про взаємні зобов'язання позивачем було отримано внесків на загальну суму 8898491,62 грн., які в подальшому не були оприбутковані та відображені у звітності, а самі розрахунки за надані послуги на загальну суму 8748540,82 грн. були проведені без застосування реєстратора розрахункових операцій. Позивач вказує, на те, що такі висновки перевіряючих не відповідають дійсності та не підтверджені належними доказами, угод про які зазначено в акті перевірки позивач не укладав та грошових коштів за цими договорами не отримував, вказані договори не зафіксовані у його бухгалтерському та податковому обліку та не надавались до перевірки, що підтверджується і самими перевіряючими. Враховуючи зазначене, оскаржувані податкові рішення прийняті за результатами проведеної перевірки підлягають скасуванню. Окрім того, в обґрунтування своєї правової позиції, представником позивача зазначалось про наявність Постанов про закриття кримінальних справ відносно позивача щодо підозри в умисному ухиленні від сплати податків, у зв’язку з не підтвердженням досудового слідства, фактів скоєння злочину позивачем.

Представник позивача в судове засідання 12.10.2017 року з’явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області та Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області в судове засідання з’явився, проти задоволення позову заперечував, в тому числі посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях наданих до суду, зокрема зазначив, що перевірка проводилась на підставі документів та службової записки Управління податкової міліції ДПА в Одеській області від 20.10.2009 року №1107/11/26-0407 та від 18.11.2009 року №1285/11/26-04 щодо здійснення ОСОБА_1 діяльності та отримання ним доходів, які не відображено у податковій звітності підприємця. На думку представника відповідачів, інформація та копії документів надані управлінням податкової міліції ДПА в Одеській області свідчать про те, що позивачем з громадянами – «замовниками» укладались угоди про взаємні зобов'язання, відповідно до яких підприємець за дорученням «замовника» виконує роботи по обробці приміщень квартир, замовники, у свою чергу, сплачують підприємцю зафіксовану у договорі вартість загальної площі квартири у виконаних роботах частковими внесками. Документів, які підтверджують фактичне здійснення підприємцем вказаних вище робіт та акти виконаних робіт до перевірки не було надано. Отже, на думку представника відповідачів, наявність вказаних угод, пояснення осіб з якими укладались такі угоди свідчать про отримання позивачем не оприбуткованих внесків на загальну суму 8898491,62 грн. Отримання вищевказаної виручки (грошових коштів) не відображено (оприбутковано) позивачем у книзі обліку доходів та витрат, звітах платника єдиного податку, деклараціях про доходи. Отже, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси було обґрунтовано прийнято оскаржувані рішення та підстав для задоволення позовних вимог немає.

У судове засідання, також прибули представники прокуратури Суворовського району м. Одеси та третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_2, які в цілому підтримали позицію відповідачів у справі та просили у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3, у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, у зв’язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

27.01.2007 року ОСОБА_1 зареєстрований Виконавчим комітетом Одеської міської ради, як фізична особа-підприємець, номер запису про державну реєстрацію 25560000000054037 та отримав свідоцтво про державну реєстрацію серії В02 №424340 (Т.1 а.с.8).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 392 від 24.01.2007 року, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: 54.25.1 – Інші спеціалізовані будівельні роботи, 51.19.0 Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, 70.20.0 – Здавання в оренду власного нерухомого майна, 71.31.- Діяльність агентств нерухомості, 93.05.0 – Надання інших індивідуальних послуг.

У період з 25.11.2009 року по 04.12.2009 року на підставі п.5 ч.6 ст.11, п.1 ч.1 ст.11 Закону України від 04.12.1990 року «Про державну податкову службу в Україні» (зі змінами та доповненнями), відповідно до направлень від 25.11.2009 року №563/17-04 та від 02.12.2009 року №601/17-04 виданих ДПА в Одеській області та Наказу ДПА в Одеській області від 24.11.2009 року №1715 «Про проведення позапланової документальної перевірки СПД – фізичної особи ОСОБА_1Є.», головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування та аудиту фізичних осіб ДПА в Одеській області ОСОБА_4 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання СПД – фізичною особою ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.01.2007 року по 30.09.2009 року.

За результатами перевірки був складений акт №366/17-04/НОМЕР_2 від 09.12.2009 року «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД-ФО ОСОБА_1 за період з 30.07.2007 року по 30.09.2009 року».

Зазначеним актом перевірки встановлені порушення позивачем ст.1 Указу Президента України від 03.07.1998 року№727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» у результаті чого обсяг виручки від реалізації товарів (робіт та послуг) підприємця за 1 півріччя 2007 року перевищив 500 000 грн., на суму 293 140,80 грн.; ст.5 Указу Президента України 03.07.1998 року№727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» у результаті чого підприємець не перейшов на загальну систему оподаткування обліку та звітності з 01.07.2007 року та безпідставно перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності у 2008 р. та у 2009 р.; п. «в» п.19.1. ст.19 Закону України від 22.05.2003р. №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.4 ст.14 ДКМУ 26.12.1992р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», в результаті чого підприємцем не подано до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси податкові декларацій про доходи від підприємницької діяльності за 2-3 квартали 2007р., 1-2 квартали 2008р., 1-3 квартали 2009 р.; ст.13, ст.14 ДКМУ від 26.12.1992р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 706353,50 грн.; п 9.4. ст.9 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» в результаті чого підприємець не зареєструвався як платник податку на додану вартість у червні 2007р.; пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п.п.4.1.4. п.4.1. ст.4 Закону України №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в результаті чого підприємцем не надано до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси податкові декларації по ПДВ за червень 2007 року - вересень 2009 року; пп. 3.1.1 п.3.1 ст.3. п.4.1 ст.4, пп.6.1.1 п.6.1 ст.6. , пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 1798188,16 грн.; ст.1, ст.3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в результаті чого підприємець у період з 01.07.2007 року по 30.09.2009 року здійснив розрахунки за надані послуги у готівковій формі без застосування реєстраторів розрахункових операцій на загальну суму 8748540,82 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.12.2009 року №0000347171/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок з доходів фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності в розмірі 706353,50 грн., №0000348171/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 2685067, 68 грн., №0000349171/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 4760 грн. та Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000350171 від 30.12.2009 року, яким застосовано до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій 43742704,10 грн.

Не погододившись з прийнятими ДПІ Суворовського району м. Одеси рішеннями позивач звернувся до суду з метою їх оскарження.

Суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Суворовського району м. Одеси від 30.12.2009 року № 0000347171/0, № 0000348171/0, № 0000349171/0 та Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.12.2009 року №0000350171 протиправними, виходячи з наступних підстав.

За змістом ч.ч. 4 і 5 ст. 11 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з’ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Суд наголошує, що визначальним для правильного вирішення цього спору є встановлення наявності чи відсутності факту перевищення у ФОП ОСОБА_1 обсягу виручки від реалізації товарів (робіт та послуг) підприємця у перевіряємому періоді та встановлення на підставі яких правочинів таке перевищення відбулось та яким чином передавались, оприбутковувались кошти, якими передбаченими чинним законодавством України розрахунковими документами підтверджено отримання готівкових коштів.

Дослідивши зміст акту перевірки, службову інформацію податкового органу, заслухавши свідків та документи на підставі яких, податковий орган, дійшов висновку про порушення позивачем приписів податкового законодавства, суд вважає передчасними висновки відповідачів, що перевищення у ФОП ОСОБА_1 обсягу виручки від реалізації товарів (робіт та послуг) сталося у першому півріччі 2007 року та про проведення позивачем готівкових розрахунків без застосування реєстратора розрахункових операцій у період 2007-2009 років, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 000 гривень. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Статтею 4 Указу від 03.07.1998 року №727/98 передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір, суб'єкта малого підприємництва.

У разі порушення вимог, установлених статтею 1 від Указу від 03.07.1998 року №727/98, зокрема перевищення обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) понад 500 тис. грн., платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності.

Порядок загальної системи оподаткування, обліку та звітності регулюється розділом IV Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р. №13-92 (далі ДКМУ №13-92) положення якого продовжували діяти і після 1 січня 2004 року (п. 22.10 ст. 22 Закону України від 22 травня 2003 року N889 "Про податок з доходів фізичних осіб", далі Закон №889), починаючи з наступного звітного, періоду (кварталу) (стаття 5 Указу №727/98) шляхом подання до податкового органу за місцем проживання податкової декларації за наслідками звітного кварталу наступного за тим, в якому виникло перевищення обсягу виручки.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених, цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Пунктом 6 ст. 9 Закону №265/95-ВР передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні, послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких, здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.

Згідно п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Суд зазначає, що наявність укладених між позивачем та іншими особами договорів про взаємні зобов’язання було єдиною підставою для висновку відповідача щодо отримання позивачем виручки за перевіряємий період з перевищенням 500000 грн. та обов’язком позивача переходити на загальну систему оподаткування, сплачувати податок з доходів фізичних осіб та податок на додану вартість, а також застосовувати реєстратор розрахункових операцій у своїй підприємницькій діяльності

Так, сторонами не заперечувалось, що перевірка проводилась на підставі документів та службової записки Управління податкової міліції ДПА в Одеській області від 20.10.2009 року №1107/11/26-0407 та від 18.11.2009 року №1285/11/26-04 щодо здійснення ОСОБА_1 діяльності та отримання ним доходів, які не відображено у податковій звітності підприємця.

Відповідач вказує на те, що інформація та копії документів надані управлінням податкової міліції ДПА в Одеській області свідчать про те, що СПД-ФО ОСОБА_1 з громадянами – «замовниками» укладались угоди про взаємні зобов'язання, відповідно до яких підприємець за дорученням «замовника» виконує роботи по обробці приміщень квартир, замовники, у свою чергу, сплачують підприємцю зафіксовану у договорі вартість загальної площі квартири у виконаних роботах частковими внесками (перший внесок здійснюється замовником у момент укладення угоди).

Під час розгляду адміністративної справи, судом встановлено, що перевіряючими були використані вищезазначені угоди укладені між позивачем та наступними особами у період з 30.01.2007 р. по 30.09.2009 р.:

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_2, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49

Вказана вище інформація наявна і в додатку № 2 до акту перевірки (ОСОБА_27 6 а.с. 133-137), а договори з додатками залучені до матеріалів справи (ОСОБА_27 1 а.с. 70-113, 143-202).

Згідно акту перевірки, у перевіряємому періоді відповідно до договорів про взаємним зобов'язанням позивачем було отримано внесків на загальну суму 8898491,62 грн.

Суд зазначає, що під час розгляду справи було здійснено виклик свідків – осіб з якими позивач укладав договори. Так, судом було заслухано свідчення наступних свідків, які з’явились за викликом суду: ОСОБА_50, ОСОБА_14, ОСОБА_31, ОСОБА_26, ОСОБА_51А,, ОСОБА_22, ОСОБА_11, ОСОБА_17, ОСОБА_38, які в цілому пояснили, що грошові кошти на виконання договорів про взаємні зобов'язання вони особисто позивачу не надавали, а передавали кошти третім особам, в тому числі ОСОБА_49 та на пропозицію суду зазначити про наявні в них докази передавання коштів, особисто позивачу, пояснили що таких доказів в них немає, а є тільки договори.

Вказані обставини також підтверджуються, постановою слідчого СВ ОМУ ГУ МВС України «Про закриття кримінального провадження» від 10.01.2013 року (а.с. 184-188) за результатами розгляду кримінального провадження № 12012170020000068 від 18.12.12р, в якій в тому числі зазначено про свідчення укладання договорів з позивачем та отримання коштів, разом з тим у вказаній постанові не встановлено суб’єктивної сторони складу злочину та не встановлено осіб які заключали договори з громадянами. А також, вказані обставини, щодо неможливості встановлення складу злочину, відображено й в інших постановах слідчих про закриття кримінальних проваджень відносно позивача щодо підозри в умисному ухиленні від сплати податків, у зв’язку з не підтвердженням досудового слідства, фактів скоєння злочину позивачем та про закриття кримінальної справи (ОСОБА_27 1 а.с. 35-37, а.с. 215-218, ОСОБА_27 2 а.с. 227-229).

          Разом з тим, під час розгляду цієї справи, судом не було встановлено, а відповідачем надано доказів на підтвердження отримання позивачем виручки за перевіряємий період за укладеними договорами. В свою чергу, лише сама наявність укладених договорів не є таким підтвердженням.

Отже, суд дійшов висновку, що обставину отримання щодо отримання саме позивачем, коштів за договорами лише з пояснень свідків, без будь-яких інших доказів – неможливо. Що стосується пояснення свідка - ОСОБА_38, який вказував на те, що позивач отримував кошти за договорами, суд зазначає, що доказів в обґрунтування таких пояснень до суду надано не було, в свою чергу позивач пояснив що не отримував коштів, що також враховується судом.

Суд зазначає, що в даній справі доведенню підлягають дані саме щодо отримання коштів позивачем, а не факт неотримання .

Окрім того, суд зазначає, що показання опитаних свідків в цій справі не можуть бути підставою для висновків щодо отримання чи не отримання коштів за всіма договорами, прибуток по яким, покладено в основу встановлених порушень податкового законодавства позивачем.

Суд зазначає, що відповідачами у справі не доведено факту того, що позивачем перевищено обсяг виручки 500000 грн. у 2007 році, у зв’язку з чим позивач не повинен був переходити на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду, сплачувати податок з доходів фізичних осіб та податок на додану вартість, а також застосовувати реєстратор розрахункових операцій у своїй підприємницькій діяльності.

Окрім того, в своїх письмових поясненнях, представник відповідачів вказує на те, що в ході проведення позапланової документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 перевіряючими не досліджувались питання повноти виконання та обставини щодо оформлення результатів виконаних робіт та наданих послуг позивачем в рамках укладених договорів про взаємні зобов’язання (ОСОБА_27 6 а.с. 127-132).

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов’язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Колегія суддів вказує на те, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов’язаний суб’єкт владних повноважень.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на порушення позивачем ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», відсутність доказів на підтвердження не дотримання позивачем податкової дисципліни, суд дійшов висновку, що висновки акту перевірки, покладені в основу оскаржуваних рішень, не знайшли свого підтвердження під час розгляду цієї справи.

Щодо посилання позивача на те що вказані договори ним не підписувались та вони є підробкою, а також твердження відповідачів про наявність експертиз щодо встановлення дійсності підписів на договорах, судова колегія зазначає, що до юрисдикції адміністративного суду не належить встановлення фактів укладення між позивачем та іншими особами договорів про взаємні зобов’язання, та наголошує, що в даному випадку під час розгляду цієї адміністративної справи встановленню підлягають факти отримання позивачем виручки за перевіряємий період за укладеними угодами. Відтак, суд критично оцінює такі докази сторін.

Що стосується рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12.02.2013 року у цивільній справі № 1527/2-615/11.

Під час розгляду адміністративної справи, судом було досліджено та залучено до матеріалі справи рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12.02.2013 року у цивільній справі № 1527/2-615/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору та стягнення коштів, а також за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину нікчемним (ОСОБА_27 2 а.с. 169-173), яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору та стягнення коштів - задоволено частково, розірвано договір про взаємні зобов’язання від 08.04.2009р., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму коштів у розмірі 239700 (двісті тридцять дев’ять тисяч сімсот) гривень, суму державного мита у розмірі 239 (двісті тридцять дев’ять) гривень 70 (сімдесят) копійок, витрати за інформаційне-технічне забезпечення у розмірі 120 (сто двадцять) гривень, а всього стягнути суму у розмірі 240059 (двісті сорок тисяч п’ятдесят дев’ять) гривень 70 (сімдесят) копійок. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину нікчемним – залишено без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наведеною нормою КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.09.2016 року, якою скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2015 року та справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, зроблено наступні висновки:

«У рішенні Суворовського районного суду м. Одеси від 12.02.2013 року у цивільній справі № 1527/2-615/11 не досліджувалось господарська діяльність позивача у вищевказаному періоді, предметом розгляду даної справи було розірвання договору про взаємні зобов’язання між позивачем та третьою особою. Крім того, при розгляді зазначеної справи не досліджувалась правомірність укладення договорів про взаємні зобов’язання укладених між позивачем та іншими особами, реальність укладання таких. Тобто, зазначене рішення у цивільній справі не може вважатись преюдиційним підтвердженням факту укладення між позивачем та іншими особами (крім ОСОБА_2В.) договорів про взаємні зобов’язання. Наявність чи відсутність укладених між позивачем та іншими особами договорів про взаємні зобов’язання, їх реальність не досліджена судами попередніх інстанцій. Крім того, судам попередніх інстанцій необхідно встановити наявність чи відсутність факту отримання позивачем певних коштів за вищевказаними договорами, допитати осіб які брали участь у господарських операціях як свідків».

Враховуючи приписи КАС України, а також висновки Вищого адміністративного суду України, суд дійшов висновку, що рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12.02.2013 року у цивільній справі № 1527/2-615/11 є підтвердженням факту укладення між позивачем та ОСОБА_2 договору про взаємні зобов’язання. Також, суд зазначає, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси стягнуто з позивача 239700 (двісті тридцять дев’ять тисяч сімсот) гривень за договором про взаємні зобов’язання від 08 квітня 2009 року.

Отже, суд зазначає, що на підтвердження обставин отримання позивачем коштів 239700 (двісті тридцять дев’ять тисяч сімсот) гривень за договором про взаємні зобов’язання від 08 квітня 2009 року є рішення суду, яке набрало законної сили, отже така обставина є доказаною.

Суд зазначає, що вказаний договір було укладено 08 квітня 2009 року та відповідно кошти у розмірі 239700 (двісті тридцять дев’ять тисяч сімсот) гривень були передані позивачу не раніше його укладання. Разом з тим, відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 000 гривень.

Враховуючи, що податкова перевірка проводилась з 25.11.2009 року по 04.12.2009 рік щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 30.01.2007 року по 30.09.2009 рік вказані обставини отримання позивачем 239700 гривень за договором про взаємні зобов’язання від 08 квітня 2009 року не були підставою для виникнення у позивача обов’язку переходити на загальну систему оподаткування, обліку та звітності у перевіряє мий період, оскільки такий обов’язок мав би виникнути у позивача лише у 2010 році (за наявності відповідних умов).

Разом з тим, враховуючи, що судом не було встановлено доказів отримання позивачем виручки яка перевищує 500 000 гривень за попередні 2007-2008 роки та як наслідок обов’язок позивача перейти на загальну систему оподаткування, суд дійшов висновку про протиправність дій по визначенню податкових санкцій щодо позивача в частині не оподаткування та відображення 239700 гривень за загальною системою оподаткування за перевіряє мий період.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак суд вважає, що відповідач не довів правомірність своїх рішень, що є підставою для їх скасування.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Суворовського району м. Одеси від 30.12.2009 року № 0000347171/0, № 0000348171/0, № 0000349171/0, № НОМЕР_1 прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття таких рішень, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Решта доводів сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 128, 158-163, 167,186, 254 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області, Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет сору ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за участю прокуратури Суворовського району м. Одеси про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Суворовського району м. Одеси від 30.12.2009 року № 0000347171/0, № 0000348171/0, № 0000349171/0 та Рішення Державної податкової інспекції Суворовського району м. Одеси про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.12.2009 року №0000350171.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя                                                                                  С.М. Корой

Суддя                                                                                                    Я.В. Балан

Суддя                                                                                           П.П. Марин