ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2017 року Справа № 910/5938/17

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О.,

суддівКролевець О.А.,

Плюшка І.А.,

розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Кредитпромбанк"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 (головуючий суддя Буравльов С.І., судді Руденко М.А., Андрієнко В.В.)

та рішенняГосподарського суду міста Києва від 22.05.2017 (суддя Спичак О.М.)

у справі№ 910/5938/17 Господарського суду міста Києва

за позовомПублічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк"

доНаціонального банку України,

третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

провизнання припиненими правовідносин за іпотечним договором,

за участю представників:

позивачане з'явились,

відповідачаПетроченко С.О.,

третьої особине з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 у справі № 910/5938/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2017, відмовлено в задоволенні позову про визнання припиненими правовідносин за іпотечним договором від 29.08.2014, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвновим А.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 1097, укладеним між позивачем та відповідачем.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого суду.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що суди попередніх інстанцій неповно з'ясували обставини, які мають значення для справи, а також порушили норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 593 ЦК України, ст.ст. 2, 45, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. 17 Закону України "Про іпотеку", ст. 28 Закону України "Про заставу". Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій не враховано того, що відповідач не заявив кредиторські вимоги в ліквідаційній процедурі, яка здійснюється щодо ПАТ "Кредитпромбанк", а відтак ці вимоги не можуть бути включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів. У цьому зв'язку скаржник вважає, що на теперішній час іпотечний договір, укладений ПАТ "Кредитпромбанк" та НБУ, не породжує жодних зобов'язань ПАТ "Кредитпромбанк" перед НБУ та правовідносини між сторонами за іпотечним договором є припиненими.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача та третьої особи не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.08.2014 між Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (далі - іпотекодавець) та Національним банком України (далі - іпотекодержатель) був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1097 (далі - іпотечний договір).

Цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитних договорів від 11.09.2008 № 39/09-08/СТ, від 22.10.2008 № 51, від 05.11.2008 № 64, від 11.11.2008 № 86/11-08/СТ, від 29.12.2008 № 144, від 29.12.2008 № 144/1, від 30.12.2008 №144/2, від 31.12.2008 № 144/3, від 05.01.2009 № 144/4, від 12.01.2009 № 144/5, від 29.01.2009 № 144/6, від 06.02.2009 № 144/7, від 11.02.2009 № 144/8, від 13.02.2009 № 144/8, від 13.02.2009 № 144/9, від 16.02.2009 № 144/10, від 27.02.2009 № 144/11, від 04.03.2009 №144/12, від 05.03.2009 № 144/13, від 13.03.2009 № 144/14, від 20.03.2009 № 144/15, від 06.04.2009 № 144/16, від 15.04.2009 № 144/17, від 17.04.2009 № 144/18, від 30.04.2009 №144/19, від 03.06.2009 № 144/20, укладених між іпотекодержателем та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", та з будь-яких додаткових правочинів, які можуть бути укладені після укладання цього договору, з: повернення кредиту в сумах та строки повернення, що обумовлені кредитним договором; сплати процентів за користування кредитом, штрафних санкцій у розмірі та порядку, передбаченому кредитним договором (п. 1 іпотечного договору).

Згідно з п. 5 іпотечного договору в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець надає в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: житлове приміщення загальною площею 659,00 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, Андріївський узвіз, буд. 11.

Відповідно до п. 14.8 іпотечного договору іпотекодержатель має право з метою задоволення своїх вимог: звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані позичальником; звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань за кредитним договором у випадку: порушення позичальником зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору; порушення іпотекодавцем правил про зміну предмету іпотеки; порушення іпотекодацем зобов'язань за цим договором; виявлення іпотекодержателем погіршення стану предмету іпотеки, або зменшення вартості предмета іпотеки понад нормальний фізичний знос, або фактичної часткової відсутності предмета іпотеки; віднесення іпотекодавця та/або позичальника до категорії проблемних, віднесення іпотекодавця та/або позичальника до категорії неплатоспроможних, порушення господарським судом справи про відновлення платоспроможності іпотекодавця та/або позичальника, визнання його банкрутом, чи про визнання недійсним його установчих документів, чи про скасування його державної реєстрації; прийняття власником або компетентним органом рішення про ліквідацію іпотекодавця та/або позичальника; встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться в кредитному договорі або в цьому договорі; ліквідації юридичної особи іпотекодавця та/або позичальника; невиконання вимог п. 16.1 даного договору.

Як передбачено п. 19 іпотечного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених умовами цього договору, відповідно до ст. 33 та розділу V Закону України "Про іпотеку" на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з п. 23 цього договору.

Відповідно до п. 22 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснене у позасудовому порядку відповідно до ст. 36 Закону України "Про іпотеку" шляхом, зокрема, переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що останній зобов'язаний за 30 календарних днів письмово повідомити іпотекодавця.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. накладено заборону на відчуження предмета іпотеки та зареєстровано її в реєстрі за № 1098.

03.06.2015 на підставі постанови правління Національного банку України від 02.06.2015 № 353 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 112, відповідно до якого розпочато ліквідацію ПАТ "Кредитпромбанк" з 03.06.2015 по 02.06.2016 та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію - Тімоніна О.О.

10.06.2015 в газеті "Голос України" № 101 (6105) було опубліковано оголошення про ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.04.2016 № 637 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "Кредитпромбанк" на два роки до 02.06.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що правовідносини за іпотечним договором та сам правочин мають бути визнані припиненими на підставі ч. 1 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки НБУ як іпотекодержатель не звернувся у встановлений законом строк у ліквідаційній процедурі банку з вимогами за іпотечним договором, а тому такі зобов'язання є погашеними.

Надавши правову оцінку наведеним обставинам, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з приписів ст.ст. 526, 575, 599 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 17, 33 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також умов іпотечного договору.

З наведеним висновком судів попередніх інстанцій Вищий господарський суд України погоджується з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Частиною 8 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 вказаного Закону майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом.

У разі продажу Фондом заставленого майна (активів) кошти, отримані від реалізації такого майна (активів), спрямовуються на погашення вимог заставодержателя у розмірі не більше основної суми заборгованості за забезпеченим таким майном (активами) зобов'язанням разом з нарахованими процентами після відшкодування Фонду витрат на утримання та продаж такого майна. Решта коштів включається до ліквідаційної маси банку.

Отже, вимоги Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не містять такої автоматичної підстави припинення іпотеки, яка визначена позивачем, зокрема у випадку незвернення заставодержателя з відповідними кредиторськими вимогами до Фонду у ліквідаційній процедурі банку та невключенням відповідного майна до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Частиною 2 ст. 12 ЦК України передбачено, що нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи викладене, та обставина, що кредитор не скористався своїм правом на звернення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ліквідаційній процедурі ПАТ "Кредитпромбанк" з метою задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки в строки, передбачені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не є підставою для припинення іпотеки.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що ПАТ "Кредитпромбанк" згідно з договором іпотеки поручився не за власними кредитними зобов'язаннями, а за кредитними зобов'язаннями третьої особи - ПАТ "Дельта банк" перед НБУ.

Таким чином у НБУ не було кредиторських вимог до ПАТ "Кредитпромбанк" за кредитними договорами, які б підлягали пред'явленню в порядку ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Відповідно, відсутні підстави для визнання таких вимог погашеними.

При цьому, як зазначалось вище, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" майно банку, що є предметом застави, використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Відтак, твердження про припинення застави (іпотеки) за даних умов є безпідставними.

Колегія суддів також погоджується з висновками обох судових інстанцій про те, що на спірні правовідносини розповсюджуються, зокрема, вимоги ЦК України, вимоги Закону України "Про іпотеку" та умови укладеного сторонами іпотечного договору.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобов'язання, зіставляють із підставами для припинення права іпотеки. Однак при цьому слід враховувати, що відповідно до вимог ст.ст. 526, 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які охоронювані зобов'язання, які випливають з основного зобов'язання, не повинні припиняти дію зобов'язань, які забезпечують основне зобов'язання, яке залишилось невиконаним.

Змістом частин першої, другої статті 590 ЦК України визначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін). У такому разі заставодержатель набуває право звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави.

За змістом статті 11 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки.

Співвідношення зазначених положень законодавства, зокрема ЦК України, Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Закону України "Про іпотеку" дозволяє дійти висновку про те, що Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення ст. 17 Закону України "Про іпотеку" містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у ст. 593 ЦК України.

Підстави припинення іпотеки передбачено ст. 17 Закону України "Про іпотеку", до яких зокрема належать: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Господарськими судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено відсутність підстав для припинення договору іпотеки, передбачених ст. 17 Закону України "Про іпотеку.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Кредитпромбанк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 у справі № 910/5938/17 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

суддіО.А. Кролевець

І.А. Плюшко