ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2009 року №3379/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі: головуючого судді – Стародуба О.П.,
суддів – Шавеля Р.М., Каралюса В.М.,
при секретарі судового засідання – Когутич Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2008р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області, управління Державного казначейства у Золочівському районі про зобов’язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИЛА:
В листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом, яким просила зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити в її користь невиплачене їй як дитині війни підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за 2007-2008 роки.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2008р. позов задоволено частково, зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області нарахувати і виплатити позивачу недоплачене йому як дитині війни підвищення пенсії за період з 09.07.2007р. по грудень 2007 року та з 22.05.2008р. В решті, в задоволенні позову, відмовлено.
З таким рішенням суду не погодився відповідач управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що виплата підвищення пенсії дітям війни здійснювалась в розмірах передбачених Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків, а також, що законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід виходити при визначенні розміру підвищення до пенсії дітям війни.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи частково вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що позивачу як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007р. та 22.05.2008р. визнано неконституційними положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007-2008 роки» в частині обмеження розміру підвищення пенсії дітям війни на 2007-2008 роки.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи апеляційної скарги в цій частині висновки суду не спростовують і є безпідставними, а відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього обов’язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Поряд з цим, в частині вимог за період з 09.07.2007р. по 10.11.2007р. позивачем пропущено річний строк звернення до суду, відповідач наполягає на його застосуванню, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з 11.11.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 11.11.2008р. – час звернення до суду, оскільки такий період лежить в межах річного строку звернення до суду. Покликання позивача на те, що про порушення своїх прав він дізнався із засобів масової інформації, без зазначення конкретної дати, не є достатнім доказом того, що такий строк пропущено з поважних причин.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню з постановленням нової, якою позов слід задоволити частково.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, п.4 ст.202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області задоволити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2008р. по справі №2а-6938/08 скасувати.
Позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 11.11.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 11.11.2008р. з врахуванням уже виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
ГОЛОВУЮЧИЙ: О.П. СТАРОДУБ
СУДДІ: Р.М. ШАВЕЛЬ
В.М. КАРАЛЮС