Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
20 жовтня 2009 року справа № 2а-2946/09/1214
зал судового засідання № 10 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді:
суддів: Ханової Р.Ф.
Бадахової Т.П.
Старосуда М.І.
при секретарі судового засідання
Чуріковій Я.О.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_4– особисто
від відповідача: Байрамова Є.В.о.- за дов. від 28 жовтня 2009 року
Байрамова Є.В.о. – за дов. від 21 липня 2009 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги
Лисичанської міської ради
ОСОБА_6
на постанову Лисичанського міського суду Луганської області
від 12 серпня 2009 року (у повному обсязі виготовлена 17 серпня 2009 року)
по адміністративній справі № 2а-2946/09/1214 (суддя Лизенко І.В.)
за позовом ОСОБА_4
до
Лисичанської міської ради
про
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору
поновлення на роботі та про стягнення середнього заробітку
ОСОБА_6
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 12 серпня 2009 року (арк. справи 191-193) задоволені позовні вимоги ОСОБА_4 (арк. справи 1-4, 36-39) до Лисичанської міської ради, внаслідок чого :
- визнане незаконним розпорядження міського голови від 7 травня 2009 року №100 про звільнення позивача;
- поновлено позивача на роботі на посаді начальника управління з питань торгівлі і побутового обслуговування населення Лисичанської міської ради з 12 травня 2009 року;
- стягнуто з Лисичанської міської ради на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 травня 2009 року по 12 серпня 2009 року включно у сумі 12664 грн. 74 коп.;
- стягнуто з Лисичанської міської ради на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 1000 (одну тисячу) гривень;
- стягнуто з ОСОБА_6 на користь Лисичанської міської ради майнову шкоду у сумі 12664 грн. 74 коп.
Постанова суду вмотивована порушенням відповідачем вимог трудового законодавства при звільнені позивача.
В апеляційних скаргах (арк. справи 200-202,205-208) відповідач та третя особа без самостійних вимог на предмет спору просять суд апеляційної інстанції скасувати постанову Лисичанського міського суду від 12 серпня 2009 року та ухвалити нове рішення яким у задоволені адміністративного позову відмовити. Підставами скасування рішення суду першої інстанції апелянти визначають неповне з’ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Позивач в під час апеляційного провадження доводи скаржників відхиляє, просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення, з частковим переглядом стягнутих на його користь сум.
Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1 червня 2001 року працював у виконавчому комітеті Лисичанської міської ради, з 27 березня 2007 року по 11 травня 2009 року на посаді начальника управління з питань торгівлі і побутового обслуговування населення, з якої розпорядженням міського голови від 7 травня 2009 року (арк. справи 9) його було звільнено згідно пункту 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України.
Предметом даного спору є взаємовідносини пов’язані з припиненням публічної служби, внаслідок чого спір правомірно вирішено в межах адміністративного судочинства відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 КАС України.
Звільнення позивача з роботи відбулося з 11 травня 2009 року, до суду з позовом позивач звернувся 10 червня 2009 року, що доводить дотримання ним місячного строку звернення відповідно до частини першої статті 99 КАС України та частини першої статті 233 Кодексу Законів про працю України, що доводить помилковість визнання судом першої інстанції поважності пропуску причин звернення до суду, та спростовує доводи апелянтів щодо наявності факту пропуску строку звернення до суду як підстави відмови у задоволені позовних вимог.
Рішенням п’ятдесят п’ятої сесії п’ятого скликання Лисичанської міської ради від 25 лютого 2009 року за №950 «Про внесення змін у штатний розклад, та структуру виконавчих органів міської ради» (арк. справи 20-21) з 1 березня 2009 року було створене управління економіки міської ради, з одночасним скороченням з 12 травня 2009 року відділу економіки та соціального розвитку та управлінні з питань торгівлі та побутового обслуговування населення. Цим же рішенням було затверджене положення про управління економіки (арк. справи 25-30) з якого вбачається що функціональні обов’язки двох скорочених структурних підрозділів покладені на новоутворене.
Наведене розпорядження прийняте відповідно до компетенції органу міського самоврядування, яким є відповідач у справі, відповідно до пункту 5 частини першої статті 26, статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», є діючим актом органу.
Позивача 4 березня 2009 року відповідно до статті 49-2 Кодексу Законів про працю України було попереджено про звільнення 11 травня 2009 року з займаної посади начальника управління з питань торгівлі та побутового обслуговування населення, внаслідок змін в структурі виконавчих органів міської ради (арк. справи 19). Одночасно з попередженням позивачу була запропонована посада головного спеціаліста відділу труда в Управлінні труда та соціального захисту населення. Від зазначеної посади позивач відмовився, ця обставина не є спірною між сторонами. На момент апеляційного перегляду справи позивач працює заступником начальника Управління праці та соціального захисту населення.
Зазначене звільнення відбулося розпорядженням №100 від 7 травня 2009 року за підписом секретаря міської ради з 11 травня 2009 року, за згодою профспілкового комітету від 6 травня 2005 року (арк. справи 103).
Відповідно до пункту першого статті 40 Кодексу Законів про працю України трудовий договір, у тому числі укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом зокрема у випадку змін в організації виробництва і праці.
Колегія суддів вважає що у межах спірних відносин відбулися зміни в структурі виконавчого органу міського самоврядування, що в розумінні вищенаведеної норми означає наявність змін в організації виробництва і праці.
Судом першої інстанції безпідставно розгляд даного спору вирішений не через аналіз норм, що регулюють вищезазначені зміни, а через скорочення штатів.
Відповідно до частини третьої статті 49-2 одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Колегія суддів вважає що зазначена норма вимагає пропозиції щодо іншої роботи, яка була відповідачем дотримана, а не всіх вакантних посад. З огляду на аналіз приписів зазначеної норми колегія суддів позбавлена можливості погодити висновок суду першої інстанції щодо порушення відповідачем норм наведеної статті внаслідок того що позивачеві при звільнені не було запропоновано усі наявні вакантні посади у виконавчих органах ради кваліфікаційним вимогам до яких він відповідав.
З огляду на зазначене колегія суддів вважає що відповідачем дотримані всі правові норми щодо звільнення позивача, підстави для поновлення його на посаді якої на момент вирішення спору не існує відсутні. Безпідставність поновлення обумовлює безпідставність стягнення заявлених витрат.
Інші доводи апелянтів колегія суддів не приймає як такі що не впливають на правильність вирішення спору. Колегія суддів не приймає правову позицію апелянтів з огляду на протиправність виходу за межі позовних вимог, з огляду на дотримання судом першої інстанції норм частини другої статті 11 КАС України.
Колегія суддів зазначає що вирішення спору стосовно відшкодування маральної шкоди не можливе без притягнення до участі у справі органів Державного казначейства України, як таких що здійснюють касове обслуговування місцевого бюджету. З огляду на результати апеляційного перегляду, зазначене питання як і питання щодо присудження (відшкодування) сум позивачу не досліджується колегією суддів як такі що не впливають на вирішення спору по суті.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повністю з’ясовані обставини, що мають значення для справи, але порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Відповідно до частини 6 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної інстанції ухвалить нове судове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 24, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційні скарги Лисичанської міської ради Луганської області та ОСОБА_6 на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 12 серпня 2009 року у справі № 2а-2946/09/1214 задовольнити.
Скасувати постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 12 серпня 2009 року у справі № 2а-2946/09/1214.
Прийняти нову постанову.
У задоволені позову ОСОБА_4 до Лисичанської міської ради Луганської області про скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошені її вступна та резолютивні частини у судовому засіданні в присутності позивача та представника відповідача і третьої особи 20 листопада 2009 року. Повний текст складений та підписаний 20 листопада 2009 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий Р.Ф. Ханова
Судді Т.П.Бадахова
М.І. Старосуд