ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2017Справа №910/127/17

За позовом Національного антикорупційного бюро України

до 1) Державного підприємства "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України"

2) Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

3) Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод залізобетонних шпал"

третя особа 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 3 -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація КРТ"

третя особа 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 3 -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ"

третя особа 3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 3 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промбудколія"

третя особа 4 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 3 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма Колія"

третя особа 5 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 3 - Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський стрілочний завод"

третя особа 6 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 3 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельмаш 2017"

третя особа 7 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - ОСОБА_2

про визнання договору № ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015 недійсним.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Майстренко О.М., Семенчук М.А.

від відповідача 1: Бірюкова О.М.

від відповідача 2: Гайдаєнко Т.В.

від відповідача 3: Гарбовська І.О.

від третьої особи 1: Костич О.І.

від третьої особи 2: Гуровська О.В.

від третьої особи 3: не з'явився

від третьої особи 4: не з'явився

від третьої особи 5: не з'явився

від третьої особи 6: не з'явився

від третьої особи 7: ОСОБА_1

вільні слухачі: ОСОБА_10, ОСОБА_11

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національне антикорупційне бюро України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України", ПАТ "Українська залізниця" та ПрАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал" про визнання недійсним договору поставки №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015, укладеного між ДП "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" та ПрАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал".

В обґрунтування позовних вимог Національне антикорупційне бюро України посилається на недотримання процедури закупівлі згідно Закону України "Про здійснення державних закупівель"; перевищення повноважень при укладенні додаткової угоди № 1 від 01.12.2015 до оспорюваного договору; укладення договору поставки №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015 з метою, що завідомо суперечить інтересам держави (ст. 207 Господарського кодексу України, ст. 228 Цивільного кодексу України).

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі № 910/127/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого Господарського суду України від 08.08.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 у справі № 910/127/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами повторного автоматичного розподілу справу № 910/127/17 передано на розгляд судді Турчина С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 18.08.2017 суддею Турчин С.О. прийнято справу № 910/127/17 до свого провадження та призначено її до розгляду на 07.09.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2017 залучено до участі у справі № 910/127/17 третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 3 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація КРТ" та відкладено розгляд справи на 21.09.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 залучено до участі у справі №910/127/17 третіх осіб 2-6 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 3 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Промбудколія", Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма Колія", Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський стрілочний завод", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельмаш 2017", відкладено розгляд справи на 12.10.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 виправлено технічну описку в ухвалі від 21.09.2017 щодо юридичної адреси Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський стрілочний завод", продовжено строк вирішення спору у справі №910/127/17 на 15 днів, залучено до участі у даній справі третю особу 7 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - ОСОБА_2 та відкладено розгляд справи № 910/127/17 на 24.10.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 виправлено допущену у вступній частині ухвали від 12.10.2017 описку щодо осіб, які з'явились в судове засідання.

В судове засідання 24.10.2017 з'явились представники позивача, відповідача 1, відповідача 2, відповідача 3, третьої особи 1, третьої особи 2 та третьої особи 7.

Представники третьої особи 3, третьої особи 4, третьої особи 5 та третьої особи 6 не з'явились, про розгляд справи належним чином повідомлені ухвалою суду від 12.10.2017.

В судовому засіданні розглянувши клопотання ДП "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України" (відповідача 1) про зупинення провадження у справі (подане до суду 06.09.2017, а.с. 140-142, том 5), суд встановив наступне.

Так, відповідач 1 у своєму клопотанні просить суд зупинити провадження у справі №910/127/17 до набрання чинності рішенням Солом'янського районного суду міста Києва у справі №760/8892/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_12, ОСОБА_20, Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про скасування наказу ПАТ "Укрзалізниця" №312 від 16.05.2017 "Про проведення службової перевірки".

Клопотання про зупинення провадження у даній справі обґрунтоване тим, що Солом'янським районним судом міста Києва здійснюється розгляд спору про скасування наказу ПАТ "Укрзалізниця" №312 від 16.05.2017 "Про проведення службової перевірки", на підставі якого Департаментом аудиту та контролю ПАТ "Українська залізниця" було проведено службову перевірку та за результатами якої складено Акт ревізійної (службової) перевірки № 32/ЦКРУВ-40 від 09.06.2017. Оскільки, як стверджує відповідач 1, позивач посилається на вказаний Акт ревізійної (службової) перевірки в обґрунтування своїх доводів, то необхідним є зупинення провадження у справі №910/127/17 до розгляду справи №760/8892/17.

Згідно із ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи.

Положеннями п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Тобто, метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи.

Наявність одночасно двох цих обставин є необхідною процесуальною підставою для застосування ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі, тобто між двома справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок. Як правило, це виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиціальне значення для іншої справи.

З огляду на підстави заявленого позову, суд прийшов до висновку, що обставини, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для даної справи, у справі №760/8892/17 не встановлюються.

В той же час, представник позивача в судових засіданнях 12.10.2017 та 24.10.2017 зазначив, що не посилається як на підставу заявленого позову на Акт ревізійної (службової) перевірки № 32/ЦКРУВ-40 від 09.06.2017. Вказаний Акт, як вказано представником позивача, відображає позицію ПАТ "Українська залізниця" під час проведення службової перевірки.

За таких обставин, підстави для зупинення провадження у справі відсутні, у зв'язку із чим суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у даній справі.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні 24.10.2017 заявив клопотання про розгляд справи №910/127/17 колегією суддів, посилаючись на складний характер спірних матеріально-правових відносин, значну кількість доказів, які підлягають дослідженню та оцінці та значний об'єм матеріалів справи.

Розглянувши заявлене ДП "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України" клопотання про колегіальний розгляд справи, суд відхилив їх, з огляду на наступне.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Однак, суд зазначає, що питання про необхідність та доцільність призначення колегіального розгляду конкретної справи вирішується судом із урахуванням категорії спору та обґрунтованості клопотання про призначення колегіального розгляду справи, а також з огляду на конкретні обставини, що свідчать про складність кожної конкретної справи.

З огляду на обставини справи, спірні матеріально-правові відносини, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача 1 про призначення колегіального розгляду справи.

Також в судовому засіданні, представник відповідача 1 надаючи пояснення по суті заперечень на позов, заявив усне клопотання про необхідність відкладення розгляду справи для проведення експертизи у даній справі щодо визначення джерел фінансування за спірним договором. Клопотання про призначення експертизи представник відповідача не заявив.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку, що останнє не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

При цьому, зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи.

За висновками суду, обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів, достатніх для розгляду справи у даному судовому засіданні.

Суд також зазначає, що з огляду на обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, у суду відсутня необхідність у спеціальних знаннях для встановлення дійсних обставин справи та вирішення спору між сторонами, у зв'язку із чим суд не вбачає необхідності в призначенні експертизи у даній справі.

Окрім того, представником відповідача 1 конкретно не було зазначено,у чому саме полягає неможливість розгляду справи у даному судовому засіданні. Посилання на значний обсяг матеріалів справи та неможливість учасниками процесу висловити свою позицію по суті спору не є достатньою та обґрунтованою підставою для відкладення розгляду справи.

Суд приймає до уваги, що учасникам процесу були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, розгляд справи неодноразово відкладався для надання можливості ознайомитись із матеріалами справи, надати нові докази, тощо). Разом з тим, представник відповідача 1 не зазначив, які докази можуть бути подані в обґрунтування заперечень на позов.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

При цьому, як зазначено вище, господарський суд має право відкласти розгляд справи лише у межах строків, передбачених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, враховуючи викладене вище, з огляду на приписи ст. 69 ГПК України, суд відмовляє у заявленому усно клопотанні представника відповідача 1 про відкладення розгляду справи.

Представники позивача в судовому засіданні 24.10.2017 підтримали заявлений позов з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача 1 проти позовних вимог заперечив. Згідно із відзивом та поясненнями відповідача 1 наданими в процесі розгляду справи, відповідач 1 позовні вимоги заперечив, посилаючись на наступне:

у відповідача 1 відсутні дві із трьох необхідних ознак "замовника" у розумінні Закону України "Про здійснення державних закупівель", оскільки ДП "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України" не наділено зобов'язаннями забезпечувати потреби держави в перевезеннях у внутрішньому міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг та діяльність ДП "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України" щодо задоволення потреби залізниць та підприємств залізничного транспорту здійснюється останнім на промисловій чи комерційній основі;

не належить відповідач 1 і до "замовника" у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності";

наказ Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці) від №140-Ц/од "Про організацію закупівель і дотримання планової та фінансової дисципліни", Акт ревізії Державної аудиторської служби України №08-30/66 від 01.11.2016, лист Мінекономрозвитку № 3302-05/16629-03 від 23.05.2014 не підтверджують наявності у відповідача 1 такої ознаки "замовника" як "забезпечення потреби держави або територіальної громади";

позивачем не обґрунтовано та не надано доказів того, що договір поставки № ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015 суперечить інтересам держави і суспільства, посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства та порушує публічний порядок;

в матеріалах справи відсутній вирок суду та інші докази, які б підтверджували наявність у ОСОБА_2 наміру укласти угоду із завідомо суперечною інтересам держави метою;

Акт службової перевірки від 09.06.2017 №32/ЦКРУВ-40 не є належним і допустимим доказом по справі, який може містити факти про обставини, які становлять предмет доказування у даній справі;

у відповідності до ст. 241 ЦК України відбулось схвалення додаткової угоди №1 до оспорюваного договору;

договір поставки №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015 укладався з метою отримання прибутку, фінансування договору здійснювалось за рахунок власних коштів підприємства, що обліковуються на єдиному поточному рахунку з спеціальним режимом використання, на якому розміщені кошти підприємств залізничного транспорту. При цьому, як зазначено відповідачем 1 ПАТ "Українська залізниця" виступає тільки розпорядником таких коштів.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні зазначив, що при вирішенні судом спору у даній справі він покладається на розсуд суду. У своїх письмових пояснення, поданих по справі навів обставини щодо виконання договору та здійснення оплат за договором. Також відповідач 2 зазначив, що в Акті ревізії Державної аудиторської служби України №08-30/66 від 01.11.2016 було зафіксовано тільки порушення законодавства під час укладення договору та будь-яких інших наслідків з боку контролюючого органу акт не створював. Відповідач 2 вказує, що на виконання вимог наказу Укрзалізниці № 556-Ц від 11.10.2011, з метою вжиття відповідних підготовчих дій для здійснення закупівлі продукції (матеріалів скріплення залізобетонних шпал) ДП "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України" було внесено дані до АС "Моніторинг" щодо техніко-економічного обґрунтування закупівлі матеріально-технічних ресурсів та вжито ряд заходів щодо комерційних пропозицій поставки матеріалів для скріплення залізобетонних шпал.

Представник відповідача 3 проти позовних вимог заперечив. У своїх поясненнях по суті заперечень на позов відповідач 3 посилався на те, що договір поставки було укладено з метою задоволення потреб залізниці у матеріально-технічних ресурсах та отримання прибутку від здійснення комерційної діяльності; позивач не є стороною договору, а тому не може вимагати визнання недійсним договору поставки; доводи позивача про те, що договір суперечить інтересам держави не обґрунтовані.

Представник третьої особи 1 проти позовних вимог заперечив. У своїх поясненнях по суті заперечень на позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація КРТ" посилається на наступне: відповідач 1 не є " замовником" у розумінні Закону України " Про здійснення державних закупівель", застосування передбаченої даним Законом процедури закупівлі до правовідносин, що виникли в процесі укладення оспорюваного договору не вимагалося, а тому оспорюваний договір не може бути визнаний недійсним з підстав недотримання при його укладанні вимог вказаного Закону України;

позивачем не доведено у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, наявність протиправних наслідків цієї угоди, а також наявність вини сторін у формі умислу;

додаткова угода №1 до оспорюваного договору, у розумінні ст. 241 ЦК України, була схвалена з боку відповідача 2, у вигляді вчинення останнім дій, що свідчать про прийняття до виконання зобов'язань за оспорюваним договором у редакції додаткової угоди №1.

Представник третьої особи 2 - ТОВ "Метінвест-СМЦ" проти позовних вимог заперечив, однак письмових пояснень не надала, посилаючись на неотримання копії позову та доданих до нього документів. Однак, 04.10.2017 третя особа 2 подала до суду копію договору поставки №П-278489/12/15 від 01.12.2015 укладеного з відповідачем 3.

Представник третьої особи 3 - ТОВ "Промбудколія" в судове засідання не з'явився. У своїх письмових поясненнях від 05.10.2017 надав суду пояснення щодо укладеного з відповідачем 3 договору поставки №11/211 від 24.12.2015.

Представник третьої особи 4 - ТОВ "Науково-виробнича фірма Колія" в судове засідання 24.10.2017 не з'явився, витребуваних судом пояснень не надав. Про розгляд справи третя особа 4 була належним чином повідомлена ухвалою суду від 12.10.2017.

Представник третьої особи 5 - ПАТ "Дніпропетровський стрілочний завод" в судове засідання не з'явився. У своїх письмових поясненнях від 05.10.2017 надав суду пояснення щодо укладеного з відповідачем 3 договору поставки №11169 від 06.11.2015.

Представник третьої особи 6 - ТОВ "Ельмаш 2017" в судове засідання 24.10.2017 не з'явився, витребуваних судом пояснень не надав. Про розгляд справи третя особа 6 була належним чином повідомлена ухвалою суду від 12.10.2017.

Представник ОСОБА_2 (третьої особи 7) позовні вимоги заперечив та надав суду письмові пояснення, в яких в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що відповідач 1 здійснює комерційну діяльність; позивачем не доведено, що оспорюваний договір суперечить інтересам держави; відсутні докази вчинення корупційного правопорушення; відсутній вирок та інші докази в підтвердження наявності наміру порушити публічний порядок. Також третя особа 7 посилається на наступне схвалення правочину шляхом підписання додаткової угоди №1 до договору.

Розгляд даної справи, у відповідності до приписів ст. 81-1 ГПК України, здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні 24.10.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.11.2015 між ПрАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал" (відповідачем 3) як постачальником та Державним підприємством "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" (відповідачем 1) як замовником укладено договір поставки №ЦУПП-04/0049/15 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію найменування, марка і кількість якої вказується в специфікаціях до договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, постачальник зобов'язався поставити замовнику наступну продукцію: накладки, підкладки, клеми, втулки, болти та шайби.

Згідно із п. 4.2 договору, загальна сума договору складається з сум підписаних специфікацій, які є невід`ємною частиною договору, та визначається як сумарна вартість партій товару, переданих у власність замовника згідно товарно-супровідних документів протягом терміну дії договору.

Відповідно до специфікації №1 до договору загалом вартість продукції складає 151725174,43 грн.

Додатковою угодою №1 від 01.12.2015 до договору внесено зміни. Так, сторони зазначили, що приймаючи до уваги, що в установленому порядку згідно Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанов Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення ПАТ "Українська залізниця" та від 02.09.2015 №735 "Питання ПАТ "Українська залізниця" проведено державну реєстрацію ПАТ "Укрзалізниця", яке є правонаступником Укрзалізниці та підприємств і установ, у тому числі Державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України", реорганізованих шляхом злиття, вирішили внести зміни:

- до преамбули договору та викласти її в редакції таким чином, що покупцем по договору буде ПАТ "Українська залізниця" в особі в.о. начальника Філії "Центр управління промисловістю";

- до ціни договору, доповнивши договір специфікацією №2 на суму 10 679 093,12 грн.;

- до розділу договору "Юридичні адреси та банківські реквізити сторін" в частині зміни реквізитів покупця, виклавши їх таким чином, що покупцем по договору буде ПАТ "Українська залізниця" в особі Філії "Центр управління промисловістю".

Національним антикорупційним бюро України з попередньою правовою кваліфікацією за частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000089 за ознаками кримінального корупційного правопорушення у відносинах, що виникли у зв`язку з укладенням договору поставки №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015.

В обґрунтування заявлених вимог, Національне антикорупційне бюро України посилається на недотримання процедури закупівлі згідно Закону України "Про здійснення державних закупівель"; перевищення повноважень при укладенні додаткової угоди № 1 від 01.12.2015 до оспорюваного договору; укладення договору поставки №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015 з метою, що завідомо суперечить інтересам держави (ст. 207 Господарського кодексу України, ст. 228 Цивільного кодексу України).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 08.08.2017, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В Інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/680/17 від 27.03.2017 "Про деякі питання застосування положень пункту 13 частини 1 статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" визначено, що суд має надати оцінку підставам, з яких подано позов Національним антикорупційним бюро України, зокрема, шляхом дослідження причинно-наслідкового зв'язку між оспорюваною угодою і виконанням Національним антикорупційним бюро України покладених на нього завдань та (або) обов'язків, визначених Законом України "Про Національне антикорупційне бюро України".

Так, господарським судам слід враховувати, що такі позови можуть подаватися Національним антикорупційним бюро України для попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, а також запобігання вчиненню нових за наслідками порушення відповідного кримінального провадження (з внесенням даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань).

При цьому треба брати до уваги, що підслідність Національного антикорупційним бюро України визначено частиною п'ятою статті 216 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з якою детективи Національного бюро здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-1, 368, 368-2, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України.

Водночас згідно з абзацом третім пункту 3 частини п'ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України детективи Національного бюро з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів, які віднесені цією статтею до його підслідності, за рішенням Директора Національного бюро та за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури можуть також розслідувати злочини, які віднесені до підслідності слідчих інших органів.

Таким чином, Національне антикорупційним бюро України як орган, що створений для захисту інтересів держави, має право на звернення до суду із зазначеними позовами з огляду на імперативні приписи Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" і на виконання покладених на нього завдань та (або) обов'язків.

В силу приписів ст. 1 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" № 1698-VII від 14.10.2014, Національне антикорупційне бюро України є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових. Завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.

Статтею 16 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" визначено обов'язки Національного антикорупційного бюро України.

Пунктом 13 частини 1 статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" Національному бюро та його працівникам для виконання покладених на них обов'язків, які визначені у статті 16 цього Закону, надається право за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.

За Конвенцією ООН проти корупції (ратифікована Законом України від 18.10.2006 №251-V), зокрема, в частині забезпечення проведення ефективної скоординованої політики протидії корупції (ч. 1 ст. 5), надання такому органу (створеному з метою протидії корупції) можливості виконувати свої функції ефективно (ч. 2 ст. 6), запобігання зловживанню процедурами, які регулюють діяльність приватних юридичних осіб (п. d ч. 2 ст. 12), то попередження, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень в публічній і приватній сферах суспільних відносин є пріоритетним завданням держави України, а відтак наявність ознак такого правопорушення у відповідному правочині є порушенням інтересів держави.

Отже, Національне антикорупційне бюро України, за наявності ознак корупційного діяння, зобов'язане вжити ефективних заходів для припинення корупційного правопорушення, в тому числі, шляхом подання відповідного позову про визнання угоди недійсною у порядку визначеному законодавством України.

Наведене також узгоджується із позицією Вищого господарського суду України наведеною у поставі від 22.08.2017 по справі №910/24263/16.

У відповідності до Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 10.04.2014 №1197-VII, цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно із ст. 3 Закону України "Про здійснення державних закупівель", закупівлі здійснюються за такими принципами, зокрема, максимальна економія та ефективність; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Статтею 21 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

В силу приписів ч. 2 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.

Отже, у разі звернення Національного бюро з відповідними позовами про визнання угод недійсними, за умови, що такий спір пов'язаний зі здійсненням суб'єктами господарювання господарської діяльності, та з урахуванням дотримання суб'єктного складу сторін, визначеного статтями 1, 2, 21 ГПК України, такі спори підлягають розгляду господарськими судами.

Як вбачається із матеріалів справи, Національним антикорупційним бюро України з попередньою правовою кваліфікацією за частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000089 за ознаками кримінального корупційного правопорушення у відносинах, що виникли у зв'язку з укладенням договору поставки №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015.

З огляду на наведені вище норми Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", Господарського процесуального кодексу України, положення Конвенції, а також норми Закону України "Про здійснення державних закупівель", за наявності досудового розслідування у кримінальному провадженні за №52016000000000089 за ознаками кримінального корупційного правопорушення у відносинах, що виникли у зв'язку з укладенням договору поставки №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015, суд вважає, що Національне антикорупційне бюро України є належним позивачем у даній справі.

Як визначено у п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/680/17 від 27.03.2017 "Про деякі питання застосування положень пункту 13 частини 1 статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", розглядаючи справи за позовами Національного бюро про визнання угод недійсними, суди мають досліджувати такі угоди в контексті статті 203 Цивільного кодексу України, яка визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, частини третьої статті 228 ЦК України, статті 207 Господарського кодексу України та інших норм чинного законодавства України, які містять підстави недійсності угод.

Під час вирішення такого спору судам, зокрема, необхідно встановлювати такі обставини: наявність або відсутність підстав для визнання недійсною спірної угоди, передбачених нормами, на які посилається позивач, мотивуючи позовні вимоги; правові норми, які підлягають застосуванню до цих спірних правовідносин; відповідність або невідповідність змісту цієї угоди ЦК України та ГК України, іншим актам законодавства, інтересам суспільства, його моральним засадам.

У відповідності до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Однією з підстав визнання договору № ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015 недійсним позивач називає недотримання процедури закупівлі згідно Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; двоступеневі торги; запит цінових пропозицій; попередня кваліфікація учасників; переговорна процедура закупівлі.

Згідно із ч. 5 ст. 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" забороняється укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) визначено, що цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1 мільйон 500 тисяч гривень.

Як було встановлено судом, у відповідності до Специфікації № 1 до договору загалом вартість продукції складає 151725174,43 грн., що відповідає встановленій у ч. 1 ст. 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" сумі товарів, що застосовується до замовників у розумінні цього Закону.

У відповідності до пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель" замовник у розумінні цього Закону - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі за наявності однієї з таких ознак:

юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів;

органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи;

у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Отже, для вирішення питання чи є Державне підприємство "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" "замовником" у розумінні Закону України "Про здійснення державних закупівель" необхідно встановити наявність складових елементів, які визначають ознаки "замовника" згідно даного Закону.

Так, Державне підприємство "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" для визначення його як замовника у відповідності до Закону України "Про здійснення державних закупівель" має бути:

підприємством, яке забезпечує потреби держави або територіальної громади,

така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі

та за наявності однієї з таких ознак:

юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів;

органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи;

у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

У відповідності до Статуту ДП "УПП УЗ" (у редакції чинній на час укладення оспрюваного договору) Державне підприємство "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" засноване на державні власності, віднесене до сфери управління Державної адміністрації залізничного транспорту України.

Згідно із п. 5.1., п. 5.2. Статуту ДП "УПП УЗ", майно підприємства становлять основні фонди, нематеріальні активи та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється на праві господарського відання.

У відповідності до положень Статуту ДП "УПП УЗ", Державне підприємство "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" підпадає під одну з ознак "замовника" у розумінні статті ст. 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель", а саме як визначено законом - у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Згідно із ч. 1 ст. 62 Господарського кодексу України, підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності (ч. 2 ст. 62 ГК України).

У відповідності до ст. 73 Господарського кодексу України, державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління (ч. 1). Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами (ч. 2). Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління (ч. 3). Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова "державне підприємство" (ч. 4). Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства (ч.8.).

Стаття 74 Господарського кодексу України визначає, що державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу (ч. 1). Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання (ч. 2). Статутний капітал державного комерційного підприємства утворюється уповноваженим органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу державного комерційного підприємства встановлюється зазначеним уповноваженим органом (ч. 3).

При цьому, сам факт діяльності підприємства як державного комерційного підприємства не впливає на встановлення ознаки "замовника" у розумінні статті ст. 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель", оскільки визначення діяльності, яка здійснюється на промисловій чи комерційній основі у значенні даного Закону має місце при забезпеченні підприємством потреб держави або територіальної громади.

Згідно із положеннями Статуту Державне підприємство "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" віднесене до сфери управління Державної адміністрації залізничного транспорту України.

Згідно із витягом Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником відповідача 1 є Міністерство транспорту та зв'язку України.

Відповідно до п. 4 Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 року за № 262, Державна адміністрація залізничного транспорту (Укрзалізниця) є органом управління залізничним транспортом загального користування, підвідомчим Мінінфраструктури (п. 1).

У відповідності до п. 3 Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, основними завданнями Укрзалізниці є: 1) організація злагодженої роботи залізниць і підприємств з метою задоволення потреб суспільного виробництва і населення в перевезеннях; 2) забезпечення ефективної експлуатації залізничного рухомого складу, його ремонту та оновлення; 3) розроблення концепцій розвитку залізничного транспорту; 4) вжиття заходів для забезпечення безпеки функціонування залізничного транспорту, його інфраструктури та надійності його роботи.

Пунктом 4 Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, основними завданнями Укрзалізниці визначено, що Укрзалізниця відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, сприяє забезпеченню потреб залізничного транспорту у матеріально-технічних, паливно-енергетичних, залучених фінансових ресурсах та послугах, які пов'язані із здійсненням запозичень, зокрема юридичних та тих, що надають міжнародні рейтингові агенції.

В статті 1 Закону України "Про залізничний транспорт" № 273/96-ВР від 04.07.1996 (у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) передбачено, що залізничний транспорт - виробничо-технологічний комплекс підприємств залізничного транспорту, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо; підприємства залізничного транспорту - суб'єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері залізничного транспорту.

Стаття 2 Закону України "Про залізничний транспорт" визначає, що залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях. Діяльність залізничного транспорту як частини єдиної транспортної системи країни сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України. Підприємства залізничного транспорту у взаємодії з іншими видами транспорту повинні своєчасно і якісно здійснювати перевезення пасажирів і вантажів, забезпечувати безпеку руху, розвивати сферу транспортного обслуговування народного господарства та населення.

За змістом пункту 2.1. Статуту ДП "УПП УЗ", метою діяльності відповідача 1 є задоволення потреби залізниць та підприємств залізничного транспорту у видобуванні, виготовленні та постачанні щебеню, піску, гравію, шпал, брусів стрілочних переводів, опор контактної мережі, інших залізобетонних виробах та матеріально-технічних ресурсах здійснення господарської комерційної діяльності і отримання на цій підставі прибутку.

Також у відповідності до п. 2.2. Статуту ДП "УПП УЗ", предметом діяльності підприємства є, зокрема, матеріально-технічне забезпечення підприємств, організацій та установ залізничного транспорту та інших споживачів.

З аналізу положень Статуту ДП "УПП УЗ", мети та предмета діяльності підприємства у сукупності, враховуючи наведені вище приписи законодавства, вбачається, що Державне підприємство "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" здійснює задоволення потреб залізниць та підприємств залізничного транспорту у видобуванні, виготовленні та постачанні щебеню, піску, гравію, шпал, брусів стрілочних переводів, опор контактної мережі, інших залізобетонних виробах та матеріально-технічних ресурсах, а також здійснює господарську комерційну діяльність і отримує на цій підставі прибуток.

Статтею 10 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що економічні відносини АТ "Укрзалізниця" та його залежних господарських товариств, порядок взаємодії між ними, включаючи розподіл доходів (прибутку) від перевезень, розрахунки за послуги та роботи, інші розрахунки, пов'язані з централізованим постачанням товарно-матеріальних цінностей, незбереженням вантажу, пошкодженням об'єктів залізничного транспорту загального користування, ремонтом рухомого складу, виготовленням запасних частин, здійснюються з урахуванням єдиної технології роботи в порядку, що визначається АТ "Укрзалізниця".

Доходи залізниць за перевезення вантажів і пасажирів у прямому сполученні формуються з урахуванням їх конкретного внеску в процес перевезень. Організація розрахунків за ці перевезення та використання рухомого складу здійснюється через єдину систему розрахунків шляхом відкриття єдиного поточного рахунку АТ "Укрзалізниця" із спеціальним режимом використання.

Наказом Міністерства інфраструктури України № 872 від 04.11.2013 затверджено Положення про порядок зарахування дохідних надходжень з поточних рахунків зі спеціальним режимом використання залізниць і підприємств, підпорядкованих Державній адміністрації залізничного транспорту України, на єдиний поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Державної адміністрації залізничного транспорту України (надалі - наказ Мініфраструктури №872 від 04.11.2013).

Відповідно до п. 2 Наказу Мініфраструктури №872 від 04.11.2013 для збору дохідних надходжень від основної діяльності залізничного транспорту в банках відкриваються:

єдиний поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Укрзалізниці за її місцезнаходженням;

поточні рахунки зі спеціальним режимом використання: за місцезнаходженням управлінь залізниць (Донецької, Львівської, Одеської, Придніпровської, Південно-Західної, Південної); державного підприємства "Український Державний розрахунковий центр міжнародних перевезень"; державного підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України"; державного підприємства "Український транспортно-логістичний центр"; інших підприємств, підпорядкованих Укрзалізниці, які проводять розрахунки за перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу, пошти та пов'язані з ними послуги; єдиних технологічних центрів з обробки перевізних документів; за місцями інкасації виручки, отриманої за перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу, пошти та пов'язані з ними послуги.

Пунктом 6 Наказу Мініфраструктури №872 від 04.11.2013 визначено, що Укрзалізниця з єдиного поточного рахунку зі спеціальним режимом використання на підставі свого платіжного доручення здійснює такі перерахування:

1) на поточні рахунки управлінь залізниць:

доходи від перевезень, якщо фактичні дохідні надходження менші нарахованих доходів залізниці;

2) на поточні рахунки підприємств і структурних підрозділів Укрзалізниці:

доходи від перевезень;

кошти, що не входять до складу доходів від перевезень;

кошти на виконання грошових зобов'язань Укрзалізницею за договорами про придбання рухомого складу, машин і механізмів, іншого обладнання, централізоване придбання матеріалів для ремонту верхньої будови колії, палива та інших товарно-матеріальних цінностей, а також підготовку нормативної документації, проведення науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт для виробничих потреб, ремонт і модернізацію рухомого складу, який перебуває на обліку в підприємствах, підпорядкованих Укрзалізниці.

З наведеного вбачається, що з метою виконання основних завдань покладених на Державну адміністрацію залізничного транспорту України, відкривається єдиний поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Укрзалізниці, з якого в подальшому здійснюється перерахування коштів на підставі платіжного доручення Укрзалізниці, в тому числі, на централізоване придбання матеріалів для ремонту верхньої будови колії.

Пунктом 6 Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, основними завданнями Укрзалізниці передбачено, що Укрзалізниця в межах своєї компетенції видає накази, обов'язкові для виконання залізницями та підприємствами, які входять до сфери управління Укрзалізниці, організує та контролює їх виконання.

З метою вдосконалення механізму фінансового забезпечення залізниць, підприємств, об'єднань, установ та організацій, підпорядкованих Укрзалізниці, з урахуванням специфіки функціонування залізничного транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу Державною адміністрацією залізничного транспорту України прийнято наказ №069-Ц від 28.02.2012 "Про затвердження та введення в дію Порядку щомісячного формування та виконання оперативного плану надходження коштів та їх використання по Укрзалізниці" (а.с. 98-122, том 11).

Відповідно до Порядку щомісячного формування та виконання оперативного плану надходження коштів та їх використання по Укрзалізниці, централізоване фінансування - фінансування на центральне забезпечення паливом, матеріально-технічними ресурсами (далі - МТР), капітальні ремонти, капітальні інвестиції, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, нормативну документацію, утримання апарату Укрзалізниці, інформаційні послуги, супроводження та експлуатацію централізованих автоматизованих систем, інші централізовані проплати, необхідні для функціонування єдиного виробничо-технологічного комплексу згідно з оперативним планом надходження коштів та їх використання по Укрзалізниці; матеріально-технічне забезпечення (МТЗ) - це забезпечення матеріалами, запасними частинами, паливом, обладнаннях: та іншими матеріально-технічними ресурсами в обсягах, необхідних для забезпечення безперебійної виробничої ремонтно-експлуатаційної, будівельної та іншої, діяльності залізничного транспорту.

Згідно із п. 1.2. Порядку щомісячного формування та виконання оперативного плану надходження коштів та їх використання по Укрзалізниці, основою для формування щомісячного оперативного плану надходження коштів та їх використання по Укрзалізниці, оперативного плану надходження коштів та їх використання по залізниці підприємству є річний фінансовий план діяльності залізниць, фінансові плани підприємств, підпорядкованих Укрзалізниці, рішення Ради Укрзалізниці.

Пунктом 4.4. Порядку щомісячного формування та виконання оперативного плану надходження коштів та їх використання по Укрзалізниці передбачено, що для ДП "Управління промислових підприємств Укрзалізниці" планується фінансування на поточний місяць на централізоване придбання для залізниць матеріально-технічних ресурсів, обладнання тощо, відповідно до плану (контрольних завдань) централізованого матеріально - технічного забезпечення, виконання першочергових програм по централізованому забезпеченню та в межах фінансових можливостей в цілому по Укрзалізниці.

У відповідності до ст. 4 Закону України "Про здійснення державних закупівель", закупівля здійснюється відповідно до річного плану. Річний план та зміни до нього безоплатно оприлюднюються на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель (далі - веб-портал Уповноваженого органу) протягом п'яти робочих днів з дня затвердження річного плану або змін до нього.

Як вбачається із матеріалів справи, планом закупівель на 2015 рік ДП "УПП УЗ" закупівля визначеної у договорі продукції не була передбачена.

Питання організації закупівель і дотримання планової та фінансової дисципліни та підприємствами залізничного транспорту, в тому числі і ДП "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" на момент укладення договору було врегульовано Наказом голови комісії з реорганізації - в.о. генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту №140-Ц/од від 14.05.2015 (а.с. 92-108, том 1).

Вказаним Наказом було затверджено та введено в дію Порядок організації закупівель матеріально-технічних ресурсів та зобов'язано начальників залізниць - головам комісій з реорганізації, керівникам підприємств залізничного транспорту - головам комісій з реорганізації, головам комітетів з конкурсних торгів забезпечити проведення процедур закупівель з дотриманням вимог чинного законодавства у сфері закупівель, наказів Укрзалізниці та відповідно до Порядку.

У розділі 3, 5 Порядку організації закупівель матеріально-технічних ресурсів передбачено підготовку та затвердження специфікованих спеціалізованих планів матеріального-технічного забезпечення та капітальних інвестицій, які затверджуються Рішеннями Ради Укрзалізниці і є підставами для проведення закупівель.

Відповідно до п. 5.6 Порядку організації закупівель матеріально-технічних ресурсів, визначено, що залізниці організовують та забезпечують проведення процедур закупівель здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства, наказів та цього Порядку, при необхідності забезпечивши участь структурних підрозділів Укрзалізниці, служб-замовників залізниць у тому числі на етапах узгодження документації конкурсних торгів, розгляду пропозицій конкурсних торгів учасників і проектів договорів.

У додатку № 12 до Порядку організації закупівель матеріально-технічних ресурсів наведено перелік залізниць та підприємств залізничного транспорту, на які розповсюджується дія наказу Укрзалізниці № 140-Ц/од від 14.05.2015, серед яких зазначено відповідача 1 - ДП "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України".

Державне підприємство "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" наказом від 03.06.2015 №ЦУПП-4/125 затверджено Склад комітету з конкурсних торгів ДП "УПП УЗ", Положення про комітет з конкурсних торгів ДП "УПП УЗ" та Порядок здійснення процедур закупівель комітетом з конкурсних торгів ДП "УПП УЗ" (а.с. 69, том 2).

Наказом № 4-Ц/КомТ від 21.10.2015 Голови комісії з реорганізації - в.о. генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту ОСОБА_16 було затверджено та введено в дію Рішення засідання Ради Укрзалізниці від 30.09.2015, оформленого протоколом № 4 (а.с. 77-91, том 1).

Вказаним рішенням засідання Ради Укрзалізниці було затверджено скориговані контрольні завдання щодо основних фінансово-економічних показників на 2015 рік, в тому числі скориговані контрольні завдання централізованого матеріально-технічного забезпечення залізниць через ДП "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" на 2015 рік із залученими коштами (п. 2.1.10, п. 2.2.).

Як вбачається із матеріалів справи на підставі "Скоригованих контрольних завдань загального матеріально-технічного забезпечення залізниць на 2015 рік", прийнятих Радою Укрзалізниці від 30.09.2015, затверджених наказом № 4-Ц/КомТ" складено "Специфіковану потребу забезпечення матеріалами верхньої будови колії на 2015 рік основна діяльність, додаткові обсяги".

Листом Департаменту колії і споруд за вих. № ЦП-8/996 від 15.10.2015 "Специфікована потреба забезпечення матеріалами верхньої будови колії на 2015 рік "основна діяльність, додаткові обсяги" була направлена до ДП "УПП УЗ" для здійснення постачання матеріалів верхньої будови колії у відповідності до потреби.

В рамках "Специфікованої потреби забезпечення матеріалами верхньої будови колії на 2015 рік основна діяльність, додаткові обсяги" між ДП "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" та ПрАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал" було укладено договір поставки №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015.

З матеріалів справи вбачається, що між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та ПАТ "Державний ощадний банк України" укладено договір банківського рахунку №863-67/2014-ЦЮ від 30.07.2014, відповідно до умов якого Державній адміністрації залізничного транспорту України відкрито поточний рахунок з спеціальним режимом використання за №260343011285.

Як вбачається із виписки по рахунку ДП "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" за № 26008300554660 (а.с. 113, том 1) у листопаді 2015 року, Державною адміністрацією залізничного транспорту України здійснювалось перерахування централізованого фінансування з рахунку №260343011285 з призначенням платежу "Перерахування коштів згідно наказу № 4-Ц/КомТ від 21.10.2015 без ПДВ" на відповідний рахунок ДП "УПП УЗ".

Відповідні перерахування здійснювались на підставі листів ДП "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" до Голови комісії з реорганізації - в.о. генерального директора Укрзалізниці ОСОБА_16 від 17.11.2015, від 24.11.2015, від 26.11.2015, від 30.11.2015 (а.с. 114-117, том 1).

Згідно із випискою по рахунку філії "ЦУП" ПАТ "Українська залізниця" №26002300149985 (а.с. 110-112, том 1), у грудні 2015 року ПАТ "Українська залізниця" здійснювало відповідне перерахування централізованого фінансування з рахунку №260323011661 на відповідний рахунок філії "ЦУП" ПАТ "Українська залізниця".

Відповідні перерахування здійснювались на підставі листів Філії "Центр управління промисловістю" ПАТ "Українська залізниця" до в.о. голови правління ПАТ "Українська залізниця" ОСОБА_16 від 14.12.2015, від 15.12.2015, від 16.12.2015, від 18.12.2015, від 21.12.2015, від 22.12.2015, від 23.12.2015, від 24.12.2015, від 28.12.2015, від 29.12.2015 (а.с. 118-132, том 1).

Згідно із вказаних виписок по рахунку ДП "УПП УЗ" та філії "ЦУП" ПАТ "Українська залізниця" вбачається, що отримане централізоване фінансування ДП "УПП УЗ" та філія "ЦУП" ПАТ "Українська залізниця" перераховували на рахунок ПрАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал" як оплату за договором № ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015.

Окрім того, зі змісту листів від ДП "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" від 17.11.2015, від 24.11.2015, від 26.11.2015, від 30.11.2015 на підставі яких здійснювалось перерахування коштів за оспрюваним договором, відповідач 1 просив здійснювати перерахування централізованого фінансування згідно із наказом Укрзалізниці № 4Ц/КомТ від 21.10.2015.

З наведеного вище вбачається, що фінансування закупівель за спірним договором здійснювалось за рахунок коштів Державної адміністрації залізничного транспорту України та підставою для перерахування вказаного централізованого фінансування було рішення Ради Укрзалізниці від 30.09.2015, введеного в дію наказом Укрзалізниці від 21.10.2015 № 4-Ц/КомТ.

Доводи відповідача 1 про те, що фінансування договору здійснювалось за рахунок власних коштів підприємства не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються вище встановленими судом обставинами.

При цьому, зі змісту наказу Укрзалізниці № 4Ц/КомТ від 21.10.2015 вбачається, що у 2015 році діяльність залізниць, в тому числі ДП "УПП УЗ" була збитковою, що також спростовує посилання відповідача 1 на те, що фінансування оспрюваного договору здійснювалось за рахунок власних коштів підприємства.

Щодо посилань відповідача 1 на те, що у розрахунках за оспорюваним договором Укрзалізниця у відповідності до Порядку економічних взаємовідносин на залізничному транспорті України, затвердженого Наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України №251-Ц від 03.07.2000, була лише розпорядником коштів поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, на якому були кошти отримані залізницями та підприємствами залізничного транспорту, то суд зазначає наступне.

Наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України №251-Ц від 03.07.2000 затверджено Порядок економічних взаємовідносин на залізничному транспорті України (а.с. 260 - 270, том 2), дія якого поширюється на залізниці, а також на об'єднання, підприємства, установи, організації і відокремлені підрозділи залізниць та підприємств залізничного транспорту, які пов'язані з організацією та забезпеченням процесу перевезень і входять до сфери управління Укрзалізниці.

Згідно із пп. 2.2.1. Порядку економічних взаємовідносин на залізничному транспорті України, Укрзалізниця розподіляє доходи між учасниками перевезень згідно із виконаними обсягами перевезень відповідно до Порядку перерозподілу надходжень доходу від основної діяльності залізничного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 316 від 30.03.2011 та Інструкції про порядок розподілу та формування доходів від перевезень і виконання пов'язаних з ними робіт (послуг) та витрат, пов'язаних з перевезеннями за міжнародними угодами, затвердженої наказом Укрзалізниці від 27.06.2013 №205-Цод.

Пунктом 2.1. Порядку економічних взаємовідносин на залізничному транспорті України визначено, що у зв'язку із особливостями організації перевезень виникають внутрішні та внутрішньогосподарські розрахунки між підприємствами залізничного транспорту, залізницями і їх відособленими підрозділами. Умовою внутрішніх та внутрішньогосподарських розрахунків є наявність у кожного із учасників окремого або самостійного балансу, що входить до складу зведеного балансу Укрзалізниці; при внутрішніх та внутрішньогосподарських розрахунках вимога платежу оформляється шляхом виписки повідомлення (авізо) і направляється до платника, минаючи установи банків.

Відповідно до пп. 2.2.1. Порядку економічних взаємовідносин на залізничному транспорті України, доходи, які належать залізницям за виконані перевезення і пов'язані з ними роботи (послуги) після перерозподілу дохідних надходжень, є доходами від перевезень. Грошові кошти за організацію та перевезення вантажів, пасажирів та інші операції, пов'язані з перевезеннями, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання (розподільчі рахунки) залізниць, підприємств та Укрзалізниці і належать усім учасникам єдиного виробничо-технологічного процесу перевезень, є виручкою від перевезень, яка підлягає розподілу між підприємствами залізничного транспорту, які беруть участь у перевезеннях.

Однак, відповідачем 1 не надано суду доказів в підтвердження того, що перерахунок коштів здійснювався з поточного рахунку ДП "УПП УЗ".

Первинних документів про наявність на такому рахунку власних коштів ДП "УПП УЗ", матеріали справи не містять.

Як встановлено судом, поставка продукції, яку ПрАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал" поставляв ДП "УПП УЗ" за договором поставки №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015, здійснювалась такими постачальниками зокрема, ТОВ "Корпорація КРТ" (договір №11/170 від 06.11.2015, договір №11/204 від 14.12.2015), ТОВ "Метінвест-СМЦ" (договір поставки №П-278489/12/15 від 01.12.2015), ТОВ "Промбудколія" (договір поставки №11/211 від 24.12.2015), ПАТ "Дніпропетровський стрілочний завод" (договір поставки №11169 від 06.11.2015), ТОВ "Науково-виробнича фірма Колія" (договір поставки №11/043/168 від 06.11.2015), ТОВ "Ельмаш 2017" (договір поставки №11/190 від 25.11.2015).

Зі змісту акту ревізії Державної аудиторської служби України від 01.11.2016 №08-30/66, згідно даних бухгалтерського обліку ДП "УПП УЗ", за договором поставки №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015 ПрАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал" поставлено продукцію на загальну суму 158 390 363,60 грн.; отриману продукцію оплачено повністю; дебіторська та кредиторська заборгованість відсутня.

Вказані у акті ревізії Державної аудиторської служби України №08-30/66 від 01.11.2016 відомості щодо виконання договору поставки підтверджуються також наявними в матеріалах справи видатковими накладними та товарно-транспортними накладними за листопад - грудень 2015 року та поясненнями відповідача 1.

У відповідності до умов пункту 5.1. договору поставки №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015, укладеного між ДП "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" та ПрАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал", постачальник здійснює поставку продукції залізничним транспортом на умовах FСА (франко-перевізник) станція відправлення в межах України, з подальшим прямуванням продукції на адресу вантажоодержувача, яка зазначається у рознарядці Замовника, відповідно до правил ІНКОТЕРМС-2010.

Пунктом. 2.6. договору поставки №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015 визначено, що вхідний контроль щодо приймання по якості, комплектності, кількості, асортименту продукції проводиться кінцевим одержувачем - структурним підрозділом залізниці, згідно вимог ГОСТ 24297- 87 та відповідними діючими наказами Укрзалізниці. Кінцевий одержувач - структурний підрозділ залізниці - це Вантажоодержувач продукції, що був зазначений Замовником у відповідній рознарядці, та на адресу якого, відповідно до накладної (залізничної), прямує продукція.

З матеріалів справи вбачається, що між ДП "УПП УЗ" та залізницями були укладені договори, у відповідності до яких здійснювалась прийняття-передача продукції (а.с. 169-198, том 2 ).

Зокрема, між ДП "УПП УЗ" як постачальником було укладені договори, предметом яких є постачання продукції виробничо-технічного призначення, найменування, кількість та ціни якої визначаються згідно специфікацій (переліків матеріально-технічних ресурсів), які є додатками до договорів:

договір поставки №ПР/НХ-1350/НЮ від 25.02.2013 з ДП "Придніпровська залізниця";

договір поставки №ПЗ/П-15257/НЮ від 27.02.2015 з ДТГО "Південно-Західна залізниця";

договір поставки №П/НХ-13132/НЮ від 01.01.2013 з ДП "Південна залізниця";

договір поставки № ОД/НХ-13-8/НЮ від 21.01.2013 з ДП "Одеська залізниця".

Відповідно до умов наведених договорів та договору №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015, постачання продукції за оспорюваним договором здійснювалось на адресу кінцевих споживачів (залізниць).

У відповідності до умов вказаних вище договорів відвантаження продукції постачальником на адресу покупця проводиться протягом року після письмової заявки на постачання матеріалів верхньої будови колії та ремонту інженерних споруд для потреб залізниць України (пункт 4.2.).

Проаналізувавши умови договору поставки №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015, договорів укладених ПрАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал" із постачальниками та договорів, що були укладені відповідачем 1 із кінцевими споживачами (залізницями), суд прийшов до висновку, що поставка продукції (матеріалів верхньої будови колії та ремонту інженерних споруд) здійснювалась для задоволення потреб залізниць України.

Також відповідно до Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, наказу Міністерства інфраструктури України від 07.09.2011 № 351 "Щодо підприємств, установ та організацій залізничного транспорту" з метою своєчасного постачання технічних ресурсів, безперебійної роботи залізничної галузі та мінімізації втрат, Державною адміністрацією залізничного транспорту України Наказом №463-Ц/од від 02.11.2015 було встановлено максимальний розмір націнки (прибутку), який застосовується ДП УПП - 0,6 % (а.с. 237, 1 том, а.с. 134, том. 2).

30.11.2015 до договорів поставки, укладеними між відповідачем 1 та залізницями було вирішено додати до договору переліки матеріально-технічних ресурсів (додатки № 9, №10), до яких включено у тому числі елементи скріплення та внесено зміни до пункту 2.2.3. договору, відповідно до яких встановлено транзитну націнку постачальника на елементи скріплення відповідно до наказу № 463-Ц/од від 02.11.2015 у розмірі 0,6% від вартості поставленої продукції.

Націнка у розмірі 0,6% від вартості поставленої продукції встановлювалась локальним нормативним актом органу управління, що свідчить про відсутність здійснення закупівель на комерційній основі.

Отже, оскільки закупівля товарів за оспорюваним договором здійснювалась ДП "УПП УЗ" у відповідності до норм Порядку організації закупівель матеріально-технічних ресурсів та з метою забезпечення потреб залізниць та не містила ознак здійснення господарської діяльності, спрямованої на подальший продаж товарів на конкурентному ринку та як наслідок отримання прибутку.

З огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено, що укладенням оспорюваного договору поставки №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015 було здійснено задоволення потреб залізниць та підприємств залізничного транспорту у матеріально-технічних ресурсах, а саме матеріалів для ремонту верхньої будови колії та інженерних споруд.

Враховуючи дійсну мету укладення оспюваного договору, з огляду на встановлені судом обставини щодо фінансування закупівель за договором поставки за рахунок коштів державних коштів, суд вважає обґрунтованими доводи позивача що ДП "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" виступає "замовником" у розумінні статті ст. 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель".

За таких обставин, укладення договору поставки №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015 мало здійснюватись у відповідності до положень Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Окрім того, станом на час укладення спірного договору, питання підготовки, погодження та подання на підпис проектів договорів (контрактів) Підприємства, його відокремлених структурних підрозділів, укладення таких договорів (контрактів), організацію контролю за виконанням укладених договорів (контрактів), внесення до них змін регулювалось Порядом укладення договорів на Державному підприємстві "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України", затверджених наказом ДП "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" за №ЦУПП-4/74 від 29.07.2013.

Пунктом 4.1. Порядку укладення договорів на Державному підприємстві "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" визначено, що закупівлю товару (товарів), послуги (послуг), вартість яких дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень (у будівництві - 300 тисяч гривень), а робіт - 1 мільйон гривень, якщо закупівля здійснюється за державні кошти, здійснювати відповідно до вимог законодавства України про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

Зазначене також підтверджує, що здійснення закупівлі у відповідності до оспорюваного договору мала здійснюватись у відповідності до положень Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Також у згідно із п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель" до замовників також належать замовники, визначені в пункті 1 частини першої статті 1 Закону України "Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності".

За змістом пункту 1 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності" замовники у відповідності до цього закону - юридичні особи, які провадять діяльність у будь-якій із сфер, визначених статтею 2 цього Закону; суб'єкти господарювання, які провадять діяльність у будь-якій із сфер, визначених статтею 2 цього Закону, та відповідають хоча б одній з таких ознак: органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у статутному капіталі суб'єкта господарювання у розмірі більш ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб'єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу чи наглядової ради суб'єкта господарювання; наявність спеціальних або ексклюзивних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності" дія цього Закону поширюється на суб'єктів, які є замовниками відповідно до статті 1 цього Закону та провадять діяльність, зокрема, у сфері надання послуг з користування інфраструктурою залізничного транспорту загального користування.

Правилами перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27 грудня 2006 року за № 1196 визначено, що інфраструктура залізничного транспорту - технологічний комплекс, до складу якого входять: залізничні шляхи сполучення, залізничні станції, пристрої енергопостачання, зв'язку, сигналізації, централізації, блокування, інформаційні комплекси і система керування рухом та ін., що забезпечують функціонування єдиного комплексу перевезень залізничним транспортом загального користування.

У відповідності до Технічного регламенту безпеки інфраструктури залізничного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 494 від 11 липня 2013 року (у редакції чинній на час укладення договору), інфраструктура залізничного транспорту - технологічний комплекс, що включає залізничні колії загального користування (в тому числі під'їзні колії), інженерні споруди (мости, тунелі, віадуки тощо), електричні мережі, тягові підстанції та інші пристрої технологічного електропостачання, контактну мережу, системи сигналізації, централізації, блокування, зв'язку і телекомунікацій, інформаційні комплекси та системи управління рухом поїздів, шляхи доступу пасажирів та вантажів до об'єктів інфраструктури, захисні лісонасадження, локомотивні і вагонні депо, пункти технічного обслуговування вагонів, вокзали, а також інші будівлі, споруди, пристрої та обладнання, що забезпечують функціонування такого комплексу та використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів залізничним транспортом.

Згідно із п. 3, п. 4 Технічного регламенту безпеки інфраструктури залізничного транспорту, інфраструктура залізничного транспорту повинна мати відповідне технічне, технологічне, організаційне, кваліфікаційне забезпечення. Складовими частинами технічного забезпечення інфраструктури залізничного транспорту є залізничні колії, будівлі виробничого призначення (вокзали, пункти екіпірування, майстерні та інші виробничі приміщення з технологічним устаткованням), споруди (мости, тунелі, естакади та інші споруди), устатковання, прилади, обладнання, технічні засоби, комплектувальні і запасні частини та програмне забезпечення, необхідні для забезпечення перевезення пасажирів та вантажів і утримання інфраструктури залізничного транспорту у належному технічному стані.

З урахуванням наведеного, враховуючи встановлені у Статуті ДП "УПП УЗ" мету та предмет діяльності підприємства, суд вважає також обґрунтованими доводи позивача на те, що відповідач 1 є замовником згідно із Законом України "Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності", з урахуванням ч. 4 ст. 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина перша статті 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою (п. 3.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Водночас, в Інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/680/17 від 27.03.2017 "Про деякі питання застосування положень пункту 13 частини 1 статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" визначено, що питання, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, окрім вироку суду, постановленого у кримінальній справі може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених у розділі V ГПК України.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України).

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В обґрунтування своїх доводів про укладення відповідачами договору, спрямованого на порушення інтересів держави та наявності протиправних наслідків укладеного договору позивач надав в матеріали справи висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-економічної експертизи від 29.11.2016 №17074/18834/16-45 у кримінальному провадженні №52016000000000089, повідомлення про підозру ОСОБА_2 та ОСОБА_17 від 20.03.2017 у кримінальному провадженні № 52016000000000089, копії ухвал слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 22.03.2017, від 23.03.2017 у справі №1кс/760/5007/17 про застосування запобіжних заходів до підозрюваних ОСОБА_2 та ОСОБА_17

За змістом приписів Закону України "Про здійснення державних закупівель" та Закону України "Про залізничний транспорт", встановлені законодавцем порядок та процедура закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення потреб залізниць та підприємств залізничного транспорту, в тому числі у матеріально-технічних ресурсах, спрямовані на забезпечення безперебійної роботи залізничної галузі, стабільного фінансового стану діяльності залізничного транспорту, мінімізації втрат, в чому безперечно є інтерес держави і суспільства.

Порушення, внаслідок укладення договору поставки №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015 встановленого Законом України "Про здійснення державних закупівель" порядку закупівель товарів, а саме у матеріально-технічних ресурсів для задоволення потреб залізниць та підприємств залізничного транспорту, не відповідає інтересам держави і суспільства щодо стабільного фінансового стану діяльності залізничного транспорту, безперебійної роботи залізничної галузі, розвиток добросовісної конкуренції у сфері закупівлі товарів для задоволення потреб залізниць та підприємств залізничного транспорту, в тому числі у матеріально-технічних ресурсах.

За результатами судово-економічної експертиз, проведеної в межах у кримінального провадження №52016000000000089, експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_18 надано висновок №17074/18834/16-45 від 29.11.2016 (а.с. 81-108, том 3), згідно із яким, різниця між цінами закупівлі по договору поставки №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015 та середніми ринковими цінами на закуплені кріплення до шпал становить 26706717,74 грн. та вказану різницю можливо вважати втраченими активами Філії "Центр управління промисловістю" ПАТ "Українська залізниця".

Судом встановлено, що експерта було попереджено про кримінальну відповідальність згідно ст. 384, 385 Кримінального кодексу України

Оцінивши вказаний вище висновок експерта у сукупності із наявними в матеріалах справи доказами, враховуючи те, що експертне дослідження було проведено в рамках кримінального провадження, а експерта було попереджено про кримінальну відповідальність, суд вважає даний висновок таким, що не викликає сумнівів у його правильності.

З встановлених вище судом обставин та наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета вчинення оспорюваного договору поставки №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015 та його наслідки полягали в укладенні договору без застосування визначеного Законом України "Про здійснення державних закупівель" порядку закупівлі товарів і тим самим уникнути зокрема, регулювання та встановлення ціни товарів, максимальної економії при закупівлі, можливості іншим учасникам взяти участь в закупівлі.

Разом з тим, відповідачем 1 було надано в матеріали справи висновок експерта Київського бюро експертиз та досліджень "Константа" №SE/02/1703-05 від 31.03.2017 (а.с. 137-166, том 3), згідно із яким різниця між цінами закупівлі по договору поставки №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015 та середніми ринковими цінами на закуплені кріплення до шпал становить 26706717,74 грн. та вартістю аналогічних кріплень за середніми ринковими цінами, визначена у висновку №17074/18834/16-45 від 29.11.2016, у загальній сумі 26706717,74 грн. не являється збитками.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи.

З огляду на зазначене, наданий відповідачем висновок №SE/02/1703-05 від 31.03.2017 експертного дослідження складений на замовлення представника Філії "Центр управління промисловістю" ПАТ "Українська залізниця" не вважається актом судової експертизи та не приймається судом до уваги.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене вище, оскільки судом встановлено, що при укладенні договору поставки №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015 порушено приписи Закону України "Про здійснення державних закупівель", Закону України "Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності" та договір є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, що свідчить про порушення внаслідок укладення спірного договору приписів ч. 1 ст. 203 ЦК України, ч. 1 ст. 207 ГК України, ч. 3 ст. 228 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання договору поставки №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015 недійсним в силу приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України та ч. 3 ст. 228 ЦК України та обґрунтованість позовних вимог Національного антикорупційного бюро України.

Разом з тим, посилання позивача на те, що порушення законодавства при укладенні договору поставки №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015 було встановлено актом ревізії Державної аудиторської служби України №08-30/66 від 01.11.2016 (а.с. 193-212, том 1) визнаються судом необґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Статтею 8 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" визначено, що орган державного фінансового контролю: 1) здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників; відповідністю взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень; 2) розробляє пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому; 3) вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб; 4) здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на нього Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що згідно із актом ревізії Державної аудиторської служби України №08-30/66 від 01.11.2016 в рамках державного фінансового контролю здійснено перевірку бухгалтерського обліку, зокрема в частині виконання договору поставки №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015.

Вказаний акт також містить висновки щодо порушення в сфері закупівлі здійснені під час укладенні договору поставки №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015.

Однак, встановлені органом державного фінансового контролю порушення під час здійснення державного фінансового контролю не створюють правових наслідків у вигляді визнання договору поставки №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015 недійсним.

Встановлення наявності обставин з якими закон пов'язує недійсність договору не відноситься до компетенції органу державного фінансового контролю.

Викладені у листі в.о. начальника Зубченко В.О. Північного офісу Держаудитслужби (а.с. 133-139, том 1) від 02.12.2016 вих. 26-08-17-17/1946 відомості щодо порушень тендерного законодавства також не підтверджують наявності підстав визнання договору недійсним.

З приводу наданого в матеріали справи Акту ревізійної перевірки Департаменту аудиту та контролю Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" №32/ЦКРУВ-40 від 09.06.2017 (згідно із листа №ЦКРУ-17/289 від 11.09.2017 Департаменту аудиту та контролю ПАТ "Українська залізниця" виправлено описку щодо дати акту), то суд зазначає, що перевірка, результати якої викладені у вказаному Акті була проведена вже після звернення позивача до суду, є внутрішньою перевіркою ПАТ "Українська залізниця", позивач не посилається на вказаний акт в обґрунтування заявлених вимог, а викладені в акті висновки не встановлюють жодних правових наслідків щодо чинності даного договору.

Позивач у позові посилається на те, що при укладенні додаткової угоди від 01.12.2015 до договору з доповненням договору Специфікацією № 2 на 10679093,12 грн. особа, яка його уклала з боку Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" - ОСОБА_2, виконуючий обов'язки начальника філії "Центр управління промисловістю", який діяв на підставі довіреності від 01.12.2015, вийшов за межі наданих йому довіреністю повноважень, то суд зазначає наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, додаткова угода від 01.12.2015 до договору була підписана ОСОБА_2, як виконуючим обов'язків начальника філії "Центр управління промисловістю" ПАТ "Українська залізниця", який діяв на підставі довіреності від 01.12.2015.

У відповідності до п.п. 5.5, 5.6 Положення про філії "Центр управління промисловістю" ПАТ "Українська залізниця", начальник філії на підставі довіреності та у межах своїх повноважень укладає, змінює та розриває договори, контракти, угоди та інші правочини від імені ПАТ "Українська залізниця" в межах повноважень, делегованих товариством. У випадку, коли виконання зазначених у п. 5.5 Положення повноважень передбачає витрату грошових коштів, відчуження, розпорядження майном, списання та/або вчинення правочинів на суму, більшу ніж еквівалент 10 000 доларів США за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на дату вчинення такої витрати, відчуження/розпорядження, списання або правочину, керівник філії має право здійснювати такі дії тільки після попереднього отримання дозволу правління ПАТ "Українська залізниця".

Аналогічні обмеження щодо вчинення дій в.о. начальника філії "Центр управління промисловістю" ПАТ "Українська залізниця" ОСОБА_2 при укладені правочинів також визначені у пункті 16 довіреності від 01.12.2015, виданої на ім'я ОСОБА_2

Матеріали справи не містять, у відповідності до п.п. 5.5., 5.6. Положення філії "Центр управління промисловістю" ПАТ "Українська залізниця" та п. 16 довіреності від 01.12.2015, доказів наявності попереднього отримання керівником Філії письмового дозволу правління ПАТ "Укрзалізниця" на укладення додаткової угоди від 01.12.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Частиною 3 ст. 92 Цивільного кодексу України встановлено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, не повинна перевищувати своїх повноважень.

Таким чином, ч. 3 ст. 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (ст. ст. 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

У відповідності до п. 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

У цих випадках угода може бути визнана недійсною за позовом особи, в інтересах якої встановлено обмеження.

З огляду на вищенаведені положення цивільного законодавства та роз'яснення Пленуму Вищого господарського суду України вбачається, що доводити юридичну силу обмеження повноважень свого представника може лише сама юридична особа в інтересах якої встановлено обмеження.

Таким чином, оспорення договору з підстав перевищення повноважень представника здійснюється самою юридичною особою від імені якої виступав представник.

За таких обставин посилання позивача на перевищення повноважень виконуючого обов'язків начальника філії "Центр управління промисловістю" ПАТ "Українська залізниця" ОСОБА_2 щодо укладення договору поставки №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015 в інтересах філії є безпідставними.

Окрім того, позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору поставки №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015, укладеного між ДП "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" та ПрАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал", а тому посилання на наявність перевищення повноважень при укладенні додаткової угоди не створює обставин з якими закон пов'язує недійсність основного договору.

З урахуванням наведеного суд вважає необґрунтованими доводи позивача про перевищення повноважень в.о. начальника філії "Центр управління промисловістю" ПАТ "Українська залізниця" при укладення додаткової угоди від 01.12.2015 до договору як на підставу заявлених вимог.

З огляду на встановлені обставини суд також не приймає до уваги посилання відповідача 1, третіх осіб 1, 7 щодо схвалення додаткової угоди №1 до оспорюваного договору у відповідності 241 ЦК України.

Наявності відповідних обмежень при укладенні договору поставки №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015, Статутом ДП "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" не встановлювалось.

Враховуючи встановлені вище обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, з огляду на те, що судом встановлено порушення приписів ч. 1 ст. 203 ЦК України, ч. 1 ст. 207 ГК України, ч. 3 ст. 228 ЦК України при укладенні договору поставки №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015 та наявність підстав для визнання даного договору поставки недійсним в силу приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України та ч. 3 ст. 228 ЦК України і обґрунтованість заявлених Національним антикорупційним бюро України вимог з наведених підстав, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищенаведене, суд задовольняє позов Національного антикорупційного бюро України про визнання недійсним договору поставки №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Коростенський завод залізобетонних шпал" та Державним підприємством "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України".

Судовий збір за розгляд справи, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір поставки від 10.11.2015 №ЦУПП-04/0049/15, укладений між Приватним акціонерним товариством "Коростенський завод залізобетонних шпал" (11500, Житомирська обл., місто Коростень, вулиця Маяковського, будинок 78, ідентифікаційний код 00282406) та Державним підприємством "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" (03038, м. Київ, вулиця Федорова, будинок 32, ідентифікаційний код 24249750).

Стягнути з Державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" (03038, м. Київ, вулиця Федорова, будинок 32, ідентифікаційний код 24249750) на користь Національного антикорупційного бюро України (03035, м. Київ, вулиця Василя Сурикова, будинок 3, ідентифікаційний код 39751280) судовий збір за подання позову у розмірі 459,34 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 505,26 грн., судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 551,20 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод залізобетонних шпал" (11500, Житомирська обл., місто Коростень, вулиця Маяковського, будинок 78, ідентифікаційний код 00282406) на користь Національного антикорупційного бюро України (03035, м. Київ, вулиця Василя Сурикова, будинок 3, ідентифікаційний код 39751280) судовий збір за подання позову у розмірі 459,33 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 505,27 грн., судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 551,20 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Національного антикорупційного бюро України (03035, м. Київ, вулиця Василя Сурикова, будинок 3, ідентифікаційний код 39751280) судовий збір за подання позову у розмірі 459,33 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 505,27 грн., судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 551,20 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 27.10.2017.

Суддя С.О. Турчин